Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/23132/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2018Справа № 910/23132/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44 -а, 6-ий поверх, кімната №6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" (61085, м. Харків, вул.. Академіка Проскури, буд. 3),

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЬД" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44 -а, 6-ий поверх, кімната №4)

про стягнення 528 777,59 грн.

Представники:

від позивача не з'явились

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЬД" про стягнення 528 777,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № ВТ0045/13 від 07.02.2013, а саме в частині оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 528 377,59 грн. При цьому, у зв'язку з порушення умов вказаного договору позивач також просить суд стягнути 400,00 грн. заборгованості з відповідача-2, який згідно договору поруки №01.10-14 від 01.10.2014 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 в повному обсязі зобов'язанням зі сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/23132/17 та ухвалив розглядати її за правилами загального позовного провадження у підготовному засіданні 31.01.2018.

12.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суд надійшли пояснення відповідача-1, відповідно до яких останній підтверджує, що на даний час за ТОВ "ЛІК" існує заборгованість за Договором № ВТ0045/13 від 07.02.2013 у розмірі 528 377,59 грн., однак, у зв'язку з об'єктивними причинами відповідач-1 неспроможний здійснювати вчасну оплату за поставлений товар.

В судовому засіданні 31.01.2018 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, відкласти підготовче судове засідання на 14.02.2018 та продовжити строк до 12.02.2018 для виконання вимог ухвали суду.

09.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла письмова заява позивача, у якій останній підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу без їх участі.

Також, 09.02.2018 до господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача-2, у яких останній підтвердив існуючу перед позивачем заборгованість за договором поруки №01.10-14 від 01.10.2014 у розмірі 400,00 грн.

У судове засідання, призначене на 14.02.2018, представники сторін не з'явились.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (надалі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК" (надалі - відповідач-1, покупець) був укладений договір №ВТ0045/13 (надалі- договір), за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти (передавати у власність покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названу продукцію та оплачувати її (п. 1.1. договору).

Предметом поставки за цим договором є продукти харчування (надалі - Товар) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору покупець складає замовлення постачальнику на підставі прайс-листа, погодженого сторонами, в якому вказано асортимент і ціну товару, що поставляється за цим договором і який є невід'ємною частиною цього Договору. Замовлення покупця на поставку товару є обов'язковим.

У пункті 2.4. договору встановлено, що постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок з поставки товару в момент передачі товару представнику покупця в місці поставки.

Передача (приймання-здача) товару і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в пункті відвантаження (п. 2.5. договору).

Згідно п. 2.7. договору при прийнятті товару покупець зобов'язаний надати Постачальнику документи, які підтверджують право представника покупця на приймання товару: довіреність на прийняття товару, повідомлення про зразок штампу, печатки, якою матеріально-правова особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній) свій підпис про одержання товару. У разі не надання вказаних документів постачальнику, останній має право не передавати товар покупцю, що не є порушенням умов цього договору, а покупець зобов'язаний компенсувати постачальнику усі понесені покупцем витрати пов'язані з доставкою та поверненням такого товару.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити продукцію за цінами зазначеними у прайс-листі, затверджених сторонами. Ціна, асортимент та кількість поставленої продукції міститься у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковій формі. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 65 (шістдесяти п'яти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунку за поставлений товар, до моменту повної оплати поставленого товару. Строк дії цього договору продовжується автоматично на один рік без обмеження кількості разів такого продовження, у випадку, якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення, про бажання припинити дію цього договору за один місяць до припинення дії договору (п. 7.5. договору).

На виконання умов договору №ВТ0045/13 від 07.02.2013 позивачем на користь відповідача-1 було належним чином поставлено та відвантажено товари, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- Видаткова накладна №ВТ000004096 від 09.10. 2014р. на загальну суму 17085,12 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000004604 від 06.11. 2014р. на загальну суму 16651,66 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000004774 від 14.11.2014р. на загальну суму 52310,28 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000004975 від 27.11. 2014р. на загальну суму 28521,83 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000005127 від 04.12.2014р. на загальну суму 48007,40 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000005217 від 11.12.2014р. на загальну суму 111069,19 грн

- Видаткова накладна №ВТ000005355 від 18.12.2014р. на загальну суму 71288,71 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000005489 від 25.12. 2014р. на загальну суму 59187,67 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000000012 від 02.01.2015р. на загальну суму 31 743,36 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000005626 від 02.01.2015р. на загальну суму 46 171,73 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000000291 від 22.01.2015р. на загальну суму 36 135,22 грн.

- Видаткова накладна №ВТ000000381 від 29.01.2015р. на загальну суму 30 390,55 грн.

Зазначені накладні були підписані відповідачем та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" без жодних претензій та зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

За твердженням позивача, відповідач-1 всупереч п. 4.5. договору не здійснив остаточного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим останньому було направлено Претензію №21 від 19.05.2017 про добровільну оплату грошових коштів в розмірі 528 377,59 грн. в термін до 01 червня 2017 року. Проте, відповідач-1 на момент звернення позивача з позовом до суду не здійснив оплату за поставлений товар.

01 жовтня 2014 року між позивачем як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЬД" (надалі поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК" (надалі- боржник, відповідач-1) було укладено Договір поруки №01.10-14 (надалі -договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником в повному обсязі зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням боржником зобов'язань за Договором ВТ0045/13 від 07 лютого 2013 р. укладеного між боржником та кредитором (пункт 1.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частково оплатою суми штрафних санкцій, яка може виникнути при виконанні основного договору у розмірі 400,00 грн.

У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого даним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.4. договору поруки).

Пунктом 3.2 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний протягом 3-х днів з дати отримання ним вимоги від кредитора виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідача-1 своїх зобов'язань за договором поставки, позивачем на виконання п. 3.2 договору поруки пред'явлена вимога до відповідача-2 про сплату заборгованості в розмірі 400,00 грн. Вказана вимога була отримана керівником ТОВ "ВЕЛЬД" 15 червня 2017 року, проте, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою договір №ВТ0045/13 від 07.02.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання договору №ВТ0045/13 від 07.02.2013 була здійснена позивачем в період з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно, що підтверджується прийнятими та підписаними з боку відповідача-1 видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5. договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковій формі. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 65 (шістдесяти п'яти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.5 договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у наданих відповідачем-1 поясненнях від 05.01.2018, останній підтверджує існування заборгованості ТОВ "ЛІК" за Договором № ВТ0045/13 від 07.02.2013 у розмірі 528 377,59 грн., однак, у зв'язку з об'єктивними причинами відповідач-1 неспроможний здійснювати вчасну оплату за поставлений товар. Тобто, надані пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК", що підписані директором ОСОБА_1, розцінюються судом як визнання останнім позовних вимог на суму 528 377,59 грн.

Крім того, у матеріалах справи містяться пояснення відповідача-2, відповідно до яких останній також визнає існуючу перед позивачем заборгованість за договором поруки №01.10-14 від 01.10.2014 у розмірі 400,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що визнання позову директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЬД" відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останніх не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 528 377,59 грн. та стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 400,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір у даній справі виник з вини відповідача-1, судові витрати у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК".

Керуючись ст.ст. 129, 191, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 3, ідентифікаційний код 31440611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-а, 6-ий поверх, кімната №6, ідентифікаційний код 38205243) заборгованість у розмірі 528 377 (п'ятсот двадцять вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 65 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЬД" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44 -а, 6-ий поверх, кімната №4, ідентифікаційний код 31606857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-а, 6-ий поверх, кімната №6, ідентифікаційний код 38205243) штрафні санкції у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.02.2018

Суддя Пукшин Л.Г.