Постанова

від 06.02.2018 по справі 911/46/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/46/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Сімороза І.Г. - керівника, Кобилянського В.А. (дов. від 17.01.2018),

відповідачів - Ганенка Р.А. - адвоката, Кондрацького С.В. (дов. від 01.02.2018),

третьої особи - не з'явилися,

прокуратури - Клюге Л.М. - прокурора ГПУ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2017 (суддя Шевчук Н.Г.)

за заявою Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі № 911/46/15

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Макарівське лісове господарство",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області,

за участю Прокуратури Київської області,

про скасування розпорядження, державного акта та визнання права,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" (далі - КСП "Андріївське") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Макарівської районної державної адміністрації (далі - Макарівська РДА) та Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - ДП "Макарівське лісове господарство") про: 1) скасування розпорядження Макарівської РДА від 18.03.2004 № 80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради"; 2) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ № 002934, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.2004 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 001; 3) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ № 002937, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.2004 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 002; 4) визнання за КСП "Андріївське" права користування земельною ділянкою на підставі державного акта на вічне користування землею колгоспами від 21.06.1951 № 548521 у частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству, на підставі статей 116, 122, 123, 149 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження прийнято Макарівською РДА з перевищенням її компетенції та порушенням прав позивача. КСП "Андріївське" зазначило, що земельна ділянка площею 366,3881 га, надана ДП "Макарівське лісове господарство" у постійне користування за спірним розпорядженням, перебувала у користуванні позивача на підставі виданого артілі імені Молотова державного акта на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951; що вилучення земельної ділянки у попереднього користувача не проводилося, позивач як правонаступник артілі ім. Молотова не надавав згоди на її вилучення. Оскільки спірне розпорядження є незаконним, то і державні акти на право постійного користування землею, видані ДП "Макарівське лісове господарство" на підставі такого розпорядження, підлягають визнанню недійсними.

У відзиві на позов ДП "Макарівське лісове господарство" проти позову заперечило, посилаючись на те, що КСП "Андріївське" є неналежним позивачем у справі, адже на час прийняття оскаржуваного розпорядження ця юридична особа вже втратила право користування спірними земельними ділянками, оскільки згідно з розпорядженням Ради міністрів Української РСР від 30.03.1987 №185-р землі лісогосподарського призначення було вилучено із користування колгоспів і надано їх у постійне користування лісозаготівельним підприємствам; спірні земельні ділянки було надано в користування Макарівському лісгоспзагу, правонаступником якого є ДП "Макарівське лісове господарство". Водночас, як зазначив відповідач, позивачем не доведено, що згідно з оспорюваним розпорядженням ДП "Макарівське лісове господарство" було надано у постійне користування землі саме за рахунок земель колгоспу ім. Молотова та, крім цього, визнання за позивачем права користування земельними ділянками не належить до компетенції суду, оскільки надання земельних ділянок у власність чи користування є виключно компетенцією органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення із цього питання у межах повноважень, наданих законом.

Прокуратура Київської області у письмових поясненнях заперечила проти задоволення позову та зазначила, що постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі № 19/252-10/5/12/20-13 встановлено, що позивач як юридична особа зареєстрований 21.04.1997 як добровільне об'єднання громадян для ведення спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції, а зі статуту позивача не вбачається правонаступництва за колгоспом ім. Молотова. Крім того, у державному акті на вічне користування землею від 1951 року не визначено складу угідь за видами та категоріями земель, у тому числі, не зазначено про наявність у колгоспу будь-яких земельних ділянок лісогосподарського призначення. Також прокурор зауважив про те, що землі лісогосподарського призначення із користування колгоспів було вилучено ще в 1987 році відповідно до розпорядження Ради міністрів УРСР № 185-р. На виконання цього розпорядження згідно з наказом директора Макарівського лісгоспзагу від 31.08.1987 № 53 спірні землі включено до складу Забуянського лісництва, яке було структурним підрозділом Макарівського лісгоспзагу; за інформацією Управління Держземагентства в автоматизованій базі даних державного земельного кадастру взагалі відсутні відомості щодо реєстрації за позивачем земельних ділянок та ним не подано доказів перетину або накладання меж земельних ділянок КСП "Андріївське" та спірних земельних ділянок лісгоспу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015 (суддя Конюх О.В.) у позові відмовлено. Суд визнав недоведеним позивачем те, що земельні ділянки, надані в постійне користування ДП "Макарівське лісове господарство", повністю чи частково накладаються на земельну ділянку, надану Сільськогосподарській артілі ім. Молотова за державним актом від 27.06.1951 №548521 на вічне користування землею колгоспами, або на земельні ділянки, які перебувають у власності чи в користуванні КСП "Андріївське". Водночас суд визнав недоведеним матеріалами справи факт і обсяг правонаступництва позивача за Сільськогосподарською артіллю імені Молотова; те, які саме землі (площа, склад, розподіл земель за категоріями в якому правовому статусі перейшли позивачу в порядку правонаступництва від колгоспу "Андріївський". Місцевий господарський суд встановив, що з 1987 року Макарівський держлісгосп, як правонаступник Макарівського лісгоспзагу (а не КСП "Андріївське" - позивач) був користувачем земель лісового фонду, на які спірним розпорядженням Макарівської РДА від 18.03.2004 №80 йому було видано оспорювані державні акти на право постійного користування землею і оскаржуване розпорядження не порушує прав позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач є правонаступником Сільськогосподарської артілі ім. Молотова. Проте апеляційний господарський суд не встановив факту порушення оскаржуваним розпорядженням прав позивача та виходив із того, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987 № 185-р у попередника позивача було вилучено землі для ведення лісового господарства, в тому числі, і спірну земельну ділянку; що, в подальшому, таку земельну ділянку за оскаржуваним розпорядженням було надано ДП "Макарівське лісове господарство" у постійне користування і оформлено державні акти. Суд також установив, що після такого вилучення станом на 1992 рік у користуванні колгоспу "Андріївський" залишалося 2535,4 га землі; КСП "Андріївське" переоформило надані раніше колгоспу ім. Молотова землі та отримало на них 15.11.1995 державні акти на право колективної власності серії КВ №000002, ІІ-КВ №002585, за якими загальна площа земель становила 2512,2 га, порівняно з 3984,95 га, які належали Сільськогосподарській артілі ім. Молотова.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 (судді: Гоголь Т.Г., Добролюбова Т.В., Поляк О.І.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 було залишено без змін, а касаційну скаргу КСП "Андріївське" - без задоволення.

