РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2018 року Справа № 910/11918/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Вох В.С.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,представника,дов.у справі
відповідача1: не з"вився
відповідача 2: ОСОБА_2,представника,дов.у справі
третя особа 1- ОСОБА_3,представника,дов.у справі
третя особа 2- не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1- Публічного акціонерного товариства " Апекс-Банк" на рішення господарського суду Житомирської області,ухваленого 07.09.17р. суддею Терлецькою-Байдюк Н.Я. о 15 год.45хв. у м.Житомирі, повний текст складено 12.09.2017 року.
у справі № 910/11918/16
за позовом ОСОБА_4
до 1. Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк"
2. Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка"
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "ТТІ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - ТОВ "Лотуре-Агро"
про визнання недійсним договору іпотеки від 22.03.2012 року, визнання недійсним договору № 1 до договору іпотеки
та за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк"
2. Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка"
про визнання недійсним договору іпотеки від 22.03.2012 року, визнання недійсним договору № 1 до договору іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 року у справі № 910/11918/16(суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов ОСОБА_4 та позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ" задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки від 22.03.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1732.
Визнано недійсним договір № 1 від 05.03.2013 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22.03.2012 року за № 1732, укладений між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрований в реєстрі за № 765.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" на користь ОСОБА_4 1 378,00 грн. судового збору.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка" на користь ОСОБА_4 1 378,00 грн. судового збору.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ" 1 378,00 грн. судового збору.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка" на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ" 1 378,00 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався ч.ч.1,2 ст.16, ч.1 ст. 92, 97, ст. 161, ч.ч.1,2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, п.18 ч.2 ст. 52 , ч.1 ст. 70, ст. 161 Закону України "Про акціонерні товариства" та прийшов до висновку,що між сторонами укладено договір, який за умовами Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" є значним правочином. Питання щодо укладення значного правочину, в даному випадку, договору іпотеки від 22.03.2012 мало бути вирішено наглядовою радою чи загальними зборамтовариства. Проаналізувавши Статут товариства , місцевий суд зазначив, що органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада та правління товариства (виконавчий орган товариства) (п. 7.1).
Оскільки ні наглядова рада, ні загальні збори, ні правління не приймали рішення про уповноваження голови правління на укладення з ПАТ Апекс-Банк" договору іпотеки та договору №1 до договору іпотеки,при укладенні вказаних договорів , діючи від імені майнового поручителя - ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", він вийшов за межі своїх повноважень.
Суд першої інстанції не взяв до уваги протокол №12 загальних зборів акціонерів ВАТ "Райагропромтехніка" від 23.03.2011, пунктом 17 якого було прийнятто рішення про попереднє схвалення значних правочинів, оскільки вважав, що зі змісту даного протоколу вбачається, що мова йшла про можливість вчинення товариством значних правочинів в ході поточної господарської діяльності. Разом з тим,укладення договору іпотеки суперечить положенням Статуту ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» , оскільки не відповідає умовам поточної діяльності товариства та не передбачає отримання прибутку товариством.
Крім того, суд вважав , що на момент укладення спірного договору Публічне акціонерне товариство "Апекс-Банк" мав реальну можливість перед укладенням договору ознайомитись зі Статутом іпотекодавця, переконатись в дотриманні порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" щодо надання згоди голові правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" на укладення договору іпотеки та договору № 1 до договору іпотеки.
Щодо клопотання ПАТ Апекс Банк про застосування позовної давності до вимог ТОВ ТТІ , місцевий господарський прийшов до висновку, що перебіг позовної давності щодо оскарження договору іпотеки від 22.03.2012 та договору № 1 до договору іпотеки від 05.03.2013 почався з вересня 2016 при розгляді справи № 910/11918/16 у господарському суді м. Києва,тоб-то з моменту отримання ухвали господарського суду м. Києва від 13.09.2016 про залучення товариства до участі у справі № 910/11918/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,а відтак ТОВ "ТТІ" строку позовної давності не пропустила .
Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник - Публічне акціонерне товариство "Апекс-Банк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
Серед іншого вказує, що оспорюваний позивачем ОСОБА_7 іпотеки укладений та підписаний Головою правління ОСОБА_5 в межах його компетенції, відповідно до рішення Загальних зборів ОСОБА_5, викладених в Протоколі №12 від 23 березня 2011 року, у відповідності до чинного законодавства та Статуту.
Оскільки Загальними зборами ОСОБА_5 вже прийнято рішення про попереднє схвалення значних правочинів, що означає дозвіл на їх укладення, з дотриманням визначених рішенням Загальних зборів характеру таких правочинів, а також граничної вартості таких правочинів ,то повторного прийняття окремого рішення про вчинення таких правочинів іншими органами ОСОБА_5, зокрема Наглядовою радою чи Правлінням товариства законодавством, та Статутом ОСОБА_5 не вимагається.
На думку апелянта, місцевим судом не вірно встановлено, що вартість предмету іпотеки, яка зазначена у п. 1.2 оспорюваного договору за умовами Статуту Відповідача 2 є значним правочином.
Так, в матеріалах справи є фінансовий звіт відповідача ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" станом на 23.03.2012, за яким баланс активів підприємства становить 2 258 000,00 грн.
