Постанова

від 08.02.2018 по справі 509/2028/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1092/18

Номер справи місцевого суду: 509/2028/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

за участю: представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - Батракова Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона 4-Т , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної у зв'язку з затопленням квартири,-

В С Т А Н О В И Л А:

03 червня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Пересувна механізована колона 4-Т , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної у зв'язку із затопленням квартири.

Посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Житлово-комунальні послуги надаються йому Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області. В листопаді 2014р. у зв'язку із проведенням ремонту будинку над квартирою, що належить ОСОБА_4 був демонтований дах, що був відновлений лише в жовтні 2015р.. За час відсутності даху через опади траплялось залиття належної позивачу квартири, в результаті яких квартира була пошкоджена. Факти залиття, їх причина та спричинені ними пошкодження зафіксовані актом від 21 жовтня 2015 року.

В результаті заливу позивачу нанесена значна матеріальна шкода, та згідно висновку №176/2015 про проведення будівельно-технічного експертного дослідження вартість відновлювальних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень спричинених залиттям приміщень АДРЕСА_1 складає 12 967 гривень. За проведення будівельно-технічного експертного дослідження згідно квитанції №13 від 07.12.2015р. позивач сплатив 2 000 гривень, які вважає збитками.

Позивач також зазначає, що залиттям йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та переживання з приводу залиття, необхідності проживання з родиною у сирому приміщенні, хвилювань про стан здоров'я родини через сирість і цвілість житлового приміщення, відношенням посадових осіб відповідача до ситуації та їх намаганням уникнути відповідальності.

А тому він звернувся до суду із вказаними позовними вимогами та просив задовольнити їх у повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 12 967 гривень та 2 000 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, а також судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 2 200 гривень.

В апеляційній скарзі Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач по справі ОСОБА_4 та представник третьої особи ТОВ Пересувна механізована колона 4-Т не з'явились, але про розгляд справи вони були сповіщені належним чином та завчасно, документів підтверджуючих поважність причини неявки до апеляційного суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_4 представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином сповіщених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_4 на праві власності належитьдвокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08.04.2009 р. (а.с. 22). В квартирі зареєстровані та проживають дружина власника ОСОБА_8 та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, є балансоутрмувачем одноповерхового будинку АДРЕСА_1.

В листопаді 2014р. були розпочаті будівельні роботи із заміни даху, що розташований над квартирою позивача з її демонтажем, які тривали до жовтня 2015 року, й через демонтаж дахуна протязі листопада 2014 року - жовтня 2015 року квартиру неодноразово заливало водою, внаслідок чого були пошкодженні приміщення квартири, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 21 жовтня 2015 року, складеним депутатами селищної ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 36), висновком №176/2015 будівельно-технічного обстеження від 07 грудня 2015 року, проведеного експертом ПП Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. ОСОБА_12 (а.с. 16-45), а також фотознімками приміщень квартири та стану покрівлі під час ремонту з 10.11.2014р. по 24.09.2015р. (а.с. 47-63).

При обстеженні квартири №13 вказаною комісією було встановлено, що під час опадів була пошкоджена стеля приміщень, на якій утворилась пліснява, що негативно впливає на стан здоров'я мешканців цієї квартири (а.с. 36).

Висновком №176/2015 будівельно-технічного обстеження від 07.12.2015р., проведеного експертом ПП Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. ОСОБА_12, встановлено, що приміщення квартири №13 постраждали від залиття з вище розташованого даху житлового будинку під час проведення Авангардівською селищною радою Овідіопольського району капітального ремонту даху (а.с. 17зв.).

В результаті проведення візуально-інструментального обстеження приміщень квартири №13 експертом ОСОБА_12 були виявлені наступні пошкодження від дії вологи:

в коридорі 13-1, площею 12,7 кв.м., на стелі, яка складається з дерев'яних дощок, листів ДСП, полістирольних плит, по периметру влаштованих багетом, встановлено наявність слідів залиття у вигляді жовтих плям по всій площі стелі та грибково-плесневих утворень на листах ДСП, розшарування листів,

в житловій кімнаті 13-2, площею11,7 кв.м., на стелі, яка складається з гіпсокартонної конструкції, шпаклівки, фарбованою фарбою, по периметру влаштованим багетом, встановлено наявність слідів залиття у вигляді жовтих плям та потьоків на багеті, на стінах, обклеєних шпалерами, наявність залиття у вигляді жовтих плям та потьоків,

в житловій кімнаті 13-3, площею 9,0 кв.м., на стінах, обклеєних шпалерами, встановлена наявність слідів залиття у вигляді жовтих плям та потьоків (а.с. 18-18зв).

Висновком експерта ОСОБА_12 встановлено, що вартість ремонтно-відновлених робіт (з урахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям приміщень квартири №13, складає 12 967,00 гривень. (а.с. 20).

Витрати на проведення будівельно-технічного дослідження становлять 2 000 гривень, що підтверджується квитанцією №13 від 07 грудня 2015 року (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1192 ЦК України, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшко довуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшко довуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з вини відповідача внаслідок залиття квартири №13 позивачу ОСОБА_4 завдана майнова шкода в розмірі 12 967,00 гривень, яку відповідач зобов'язаний відшкодувати в повному обсязі, стягненню підлягають й витрати за проведення будівельно-технічного дослідження в сумі 2 000 гривень, а всього 14 967 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка також підлягає застосуванню до спірних правовідносин, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_4 з вини відповідача завдана також і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням приміщень належної йому квартири.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, а також того, що позивач ОСОБА_4 разом із своєю сім'єю тривалий час відчував душевні страждання та переживання з приводу залиття квартири, його сім'я вимушена була проживати у сирому приміщенні, хвилюючись про можливість того, що волога та цвіль може відобразитись на стані здоров'я родини, а також ухилення посадових осіб відповідача від складання акту про залиття квартири, проявлення недбалості при відновленні покрівлі в розумні строки та відшкодування завданої шкоди в добровільному порядку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок залиття квартири повинен складати 5 000 гривень.

Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості, є співмірним із заподіяною шкодою і достатнім для відновлення морального становища позивача.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_4 під час складання позовної заяви та судового засідання представляв адвокат ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги по цивільній справі від 04 квітня 2016 року (а.с. 6,7).

Згідно частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України, який набрав чинність з 15 грудня 2017 року, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Аналогічні положення містяться у ст. 84 ЦПК України (2004р.).

У пункті 1 частини 2 ст.141 ЦПК України (2017р.) зазначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Аналогічні положення містяться у ст. 88 ЦПК України (2004р.).

Позивач ОСОБА_4 надав суду квитанцію до приходного касового ордеру №2/16 від 04 квітня 2016 року про сплату адвокату ОСОБА_5 згідно договору 2 200 гривень (а.с. 5), тому ці витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких підстав, вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем ОСОБА_4 в судовому засіданні доведено, що відповідачем у зв'язку з пошкодження приміщень його квартири порушені його права, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його порушені права підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача, Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, на користь позивача ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири: майнову шкоду в розмірі 12 967 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, витрати на проведення будівельно-технічного дослідження в сумі 2 000 гривень, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2 200 гривень.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України, що набрав чинність з 15 грудня 2017 року, зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Посилання відповідача, Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що селищна рада не може нести відповідальність за залиття квартири позивача, так як залиття квартири №13 водою відбулось внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона-4-Т у встановленні строки договору підряду по капітальному ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_1.

Згідно із частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які посилався як на заперечення проти позову, а саме, відсутність вини селищної ради у залитті квартири позивача водою.

Дійсно, 01 грудня 2014 року між Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ Пересувна механізована колона-4-Т був укладений договір підряду на проведення капітального ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_1 (а.с. 94-95).

Однак, відповідно до ст. 1 Закону України від 24 червня 2014 року №1875-IV Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон) балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтею 19 Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до пп. 2, 5, 7, 10 ч. 2 ст. 21 Закону на експлуатуючій організації, як на виконавцеві послуг, лежить обов'язок здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Рівень та якість надання відповідних послуг передбачено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №46 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2 Правил технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Отже, відповідач, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, як балансоутримувач житлового будинку №13 не забезпечила своєчасного проведення ремонту покрівлі будинку №13 та усунення виявлених неполадок, внаслідок чого сталось залиття квартири №13 водою, що спричинило суттєве пошкодження її приміщень й завдала позивачу шкоду.

Доводи Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що акт обстеження житлово-побутових умов від 21 жовтня 2015 року, складений депутатами селищної ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11, є неналежним доказом, не приймається до уваги за таких підстав.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповіднодо п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №46, заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку.

У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_4 неодноразово звертався до відповідача з заявами від 06.01.2015р., 13.02.2015р. та 03.07.2015р. про залиття квартири водою, необхідність складання відповідного акту та відновлення стану квартири, але відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків по усуненню недоліків по ремонту покрівлі в терміновому порядку й фактично відмовився від складання цього акту.

За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказаний акт обстеження житлово-побутових умов від 21 жовтня 2015 року, складений депутатами селищної ради ОСОБА_10 та ОСОБА_11, є достовірним та достатнім доказом, який у сукупності з висновком будівельно-технічного дослідження стану квартири №13, фотознімками приміщень квартири та даху, достовірно та об'єктивно підтверджують факт неодноразового залиття квартири №13 опадами у зв'язку з несвоєчасним ремонтом покрівлі будинку №13 й внаслідок пошкодження стелі та стін приміщень квартири.

Твердження відповідача, Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу, не приймається до уваги за таких підстав.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_4 під час складання позовної заяви та судового засідання представляв адвокат ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги по цивільній справі від 04 квітня 2016 року (а.с. 6,7), що відповідало положенням ч. 4 ст. 42 ЦПК України (2004р.).

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України (2017р.) передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 47 та 48 постанови Пленуму Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року №3460-VI Про безоплатну правову допомогу , положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах від 20 грудня 2011 року №4191-ІУ, який набрав чинності з 01 січня 2012 року, розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановлених законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження на витрат про надання позивачу ОСОБА_4 правової допомоги адвокатом ОСОБА_5 наданий розрахунок від 05 квітня 2016 року, з якого вбачається, що була надана правова допомога у вигляді попередньої консультації вартістю 551,20 грн. (1 година х 1378 грн. х 40%) та ознайомлення з матеріалами справи і підготовки позову вартістю 1653,60 грн. (3 години х 1378 грн. х 40%) - а.с. 8.

Згідно квитанції до приходного касового ордеру №2/16 від 04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_4 сплатив за надання правової допомоги 2 200 гривень. (а.с. 5).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги надані документи у підтвердження витрат на правову допомогу.

За таких обставин суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі,з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості,дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й у ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 13 лютого 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

П.М.Черевко

Р.Д.Громік