У серпні 2017 року КСП "Андріївське" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у цій справі за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами заявник вважав те, що межі земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП "Макарівське лісове господарство", накладаються на межі земельних ділянок, наданих Сільськогосподарській артілі ім. Молотова, правонаступником якої є позивач, про що останній довідався із рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.05.2017 № 320054232017 та із листа ВО "Укрдержліспроект" від 03.07.2017 №433.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2017 (суддя Шевчук Н.Г.) заяву КСП "Андріївське" про перегляд за нововивявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у цій справі залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 - без змін.

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд встановив, що наведені позивачем у заяві в якості нововиявлених обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки зазначені обставини наводилися позивачем під час розгляду спору і були предметом судового дослідження та по суті є новими доказами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2017 залишено без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу КСП "Андріївське" - без задоволення.

КСП "Андріївське" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2017, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву КСП "Андріївське" про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 за нововиявленими обставинами.

Підставами для скасування судових рішень позивач вважає порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що наведені у заяві обставини є нововиявленими, вони існували, не були відомі заявникові на момент розгляду справи та є істотними для розгляду справи, спростовують факти, покладені в основу судових рішень і підтверджуються належними і допустимими доказами.

ДП "Макарівське лісове господарство" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтовується лише наявністю нових доказів на підтвердження ймовірного накладання (взаємного перетину) меж спірних земельних ділянок. До того ж довід позивача про накладання меж земельних ділянок буол оцінено судами.

Від Прокуратури Київської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура просить оскаржені судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, акцентуючи на дослідженні судами при розгляді справи по суті обставин щодо можливого накладання меж земельних ділянок, на які як на нововиявлені посилався позивач та зазначаючи, що інформація, викладена у рішенні державного кадастрового реєстратора відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.05.2017 № 320054232017 і листі ВО "Укрдержліспроект" від 18.07.2017 № 433 не є нововиявленими обставинами, а по суті є новими доказами.

Від Макарівської РДА та Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать встановленим господарськими судами обставинам та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзивах відповідача і прокуратури на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наведені мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні приписів статті 112 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 за нововиявленими обставинами.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами регулювався положеннями розділу ХІІІ ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Відповідно до приписів статті 112 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 112 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених приписів відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Разом із цим не можуть визнаватися нововиявленими обставин, на які посилався учасник справи в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій.

Господарські суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені приписи процесуального законодавства, встановили, що обставини, на які посилався заявник як на нововиявлені (накладення земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП "Макарівське лісове господарство", на земельну ділянку, надану Сільськогосподарській артілі ім. Молотова, правонаступником якого є позивач), він наводив під час розгляду справи; вони були предметом дослідження господарських судів при розгляді даного спору по суті та їм надавалася відповідна оцінка (наводилися позивачем в обґрунтування своїх вимог та досліджувалися і оцінювалися господарськими судами, однак були відхилені судами за їх необґрунтованістю і недоведеністю).

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що інформація, викладена у рішенні державного кадастрового реєстратора відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.05.2017 № 320054232017 і листі ВО "Укрдержліспроект" від 18.07.2017 № 433, на яку посилався заявник як на нововиявлені обставини, за своєю суттю є новими доказами у справі, та вона (інформація) була йому відома, оскільки, як вже зазначалося, позивач посилався на ймовірне накладення земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП "Макарівське лісове господарство", на земельні ділянки, надані його попереднику.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки ЄСПЛ, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також та те, що судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної інстанції.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі № 911/46/15 залишити без змін, а касаційну скаргу КСП "Андріївське" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак