Копія
Справа № 397/656/17
н/п : 2/397/57/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.02.2018 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,
за участю: секретаря - Іваненко Н.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним пункту договору оренди землі та визначення кінцевого терміну дії договору оренди землі та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним: пункт 9 договору № 252 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК за № 041037900134 від 15.12.2010 року, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .
В обгрунтування позову позивач ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником земельної ділянки № 396, площею 6,21 га, яка знаходиться на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Між нею та відповідачем було укладено договір оренди № 252 від 03.12.2007 року та згідно акту передачі земельної ділянки від 03.12.2007 року вказана земельна ділянка була передана в оренду ТОВ Агроконтракт-Н строком на 10 років, тобто до 2017 року. Заздалегідь до закінчення строку дії договору вона усно повідомила орендаря про небажання продовжувати орендні відносини та отримала інформацію, що договір діє до 2020 року, так як зареєстрований у 2010 році. Тому звернулася до орендаря з письмовим повідомленням від 02.03.2017 року про небажання продовжувати орендні відносини після 2017 року. На свою заяву отримала відповідь № 155 від 13.03.2017 року, що термін дії договорів 10 років визначений з моменту державної реєстрації договорів, яка проведена 15.12.2010 року. Реєстрація договору оренди після трьох років користування нею, як орендодавцем, не була погоджена, тому волевиявлення на подовження в такий спосіб строків дії договору оренди у орендодавця не було, що є порушенням ст. 203 ЦК України. Ознайомившись з копією договору, що був отриманий у відділі Держгеокадастру Олександрівського району, пересвідчилась, що п. 9 договору був змінений - замість договір укладено на 10 років. Дія договору закінчується 03.12.2017 року , зазначено договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації . Відповідач одноособово у 2009 році перед реєстрацією договору підмінив 1-й аркуш (бланк) договору, таким чином вніс в нього бажані для себе виправлення в строк дії договору, що не відповідає домовленості сторін. Так як, саме п. 9 Договору в редакції починаючи з дати його державної реєстрації викладений за відсутності волевиявлення орендодавця, тому він повинен бути визнаний судом недійсним. Про обставини, які є предметом даного спору вона дізналася після отримання відповіді з ТОВ Агроконтракт в березні 2017 року, тому строк звернення до суду нею не пропущений.
15.12.2017 року ОСОБА_3 подала да суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що з аналогічним позовом до ТОВ Агроконтракт зверталось багато позивачів, де прохальна частина позовної заяви викладена аналогічно, та виникала проблема з виконанням рішення суду. Державний реєстратор, на підставі рішення суду, вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але інформацію про реєстрацію іншого речового права залишає, пояснюючи це тим, що в рішенні суду конкретно не зазначений кінцевий термін дії договору оренди, тому є незрозумілим для тих, хто зобов'язаний його виконувати, так як допускає кілька варіантів тлумачення рішення суду. А тому, на підставі ст. 31 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), просить також визначити кінцевий термін дії договору оренди земельної ділянки - 03.12.2017 року.
Відповідач ТОВ Агроконтракт-Н звернулися до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить надати тлумачення договору оренди землі № 252 від 03.12.2007 року, укладеного між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_3, зареєстрованого в Олександрівському офісі КРФ ЦДЗК за № 041037900134 від 15.12.2010 року, в частині пункту 9 цього договору, наступним чином: договір діє з 15 грудня 2010 року та закінчується 15 грудня 2020 року.
В обгрунтування зустрічного позову вказав, що пунктом 9 вказаного Договору встановлено, що Договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації. Пунктом 43 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації. ОСОБА_3 звернулася до суду з первісним позовом про визнання недійсним пункту 9 Договору в частині починаючи з дати реєстрації . Проте, ТОВ Агроконтракт-Н , як сторона Договору, з урахуванням п. 43 Договору вважає, що строк дії договору необхідно обраховувати з моменту його державної реєстрації, а відтак між сторонами наявний спір щодо змісту правочину.
Згідно ст.ст. 15, 19 Закону України Про оренду землі , строк дії договору є істотною умовою договору та визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Враховуючи вимоги ст.ст. 210, 252, 253, 638, 640, 654 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; даний договір підлягає державній реєстрації і він є укладеним з моменту такої реєстрації; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з положеннями ст.ст. 6, 125, 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Воно оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .
Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту укладення. Між сторонами був укладений та діяв договір оренди землі № 288/Р від 23.11.2004 року, де у п.п. 3.1. та 14.1 визначалося, що договір оренди набуває чинності та строк дії обраховується з моменту державної реєстрації. Крім того, пунктом 43 Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою КМУ від 03.03.2004 року за № 220 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1724 (1724-2006-п) від 13.12.2006 року), встановлено, що Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації . У випадку задоволення судом первісного позову пункт 9 договору оренди землі, який містить одну із істотних умов договору, а саме строк його дії; вказаний пункт договору буде змінено, проте не буде визначено з якого моменту необхідно буде обраховувати строк. Тому, на підставі ст.ст. 213, 637 ЦК України, просить розтлумачити зміст пункту 9 договору оренди землі.
Щодо первісного позову представник відповідача подав заперечення (на підставі вимог ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності. Вказав, що між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н 23.11.2004 року укладено Договір № 288/р щодо оренди земельної ділянки № 396, площею 6,21 га, який зареєстровано в Олександрівському відділі КФ ЦДЗК 3012.2004 року за № 1286. Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено строк його дії - 5 років з моменту державної реєстрації. В період дії даного договору між сторонами укладено Договір оренди тієї ж земельної ділянки за № 252 від 03.12.2007 року. Враховуючи ту обставину, що на момент укладання оспорюваного договору між сторонами діяв інший договір, а також з урахуванням вимог ст. 18 Закону України Про оренду землі сторони прийшли до взаємної згоди встановити строк дії оспрюваного договору з моменту державної реєстрації. Вказане узгоджується з пунктами 9 та 43 оспорюваного договору, а саме, що Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації та набуває чинності з моменту підписання сторонами та державної реєстрації. Також вказав, що як вбачається з позовної заяви, заміна першого аркуша оспорюваного договору якщо і могла бути здійснена то така заміна могла бути здійснена до моменту державної реєстрації оспорюваного договору. Державна реєстрація договору проведена 15.12.2010 року, а отже саме з цієї дати необхідно обраховувати строк позовної давності. Доводи позивача про ненадання відповідачем екземпляру договору оренди землі після його реєстрації, а отже необізнаності про час, з якого, на думку позивача, мало місце порушення його права є такими, що не відповідають дійсності та свідчать про неналежне використання права власності. Як вбачається з умов перехідних положень договору, позивач достеменно знав, де перебуває другий примірник договору, в даному випадку - в Орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію - Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК , а отже власник земельної ділянки мав об'єктивну можливість отримувати інформацію щодо процесу реєстрації договору у відповідача або третьої особи та самостійно контролювати його, так само мав можливість отримати свій екземпляр договору або його копію після державної реєстрації. Крім того, твердження позивача про те, що їй не було надано примірники оспорюваного договору після державної реєстрації не відповідає дійсності, оскільки в журналі реєстрації договорів оренди земельних ділянок ТОВ Агроконтракт-Н по Родниківському відділенню, міститься підпис орендодавця ОСОБА_3 про отримання нею примірника договору оренди. ОСОБА_3 в позовній заяві вказує, що вона листом від 02.03.2017 року зверталася до ТОВ Агроконтрант-Н з повідомленням про небажання продовжувати дію договору, при цьому копію оскаржуваного договору отримала в травні 2017 року. Проте в листі від 02.03.2017 року вона зазначила всі реквізити оспорюваного договору, в тому числі номер державної реєстрації, який міг бути відомий їй лише у випадку наявності в неї договору. За таких обставин доводи ОСОБА_3 про те, що з умовами договору вона ознайомилася в травні 2017 року а не в 2010 році, не відповідають дійсності. Також, позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем було замінено першу сторінку договору, тобто було порушення волевиявлення учасника правочину - орендодавця в частині строку договору. Проте, орендодавцем особисто було підписано договір строком на 10 років, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в якому міститься значення про те, що строк оренди становить 10 років. При цьому момент початку дії договору також відображений в пункті 43 оспорюваного договору. Оспорюваний договір належним чином виконувався відповідачем зокрема і в частині виплати орендної плати. Жодних заяв позивача про порушення умов договору відповідач не отримував. Крім того, позивач посилається на рішення апеляційного суду Кіровоградської області №397/935/16-ц, про те предметом спору в даній справі було визнання недійсним договору, а крім того сторонами спору були інші особи, а відтак дані обставини не є такими, що не потребують доведення в силу вимог ст.61 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).
Також, 12.01.2018 року представником ТОВ Агроконтракт-Н , відповідно до вимог ЦПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року), подано відзив на заяву про уточнення позовних вимог, де останній просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що в силу ст. 222 ЦПК України позивач має право подавати заяву про уточнення позовних вимог до початку розгляду справи по суті. У той же час, розгляд справи станом на дату подання заяви про уточнення позовних вимог вже було розпочато. Крім того, як вбачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог - позивач фактично збільшує розмір позовних вимог, а саме просить суд визнати недійсним пункт 9 договору в частині починаючи з дати його державної реєстрації та визначити кінцевий термін дії договору оренди землі. Тобто фактично позивач, крім визнання недійсною частини пункту договору просить розтлумачити договір та встановити строк його дії. Відповідно до ст. 176 ЦПК України, позивач зобов'язаний сплатити судовий збір за збільшеними вимогами до подання відповідної заяви. В частині позовних вимог визначити кінцевий термін дії договору оренди земельної ділянки посилався на вимоги Закону України Про оренду землі та Земельного Кодексу України, викладені в зустрічній позовній заяві, та вважає, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту укладення. В частині вимог про сплату витрат на правову допомогу, зазначив, що ст. 137 ЦПК України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зі змісту даної статті вбачається, що стягненню підлягають виключно витрати на правничу допомогу адвоката. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем саме витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки представництво позивача здійснюють представники на підставі довіреності, а не на підставі ордеру.
Ухвалою суду від 12.09.2017 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 86а-86б).
Ухвалами суду від 12.09.2017 року та 18.10.2017 року у справі було призначено судово-технічну екпертизу та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи (а.с. 87-89, 107-108).
Ухвалами суду від 04.10.2017 року та 06.12.2017 року провадження у справі було відновлено (а.с. 94-95, 126-127).
Ухвалою суду від 12.01.2018 року у справі було замінено первісну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 146-147).
Ухвалою суду від 16.01.2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції (а.с. 157-158).
Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням уточнень) позивача підтримав та просив їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві та матеріалів справи. Також, просив суд звернути увагу на практику суду у аналогічних справах. Зустрічний позов представник позивача не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав. Позовні вимоги за первісним позовом не визнав та підтвердив викладене у запереченнях на позовну заяву та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи без її участі, рішення просила ухвалити на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом необхідно відмовити, з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий № 3520586000:02:000:0396, площею - 6,21 га, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, ділянка № 396, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 437203 (а.с. 7).
03.12.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н укладено договір оренди земельної ділянки № 252, який зареєстрований у Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК за № 041037900134 від 15.12.2010 року. Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.12.2007 року орендодавець передав, а орендар - ТОВ Агроконтракт-Н , в особі директора ОСОБА_4, прийняв земельну ділянку № 396, розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі зазначеного договору оренди (а.с. 5-6).
Згідно п. 9 вказаного договору - договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації, а згідно п. 43 даного договору - договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто сторони дійшли згоди про те, що договір укладається на 10 років.
На звороті першого аркушу договору (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні) внизу є текст з інформацією щодо його друку - Друк Імекс-ЛТД , м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29, тел. (0522) 32-17-05, 22-79-30 ЗН 6331-09 .
При візуальному огляді оригіналу договору з актом, судом встановлено, що рукописний текст заповнений різними почерками та кольорами пасти.
Згідно довідки ТОВ Імекс-ЛТД від 13.06.2017 року, заказ - наряд № ЗН 6331-09 був сформований 09.12.2009 року, на замовлення ТОВ Агроконтракт-Н з двостороннім друком першого аркушу договорів оренди. Перша сторінка наданих для огляду договорів оренди є продукцією їх товариства відповідно до заказ-наряду № ЗН 6331-09, на яких внесені прізвище, серед інших: ОСОБА_3 До внесених змін в рукописному вигляді на друкованій продукції ТОВ Імекс-ЛТД відношення не має (а.с. 66).
Згідно висновку експерта № 1017/1018/17-27 судово-технічної експертизи документів від 28.11.2017 року:
п. 1. Друковані тексти 2-х аркушів договору № 252 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого в Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК за № 041037900134 від 15.12.2010 року, надруковані на двох різних друкарських машинах:
- лицевої та зворотної сторін 1-го аркуша договору надруковані на різографі - друкарській машині, робота якої базується на використанні способу трафаретного друку;
- лицевої та зворотної сторін 2-го аркуша договору надруковані на друкарській машині, робота якої базується на використанні способу плоского офсетного друку;
п. 2. Рукописні записи (тексти) 2-ох аркушів договору виконані 2-ома різними кульковими ручками та 1-єю гелевою ручкою (на 1-му аркуші у вступній частині та у п. 3 - однією кульковою ручкою, на 2-му аркуші в колонці орендодавець - другою кульковою ручкою, на 1-му аркуші у п. 6 та п. 10 - гелевою ручкою);
п. 3. Слідів заміни 1-ого аркуша, шляхом заміни посвідчувального підпису пронумеровано, прошнуровано та закріплено печаткою (відривання, переклеювання) та повторного перешивання аркушів вказаного договору, не встановлено;
п. 4. Замінювався 1-ий аркуш, а після того аркуші прошивалися стрічкою білого кольору й скріплювались паперовою біркою з друкованим текстом Прошнуровано і закріплено печаткою ___ листів , підписом та відтиском круглої печатки ТОВ АГРОКОНТРАКТ-Н (а.с. 117-123).
Отже, суд приходить до висновку, що роздруківка першого аркуша договору здійснювалася ТОВ Імекс ЛТД у 2009 році за адресою: м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29, тобто після дати укладення договору і до його державної реєстрації. Дані обставини свідчать про те, що перша сторінка договору була замінена ТОВ Агроконтракт-Н , тобто могли бути внесені зміни щодо умов договору без згоди ОСОБА_3
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до рекомендацій, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов?язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
В той же час, відповідно до ст. 217 ЦК України, рекомендацій, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі його частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
У правовій позиції ВСУ, висловленою у постанові від 19.02.2014 року (справа № 6-162ц13), на підставі аналізу ст. 18, ч. 1 ст. 19, ст. 20 Закону України Про оренду землі , ст .638 ЦК України зазначено, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Цивільні права та обов'язки на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.
Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частина 1 статті 14 Закону України Про оренду землі регламентує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , однією із істотних умов договору є строк дії договору. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
За змістом ст.ст. 18, 20 даного Закону, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем ТОВ Агроконтракт-Н , після підписання оспорюваного договору позивачем ОСОБА_3, перед направленням його для проведення державної реєстрації, було замінено перший аркуш без повідомлення та згоди позивача ОСОБА_3, чим було порушено її права як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею.
На даний час встановити який вигляд мав перший аркуш до його заміни на момент підписання сторонами договору, не представляється можливим. Доказів того, що сторони уклали договір в частині початку обрахунку його строку дії, на вказаних у п. 9 умовах, відповідачем не надано.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому суд приходить до висновку про відсутність в момент підписання договору вільного волевиявлення позивача ОСОБА_3 на укладення договору на вказаних у ньому умовах та невідповідність її внутрішній волі. Правочин, який має дефект волі і волевиявлення його учасника, порушує суб?єктивні права останнього (право власності, право свободи договору), а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Встановлені судом обставини спростовують презумпцію правомірності правочинів, встановлену ст. 204 ЦК України.
Так, договір оренди землі за згодою сторін було укладено строком на 10 років. Досліджені матеріали справи дають підстави дійти до висновку про те, що умова п. 9 спірного договору, де зазначено що відлік строку його дії починається з часу його державної реєстрації, сторонами погоджено не було.
На підставі положень ст.ст. 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України, суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження, у договір оренди були внесені зміни без волевиявлення позивача ОСОБА_3 Внесений у договір запис - строк дії договору починається з часу його державної реєстрації , фактично змінює строк його дії з моменту його підписання, збільшує термін користування землею на невизначений час, оскільки на момент укладення договору дата реєстрації є невідомою. Відповідач здійснив державну реєстрацію спірних договорів у 2010 році, тобто фактично в односторонньому порядку збільшив термін дії до 13 років, що не відповідає домовленості сторін та розрахунку орендодавця щодо строку оренди.
Волевиявленню позивача під час укладення договору не відповідає текст договору, який викладений у ньому на теперішній час, стороною відповідача не було надано пояснень щодо причин заміни першого аркушу договору та не надано доказів досягнення між сторонами інших домовленостей щодо терміну дії договору, крім тих, які зазначені в його тексті.
Посилання представника відповідача на п. 43 договору, в якому вказано, що договір набирає чинності після його державної реєстрації, суд не приймає до уваги, так як даний пункт містить вказівку і на те, що договір набирає чинності після підписання сторонами. Тобто, даний пункт не конкретизує момент з якого договір набирає чинності - чи з моменту підписання, чи з моменту його державної реєстрації. Крім того, судом враховано, що договір підписаний сторонами у 2007 році, а зареєстрований у 2010 році.
Згідно журналу реєстрації договорів оренди земельних ділянок ТОВ Агроконтракт-Н по Родниківському відділенню 2010 рік, у графі № договору п/п під №252, який співпадає з номером оспорюваного договору зазначено прізвище позивача ОСОБА_3, № ділянки, її площу, та у графі підпис від її імені міститься підпис (а.с. 25-26).
Однак, вказаний журнал має назву реєстрації договорів оренди, а не їх видачі; нумерація запису у ньому здійснювалася відповідно до номеру договору, тобто це саме є журналом реєстрації договорів, а не його отримання; у журналі відсутні графи з інформацією за що ставився підпис та дату проставлення підпису.
Згідно договору оренди земельної ділянки № 288/р від 23.11.2004 року ОСОБА_3 раніше надавала ТОВ Агроконтракт-Н в оренду земельну ділянку зі строком дії на 5 років з моменту державної реєстрації договору (а.с. 23-24).
Посилаючись на даний договір, представник відповідача зазначає, що його дія закінчувалася наприкінці 2009 року, а тому строк оспорюваного договору повинен рахуватися лише з 2010 року, а не з 2007 року. Це підтверджує необґрунтованість позиції позивача щодо заміни умов договору в частині його строку дії.
Але, з такими твердженнями представника суд не погоджується, так як умови договору не мають бути в обов'язковому порядку логічно узгоджені між собою. Відповідач у договорі міг зазначити будь-які умови на власний розсуд.
Також, суд вважає необгрунтованими доводи представника відповідача ТОВ Агроконтракт-Н про те, що позивачем ОСОБА_3 був пропущений строк позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.
Так, підпис в журналі реєстрації договорів оренди не свідчать про отримання ОСОБА_3 примірника договору, отже й обізнаності щодо їх змісту. У судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 про обставини, які є предметом первісного спору, дізналася тільки після отримання інформації від відповідача за первісним позовом ТОВ Агроконтракт-Н про строк дії договору, а після отримання його копії у відділі Держгеокадастру України в Олександрівському районі Кіровоградської області звернулася до суду. Дані обставини не спростовані належними і допустимими доказами.
Посилання позивача ОСОБА_3 у своїх письмових повідомленнях до відповідача ТОВ Агроконтракт-Н про небажання продовжувати договірні відносини на реквізити державної реєстрації договору, не слугують доказами того, що договір перебував у неї і остання знала про його умови. Представник відповідача належним чином не довів вказаної обставини та не надав на підтвердження цього доказів (журнал реєстрації договорів, як зазначалося вище, не є доказом про отримання позивачем ОСОБА_3 копії договору).
Тому, відповідно до вимог ст.ст. 256, ч.1 ст. 261 ЦК України, строк звернення до суду з зазначеним позовом не пропущено.
Посилання представника відповідача на правові висновки ВСУ, викладені у постановах від 29.10.2014 року, 22.04.2015 року (справи № 6-152цс14, № 6-48цс15) тощо, суд не приймає до уваги, оскільки ч. 3 правової позиції по вищенаведеній справі вказує, що для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
У даному випадку позивач ОСОБА_3 об'єктивно не могла бути проінформована про заміну аркушу договору оренди її земельної ділянки, а тому саме з часу її обізнаності і необхідно рахувати перебіг строку позовної давності.
За таких підстав позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 9 договору в частині починаючи з дати його державної реєстрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем за первісним позовом ОСОБА_3, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 15.12.2017 року, в порядку ст. 31 ЦПК України, заявлено додаткову позовну вимогу, в якій вона просить визначити кінцевий термін дії договору оренди земельної ділянки - 03.12.2017 рік.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні даних вимог. Зазначив, що в силу ст. 222 ЦПК України позивач має право подавати заяву про уточнення позовних вимог до початку розгляду справи по суті. В той же час розгляд справи станом на дату подання заяви про уточнення позовних вимог вже було розпочато. Крім того, як вбачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог - позивач фактично збільшує розмір позовних вимог, а саме просить суд визнати недійсним пункт 9 договору в частині починаючи з дати його державної реєстрації та визначити кінцевий термін дії договору оренди землі. Тобто фактично позивач, крім визнання недійсною частини пункту договору просить розтлумачити договір та встановити строк його дії.
Відповідно до ч .2 ст. 31 ЦПК України (в редакції що діяв до 15.12.2017 року), позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України (що діє з 15.12.2017 року), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 4 ст. 3 ЦПК України (що діє з 15.12.2017 року), закон, який встановлює нові обов?язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявлена позивачем додаткова вимога про визначення кінцевого терміну дії договору оренди земельної ділянки - 03.12.2017 рік підлягає розгляду судом, оскільки за нормами ЦПК України, що діяли на момент звернення позивача до суду, він мав право збільшити або зменшити розмір позовних вимог протягом усього часу розгляду справи.
Так, підставою вказаної вимоги позивач зазначає те, що з виконанням рішення по аналогічним справам, де прохальна частина позовної заяви викладена аналогічно до даної, виникли проблеми з виконанням рішення суду. Державний реєстратор, вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але інформацію про реєстрацію іншого речового права залишає, пояснюючи це тим, що в рішенні суду конкретно не зазначений кінцевий термін договору оренди, тому є незрозумілим для тих, хто зобов'язаний до закону його виконувати, так як допускає кілька варіантів тлумачення рішення суду. Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким.
Однак, відповідно до ч. 1 ст .4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд не може взяти до уваги доводи сторони позивача про невиконання рішень суду по справі за аналогічними позовами, оскільки доказів зазначеного суду надано не було. До того ж, стороні позивача необхідно доводити порушення прав позивача конкретно щодо даної справи, а не інших аналогічних, учасником яких позивач не являється.
А тому, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено порушення права позивача, що викликає потребу у визначенні строку дії договору оренди землі, відповідно - у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.
Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ Агроконтракт-Н , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 2-4 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Підставою для тлумачення судом змісту договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змогу з?ясувати дійсним зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз?яснює існуючі умови договору. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з?ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов?язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
У судовому засіданні встановлено, що ТОВ Агроконтракт-Н просить надати тлумачення в частині пункту 9 договору № 252 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року, укладеного між сторонами, наступним чином: договір діє з 15 грудня 2010 року та закінчується 15 грудня 2020 року .
Однак, пункт 9 вказаного договору викладений наступним змістом: договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації… .
При цьому, в судовому засіданні суд прийшов до висновку про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору на вказаних у пункті 9 умовах та невідповідність її внутрішній волі щодо дії договору починаючи з дати його державної реєстрації.
Фактично зустрічна позовна вимога ТОВ Агроконтракт-Н щодо тлумачення умов договору у запропонованій ним редакції змінить п. 9 договору оренди землі всупереч встановленому порядку зміни умов договору.
Строк дії договору відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору і питання про строк дії договору не може вирішуватися в рамках тлумачення змісту правочину, оскільки є предметом іншого провадження (припинення дії договору, розірвання договору).
Заявляючи вимоги про тлумачення змісту договору шляхом встановлення строку дії договору та про тлумачення змісту договору на предмет відповідності його вимогам ст. 638 ЦК України, статтей 125, 126 ЗК України, позивачем фактично порушено питання щодо встановлення судом законодавства, котрим регулюються правовідносини, які склалися між сторонами договору та факту відповідності цього договору вимогам чинного законодавства, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину.
Суд приходить до висновку, що фактично вимоги ТОВ Агроконтракт-Н направлені на те, щоб при тлумаченні правочину суд здійснив пошук змісту волі учасників правочину, який не відображено у самому договорі. При цьому, питання відповідності або невідповідності цього правочину вимогам закону позивач за зустрічним позовом не ставить.
Разом з тим, ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук змісту волі учасників правочину, який не знайшов відображення в тексті правочину. Внаслідок тлумачення не можуть створюватись нові умови, а лише роз?яснюються існуючі умови договору. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору. Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для тлумачення змісту правочину відсутні, а тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат.
Так, згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов?язані із проведенням експертизи.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, що складаються з судового збору, понесені позивачем, необхідно стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Однак, позивачем ОСОБА_3 було сплачено розмір судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України Про судовий збір , а саме - 673 грн. 60 коп., замість - 640 грн. 00 коп. (а.с. 2).
Тому, стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 підлягає розмір судового збору, що встановлений наведеним Законом, у розмірі 640 грн. 00 коп.
Також з відповідача ТОВ Агроконтракт-Н на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути 1/2 частину (відповідно до задоволених позовних вимог) розміру вартості проведення експертизи, що становить 1485 грн. 60 коп. (2971 грн. 20 коп. / 2), (а.с. 124).
Також позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.
Первісний позов ОСОБА_3 був поданий до суду за дії попереднього ЦПК України, який з 15.12.2017 року втратив чинність.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України (в редакції, що діяв до 15.12.2017 року), до витрат, пов?язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України (в редакції, що діяв до 15.12.2017 року), витрати, пов?язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України (в редакції, що діяв до 15.12.2017 року), стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На час звернення до суду з позовом позивач за первісним позовом мала право при винесенні рішення суду на відшкодування правової допомоги.
Однак, з 15.12.2017 року діє новий ЦПК України, положення ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 137 якого до судових витрат відносять лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Представник позивача адвокатом не являється.
Крім того, Закон України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах втратив чинність з 15.12.2017 року, згідно із Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України (дякий діє з 15.12.2017 року), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно п. 9 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (який діє з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Представник відповідача за первісним позовом заперечує щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, посилаючись на наведені вище обставини.
Однак, згідно ч. 4 ст. 3 ЦПК України (який діє з 15.12.2017 року), закон, який встановлює нові обов?язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Зазначене правило закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 Конституційний Суд України конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом?якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Витрати на правову допомогу представника позивача склали 5000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 40 від 12.05.2017 року (а.с. 40).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік , складає 1600 грн., 40% від 1600 грн. становить 640 грн. (максимальний розмір оплати за годину роботи представника позивача ).
Загалом представник приймав участь у судових засіданнях тривалістю понад 2 години, просить відшкодувати його представництво у суді лише за 2 години. Також зазначає ще 8 годин, коли надавав правову допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (опрацювання матеріалів законодавчої бази та матеріалів до позову, формування правової позиції, отримання додаткових матеріалів та інформації для справи, підготовка позовної заяви з додатками та направлення їх до суду), тобто загалом - 10 годин.
Зменшено погодинну оплату його праці з 640 грн. до 500 грн., враховуючи майновий стан позивача. Тобто, за 10 годин роботи розмір компенсації витрат на правову допомогу становить по 5000 грн.
А тому, враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1/2 частини відповідно до задоволених позовних, що становить 2500 грн. (5000 грн. / 2).
А загалом, стягненню з відповідача ТОВ Агроконтракнт-Н на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_3 підлягає 4625 грн. 40 коп. понесених судових витрат (640 грн. судового збору + 1485 грн. 60 коп. за проведення експертизи + 2500 грн. 00 коп. за правову допомогу).
У задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ Агроконтракт-Н необхідно відмовити. Тому, сплачений ними при подачі позову судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп. необхідно віднести за їх рахунок (а.с. 73).
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним пункту договору оренди землі та визначення кінцевого терміну дії договору оренди землі - задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 9 договору № 252 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП ЦДЗК за № 041037900134 від 15.12.2010 року, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4625 грн. 40 коп.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Олександрівський районний суд Кіровоградської області.
Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: 27343, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Родниківка.
Представник позивача: ОСОБА_1, місце проживання: 25491, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
Представник позивача: ОСОБА_5, місце проживання: 25006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер -НОМЕР_2.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , місце знаходження: 25011, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 89, КОД ЄДРПОУ 31095141.
Представник відповідача: ОСОБА_2, місце проживання: 27608, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Черняхівка, пров. Будьонного, 13, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3.
Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ - 3976763, місцезнаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26.
Суддя: /підпис/:
Копія вірна:
Рішення набуло законної сили
Оригінал рішення зберігається у справі № 397/656/17.
Суддя Олександрівського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_6
Суд | Олександрівський районний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2018 |
Оприлюднено | 15.02.2018 |
Номер документу | 72188624 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Мирошниченко Д. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні