Постанова

від 13.02.2018 по справі 904/4333/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/4333/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Науменко І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017 р.

( суддя: Васильєв О. Ю. ) прийняту за результатами розгляду

заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доркомплект",

м. Запоріжжя

до: Приватного акціонерного товариства

"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод",

м. Дніпро

про: стягнення 3 147 174, 68 грн.

за участю заінтересованої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ "Біліс",

м. Дніпро

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017 р. ( суддя Васильєв О. Ю. ) у справі № 904/4333/16 заяву ТОВ ПКФ "Біліс" задоволено - замінено сторону виконавчого провадження ( стягувача ) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доркомплект" у виконавчому провадженні № 55403243, яке перебуває на виконанні Центрального ВДВС м. Дніпро та відкрито 19.12.2017 р. для виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 р. по справі № 904/4333/16 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ "Біліс".

Вказана ухвала мотивована тим, що укладення між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПКФ "Біліс" договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р. не суперечить нормам чинного законодавства щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні на стадії виконання рішення суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ"Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаної заяви, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала ґрунтується на недоведених обставинах, які мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та порушують норми матеріального і процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилається на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ ПФК БІЛІС про заміну сторони стягувача ТОВ Доркомплект у виконавчому провадженні № 55403243, оскільки умовами Договору поставки № 15046т від 27.10.2015 р. заборонено передачу прав та обов'язків Постачальника ( ТОВ Доркомплект ) третім особам без письмового узгодження з Замовником ( ПрАТ ДТРЗ ).

Отже, на думку Cкаржника, будь-яке відступлення прав вимоги ТОВ Доркомплект до ПрАТ ДТРЗ за Договором поставки без згоди боржника є незаконним. ПрАТ ДТРЗ cтверджує, що не надавав згоди ТОВ Доркомплект на відступлення прав вимоги за Договором поставки № 15046т від 27.10.2015 р. на користь ТОВ ПФК БІЛІС .

Скаржник вважає, що між ТОВ Доркомплект та ТОВ ПФК БІЛІС фактично відсутні відносини правонаступництва у зобов'язанні, що виникли за Договором постачання № 15046т від 27.10.2015 р. ( основний договір ), які можуть бути підставою для здійснення заміни сторони кредитора / сгягувача на стадії виконавчого провадження, оскільки, згідно з п. 1 Договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017 p., предметом договору є відступлення права вимоги за рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4333/16. Тобто, на думку Cкаржника, сторони договору відступлення права вимоги передбачили здійснення заміни сгягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у основному зобов'язанні, що не передбачено чинним законодавством.

Скаржник також зауважує на тому, що ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод в добровільному порядку на користь ТОВ Доркомплект вже були сплачені кошти у сумі 2 947 174,68 грн., що є виконанням боргових зобов'язань за Договором постачання № 15046т від 27.10.2015 р. (основний договір) у повному обсязі, які підлягали стягненню за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. у справі №904/4333/16.

Апелянт вказує на те, що суд в ході розгляду заяви не перевірив та не надав правової оцінки тій обставині, шо юридична особа ТОВ Доркомплект , за заявою якої 19.12.2017 р. було відкрито виконавче провадження з 14.07.2017 р. припинила свою діяльність.

Скаржник зауважує, що суд першої інстанції розглянув заяву про заміну сторони виконавчого провадження з порушенням норм процесуального права щодо повідомлення учасників справи чим порушив право Апелянта на доступ до правосуддя. ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод не був повідомлений судом про відкриття провадження та призначення до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Науменко І.М., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. у справі № 904/4333/16 апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 13.02.2018 р.

У судовому засіданні 13.02.2018 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України у редакції № 2147-VIII від 03.10.2017 р., судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильность застосування судом першої інстанції норм процесуального та материального права і надавши присутнім представникам сторони право виступити у судових дебатах, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. ( суддя Рудь І. А. ) у справі № 904/4333/16 стягнуто з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Доркоммплект": 2 947 174, 68 грн. основної заборгованості за договором поставки № 15046Т від 27.10.2015 р. та 47 207,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

18.07.2016 р. на виконання рішення суду було видано відповідний наказ, який дійсний для пред'явлення до 19.07.2017 р.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Доркомплект ( ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 39119529 ) вбачається, що з 14.04.2017 р. в ЄДР міститься запис за номером: 11031170013042000 про державну реєстрацію припинення юридичної особи (стан: припинено).

19.12.2017 р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, за результатами розгляду заяви Стягувача ( ТОВ Доркомплект ), прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 904/4333/16 виданого господарським судом Дніпропетровської області 18.07.2016 р.

20.12.2017 р. ТОВ ПКФ "Біліс" звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України.

Заява мотивована тим, що зобов'язання ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" перед ТОВ "Доркомплект", які виникли на підставі Договору поставки № 15046т від 27.10.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. по справі № 904/4333/16 було відступлене ТОВ ПКФ Біліс відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р.

До заяви були додані копії Договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р. та Постанови від 19.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 904/4333/16.

Так, відповідно до копії Договору про відступлення права вимоги - 25.01.2017 р. між ТОВ "Доркомплект" ( Первісний кредитор ) та ТОВ ПКФ Біліс ( Новий кредитор ) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Новому кредитору було відступлено право вимоги до ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Відповідач ) по зобов'язанням, які виникли на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 р. по справі № 904/4333/16 в сумі 2 947 174,68 грн. - основного боргу та 47 207, 62 грн. - судового збору.

Задовольняючи заяву, місцевий господарський суд виходив з підстав обґрунтованості заяви ТОВ ПКФ "Біліс", враховуючи надані заявником та досліджені під час судового засідання докази - договір про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р., копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55403243 від 19.12.2017 р.

Щодо Договору № 2 про відступлення права вимоги від 29.12.2016 р., то місцевий суд послався на те, що вказаний договір не свідчить достеменно про перехід до ТОВ "Ремтранс-Д" права вимоги від ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" грошових коштів, які були стягнуті відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. у справі № 904/4333/16, оскільки в тексті цього договору відсутні посилання на вищезазначене рішення суду. Окрім того, виходячи з календарних дат платіжних доручень, наведених Відповідачем у запереченнях на заяву про заміну сторони виконавчого провадження від 26.12.2017 р., Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що ним сплачена заборгованість, стягнута відповідно до вищенаведеного судового рішення, та доказів нікчемності договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до статті 18 ГПК України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Порядок та підстави заміни сторони у судовому провадженні за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 ГПК України , за якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона ( заінтересована особа ), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем ( майновим поручителем ); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, передатися можуть лише такі права, які кредитор набув внаслідок укладення певного правочину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Дана правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 28.01.2016 р. №01-06/131/16 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) , а саме зазначено: Заміна стягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у зобов'язання чинним законодавством не передбачена та кореспондується з практикою Вищого господарського суду України, яка, зокрема, викладена у постанові від 25.09.2014 р. у справі № 923/945/13.

ТОВ ПКФ "Біліс" в обгрунтування своєї заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України посилається на Договір про відступлення права вимоги від 25.01.2017 р., відповідно до умов якого Новому кредитору було відступлено право вимоги до ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Відповідач ) по зобов'язанням, які виникли на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 р. по справі № 904/4333/16 в сумі 2 947 174,68 грн. - основного боргу та 47 207, 62 грн. - судового збору. При цьому, умовами пункту 5 договору Новому кредитору надано право вимагати від боржника - ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод належного виконання рішення суду.

Тобто, сторони договору відступлення права вимоги передбачили здійснення заміни сгягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у основному зобов'язанні.

Проте, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 13.6. договору поставки № 15046Т від 27.10.2015 р. передбачено, що правочин з передачі прав і обов'язків Постачальника третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню з Замовником.

За твердженням Скаржника, не спростованим ТОВ ПКФ Біліс , Договір про відступлення вимог від 25.01.2017 р. укладений між ТОВ "Доркомплект" ( Первісний кредитор ) та ТОВ ПКФ Біліс без згоди ПрАТ ДТРЗ .

Доказів наявності згоди ПрАТ ДТРЗ при укладенні зазначеного договору матеріали справи не містять.

Таким чином, передача права вимагати оплати поставленого товару за договором поставки № 15046г від 27.10.2015 р. від ТОВ Доркомплект на користь будь-якої третьої особи без згоди боржника суперечить умовам п. 13.6. Договору та ч. 3. ст. 512 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-43гс15.

Крім того, місцевим господарським судом не було враховано, що Постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 904/4333/16 за заявою Стягувача була винесена 19.12.2017 р., після 19.07.2017 р. ( спливу дійсного строку для пред'явлення наказу ), та в той час, як державна реєстрація Стягувача - ТОВ Доркомплект є припиненою з 14.04.2017 р.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ Біліс про заміну сторони виконавчого провадження у справі №904/4333/16.

Щодо доводів вкладених в апеляційній скарзі пов'язаних із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права щодо повідомлення ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод про відкриття провадження та призначення до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, то наведене спростосується матеріалами справи, зокрема, запереченнями ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, які надійшли до господарського суду 27.12.2017 р.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ Біліс про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 904/4333/16, у зв'язку із чим ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017 р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ Біліс .

Керуючись ст.ст. 129 , 269 , 270 , п. 2 ч. 1 ст. 275 , 277 , 281 - 284 ГПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017 р. у справі № 904/4333/16 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІІКФ БІЛІС про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.02.2018 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус