Постанова

від 13.06.2007 по справі а38/152-07(27/202)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.04.07р.

Справа № А38/152-07(27/202)

За позовом  Покровської міжрайонної державної податкової

інспекції Дніпропетровської області, смт. Покровське Покровського району

Дніпропетровської області

до  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про звернення стягнення на активи

Суддя Бишевська Н.А.

Секретар Бикова А.О.

Представники:

від позивача -Овчиннікова

Т.П., дор. № 2062/8/10 від 25.04.2007 року, Колісник І.В., дор. № 34/8/10-16

від 10.01.2007 року

від відповідача -не

з'явився

Суть спору:

          Покровська

МДПІ звернулася з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 про звернення стягнення на активи на суму 1867грн. 50коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

станом на 11.08.2004р. відповідач мав борг по штрафним (фінансовим) санкціям в

сумі 1867грн. 50коп. Заборгованість 

виникла за наслідками перевірки щодо контролю за здійсненням

розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами

підприємницької діяльності. Відповідач не сплатив вказану суму своєчасно у

зв'язку з чим, на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказане

податкове зобов'язання, на думку Позивача, стало податковим боргом. Відповідачу

були направлені  корінець податкового

повідомлення НОМЕР_1 від 31.12.2002р., першу податкову вимогу НОМЕР_2 від

22.05.2003р. та другу податкову вимогу НОМЕР_3 від 22.06.2003р. Однак, незважаючи

на прийняті заходи, відповідачем сума заборгованості повністю не сплачена.

Відповідач заперечує проти

задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем невірно застосовані

норми  матеріального права. Зокрема,

позивач керувався положеннями Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В той же

час штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачем не в зв'язку з

невиконанням зобов'язань платником податків по сплаті до бюджетів або державних

цільових фондів відповідної суми, а за порушення в сфері готівкового та

безготівкового обігу. Ці штрафні санкції не можуть бути віднесені до

податкового боргу, а тому застосування вказаного Закону є неправомірним. Окрім

того, у наданому відзиві на позов, Відповідачем повністю заперечується факт

встановлених актом перевірки порушень.

Справа   прийнята до провадження та  розглядається   в результаті касаційного оскарження   рішення та 

постанови  за результатами  попереднього 

розгляду, відповідно до ухвали Вищого адміністративного Суду України від

21.12.06 р., відповідно до вимог  

Кодексу адміністративного судочинства 

України. 

В судовому засіданні 26.04.2007р.

за згодою сторін   оголошені вступна та

резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

          31.12.2002р. Покровською МДПІ  прийнято податкове повідомлення  рішення НОМЕР_1    про застосування до приватного підприємця

ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1967грн. 50коп.

          Вказане податкове повідомлення

прийнято на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових

операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької

діяльності НОМЕР_4 від 30.12.2002р., в якому вказується на порушення

відповідачем ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” та ст. 15 Закону

України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,

коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. А саме, актом

перевірки встановлено факт продажу підакцизного товару без застосування РРО

(РК) на загальну суму 53,50 грн. На момент перевірки торгівля тютюновими

виробами здійснювалася без ліцензії на право здійснення торгівлі тютюновими

виробами. 

          Суд вважає за необхідне відмовити в

задоволенні позовних вимог з таких підстав.

          Матеріали справи свідчать, що

Покровська МДПІ, приймаючи податкове повідомлення, податкові вимоги та

формулюючи позовні вимоги саме як звернення стягнення на активи відповідача,

керувалась положеннями Закону України “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон

№2181).

В даному випадку положення

вказаного Закону не можуть застосовуватись для спірних правовідносин,

оскільки   перевірка  ПП ОСОБА_1  

здійснювалась щодо контролю  за

здійсненням  розрахункових  операцій у сфері  готівкового 

та безготівкового обігу суб'єктами 

підприємницької діяльності , що не є податковим законодавством.

Частиною 1 преамбули Закону №2181

встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який

установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед

бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових

платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і

сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків

контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної

діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.5

ст.1 вказаного Закону:

- податкове зобов'язання

-зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових

фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або

іншими законами України;

- податковий борг (недоїмка)

-податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),

самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи

судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,

нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

- штрафна санкція (штраф) -плата у

фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без

урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у

зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними

законами.

          Статтею 2 Закону України “Про систему

оподаткування” визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до

бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до

бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний

платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про

оподаткування.

          Згідно з актом перевірки щодо

контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та

безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 30 грудня 2002р.

НОМЕР_4 штрафні санкції застосовані до відповідача за порушення ст.3 Закону

України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,

громадського харчування і послуг” та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання

виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв та тютюнових виробів”.

          З огляду на положення Закону України

“Про систему оподаткування”, наведені законодавчі акти в будь-якому випадку не

можна вважати законами, які регулюють питання оподаткування, а отже і

нарахований позивачем штраф не є податковим боргом і не може стягуватись на

підставі Закону №2181.

           Відповідно до акту перевірки  НОМЕР_4 від 30.12.2002 року   встановлено факт  продажу підакцизного  товару без 

застосування  реєстратора

розрахункових операцій на загальну суму 53,50 грн. Ліцензії на право  торгівлі тютюновими виробами відповідач не

мала.  Зазначена  загальна сума покупки підакцизного товару

-42,10 грн.  

            П. 22  акту 

містить посилання на 

реалізацію   продуктів

харчування  на суму 53,50 грн.

Продаж тютюнових  виробів 

без застосування РРО  та

здійснення торгівлі  тютюновими  виробами  

без придбання ліцензії  ніякими

доказами крім акту перевірки не 

підтверджується. В поясненнях 

наданих відповідачем суду , остання 

заперечує факт реалізації, зазначений в акті.  Відповідно до   статті 

71  КАСУ,    кожна сторона повинна довести ті обставини,

на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею

72 цього Кодексу.

            З урахуванням того, що податковий

орган  інших доказів  на предмет наявності порушень, крім  акту перевірки представленого  в справі , додатково надати не може,   а позовні вимоги  про стягнення штрафних санкцій за порушення

не податкового законодавства 

заявлені  на підставі   ст. 3 Закону України № 2181,   підстав 

для задоволення позовних вимог , суд не  

вбачає.

Керуючись ст.ст. 158-163, розділом

У11 Перехідних положень   Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

          В задоволенні

позову відмовити.

Суддя                                                                               

Н.А. Бишевська

Постанова

підписана в повному обсязі 11.06.07 р.