Вважає, що наведений Позивачем у якості доказу Звіт має назву "Звіт про незалежну оцінку справедливої (ринкової) вартості основних засобів (будівлі, споруди та передаточні пристрої) ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", що розташовані за адресою: Житомирська область, Романівський район, с. Разіне, вул. Привокзальна, 18» , отже, як вбачається з його назви, Звіт експерта оцінювача ОСОБА_8 не є звітом про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ПАТ "Романівська Райагропромтехніка". Звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано суду належного доказу про вартість предмету іпотеки. Вказаним доказом може бути лише судово-товарознавча експертиза, яку по справі не проводили.
Також, на думку апелянта, при прийнятті Загальними зборами товариства рішення про попереднє схвалення правочину не вимагається визначати істотні умови для договору іпотеки.
Щодо строку позовної давності, апелянт вказує, що акціонери ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" дізналися, або повинні були дізнатися про укладення оспорюваного договору Іпотеки та Договору №1 договору іпотеки 29 липня 2013 року при проведенні Загальних зборів ОСОБА_5.
Відтак строк позовної давності для звернення з позовною заявою про визнання недійним Договору іпотеки та Договору №1 до договору іпотеки обчислюється з 29 липня 2013 року і спливає 29 липня 2016 року.
Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 року у справі № 910/11918/16 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 не погоджується з твердженнями апелянта про те, що протокол загальних зборів ВАТ Романівська РАПТ №12 від 23.03.2011р. надавав повноваження Голові правління самостійно прийняти рішення про укладення оскаржуваних договорів, оскільки з його змісту не слідує про можливість передання майна товариства у заставу чи іпотеку за зобов'язаннями третіх осіб. Вказана обставина є самостійним підтвердженням порушення права акціонерів на управління укладенням оскаржуваних договорів. При цьому, з рішення загальних зборах акціонерів також не слідує, що виконавчий орган або голова правління зобов'язані були вчиняти значні правочин, у тому числі оспорювані договори.
При цьому, вказує, що рішення загальних зборів акціонерів № 12 від 23.03.2011р. не містить волевиявлення про:(а) попереднє схвалення значних правочинів щодо передачі майна ОСОБА_5 в заставу, іпотеку за зобов'язаннями третіх осіб, у тому числі ТОВ "Лотуре-Агро";(б)уповноваження голови правління ПАТ"Романівська Райагропромтехніка" ОСОБА_9 самостійно діяти від імені товариства та визначати істотні умови договорів застави, іпотеки.
Вважає,що рішення загальних зборів акціонерів № 12 від 23.03.2011р. є попереднім схваленням значних правочинів щодо передачі майна ОСОБА_5 в заставу, іпотеку лише за зобов'язаннями ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" і не стосується зобов'язань третіх осіб.
Вказує, що дане рішення не визначає, які конкретно значні правочини можуть бути укладені товариством протягом одного року та не визначає орган, який буде уповноважений визначати конкретні значні правочини для укладення товариством.
На думку позивача,оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Романівська Райагропромтехніка" № 12 від 23.03.2011р. надано попередню згоду на можливість вчинення значних правочинів у ході поточної господарської діяльності, то визначати конкретне майно та інші істотні умови значного правочину має право лише Правління, як орган управління товариства , який здійснює керівництво його поточною діяльністю (п. 10.1. Статуту).
Вважає, що вищезазначений договір іпотеки та договір №1 було укладено поза межами поточної господарської діяльності ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", оскільки відповідно до п. 2.11. статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" ОСОБА_5 має право надавати в заставу та/або іпотеку майно, що є власністю ОСОБА_5, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту. В той же час, договір іпотеки та договір №1 суперечать меті діяльності ОСОБА_5, якою є отримання прибутку (п. 3.1. статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка"). Однак, договір іпотеки та договір №1 не передбачив жодних умов для отримання ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" прибутку.
Так, на думку позивача, голова правління при укладенні оспорюваних правочинів не діяв у відповідності до рішення загальних зборах акціонерів ВАТ "Романівська Райагропромтехніка" від 23.03.2011р., грубо порушуючи положення статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка".
Вважає, що ні наглядова рада, ні правління не приймали рішень, необхідних для укладення опорюваних договорів в інтересах третіх осіб. Вказані обставин є самостійним свідченням порушення права акціонерів, у тому числі позивача, на управління товариством.
Положення статуту ПАТ "Романівська РАПТ" щодо розподілу компетенції виконавчого органу та голови правління були предметом спору у справі № 910/11427/16, в якій брав участь як ПАТ "Романівська РАПТ", так і ПАТ "Апекс Банк".
Так, у постанові від 15.12.2016р. суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до компетенції Правління позивача входить прийняття відповідних рішень щодо розпорядження майном товариства, а тому для укладення оспорюваного правочину Правлінням мало бути прийнято відповідне рішення щодо укладення такого правочину (п. 10.7,6, п. 10.11 Статуту), і саме на підставі такого рішення, прийнятого у встановленому порядку, у голови Правління виникло б право укласти оспорюваний правочин щодо розпорядження майном товариства. Проте, такого рішення Правлінням на момент укладення оспорюваного правочину - у встановленому порядку не приймалось. Належних та допустимих доказів протилежного в розумінні приписів ст.ст, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження. Доводи апелянта про те, що голова правління мав повноваження щодо самостійного прийняття рішення про укладення правочину, що передбачено зокрема п. 10.12.5 Статуту - судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 910/11427/16 відхилялись як безпідставний та необґрунтований, оскільки умови п, 10.7.4, п. 10.7.6 та п. 10.11 Статуту в сукупності обумовлюють необхідність прийняття Правлінням відповідного рішення, що обумовлюється зокрема і повноваженнями саме Правління, як виконавчого органу товариства, а не голови правління. При цьому, голова Правління лише керує роботою Правління (п. 10.10), і повноваження діяти без довіреності передбачають надання таких повноважень органом товариства - Правлінням внаслідок прийняття відповідного рішення, і саме внаслідок наявності б такого рішення, у голови правління виникають повноваження діяти без довіреності під час укладення відповідного правочину.
Отже, відносно ПАТ "Романівська РАПТ" судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлені обставини щодо розподілу компетенції виконавчого органу та голови правління ПАТ "Романівська РАПТ" щодо прийняття рішень та наступного укладення правочинів, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України наведені обставини не доводяться знову у цій справі.
На думку позивача для ОСОБА_4 перебіг позовної давності щодо оскарження договору почався з 09.10.2015 року тобто з моменту отримання позивачем від ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" листа, до якого було додано копії договорів, у тому числі оскаржуваних договорів, та закінчується 09.10.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ "ТТІ" вказує, що суд дійшов аргументованого висновку, що питання стосовно укладення значного правочину, в даному випадку, Договору іпотеки мало бути вирішено наглядовою радою чи загальними зборами товариства.
Вважає,що судом зроблено вірний висновок, що зміст Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" свідчить про те, Голова правління товариства не є самостійним виконавчим органом управління товариством, а тому зобов'язаний діяти відповідно до рішень, прийнятих правлінням товариства.
Зазначений висновок повністю підтверджується п. 10.11. Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", з якого прямо випливає, що Голова Правління має право без довіреності діяти від імені ОСОБА_5 відповідно до рішень Правління, в тому числі представляти інтереси ОСОБА_5 у відносинах з юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління, вести з ними переговори та вчиняти правочини від імені ОСОБА_5.
Отже, відповідно до положень Статуту Голова правління товариства міг укласти ОСОБА_7 іпотеки та ОСОБА_7 №1 маючи з цього питання також і рішення Правління.
В той же час, як встановлено судом, ані наглядова рада, ані Загальні збори, ані Правління не приймали рішення про уповноваження Голови правління на укладення з ПАТ "Апекс-Банк" Договору іпотеки , Договору № 1.
Викладене вище підтверджує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при укладенні Договору іпотеки та Договору №1 Голова правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" вийшов за межі своїх повноважень.
Поряд з цим наголошує на хибність тверджень ПАТ «Апекс-Банк» стосовно того, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" від 23.03.2011 р., оформленим протоколом №12 начебто було погоджено вчинення оспорюваного Договору іпотеки.
На думку третьої особи ТОВ "ТТІ", укладення договору іпотеки суперечить положенням Статуту ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» , оскільки не відповідає умовам поточної діяльності товариства та не передбачає отримання прибутку товариством.
Також, зауважує, що на момент укладення спірного договору, ПАТ «Апекс-Банк» мало б бути відомо про порушення положень Статуту ПАТ "Романівська Райагропротмехніка", оскільки безпосередньо в тексті оспорюваного договору є пряме посилання на Статут товариства.Суд дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ "Апекс-Банк" мав реальну можливість перед укладенням оспорюваного договору ознайомитись зі Статутом ПАТ "Романівська Райагропротмехніка", переконатись в дотриманні порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" щодо надання згоди Голові правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" на укладення Договору іпотеки та договору №1.
Також наголошує, що ТОВ "ТТІ" строку позовної давності не пропустило, оскільки не знало і об'єктивно не могло дізнатись про порушення своїх прав, про наявність оспорюваних договорів стало відомо тільки у вересні 2016 р. при розгляді справи № 910/11918/16 у господарському суді м. Києва.
Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 р. у справі №910/11918/16 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Апекс-Банк" без задоволення.
У поданих письмових поясненнях ПАТ "Апекс-Банк" (вих. 1177 від 27.10.2017р.) наголосив, що враховуючи факт реалізації Акціонерами своїх корпоративних прав на управління товариством шляхом прийняття рішення Загальними зборами, можна зробити висновок, що Позивач та третя особа звернулися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів самого товариства поза відносинами представництва, а не за захистом власних корпоративних прав.
Також наголосив, що згідно з положень Статуту ОСОБА_5 (чинного на момент укладання Договору іпотеки) рішення про укладення договорів мають право приймати загальні збори ОСОБА_5, Наглядова рада ОСОБА_5 (п. 9. і 8. і 9. Статуту ОСОБА_5), Правління ОСОБА_5 п.10.7.6. Статуту ОСОБА_5) та Голова Правління ОСОБА_5 (10.11, 10.12.5, Статуту ОСОБА_5.
З положень Статуту ОСОБА_5 вбачається, що право на укладення договорів надано не лише Правлінню ОСОБА_5, як те стверджує Позивач, а і Голові правління самостійно. Оскільки Загальними зборами ОСОБА_5 вже було прийнято рішення про попереднє схвалення значних правочинів, що означає дозвіл на їх укладення, з дотриманням визначених рішенням Загальних зборів характеру таких правочинів, повторного прийняття окремого рішення про вчинений таких правочинів органами ОСОБА_5, зокрема Наглядовою радою чи Правлінням товариства Статутом ОСОБА_5 не вимагається.
