Ухвала

від 07.02.2018 по справі 761/43443/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/611/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна, адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Дорбудрезерв-Україна», адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт намайно, а саме кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ДОРБУДРЕЗЕРВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37192387) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, а саме відповідність грошових коштів критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представникТОВ «Дорбудрезерв-Україна», адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати,посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відносно товариства «Дорбудрезерв-Україна» не здійснюється кримінальне провадження та дане товариствоне є учасником кримінального процесу, у зв`язку із чим, як зазначає адвокат, арешт грошових коштів товариства грубо порушує право власності товариства на арештовані грошові кошти. Додає, що досудове розслідування даного кримінального провадження триває, вироку суду по даному кримінальному провадженні немає, а тому твердження слідчого про те, що досудовим розслідуванням встановлені обставини кримінального правопорушення, є лише його припущеннями, що носять суб`єктивний характер.

Також адвокат зазначає, що слідчий суддя не дослідивпідстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди. Додає, що в оскаржуваному судовому рішенніформально перелічені доводи слідчого та норми КПК України та не зазначено, яким чином вони застосовуються по відношенню до здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді не містить даних про те, що грошові кошти, на які слідчий просить накласти арешт, є доказом кримінальних правопорушень, а саме об`єктом кримінально протиправних дій та були набуті кримінально протиправним шляхом та зазначає про відсутність у доданих до клопотання матеріалів постанови слідчого про визнання грошових коштів речовими доказами.

У підсумку, адвокат звертає увагу суду на те, що арешт грошових коштів перешкоджає подальшій нормальній господарській діяльності ТОВ «Дорбудрезерв-Україна» та в результаті арешту, товариство позбавлене можливості сплачувати заробітну плату своїм працівникам, податки, збори та обов`язкові платежі.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та про її наявність представнику товариства стало відомоза допомогоюЄдиного державного реєстру судових рішень 26.12.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали,про наявністьухвали слідчого судді представнику товариства стало відомоза допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 26.12.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженніГоловного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження№12017000000001327, відомості про яке02.09.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту намайно, а саме кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ДОРБУДРЕЗЕРВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37192387) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, яке ухвалою слідчого суддіШевченківськогорайонного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження,старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначила, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, з посиланням на те, що грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та мають значення речового доказу.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Іншої мети клопотання слідчого не містить.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представникуТОВ «Дорбудрезерв-Україна», адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Дорбудрезерв-Україна», адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт намайно, а саме кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ДОРБУДРЕЗЕРВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37192387) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотаннястаршого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури ОСОБА_10 про накладення арештунамайно, а саме кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ДОРБУДРЕЗЕРВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37192387) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4