Постанова

від 07.02.2018 по справі 654/1566/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/1566/17-ц Головуючий в І інстанції: Ширінська О.Х. Номер провадження: 22-ц/791/148/18 Доповідач: Вейтас І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВейтас І.В., суддів: Колісниченко А.Г., Радченко С.В., секретар - Павловська Ю.О. за участю прокурора Волкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Рибальчеської сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення сільської ради договору купівлі-продажу, державних актів на земельну ділянку, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся з вказаним позовом до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що рішенням шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району № 66 від 25.09.2006 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку надану для ведення особистого господарства площею 0,50 га у АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення Голопристанським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_7 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с.Виноградне Рибальчеської сільської ради, тому дана сільська рада не є органом, уповноваженим розпоряджатися даними землями.

Також прокурор зазначає, що надання земельної ділянки у власність відбулося з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства, оскільки земельна ділянка розташована на відстані менше ніж 2 кілометри від узрізу води Дніпровсько-Бузького лиману. Всупереч законодавству, ОСОБА_7 розроблено технічну документацію із землеустрою, а не проект відведення земельної ділянки у власність.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що п.8 рішення Рибальчеської сільської ради Голопристанського району № 66 від 25.09.2006 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 є незаконним (протиправним) та підлягає скасуванню. Так як державний акт на право власності на спірну земельну ділянку було видано на ім'я ОСОБА_7 незаконно, тому на думку прокурора, вказаний державний акт підлягає визнанню недійсним.

21.04.2008 року згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом, ОСОБА_7 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_6.

Прокурор вказував, що оскільки державний акт на спірну земельну ділянку виданий ОСОБА_7 з порушенням вимог законодавства, то він не мав правових підстав розпоряджатися даною земельною ділянкою. В результаті чого, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки слід визнати недійсним, як і державний акт серія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6, виданий на підставі оспорюваного правочину. Посилаючись на положення ст.388 ЦК України, прокурор вказує про витребування земельної ділянки у ОСОБА_6.

На підставі викладеного прокурор просив суд:

визнати незаконним (недійсним) рішення шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 66 від 25.09.2006 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га в АДРЕСА_1 (пункт 8);

визнати недійсним державний акт на право власності Серія НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, виданий 20.12.2007 на ім'я ОСОБА_7, яку надано для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА 002386-010772100129;

визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом 21.04.2008 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1202;

визнати недійсним державний акт на право власності Серія НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, виданий 31.03.2009 на ім'я ОСОБА_6, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом 21.04.2008 за № 1202, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА 011114-010972100020;

витребувати у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645) земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5 вартістю 526 098 (п'ятсот двадцять шість тисяч дев'яносто вісім) грн., яка знаходиться в АДРЕСА_1;

вирішити питання щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2017 року задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконним п. 8 рішення шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 66 від 25.09.2006 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності Серія НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, виданий 20.12.2007 на ім'я ОСОБА_7, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА 002386-010772100129.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом 21.04.2008 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 1202.

Визнано недійсним державний акт на право власності Серія НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, виданий 31.03.2009 на ім'я ОСОБА_6, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом 21.04.2008 за № 1202, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА 011114-010972100020.

Витребувано у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645) земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5, вартістю 526 098 (п'ятсот двадцять шість тисяч дев'яносто вісім) грн., яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнуто з Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь прокуратури Херсонської області в пропорційному відношенні судовий збір у розмірі 8800 грн., тобто по 2 933 грн. (дві тисячі дев'ятьсот тридцять три грн.) з кожного з відповідачів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказує на порушення судом норм матеріально та процесуального права. Так, зазначає про безпідставність висновків суду щодо знаходження земельної ділянки поза межами населеного пункту, та її розташування у прибережній смузі Дніпровсько-Бузького лиману. Також вказує, що на час виготовлення землевпорядчої документації щодо відведення спірної земельної ділянки у власність в 2006 році законом не передбачалося розроблення проекту відведення земельної ділянки, доповнення до п.2 Постанови щодо необхідності розроблення саме проекту відведення прийняті Постановою КМУ від 06.02.2012 року № 540. Вказує на те, що прокурором пропущено строк позовної давності, та зазначає про порушення права відповідачки ОСОБА_6 мирно володіти своїм майном, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вона, набуваючи у власність за оплатним договором купівлі-продажу в 2008 році не могла мати можливість перевірити правильність та законність рішення органу місцевого самоврядування, прийняте в 2006 році відносно продавця земельної ділянки. Просить рішення суду скасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури не визнає доводи апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим. При цьому вказує на законність вимог про витребування земельної ділянки у відповідача, зазначає, що з огляду на характер спірних правовідносин та установлені обставини не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачки ОСОБА_6 критеріям правомірного втручання держави в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Заперечує також факт пропуску строку позовної давності. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача та її представника, прокурора та представника Херсонської обласної державної адміністрації, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 116 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом з ч. 1, 6 - 9 ст. 118 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки,

яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність

надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних

місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 у 2000 році надано в користування земельну ділянку орієнтовною площею 0,50 га в АДРЕСА_1 (довідка виконавчого комітету Рибальчеської сільської ради 19.06.2007 року № 420).

Рішенням шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району № 66 від 25.09.2006 Про передачу земельних ділянок у приватну власність , передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку, надану для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га у АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Голопристанським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_7 20.12.2007 року видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, що розташована по АДРЕСА_1.

21.04.2008 року згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом, ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 спірну земельну ділянку. Відділом земельних ресурсів у Голопристанському районі видано державний акт серія НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_6.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Рибальчеська сільсьа рада Голопристанського району, передавши у власність спірну земельну ділянку діяла поза межами своїх повноважень, оскільки земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Рішенням Голопристанської районної ради народних депутатів № 94 від 28.03.1992 року затверджено матеріали інвентаризації земель та затверджено площі адміністративно - територіальних одиниць, згідно яких землі Рибальчеської сільської ради становлять 202 га (а.с.39-40).

Рішенням Голопристанської районної ради від 24.03.1994 року № 183 Про перевід земель запасу в категорію земельна населеного пункту переведено із земель запасу Рибальчинської сільської ради народних депутатів землі, призначені для ведення селянських (фермерських ) господарств в категорію земель населеного пункту в розмірі 20 га в південній частині села Рибальче, 9,4 га в с.Виноградне та 2 га земель Держлісфонду в східній частині с.Забарино. (а.с.46 звор.стор).

У 2006 році ПП Земпроект розроблено проект землеустрою щодо встановлення меж населених пунктів Рибальчеської сільської ради Голопристанського району (розширення меж), згідно яких на території Рибальчеської сільської ради обліковуються землі населених пунктів: с. Рибальче - 207,8672 га, с. Забарено - 60,7953 га, с. Виноградне - 48,6701 га.

Проте зазначений проект не був погоджений, що підтверджується листом архівного відділу Голопристанської райдержадміністрації № 01-13/2 від 05.02.2016.

Відповідно до листа державного підприємства Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою № 01-05/243 в архіві підприємства зберігається технічна документація по встановленню меж населених пунктів Рибальчеської сільської ради народних депутатів Голопристанського району, виготовлена у 1992 році, проте рішення про її затвердження до матеріалів не входить.

Відповідно до листа Херсонської обласної ради за № 421/221-01-16/59 від 16.02.2016 року межі Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, радою не встановлювались та не затверджувались.

Відповідно до листа Приморського управління водного господарства Херсонського управління водних ресурсів проекти прибережних захисних смуг водних об'єктів на території Рибальчеської сільської ради не розроблені (а.с.70).

Відповідно до інформації, викладеній в листі Головного управління Держгеокадарстру у Херсонській області від 16.02.2016 року земельні ділянки, надана у власність трьом громадянам, в тому числі земельна ділянка надана ОСОБА_7, знаходиться поза межами населеного пункту с.Виноградне Рибальченської сільської ради (а.с.67).

Зважаючи на те, що належними та допустими доказами відповідачем не доведено, що на час прийняття спірного рішення органом місцевого самоврядування спірна земельна ділянка знаходилась в межах населеного пункту, немає підстав стверджувати, що Рибальчеська сільська рада Голопристанського району, приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_7 земельну ділянку діяла в межах своїх повноважень.