Вважає, що при прийнятті Загальними зборами товариства рішення про попереднє схвалення правочину не вимагається визначати істотні умови для договору іпотеки.
Щодо пропущення ТОВ "ТТІ" строку позовної давності для звернення до суду з позовом вказує, що акціонери ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" мали право та можливості отримувати інформацію щодо господарської діяльності ОСОБА_5, щодо виконання рішень Зборів товариства, зокрема щодо правочинів, укладених на виконання рішень Загальних зборів як особисто ,так і через органи контролю ОСОБА_5. У випадку ж відмови у наданні інформації господарської діяльності ОСОБА_5, зокрема щодо правочинів укладених на виконання рішень загальних зборів, акціонери зобов'язані вчинити дії щодо усунення порушень прав акціонерів згідно з правами, наданими їм статутом ОСОБА_5 та чинним законодавством України. Для такого оскарження статутом "Романівська Райагропромтехніка" передбачений механізм скликання позачергових Загальних зборів ОСОБА_5 ( п.8.12. Статуту )
Апелянт вказав, що матеріали справи не містить доказів оскарження Акціонерами дій ОСОБА_5, або посадових товариства щодо ненадання акціонерам інформації про господарську діяльність ОСОБА_5, зокрема щодо право чинів, укладених на виконання рішень Загальних зборів, викладених у протоколі № 12.
Вважає, що акціонери ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" дізналися або повинні були дізнатися про вчинення оспорюваного правочина при проведенні Загальних зборів товариства 24.04.2012 р. та Загальних зборів товариства 29 липня 2013 р.
На думку апелянта, ТОВ "ТТІ" звернулось з позовною заявою після спливу строку позовної давності.
Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не досліджено та не надано належних висновків вчиненню конклюдентних дій ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" та Акціонерами ПАТ "Романівська Райагропромтехніка"- ТОВ "ТТІ" та ОСОБА_4
В додаткових поясненнях від 21.11.2017р. позивач ОСОБА_4 вказує, що у справі № 910/11918/16, яка переглядається апеляційним судом відсутні:
- рішення загальних зборів акціонерів про передачу у іпотеку майна ПАТ " Романівська Райагропромтехніка" за зобов'язаннями третіх осіб;
- рішення наглядової ради ПАТ Романівська Райагропромтехніка" про визначення ринкової вартості предмету іпотеки:
- рішення правління ПАТ " Романівська Райагропромтехніка" про визначення майна, яке може бути передане в іпотеку та при укладення оспорюваного договору.
Вважає, що голова правління діяв з перевищенням повноважень при укладенні оспорюваних договорів, всупереч інтересам ПАТ " Романівська Райагропромтехніка" та його акціонерів, що утворює підстави для визнання договорів недійсними.
Крім того, ПАТ "Апекс -Банк" в додаткових поясненнях (вих 1479 від 30.11.2017р.) вказав, що голова правління діє від імені товариства без довіреності, зокрема забезпечує виконання рішень, прийнятих загальними зборами або наглядовою радою, в тому числі представляти інтереси ОСОБА_5 у відносинах з юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління, вести з ними переговори та вчиняти правочини від імені ОСОБА_5. До повноважень Голови Правління належить укладання та підписання від імені ОСОБА_5 договорів, доручень, контрактів, в тому числі зовнішньоекономічних, інших документів в межах його компетенції та відповідно до положень цього Статуту, розпоряджатися коштами та майном ОСОБА_5 в межах, визначених цим Статутом, рішеннями Загальних Зборів і Наглядової ради. (п. п. 10.10., 10.11. 10.12.4., 10.12.5. Статуту).
Отже, на думку апелянта, Голова правління, як керівник виконавчого органу товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому підписання актів моніторингу іпотечного майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом ПАТ " Романівська Райагропромтехніка".
У судових засіданнях представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просив скасувати рішення господарського Житомирської області від 07.09.2017 року у справі № 910/11918/16 та задовольнити вимоги скарги
В подальшому, не скористався своїм правом участі в судовому засіданні апеляційного господарського суду 08 лютого 2018 р.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях. Просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Додатково подані апелянтом докази просив не приймати, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції.
Представник ТОВ "ТТІ" заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просив рішення господарського Житомирської області від 07.09.2017 року у справі № 910/11918/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ТОВ "Лотуре -Агро" в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь.
Враховуючи,що представник апелянта та відповідача ТОВ "Лотуре -Агро" належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, суд роглядає апеляційну скаргу у їх відсутності.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення апелянта, представників позивача та третьої особи з самостійними вимогами, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Апекс-Банк" слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року , установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами , що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 22.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22.03.2012 за реєстровим № 1732; визнання недійсним договору №1 до договору іпотеки від 22.03.2012, що укладений 05.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 05.03.2013 за реєстровим № 765.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що укладені між сторонами договори не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки з боку іпотекодавця вказані спірні договори підписані особою, яка не мала належних повноважень для їх підписання.
Просив суд визнати недійсними договір іпотеки від 22.03.2012 та договір №1 від 05.03.2013, що були укладені між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ" (смт. Романів Житомирська область).
