Рішення

від 13.02.2018 по справі 904/10342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10342/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Круг А", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 16 236,95 грн. за договором купілві-продажу №07/04-17 від 07.04.2017р.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Круг А" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №07/04-17 від 07.04.2017р., а саме: 1 013,11 грн. - пені, 15 102,27 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 121,57 грн. - сума боргу з урахуванням 3% річних, судового збору та витрат на правову допомогу.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №07/04-17 від 07.04.2017р. в частині оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2017 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник Позивача не з»явився, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача та Відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (поштові повідомлення а.с. 43, 26, 48), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Круг А" (Відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 07/04-17 (далі – Договір) .

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, в кількості та за цінами згідно заявки та накладних.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, ціна на товари, що поставляються за цим договором, є договірною. Ціна на товари по кожній партії узгоджується між представниками постачальника і покупця в момент узгодження заявки і визначаються накладною на відпуск (передачу) товару.

Підтвердженням про одержання товару покупцем є видаткова накладна на товар, оформлена належним чином і підписана уповноваженими представниками сторін (пункт 5.3 договору).

Позивачем було поставлено Відповідачу товар на суму 14 791,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-537 від 04.07.2017 р. (а.с.11).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити повну вартість поставленої йому партії товару постачальником на 7 календарний день з моменту отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивачем на адресу Відповідача був направлений лист № 1809/17 від 25.09.2017 р., в якому позивач зазначає, що Відповідач повинен розрахуватись з ним протягом 7 календарних днів (а.с.12).

Відповіді на лист Відповідач не надав та заборгованість за поставлений товар у розмірі 14 791,39 грн. не оплатив, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з такого.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3 Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав 11.07.2017 р.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 14 791,39 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.4 Договору, за порущення строків оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, від суми заборгованості за кожень день прострочення.

У зв'язку з несвоєчасним виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за договором купівлі-продажу, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 1 013,11 грн за період з 12.07.2017 р. по 19.10.2017 р.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, погоджується з нею та задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 1 013,11 грн.

У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, Позивачем нараховано 3 % річних за період з 12.07.2017 р. по 19.10.2017 р. у сумі 121,57 грн. та інфляційні втрати за період липень-жовтень 2017 р. у сумі 310,88 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3 % річних у сумі 121,57 грн. та інфляційних втрат у сумі 310,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Суд відмовляє Позивачу в стягненні з Відповідача витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України, визначено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником Позивача в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано Договір (угода) про надання адвокатських послуг від 10.01.2017р. зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі, погодженому сторонами у додатках.

Згідно приписів Додатку №1 до Договору (угоди) про надання адвокатських послуг від 10.01.2017р. вбачається, що Сторони погодили, що правова допомога буде надаватися Адвокатом в якості роботи щодо адміністративного, також судового оскарження дій та/або рішень податкового органу щодо складення акту про результати камеральної перевірки показників, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №2694/12-01/33667686 від 25.11.2016р. та винесеного податкового повідомлення-рішення №0010641201 від 27.12.2016р.

На етапі судового оскарження, а саме – розгляду справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом за розробленим Адвокатом позовом та супутніми документами, Клієнт здійснює оплату послуг Адвоката у розмірі 3 000,00 грн. – оплачує на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Враховуючи те, що представником Позивача не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги саме в Господарському процесі, не надано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, акти приймання-передачі, рахунки, не довів суду витрачений час адвокатом на вирішення всіх питань, які виникають при вирішення даного спору, витрати по оплаті на професійну правничу допомогу суд не задовольняє.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193, 230, 231 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525-526, 530, 610, 611, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круг А" (49050, м. Дніпро, вул. Станична, 71; ідентифікаційний код 32887904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2; ідентифікаційний код 33667686) - основний борг у розмірі 14 791,39 грн., пеню у розмірі 1 013,11 грн., 3% річних у розмірі 121,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 310,88 грн., судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

14.02.2018