Рішення

від 13.02.2018 по справі 918/765/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2018 р. Справа № 918/765/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф.,

при секретарі судового засідання Оліфер С.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства - Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія"

про відшкодування майнової шкоди в сумі 21 157,36 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 10-59/д від 03.01.2018 року,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 5 від 27.11.2017 року

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 підприємства "Фірма МІЛЛЕНІУМ ТРАНС" про відшкодування майнової шкоди в сумі 21 157,36 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 28.11.2017 року.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року розгляд справи відкладено на 15.12.2017 року.

Ухвалою суду від 15.12.2017 року розгляд справи відкладено на 24.01.2018 року.

Ухвалою суду від 24.01.2018 року розгляд справи відкладено на 13.02.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14 квітня 2016 року на АЗС № 07/044, що належить ПАТ "УКРНАФТА" та розташована за адресою: с. Верхня Криниця, вул. Калинова, 1-б, сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 з причепом WIELTON NS34S державний номер НОМЕР_2. Автомобіль знаходився під керування ОСОБА_4, який працює водієм в ОСОБА_1 підприємстві - фірмі "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС".

Внаслідок ДТП пошкоджено облицювання колони навісу ПРК і елемента між колон, чим спричинено ПАТ "УКРНАФТА" матеріальні збитки.

Транспортній засіб MERCEDES-BENZ 1840 державний номер НОМЕР_3 з причепом WIELTON NS34S державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 підприємстві - фірмі "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК667096 та ВКС 098204.

Судом також встановлено, що Приватне підприємство - фірма "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність у ПРаТ "Українська пожежно - страхова компанія" щодо належного йому автомобіля.

Факт завдання шкоди позивачу ПАТ "УКРНАФТА" ОСОБА_4 та його вина у завданні шкоди встановлено постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 18.05.2016 року справі №495/3119/16-п.

Усунення заподіяного пошкодження ПАТ "УКРНАФТА" здійснювалися па підставі укладено з ТОВ "МІРА-Д" договору підряду № 058-17МД від 13.03.2017року.

В абзаці 2 пункту 9 згаданої постанови Пленум Верховного Суду України йдеться, що при визначені розміру відшкодування шкоди заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправи ти пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

За результатами розгляду матеріалів справи господарським судом встановлено, що позивачем понесено фактичні витрати, що становить вартість матеріалів і робіт в сумі 21 157 грн 36 коп. та підтверджується договором підряду № 058-17МД від 13.03.2017 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2017 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017року та локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1.

Отже, розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП складає 21 157 грн 36 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, шкода майну позивача завдана джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

З метою досудового врегулювання спірних відносин позивачем була направлена 10.07.2017 року претензія на адресу відповідача, однак остання була залишена без відповіді та задоволення.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на наведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст. 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

З наведеного вбачається, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Вказаний правовий висновок також відображений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року.

Слід зазначити, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідачем на надано належних та допустимих доказів письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними. За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Усі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для покладення на відповідача відповідальності за завдані збитки, доведені.

Виходячи з викладеного, суд визнає розмір збитків, заявлених до стягнення позивачем, такими, що є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства - Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" (33016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31382995) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 21 157 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 36 коп., та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.02.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.