В свою чергу, 12.10.2016 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "ТТІ", як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, в якій позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки від 22.03.2012 та договір №1 від 05.03.2013 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 22.03.2012, що були укладені між ПАТ "Апекс-Банк" та ПАТ "Романівська Райагропромтехніка".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2016 прийнято позовну заяву ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ" до провадження для її спільного розгляду з позовом ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2016 було передано справу №910/11918/16 за виключною підсудністю до господарського суду Житомирської області.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка" (відповідач-2), якому належать акції в кількості 80 штук, загальною номінальною вартістю 20,00грн., що складає 0,0114% статутного капіталу товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 22.03.2012р. (а.с.39, т.1).
При цьому, ОСОБА_4 покликається на те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень він дізнався про ухвалу господарського суду Житомирської області від 18.08.2015, винесену щодо порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Романівська Райагропромтехніка". З даної ухвали позивачу також стало відомо, що нерухоме майно ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" відповідно до договору застави та іпотеки від 22.03.2012р. знаходиться у заставі та іпотеці ПАТ "Апекс-Банк".
Покликається на те, що звернувшись з вимогою до ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" про надання копій документів про обтяження майна товариства, позивач 09.10.2015 отримав лист, до якого було додано, серед іншого, договір іпотеки, укладений 22.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22.03.2012 за реєстровим № 1732; договір №1 до договору іпотеки, що укладений 05.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Романівська Райагропромтехніка" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 05.03.2013 за реєстровим № 765, а також договір застави, укладений 22.03.2012 між ПАТ "Апекс-Банк" та ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22.03.2012 за реєстровим №1734, з договором №1 про внесення змін та доповнень до вказаного договору застави, посвідчений тим же нотаріусом 05.03.2013 за реєстровим № 766 (а.с.17-22, 75-79 т.1). За вказаними договорами майно цілісного майнового комплексу ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" за адресою: село Разіно, Романівського району, Житомирської області по вулиці Привокзальна, 18, було розділене на два предмети та передано 22.03.2012 ПАТ "Апекс-Банк" в заставу та іпотеку за зобов'язаннями TOB "Лотуре-Агро".
ОСОБА_4 при цьому вказує, що вищезазначені договори з боку ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" підписано головою правління ОСОБА_10С, який діяв на підставі Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", з перевищенням наданих йому повноважень.
В зв'язку з чим, позивачем заявлено позов про визнання недійсними зазначених договорів з посиланням на ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з підстав відсутності у голови правління повноважень про укладення такого правочину без відповідного рішення Правління.
З аналогічними вимогами про визнання недійсними договору іпотеки від 22.03.2012 та договору №1 від 05.03.2013, укладених між ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" та ПАТ "Апекс-Банк", до суду звернулась третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "ТТІ".
В свою чергу, позовні вимоги третя особа з самостійними вимогами - ТОВ "ТТІ" обґрунтовує тим, що TOB "ТТІ" є акціонером ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", якому належить 532 334 акцій, що становить 76,101747% статутного капіталу товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 22.03.2012 (а.с.212 т.2).
Зокрема, вважає, що договір іпотеки та договір №1 до договору іпотеки укладений особою з перевищенням наданих повноважень, оскільки ні загальні збори, ні наглядова рада, ні правління не приймали рішення про уповноваження голови правління на укладення з ПАТ "Апекс-Банк" договору іпотеки.
Разом з тм, третя особа, як і позивач, вказує на існування обмежень повноважень голови правління відповідно до Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", про яке було відомо ПАТ "Апекс-Банк" при підписанні договору іпотеки, оскільки банк зобов'язаний був ознайомитись із положеннями Статуту при укладенні спірного договору.
Вказує, що внаслідок укладення договору іпотеки від 22.03.2012 порушено корпоративні права третьої особи, які полягають у порушенні права акціонера - ТОВ "ТТІ" на участь в управлінні ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", у змісті якого невідривно виділяється правомочність з голосування на загальних зборах акціонерів щодо питання необхідності укладення значного правочину, яким являється оспорюваний договір. За таких обставин, не маючи змоги реалізувати належне акціонеру в силу закону право, ТОВ "ТТІ" фактично було позбавлене можливості реалізувати функцію розпорядження майном товариства через рішення загальних зборів акціонерів.
Крім того, зазначає, що укладення договору іпотеки та договору №1 суперечить положенням Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", оскільки не відповідають умовам поточної господарської діяльності товариства та не передбачають отримання прибутку товариством. Додатковим доказом виникнення негативних наслідків для ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" є звернення стягнення ПАТ "Апекс-Банк" за оспорюваними договорами та у зв'язку із цим втрату ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" платоспроможності.
Вважає, що при укладенні спірних договорів ринкова вартість нерухомого майна не визначалась, відсутні будь-які відомості щодо надання згоди та/або затвердження наглядовою радою ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" зменшення вартості предмету іпотеки.
На думку ТОВ "ТТІ", договір іпотеки від 22.03.2012 та договір №1 від 05.03.2013 до договору іпотеки, укладені між ПАТ "Апекс-Банк" та ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", не відповідають вимогам Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", суперечать ст.ст.8, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та не відповідають звичайній поточній діяльності ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", чим грубо порушені корпоративні права усіх акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка.
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, між ПАТ "Апекс-Банк" (відповідач-1) та ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" укладено ОСОБА_7 іпотеки від 22.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1732 (надалі - ОСОБА_7 іпотеки).
