Рішення

від 13.02.2018 по справі 923/1145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року, м. Херсон, справа № 923/1145/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Приватної фірми "ВЕЛ"

до Приватного підприємства "Агро-Максі"

про стягнення 108519,33 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

14.12.2017 Приватна фірма ВЕЛ звернулася до суду з вимогами, спрямованими до Приватного підприємства Агро-Максі , про стягнення 108519,33 грн, з яких 101129,92 грн спричинених збитків, які завдані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № 65 від 23.07.2013, а також 7389,41 грн пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості товару.

Ухвалою суду від 15.12.2017 порушене провадження у справі та її розгляд в попередньому провадженні призначений на 16.01.2018 із зобов'язанням сторін направити своїх представників в судове засідання, а відповідача також надати відзив на позов, проте ці вимоги відповідачем не виконані, в судове засідання він свого представника не направив, у зв'язку з чим з метою підготовки справи до розгляду по суті, а також повторного зобов'язання відповідача надати відзив на позов, підготовче засідання було відкладене до 13.02.2018. У вказаний час представник відповідача вдруге не прибув, а тому судове засідання проведене без його участі.

Під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що 23.07.2013 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 65, на підставі якого позивачем реалізовано відповідачу дизельне паливо в кількості 4950 л на загальну суму 91832,40 грн, підтвердженням чому є видаткова накладна № 00000019 від 10.07.2017, проте відповідач станом на час звернення до суду з позовом не сплатив вартість товару в сумі 72000,40 грн, у зв'язку з чим із застосуванням пункту 4.4. договору позивач вважає, що поставлене дизельне пальне є його власністю та воно не повернуте відповідачем, у зв'язку з чим йому завдані збитки на загальну суму 101129,92 грн, які складаються з вартості неповернутого товару на дату заявлення позову.

Поряд з цим, представник позивача вказав, що через невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару нарахована пеня в розмірі 7389,41 грн за період з 21.07.2017 по 13.12.2017.

Крім викладеного судом встановлено, що 23.07.2013 між Приватною фірмою ВЕЛ та Приватним підприємством Агро-Максі укладений договір купівлі-продажу № 65, за умовами якого позивач зобов'язався реалізувати відповідачу нафтопродукти за відповідною заявою, а останній зобов'язався сплатити їх вартість протягом семи банківських днів з моменту приймання товару.

Пунктом 4.4. договору сторонами обумовлено, що товар, який не оплачений вчасно, з простроченням оплати, вважається власністю продавця, а тому покупець зобов'язаний повернути його продавцю не пізніше трьох днів після прострочення оплати.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № 00000019 від 10.07.2017 та товарно-транспортною накладною № 19 від 10.07.2017 поставлено відповідачу 4950 л дизельного пального на загальну суму 91832,40 грн

Не дивлячись на умови договору, відповідач взяті на себе зобов'язання у повній мірі не виконав, у зв'язку з чим заборгованість склала 72000,40 грн, яка підтверджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 30.09.2017, а також повідомив позивача листом від 29.09.2017, що отримане пальне використав у власній господарській діяльності.

Таким чином, відповідач станом на час звернення позивача до суду з позовом не сплатив вартість неповернутого товару на загальну суму 101129,92 грн, яка обрахована позивачем як вартість 3881 літра дизельного палива станом на дату звернення з позовом, яка складає 25,80 грн за 1 літр.

Під час судового розгляду справи відповідачем платіжними дорученнями № 18 від 03.01.2018 на суму 32000,40 грн та № 32 26.01.2018 на суму 20000 грн сплачено 52000,40 грн, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем нарахована пеня в розмірі 7389,41 грн за період з 21.07.2017 по 13.12.2017.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу. Зокрема, згідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає майно (товар) у власність покупця, а останній приймає товар і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

У відповідності до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, а згідно з пунктом 8 частини 2 того ж Кодексу та частини 2 статті 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків.

Сама правова формула відшкодування збитків розкрита в статтях 22, 779 ЦК України та 147, 224, 225 ГК України.

Так, за статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна.

За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається серед іншого вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу відповідно до статті 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав юридичними особами відшкодовуються йому відповідно до закону.

З викладених правових приписів слідує, що правом на відшкодування збитків наділена особа, якій завдано збитків, та відносно майна, яке належить їй.

В даному випадку пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що у випадку несплати вартості товару право власності на товар зберігається за продавцем, а тому, з огляду на вказані правові приписи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, які пов'язані з відсутністю, втратою товару.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, несплати заборгованості в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, в пункті 5.1. договору сторони встановили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми (вчасно неповернутого товару) за кожен день прострочення.

В даному випадку позивачем пеня нарахована в сумі 7389,41 грн за період з 21.07.2017 по 13.12.2017, проте такий період обрахунку є помилковим, оскільки строк невиконання зобов'язання щодо повернення товару починається до обліку з 22.07.2017, а тому пеня за період з 22.07.2017 по 13.12.2017 складає 7340,10 грн.

За таких обставин, нарахуванням пені є правомірним в сумі 7340,10 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткову правомірність позовних вимог, судовий збір в розмірі 1626,98 грн (99,95 % заявлених та задоволених вимог, з урахуванням суми сплаченої відповідачем під час судового розгляду справи) відноситься на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 231, 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1.Провадження у справі в частині стягнення 52000,40 грн закрити.

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного підприємства Агро-Максі (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36346202) на користь Приватної фірми ВЕЛ (73000 м. Херсон, вул. Карбишева, буд. 11, приміщення 32-В, ідентифікаційний код 24123345) - 49129,52 грн спричинених збитків, 7340,10 грн пені та 1626,98 грн компенсації по сплаті судового збору.

4.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 14.02.2018

Суддя М.К. Закурін