Ухвала

від 08.02.2018 по справі 916/2211/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2211/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.,

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

від суб`єкта оскарження: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 13) на дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58 ) у справі № 916/2211/16

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 13);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачий стан" (65014, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 7/9)

про стягнення 43 801,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2016р. у справі №916/2211/16 позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачий стан" (65044, м. Одеса, Приморський район, вул. Пироговська, буд. 7/9, код ЄДРПОУ 31368530) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ: 08038284) заборгованість з орендної плати у розмірі 26 332 /двадцять шість тисяч триста тридцять дві/ грн. 04 коп.; заборгованість з компенсації ВЕР у сумі 1649 /одна тисяча шістсот сорок дев'ять/ грн. 45 коп.; заборгованість з компенсації податку на землю у розмірі 747 /сімсот сорок сім/ грн. 48 коп.; інфляційні втрати у сумі 13331 /тринадцять тисяч триста тридцять одна/ грн. 76 коп.; штраф у розмірі 789 /сімсот вісімдесят дев'ять/ грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 348 /одна тисяча триста сорок вісім/ грн. 07 коп. В решті позову відмовлено.

18.11.2016р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

29.01.2018р. до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси надійшла скарга на дії Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (т.2 а.с.5-6), згідно якої позивач просить визнати незаконними дії вищевказаного відділу ДВС щодо повернення виконавчого документу стягувачу, а також визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Калашнікова Р.В. від 10.11.2017р. про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду Одеської області від 18.11.2016р. у справі № 916/2211/16) стягувачу, в межах виконавчого провадження № 53901501.

В обґрунтування вказаної скарги позивач зазначає, що ним 26.04.2017р. на адресу відділу ДВС було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу Господарського суду Одеської області від 18.11.2016р.

КЕВ м. Одеси у поданій скарзі вказує, що державним виконавцем в порушення вимог ч. 5 ст. 26 та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" на його адресу не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53901501, яку, як зазначає скаржник, було винесено 11.05.2017р., про що йому стало відомо з автоматизованої системи виконавчого провадження, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Водночас, позивач зазначає, що 22.01.2018р. на його адресу від суб'єкта оскарження надійшла постанова від 10.11.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника та з'ясувати місце його проживання, а також за відсутності майна боржника, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом.

При цьому стягувач зауважує, що згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник - ТОВ "Козачий стан" не перебуває в процесі припинення і продовжує займатись господарською діяльністю - оптовою торгівлею товарами господарського призначення, при цьому у реєстрі наявні відомості щодо юридичної адреси боржника, діючого директора та щодо статутного капіталу товариства.

Відтак, на думку скаржника, дана інформація спростовує підстави, на яких ґрунтується оскаржувана постанова, оскільки достовірно відомі і особа боржника, і його адреса, наявні відомості стосовного того, що він займається прибутковою господарською діяльністю, у зв`язку із чим скаржник вважає, що остання є незаконною та необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та без здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. розгляд скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/2211/16 призначено до розгляду в засіданні суду 08.02.2018р.

В судове засідання 08.02.2018р. представники сторін та органу ДВС не з`явились, про поважність причин неявки суд не сповістили, при цьому останні про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адреси вищевказаної ухвали суду, а також телефонограмами (т.2 а.с.16-17).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищевказане та встановлені законом обмеження щодо строку розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/2211/16 за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця.

Згідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, або у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

Як зазначає скаржник та вбачається з матеріалів справи (т.2 а.с.10,12), оскаржувану постанову скаржник отримав 22.01.2017р., при цьому скаргу на дії державного виконавця позивачем було подано до суду 29.01.2018р.

Таким чином, скаржник звернувся до суду зі скаргою без пропущення встановленого законом строку, зазначеного у ст. 341 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р.

У відповідності до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглянувши вищевказану скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та надані позивачем докази в обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ч.ч.3,4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як вбачається з поданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси скарги, обґрунтовуючи незаконність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу та незаконність оскаржуваної постанови, останній наголошує на тому, що державним виконавцем не було здійснено необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання судового рішення.

Проте, не скориставшись фактично своїм правом, скаржник, як учасник виконавчого провадження та судового процесу, в підтвердження своєї позиції не надав жодного доказу бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення суду, а всі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

Приймаючи до уваги встановлені законом обмеження щодо збирання судом доказів з власної ініціативи, а також з огляду на відсутність клопотань з боку скаржника щодо витребування відповідних доказів, суд, фактично, позбавлений можливості надати оцінку діям державного виконавця або його бездіяльності під час встановлення встановлення місця проживання (місцязнаходження) боржника та наявність у нього майна, на яке можна звернути стягнення.

При цьому неможливість з'ясування місцезнаходження боржника – юридичної особи є підставою для застосування ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", що і було здійснено державним виконавцем.

Наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо місцезнаходження боржника, його керівника та прибуткову діяльність товариства не є обставинами, що спростовують правомірність таких дій, оскільки зміст ч.5 ст.37 закону дозволяє зробити висновок, що мова йде про фактичне, а не юридичне місцезнаходження, оскільки у єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження усіх юридичних осіб без виключення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що уся поштова кореспонденція, яка направлялася відповідачу під час розгляду справи №916/2211/16 за адресою, зазначеною у вищевказану реєстрі, поверталась із відмітками поштової установи "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув" (т. 1 а.с.93-95, 105-107, 119-121, 142-144, 158-160).

Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що в силу ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" він не позбавлений права пред'явити виконавчий документ до виконання повторно протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, а також, у разі наявності у нього відомостей, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), повідомити про них орган ДВС.

Крім того, суд звертає увагу, що в п. 2 Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.11.2017р., виконавцем помилково зазначено строк, протягом якого стягувач може повторно пред'явити наказ суду до виконання.

Однак, враховуючи, що в обґрунтування скарги позивачем не наголошувалось про незаконність дій державного виконавця та оскаржуваної постанови саме у зв'язку із допущенням зазначеної описки, а також з огляду на те, що строки для повторного подання виконавчого документу встановлені законом, тобто вказана помилка не порушує прав стягувача, зазначені обставини не впливають на рішення суду стосовно відмови у задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, зазначених в оскаржуваній постанові, передбачено законом, а також з огляду на недоведеність скаржником належними та допустимими доказами обставин, що викладені у скарзі у якості підстав для оскарження дій державного виконавця, у задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси слід відмовити.

Керуючись ст. 234, ч.3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/2211/16 – відмовити.

          Повний текст ухвали складено 13.02.2018р.

Ухвала набирає чинності 13.02.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Ю.М. Щавинська