05.03.2013 року між ПАТ "Апекс-Банк" та ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" укладено ОСОБА_7 №1 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22 березня 2012 року за реєстровим №1732 від 05.03.2013 року (надалі - ОСОБА_7 №1 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки).
Відповідно до п.1.1 договору іпотеки, укладеного 22.03.2012 між ПАТ "Романівська Райагропромтехніка (іпотекодавець/відповідач-2) та ПАТ "Апекс-Банк" (іпотекодержатель/відповідач-1) (а.с.75-78, т.1), в порядку та на умовах, визначених цим договором іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку об'єкт нерухомості, а саме: будівлі та споруди (насосної станції), які знаходяться за адресою: Житомирська область, Романівський район, село Разіно, вул.Привокзальна, буд.18, та належить іпотекодавцю, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ "Лотуре-Агро" (боржник), за кредитним договором №ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012.
Предмет іпотеки складається з:
1) Літ.А-1 - адмінбудинок , загальною площею 44,7кв.м.
2) Літ.Б-2 - прохідна, загальною площею 20,4кв.м.
3) Літ.В-1 - будівля складу з рампою, загальною площею 64,8кв.м.
4) Літ.Е-1 - насосна, загальною площею 38,1 кв.м.
5) Літ.Д-1 - насосна, загальною площею 14,2 кв.м.
6) №1 - огорожа, загальною площею 478,0 кв.м.
7) Літ.Г-1 - загальною площею 38,4 кв.м.
Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1,8353 га (кадастровий номер 1821484200:06:000:0162), яка передана іпотекодавцю у постійне користування на підставі Державного акту серії І-ЖТ №000676 від 31.03.1997, відповідно до рішення Дзержинської селищної Ради народних депутатів від 27 березня 1997 року № 5, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 19.
Пунктом 1.3 договору визначено, що за згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 217386,96грн., без урахування ПДВ ( а.с.75. зворот, т.1)
Договором №1 від 05.03.2013 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, укладеного між тими ж сторонами, внесено зміни щодо розміру кредиту до 45000000,00грн. з терміном повернення до 03.03.2014 та процентів за користування грошовими коштами, а також доповнено договір пунктом 1.3 щодо права іпотекодержателя переглядати заставну вартість предмету іпотеки. Всі інші умови договору іпотеки залишаються без змін (а.с.79, т.1).
Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодекс України (надалі - ЦК) представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, як зазначалось вище, позивач ОСОБА_4 та ТОВ "ТТІ" вважають, що вищезазначений правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, зокрема суперечать ст.ст.8, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та не відповідають звичайній поточній діяльності ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", чим грубо порушені корпоративні права усіх акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", зокрема, право на управління товариством.
З огляду на зазначені покликання позивача та третьої особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України ( надалі- ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст. 92 та ст. 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства України.
Так, відповідно до положень ст. 167 Господарського кодексу України (надалі -ГК) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Колегія суддів зауважує, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України ( в редакції ГПК України на момент пред'явлення позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Так, і відповідно до п. 3 ч.1 ст. 20 ГПК України (чинної редакції ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв"язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачних частиною другою цією статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин , в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов"язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльністю такої юридичної особи , крім трудових спорів.
Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що позивач і третя особа звернулися до суду із захистом прав чи охоронюваних законом інтересів самого ОСОБА_5 поза відносинами представництва, а не за захистом своїх корпоративних прав є помилковими, суперечать нормам чинного законодавства та обставинам справи, а відповідно не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.
Як зазначалось вище у даній постанові, позивач та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "ТТІ", як акціонери ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", звернулись до суду з позовом про визнання недійсними договору іпотеки від 22.03.2012 та договору №1 від 05.03.2013, вважаючи, що порушено їх корпоративні права на управління товариством з огляду на те, що спірні договори укладено головою правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" з перевищенням повноважень, визначених Статутом товариства, тобто без відповідного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка".
З преамбули оскаржуваних правочинів вбачається, що договори з боку ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" (іпотекодавець) підписані головою правління ОСОБА_10
Так, відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" (в редакції станом на день укладення спірного договору) Публічне акціонерне товариство "Романівська Райагропромтехніка" (далі за текстом - товариство) створене шляхом перетворення державного підприємства Романівське районне державно-комунальне підприємство по виробничо-технічному і матеріальному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників у Відкрите акціонерне товариство згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" № 51-93 від 17 травня 1993 року.
Згідно п. 7.1 Статуту товариства, органами управління товариства є: загальні збори акціонерів товариства; наглядова рада товариства; правління товариства. Рішення про зміну компетенції органів товариства приймаються загальними зборами акціонерів товариства з урахуванням вимог чинного законодавства.
За умовами п. 10.12 Статуту до повноважень голови правління, зокрема, належать укладення та підписання від імені товариства договорів, доручень, контрактів, в тому числі зовнішньоекономічних, інших документів в межах його компетенції та відповідно до положень цього Статуту.
Відповідно до п. 13.1 Статуту рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину, питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, матеріали справи містять фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" станом на 23.03.2012, за яким баланс активів підприємства становив 2 258 000,00 грн. (а.с.44 ,т.1).
В свою чергу, з п.1.2 договору іпотеки від 22.03.2012 вбачається, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 01.03.2012 №33354528, загальна вартість нерухомого майна становить 291 637,00грн.
Згідно пункту 1.3 договору іпотеки за згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 217 386,96грн., без урахування ПДВ (далі - заставна вартість).
Положення ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлюють, що для вчинення значного правочину визначається ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, у відсотковому порівняні вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено порядок визначення ринкової вартості майна. Так, ринкова вартість майна визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. При цьому, наглядова рада затверджує ринкову вартість майна.
Аналізуючи пункти 9.18.8, 9.18.21 Статуту, колегія суддів зауважує, що передбачено питання затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених Законом України "Про акціонерні товариства", та прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства належать до виключної компетенції наглядової ради товариства.
В свою чергу, відповідно до умов п.1.2 оспорюваного договору іпотеки не вбачається, що оцінка майна, яке передається в наступну іпотеку, була проведена.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду, що матеріали справи не містять доказів того, що наглядова рада ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» приймала рішення про затвердження ринкової вартості нерухомого майна, що належить товариству, що є порушенням при укладені оспорюваного правочину.
Отже, враховуючи вартість предмету іпотеки, яка зазначена у п.1.2 договору, між сторонами укладено договір, який за умовами Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" є значним правочином.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.
Відповідно до п.18 ч.2 ст.52 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.
Аналогічні положення містяться також у пунктах 13.1 та 9.18.19 Статуту ПАТ "Романівська "Райагропромтехніка".
З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що питання щодо укладення значного правочину, в даному випадку, договору іпотеки від 22.03.2012 мало бути вирішено наглядовою радою чи загальними зборами.
Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства (ч.2 ст.160 ЦК України).
Як вже зазначалось , виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Згідно зі Статутом ПАТ "Романівська Райагропаромтехніка" у редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 23.03.2011, органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада та правління товариства (виконавчий орган товариства) (п. 7.1).
До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, погодження проведення операцій відчуження майна товариства на суму, що становить від 10 до 25 відсотків вартості активів товариства (п.9.18.19).
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління акціонерного товариства (п.10.1). Правління є колегіальним органом. У своїй діяльності правління підзвітне загальним зборам та наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Правління діє від імені товариства у межах, встановлених Статутом товариства і чинним законодавством (п.10.2). Правління вирішує всі питання діяльності товариства, пов'язані з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради (п.10.3). До компетенції правління відноситься прийняття рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує відповідного рішення загальних зборів або наглядової ради (п.10.7.6). Голова правління має право в межах визначених повноважень вирішувати питання поточної діяльності товариства (п.10.8). Голова правління має право без довіреності діяти від імені товариства та відповідно до рішень правління, в тому числі представляти інтереси товариства у відносинах з юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління, вести з ними переговори та вчиняти правочини від імені товариства, відкривати рахунки в установах банків та проводити операції по них, підписувати всі необхідні для цього документи, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства (п.10.11). До повноважень голови правління, зокрема, належить укладання та підписання від імені товариства договорів, доручень, контрактів, в тому числі зовнішньоекономічних, інших документів в межах його компетенції та відповідно до положень Статуту (п.10.12.5).
З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що голова правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" не є самостійним виконавчим органом управління товариством, а тому зобов'язаний діяти відповідно до рішень, прийнятих правлінням товариства.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів того, чи наглядова рада, чи загальні збори, чи правління приймали рішення про уповноваження голови правління на укладення з ПАТ Апекс-Банк" договору іпотеки та договору №1 до договору іпотеки.
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта в цій частині є також помилковими і спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при укладенні договору іпотеки та договору №1 ОСОБА_10, діючи від імені майнового поручителя ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", вийшов за межі своїх повноважень.
Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що рішення загальних зборів акціонерів,оформлене протоколом №12 від 23.03.2011 про попереднє схвалення значних правочинів надавало голові правління товариства згоду на укладення оспорюваних правочинів.
Так,в матеріалах справи міститься протокол №12 загальних зборів акціонерів ВАТ "Райагропромтехніка" від 23.03.2011 (а.с.23-27 т.1), п.17 порядку денного яких було прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, п.18 - про підтвердження повноважень голови і членів правління товариства, що діяли на протязі 2010-2011 років.
Так, згідно сімнадцятого питання порядку денного зборами було вирішено прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів щодо придбання майна товариством та (або) відчуження майна товариства граничною вартістю до 1000000грн., а також правочинів (в тому числі порука) щодо передачі майна товариства в заставу, іпотеку, інше обтяження граничною вартістю до 100000000грн., які вчинятимуться товариством протягом не більше як одного року з дати прийняття цього рішення.
По вісімнадцятому питанню порядку денного зборами, зокрема, було вирішено підтвердити повноваження на протязі 2010-2011 років голови правління товариства ОСОБА_10
В свою чергу, згідно п. 13.3 Статуту товариства, якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідно до протоколу № 12 від 23.03.2011 йшла мова про можливість вчинення товариством значних правочинів в ході поточної господарської діяльності.
Разом з тим, з огляду на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що договір іпотеки та договір №1 до договору іпотеки було укладено поза межами поточної діяльності ПАТ «Романівська Райагропромтехніка» , оскільки відповідно до Статуту товариство має право надавати в заставу та/або іпотеку майно, що є власністю товариства, якщо це не суперечить чинному законодавству України та Статуту.