Доводи апеляційної скарги не містять нової інформації та не спростовують висновки суду, щодо незаконностіп. 8 рішення шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 66 від 25.09.2006 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га в АДРЕСА_1.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_6 не мала і не могла мати можливість перевіряти правильність та законність технічної документації із землеустрою, правильність та законність рішення органу місцевого самоврядування, цілком покладалася на законність та правильність рішень уповноважених державою органів, а тому у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції має право на законне та обґрунтоване очікування правомірності свого володіння майном, набутим за оплатним договором, а тому позбавлення її такого права є неправомірним втручанням у мирне володіння особами, що є порушенням ст.1 Протоколу 1 до Конвенції.

При цьому колегія суддів не погоджується з посиланням прокурора на Постанову Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі № 6-1376 цс16 як на обов'язкову для застосування, оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин встановлених Верховним Судом України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на те, що відповідач ОСОБА_6 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природніх ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність могла і повинна знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому ця земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її, відповідача, добросовісність під час набуття земельної ділянки під обґрунтований сумнів.

Так, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації.

З матеріалів даної справи вбачається, що прибережні захисні смуги в с.Виноргадне Рибальченської сільської ради, яке знаходиться в межах менше двох кілометрів від урізу води, не встановлено. Спірна земельна ділянка фактично знаходиться в межах населеного пункту, хоча, як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, ці межі належним чином не визначені та не затверджені повноважними органами. Тому колегія суддів вважає, що укладаючи договір купівлі-продажу в 2008 році ОСОБА_6 не мала можливості в силу зовнішніх, об'єктивних ознак спірної земельної ділянки, знати про те, що вказана ділянка вибула з володіння держави незаконно, як не мала можливості перевірити законність вибуття земельної ділянки з володіння держави. Крім того, у висновку щодо надання земельної ділянки у користування та погодження землевпорядної документації виданому Голопристансим районним відділом земельних ресурсів Херсонського обласного головного управління земельних ресурсів 04.09.2007 року зазначена категорія спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення, рілля; існуючі обмеження, обтяження, правові особливості при використанні земельної ділянки відсутні (а.с.29).

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору необхідно врахувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України . Зокрема пункт 71, де зазначено, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що при вирішенні питання щодо процедури скасування ухвали органу владних повноважень не було передбачено достатніх гарантій недопущення зловживання суб'єктом владних повноважень.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національним суб'єктом владних повноважень прав заявника завданої припиненням помилково наданого йому права на землю; встановлено відсутність строку, протягом якого відповідні рішення можуть бути скасовані, а також те, що ставлення суб'єктів владних повноважень до ситуації заявника було непослідовним, нескоординованим, а це створило тривалий стан невизначеності щодо права заявника на земельну ділянку.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що прокурор, звернувшись до суду в червні 2017 року пропустив строк позовної давності, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що про допущені порушення закону прокурор дізнався після проведення перевірки у Рибальчеській сільській раді на підставі постанови від 18.09.2014 року.

Разом з тим, з матеріалів справи, доданих до апеляційної скарги вбачається, що в травні 2014 року прокурор Голопристанського району звертався до Голопристанського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним та скасування пункту 7 рішення шостої сесії п'ятого скликання Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 66 від 25.09.2006 Про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2014 року позов прокурора було задоволено саме з підстав відсутності у Рибальчеської сільської ради повноважень щодо розпорядження вказаними земельним ділянками.

Отже прокурору було достовірно відомо про порушення Рибальчеською сільською радою положень законодавства при ухваленні нею рішення про передачу земельних ділянок по вул.Шабській в с. Виноградне, щонайменше в травні 2014 року.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що територіальні органи державної влади, в тому числі структурні підрозділи Херсонської обласної адміністрації здійснили погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 в 2006 році, а тому держава, як позивач та Херсонська обласна державна адміністрація могли та повинні були знати про оскаржене рішення сільради в межах строку позовної давності, передбаченого ст.256 ЦК України.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки Херсонська обласна державна адміністрація, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то її обізнаність про порушення її прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності її органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Сплив позовної давності не припиняє зобов'язання і не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості одержати судовий захист свого порушеного цивільного права за умови заяви сторони у спорі до винесення судом рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

РішенняГолопристанського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко

Повне судове рішення складено 12 лютого 2018 року

Суддя Апеляційного

суду Херсонської області І.В.Вейтас