Рішення

від 29.01.2018 по справі 902/998/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2018 р. Cправа № 902/998/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гюржи Григорія Івановича, с.Старі Трояни, Кілійський район, Одеська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південна Пальміра", м.Вінниця

про стягнення 201 840,90 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Дегтярьов Олексій Олександрович, довіреність № 4210 від 24.10.2017 р.; НОМЕР_1 виданий Суворовським РВ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області 24.11.2016 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Фізичною особою-підприємцем Гюржи Григорієм Івановичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південна Пальміра" про стягнення 201 840 грн 90 коп. за договором підряду № 20/11-14 від 20.11.2014 р., з яких 156 392 грн 00 коп. боргу, 9 370 грн 78 коп. 3 % річних, 36 106 грн 12 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.11.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/998/17 та призначено до розгляду на 30.11.2017 р.

28.11.2017 р. до суду надійшло клопотання позивача б/н від 27.11.2017 р. яким долучено долучено до матеріалів справи докази доплати судового збору та відправки відповідачу акту звіряння взаєморозрахунків.

Відповідно до ухвали суду від 30.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 21.12.2017 р.

21.12.2017 р. від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 21.12.2017 р. якою долучено до матеріалів справи на виконання вимог ухвали ряд документів.

Крім того, 21.12.2017 р. позивачем до суду подано заяву б/н від 21.12.2017 р. про зменшення позовних вимог, в якій останнім зазначено про допущення ним помилки при здійсненні розрахунку заявлених вимог, зокрема, у розрахунку кількості днів прострочення боргу зазначено помилкову кількість днів у період з 22.09.2015 р. по 22.09.2017 р. вказавши 731 днів та відповідно 3 % річних 9 370 грн 67 коп., тоді як необхідно за вказаний період виходити із 729-ти днів та 3 % річних в сумі 9 342 грн 78 коп. Такими чином, з огляду на вказане, сума позовних вимог складає: основний борг 156 392 грн 00 коп., 9 342 грн 78 коп. - 3 % річних та 36106 грн 12 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.12.2017 р., враховуючи набрання з 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 29.01.2018 р.

29.01.2018 р. позивачем до суду подано уточнення позовних вимог б/н від 21.12.2017 р. в якому ФОП Гюржи Г.І. зазначено, що за результатами уточнюючого розрахунку розмір 3 % річних за період з 22.09.2015 р. по 22.09.2017 р. складає 9 342 грн 78 коп., інфляційних втрат за період з жовтня 2015 р. - серпень 2017 р. становить 36 106 грн 12 коп. та заборгованість - 156 392 грн 00 коп.

В судове засідання 29.01.2018 р. представник відповідача повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

Поряд з цим, надіслана на адресу відповідача ухвала від 21.12.2017 р. згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" значиться "невдала спроба вручення", відносно чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7-9 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані : виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду , якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 21.12.2017 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для виконання завдання підготовчого провадження, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Надавши правову оцінку уточненню позовних вимог б/н від 21.12.2017 р. судом прийнято його до розгляду як такого, що не суперечать приписам ст.ст. 42, 46 ГПК України, при цьому в своїй сукупності розцінюються як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих письмових пояснень позивач в якості підстави позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов укладеного з відповідачем Договору підряду № 20/11-14 від 20.11.2014 р. виконано підрядні роботи на загальну суму 356 192 грн 00 коп. за які ТОВ "Торговий дім "Південна Пальміра" розрахувалось частково в розмірі 199 800 грн 00 коп., в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 156 392 грн 00 коп.

Посилаючись на вказані обставини позивачем заявлено до стягнення з відповідача 201 868 грн 79 коп., з яких 156 392 грн 00 коп., 9 370 грн 67 коп. - 3 % річних та 36 106 грн 12 коп. інфляційних втрат.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південна Пальміра" (Замовник, Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Гюржи Григорієм Івановичем (Підрядник, Позивач) укладено договір № 20/11-14 (Договір) відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати в порядку і на умовах Договору роботи по благоустрою території на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 159. Об'єкт: "Автозаправний комплекс з АЗС, пунктом сервісного обслуговування водіїв, пасажирів, з кафе, автомийкою, автосалоном і офісним приміщенням (а.с. 8-11, т. 1).

Згідно із п.п. 1.2., 1.3. Договору підрядник зобов'язується в обумовлений Договором строк виконати і передати замовнику роботи по благоустрою території (роботи) на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх у відповідності з умовами Договору. Роботи зазначені у п. 1.1. Договору, виконуються підрядником у відповідності з Договірною ціною (Додатком № 1) в якому зазначений об'єм та види робіт, а також асортимент і кількість матеріалів, необхідних для виконання Підрядником робіт у відповідності з Договором.

Підрядник зобов'язується виконати своїми силами і засобами, якісно і в установлений строк роботи і здати виконані роботи замовнику в строк до 20.09.2015 р. (п. 2.1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3.5. Договору замовник зобов'язується оплатити роботи, виконані підрядником, згідно з умовами Договору.

Згідно із п. 3.1. Договору загальна сума Договору у відповідності з договірною ціною (Додаток № 1) складає 356 192 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 59 365 грн 33 коп.

Відповідно до п. 3.3. Договору замовник для забезпечення своєчасного виконання підрядником взятих на себе за Договором обов'язків, перераховує на рахунок підрядника грошові кошти в наступному порядку та розмірі: передоплата в розмірі 55 % від суми Договору на виконання робіт, передбачених Договором згідно наданих рахунків підрядника (п. 3.3.1. Договору) та розрахунок на протязі 3 (трьох) банківських днів після підписання остаточного акту здачі-приймання робіт (п. 3.3.2. Договору).

Здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаних обома сторонами (п. 4.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 9.4. Договору).

Також між сторонами підписана Договірна ціна до Договору, яка станом на 20.11.2014 р. становить разом з ПДВ 356 192 грн 00 коп. (а.с. 12, т. 1)

Як встановлено судом позивачем відповідно до умов укладеного Договору виконано підрядні роботи на загальну суму 356 192 грн 00 коп. на підтвердження чого у справі міститься акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.09.2015 р. (а.с. 13, т. 1).

Зазначені роботи прийнято уповноваженою особою відповідача (директор ТОВ "Торговий дім "Південна Пальміра" Непомящий І.П.) в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій про що свідчить підпис вказаної особи на даному акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.09.2015 р. скріплений печаткою ТОВ "Торговий дім "Південна Пальміра".

Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за виконані роботи розрахувався лише в сумі 199 800 грн 00 коп ., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок (а.с. 14-25, т. 1).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 156 392 грн 00 коп. , яка не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договору підряду № 20/11-14 від 20.11.2014 р. між ними виникли правовідносини з договору про підряд регулювання якого здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт виконання робіт підрядником та прийняття їх без зауважень замоником та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за виконані роботи.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 156 392 грн 00 коп . заборгованості за виконані роботи правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви б/н від 21.12.2017 р. про зменшення позовних вимог та уточнення позовних вимог б/н від 21.12.2017 р.) 9 370 грн 67 коп. - 3 % річних (за період з 22.09.2015 р. по 22.09.2017 р.) та 36 106 грн 12 коп. - інфляційних втрат (за період з жовтня 2015 р. по серпень 2017 р.) за результатом чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

За результатами перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом їх в розмірах: 3 % річних - 9 342 грн 78 коп. та інфляційні втрати - 39 956 грн 08 коп., які є більшими ніж ті, що заявлені позивачем (9 370 грн 67 коп. - 3 % річних та 36 106 грн 12 коп. - інфляційні втрати), однак враховуючи те, що визначення ціни позову є прерогативою позивача судом задовольняються вказані вимоги у заявленому позивачем розмірі із урахуванням поданого позивачем уточнення позовних вимог б/н від 21.12.2017 р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

29.01.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південна Пальміра", вул.600-річчя, 17-Г, м.Вінниця, 21021 (ідентифікаційний код - 37114602) на користь Фізичної особи-підприємця Гюржи Григорія Івановича, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) - 156 392 грн 00 коп. - основного боргу, 9 342 грн 78 коп. - 3 % річних, 36 106 грн 12 коп. - інфляційних втрат, 3 027 грн 61 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 лютого 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - АДРЕСА_3; представнику Дегтярьову Олексію Олекандровичу - АДРЕСА_1, 65117.

4 - відповідачу - АДРЕСА_4