В свою чергу, відповідно до п.2.11, п.3.1. статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка метою діяльності товариства є отримання прибутку. Крім того, у згаданому рішенні відсутнє жодне волевиявлення на передачу майна товариства за зобов'язаннями третіх осіб (майнова порука).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення договору іпотеки суперечить положенням Статуту ПАТ "Романівська Райагропромтехніка", оскільки не відповідає умовам поточної діяльності товариства та не передбачає отримання прибутку товариством.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що укладання оспорюваних правочинів відповідає господарській діяльності ОСОБА_5 і відповідно не приймає їх до уваги.
Щодо обізнаності ПАТ "Апекс-Банк"про обмеження повноважень голови правління, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір іпотеки від 22.03.2012 укладено особою з перевищенням повноважень.
Відповідно до пункту 42 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК.
Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи позивача та висновки суду першої інстанції, що на момент укладення спірного договору, ПАТ "Апекс-Банк" мало б бути відомо про такі обставини,як повноваження голови правління при укладенні спірних договорів, оскільки в тексті договору йдеться посилання на Статут ПАТ "Романівська Райагропротмехніка", а дані про баланс товариства є публічними даними.
З огляду на зазначене, ПАТ "Апекс-Банк" мав реальну можливість перед укладенням договору ознайомитись зі Статутом іпотекодавця, переконатись в дотриманні порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" щодо надання згоди голові правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" на укладення договору іпотеки та договору №1 до договору іпотеки.
Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими, які не узгоджуються з матеріалами справами, а тому не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ПАТ Апекс-Банк" в апеляційній скарзі вказує щодо застосування строку позовної давності до вимог ТОВ "ТТІ", з приводу чого апеляційний суд зауважує.
Згідно положень ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За правилами, визначеними ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261ЦК).
Колегія суддів зауважує, що дане клопотання було предметом розгляду справи в суді першої інстанції, яке було відхилено.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду, що перебіг позовної давності щодо оскарження договору іпотеки від 22.03.2012 та договору №1 від 05.03.2013 для ТОВ ТТІ почався з вересня 2016 при розгляді справи № 910/11918/16 у господарському суді м.Києва, тобто з моменту отримання ухвали господарського суду м.Києва від 13.09.2016 про залучення товариства до участі у справі №910/11918/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апелянта в частині застосування строків позовної давності відносно вимог ТОВ "ТТІ" є також помилковими і також підлягають відхиленню.
Щодо покликання апелянта на те, що на виконання п. 3 ст. 10 Закону України "Про іпотеку", та п. 3.1.1. Договору іпотеки протягом 2012 - 2014 років ПАТ "Романівська Райагропротмехніка" здійснювалися перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предмету іпотеки, за результатами яких сторонами Договору іпотеки складалися Акти перевірки стану майна прийнятого в іпотеку,що на думку апелянта свідчить про схвалення даних праврочинів..
Так, апелянт в суді апеляційної інстанції подав нові докази, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в місцевому господарського суду, зокрема копії таких документів:
-Акт перевірки стану майна, що приймається в іпотеку від 22 березня 2012 року, підписаний начальником відділу експертної оцінки кредитного управління ПАТ «АПЕКС-БАНК» ОСОБА_11 та головою правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" ОСОБА_10;
-Акт перевірки стану майна, що оформлено в заставу від 04 березня 2013 року підписаний головним економістом кредитного управління ПАТ «АПЕКС-БАНК» ОСОБА_12 та головою правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" ОСОБА_10.
- Акт перевірки стану майна, що оформлено в заставу від 06 березня 2014 року, підписаний заступником голови Правління ПАТ «АПЕКС-БАНК» ОСОБА_13 та головою правління ПАТ "Романівська Райагропромтехніка" ОСОБА_10.
-ОСОБА_7 обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування №013042/2212/0000002 від 04.04.2012 року;
-ОСОБА_7 обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування №013042/2212/0000004 від 27.03.2013 року.
У зв"язку з тим, що зазначені докази були подані скаржником в копіях, які не були завірені належним чином , ухвалою суду останнього було зобов»язано надати для огляду оригінали зазначених вище документів.
Разом з тим, вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року виконані не були (а.с. 17-18, т.7).
В свою чергу, представник позивача ОСОБА_4 подав письмові заперечення щодо залучення означених доказів до матеріалів справи, покликаючи на те, що скаржник не мотивував причини їх не подання до суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, відповідно до ст. 269 ГПК України ( в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів , на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках , якщо учасник справи надав докази неможливості іх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права , які є обов»язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позов, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того , ст. 101 ГПК України,чинна на час прийняття оспарюваного рішення та прийняття апеляційної скарги до провадження , передбачала,що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує, що апелянтом в супереч вищезазначених нормам законодавства не було обґрунтовано причини не подання доказів до місцевого господарського суду, а подані докази не завірені належним чином .
З огляду на зазначене, колегія суддів приймає доводи позивача щодо невмотивованості подання апелянтом нових доказів та з огляду на вищезазначені положення чинного законодавства відмовляє в їх прийнятті та оцінці в сукупності з матеріалами справи.
Відповідно до ст.ст.74, 76, 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2017 року ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 року у справі 910/11918/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Апекс Банк" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили , в порядку визначеному ГПК.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2018 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Петухов М.Г.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2018 |
Оприлюднено | 14.02.2018 |
Номер документу | 72177982 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні