Рішення

від 08.02.2018 по справі 905/2540/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2018 Справа № 905/2540/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 88000 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Гордієнко Є.С. - директор (за паспортом)

від відповідача - не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року ТОВ Торгівельний комплекс Україна звернулось до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 88000,00грн. за договором грошового займу.

На підтвердження вимог позивачем надано суду копії наступних документів: договір грошового займу від 04.01.2010р., платіжні доручення №46 від 07.04.2010р., №58 від 28.04.2010р., №59 від 18.05.2010р., №104 від 07.07.2010р., претензія №01 від 17.02.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 1047, 1049 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.11.2018 року.

22.11.2017 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Відповідач 22.11.2017 року шляхом подання електронної форми звернення просив суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2017 року відкладено розгляд справи на 14.12.2017 року.

08.12.2017 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи без участі відповідача.

14.12.2017 року представник позивача через канцелярію суду подав пояснення до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2017 року відкладено розгляд справи на 16.01.2018 року.

19.12.2017 року відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

15.01.2017 року відповідач шляхом подання електронної форми звернення просив суд відкласти розгляд справи.

16.01.2018 року ухвалою господарського суду Донецької області призначено справу №905/2540/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначене на 08.02.2018 року.

16.01.2018 року представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення до позовної заяви та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача у судовому засіданні, підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позов від 08.12.2017р. просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю належних доказів, що обґрунтовують позовні вимоги.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку статей 80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна є юридичною особою (ідентифікаційний код 24157605), що підтверджено копією Статуту підприємства та витягом з ЄДРПОУ.

Відповідач є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено витягом з ЄДР.

04.01.2010 року між Приватним підприємством Торгівельний комплекс Україна (за договором - позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - позичальник) був укладений договір грошового займу, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю (п.1.1.)

Сума позики за договором становить 88 000 грн. За договором проценти не нараховуються та не сплачуються (п.п. 1.2).

Другим розділом договору сторони визначили порядок надання позики.

Так, позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника згідно пункту 1.1 Договору (п.2.1.).

Згідно до умов договору, строк повернення позики становить один рік з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п.2.2).

Відповідно до п. 2.3 Договору строк повернення позики, установлений п. 2.2, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою сторін.

Сторони узгодили також порядок повернення суми позики у розділі 3 Договору.

Відповідно до умов даного договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики протягом одного року з моменту перерахування суми отриманої позики. Позика повертається шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця (п.п.3.1, 3.2.)

Позичальник має право достроково повернути позику повністю або частково. В цьому разі повернення здійснюється шляхом внесення позичальником відповідних грошових коштів до каси позикодавця, або шляхом їх перерахування на поточний рахунок позикодавця(п. 3.3.1).

Після набрання чинності Договору, усі попередні перемови по ньому, переписка, попередні умови та протоколи про наміри по питанням, які стосуються Договору, втрачають юридичну силу.

Даний договір від 04.01.2010р. містить підписи сторін та засвідчений їх печатками, укладений у встановленому законом порядку.

На виконання умов договору позивачем чотирма платіжними дорученнями перераховано 88 000,00грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме (а.с.8-11):

- №46 від 07.04.2010р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу перерахування безвідсоткової позики згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №58 від 28.04.2010р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу позика поверн.коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №59 від 18.05.2010р. на суму 13000 грн. з призначенням платежу позика поверн.коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №104 від07.07.2010р. на суму 35000 грн. з призначенням платежу позика коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

Згідно пояснень представника позивача викладених у заяві від 08.02.2018р., у зв'язку з відсутністю у ТОВ Торгівельний комплекс Україна на час укладення договору вільних коштів у сумі 88000 грн., за домовленістю сторін, позивач перераховував на рахунок ФОП ОСОБА_1 суму позики, протягом квітня-липня 2010 року.

Договір позики - це реальний договір, який вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовились про те, що гроші будуть передані в борг, а з моменту передачі узгодженої суми позичальнику.

Останній платіж був здійснений 07.07.2010р., тому, у відповідності до пункту 2.2. Договору саме з цієї дати почався перебіг узгодженого пунктом 2.2 Договору строку користування відповідачем обумовленої суми позики у повному обсязі.

Отже, зобов'язання з повернення позики у розмірі 88000грн. мало бути виконано відповідачем не пізніше 07.07.2011р. включно.

В матеріалах справи міститься претензія №01 від 17.02.2012 року якою позивач просить відповідача повернути видану позику у сумі 88000 грн. На претензії міститься підпис особи, яка начебто отримала вказану вимогу. Проте, у відзиві на позов відповідач заперечував щодо отримання цієї претензії, а позивач належними та допустимими доказами не довів суду факту вручення претензії №01 ФОП ОСОБА_1

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.78 ГПК України, суд не може прийняти претензію №01 як достовірний доказ, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи в частині вручення відповідачу вимоги про повернення коштів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання умов договору відповідачем.

Позивач наполягає на тому, що у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків по поверненню грошових коштів за договором грошової позики від 04.01.2010р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 88000 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про стягнення суми боргу за даним договором.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення грошових коштів за договором позики.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 04.01.2010р. є договором позики. (а.с. 7).

Загальні положення про позику передбачені главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Позичальник, як передбачено ст.1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 даного Договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики протягом одного року з моменту перерахування суми отриманої позики. Позика повертається шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця

За змістом п.2.2 договору від 04.01.2010р. строк повернення позики становить один рік з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (п.1.9).

На підставі вищевикладених правових норм та умов договору, суд дійшов висновку, що договір укладений між ТОВ Торгівельний комплекс Україна та ФОП ОСОБА_1 набув чинності з моменту надання позикодавцем усієї суми позики позичальнику, тобто 07.07.2010р., та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Отже, зобов'язання з повернення позики у розмірі 88000 грн. мало бути виконано відповідачем не пізніше 07.07.2011р.

Матеріалами справи доведено, що позивач виконав умови договору належним чином, а відповідач отримав суму позики у розмірі 88 000 грн. та не повернув її у строк, визначений умовами спірного договору.

У відзиві на позов від 08.12.2017р. відповідач зазначив, що позовних вимог не визнає, оскільки крім платіжних доручень, факт отримання ним грошових коштів нічим не підтверджується. Вказані платіжні доручення не вважає достатніми доказами, які обґрунтовують позов, тому, що в них не зазначені суттєві умови договору позики - предмет, ціна, строк дії договору, зобов'язання сторін, строки та умови дії позики. Платіжні доручення містять різні описи призначення платежу. Відповідач заперечує факт укладання з позивачем договору позики від 04.01.2010р., та вважає, що ТОВ Торгівельний комплекс Україна використовував її поточний рахунок (ФОП ОСОБА_1) для своїх цілей, можливо для ухилення від сплати податків.

У відповіді на відзив від 14.12.2017р. позивач стверджує, що договір позики з ФОП ОСОБА_1 був укладений 04.01.2010р. та саме по цьому договору відповідачу протягом квітня-липня 2010р. була перерахована позика у розмірі 88000 грн. При кожному перерахуванні коштів позики на рахунок відповідача, працівники банка перевіряли законність та підстави для здійснення такої фінансової операції. Крім платіжних доручень №46 від 07.04.2010р., №58 від 28.04.2010р., №59 від 18.05.2010р., №104 від07.07.2010р., факт перерахування коштів (з призначенням платежу) відповідачу у вказаний період підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ Торгівельний комплекс Україна .

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково, не на виконання умов договору позики.

Згідно п. 1.24. ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи (договір позики, платіжні доручення, виписка по особовому рахунку ТОВ Торгівельний комплекс Україна ) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2010 році мала відкритий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ Укрсоцбанк .

На виконання умов договору, позивачем платіжними дорученнями перераховано 88 000,00грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме (а.с.8-11):

- №46 від 07.04.2010р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу перерахування безвідсоткової позики згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №58 від 28.04.2010р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу позика поверн.коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №59 від 18.05.2010р. на суму 13000 грн. з призначенням платежу позика поверн.коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

- №104 від07.07.2010р. на суму 35000 грн. з призначенням платежу позика коштів згідно договору №1 від 04.01.2010р. .

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. N22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

В якості призначення платежу, виходячи з представлених платіжних доручень позивачем визначено, що перерахування отримувачу - ФОП ОСОБА_1 здійснено як позика згідно договору №1 від 04.01.2010р. Цей факт відповідачем не спростований.

Відповідач зазначив, що коштів у вигляді позики від позивача не отримував та договору позики не укладав. Проте, строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 Указу Президента України Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України від 16.03.1995 р., відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховані відповідачу на його поточний рахунок, протягом встановленого нормами права строку на рахунок ТОВ Торгівельного комплекс Україна повернуті не були.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором від 04.01.2010р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені обов?язки, взяті на себе за договором в частині строку їх виконання у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ Торгівельний комплекс Україна до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 88000 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив від 14.12.2017р. відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно до ст..ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже було встановлено судом, згідно умов договору позики від 04.01.2010 року, відповідач мав повернути позивачу кошти до 07.07.2011 року.

За відомостями комп'ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду 18.06.2014р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява від 04.03.2015р. №495 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 88000,00грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. порушено провадження по справі №905/3931/14 та призначено судове засідання на 15.07.2014р. о 13.15 год.

Тобто, позовна заява ТОВ Торгівельний комплекс Україна до ФОП ОСОБА_1 була подана в межах трьохрічного строку позовної давності та за цією заявою було порушено провадження по справі.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", положень ст.34 Кодексу України про Працю України, ст.13 Закону України "Про оплату праці", ст.6 Закону України "Про охорону праці", згідно рішення зборів суддів господарського суду Донецької області від 07.07.2014р., приймаючи до уваги рекомендації Ради суддів України від 11.07.2014р., з метою збереження життя і здоров'я працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу, захисту їх законних прав та інтересів, відповідно до наказу голови суду від 14.07.2014р. №38, господарський суд Донецької області з 15.07.2014р. призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу.

27.04.2015р. господарський суд Донецької області відновив свою роботу за адресою: м.Харків, проспект Леніна, буд.5, на підставі розпорядження голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. №21-р, яке видано відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. №868/2014р. "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. №8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області.

Проте, матеріали справи №905/3931/14 залишились на території зони проведення антитерористичної операції за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157 і доступ до означеної будівлі, як і можливість отримання справи, у суду відсутні.

23.06.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна від 16.06.2017р. про відновлення втраченої справи №905/3931/14.

Протоколом автоматичного розподілу від 23.06.2017р. у зв'язку з відрахуванням зі штату судді ОСОБА_2 справу №905/3931/14 було передано до провадження судді Левшиної Г.В.

Розглянувши заяву про відновлення втраченої справи №905/3931/14 керуючись положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , виходячи з того, що справа №905/3931/14 була втрачена до закінчення судового розгляду, суд ухвалою від 26.06.2017р.залишив її без задоволення.

01 листопада 2017 року ТОВ Торгівельний комплекс Україна знову звернулось до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 88000,00грн. за договором грошового займу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. за вказаною заявою ТОВ Торгівельний комплекс Україна було порушено провадження по справі №905/3931/14.

За змістом статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява N 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року (заяви N 29458/04 та N 29465/04) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури розгляду судових справ повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до статті 69 Господарського процесуального Кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення ТОВ Торгівельний комплекс Україна з позовом до суду - 18.06.2014р.), спір з ФОП ОСОБА_1 мав бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як вже було встановлено судом, за заявою ТОВ Торгівельний комплекс Україна до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 88000,00грн. ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. було порушено провадження по справі №905/3931/14 та призначено судове засідання.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто, після відкриття провадження у справі №905/3931/14 за позовною заявою ТОВ Торгівельний комплекс Україна , у вказаному спорі з ФОП ОСОБА_1 перебіг позовної давності було перервано 18.06.2014р. та з 19.06.2014р. перебіг позовної давності почався заново.

Як зазначалось вище, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, господарський суд Донецької області з 15.07.2014р. призупинив свою роботу та з 27.04.2015р. відновив свою роботу за адресою: м.Харків, проспект Леніна, буд.5,

Згідно до статті 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Приймаючи до уваги, що своєчасному прийняттю рішення у справі №905/3931/14 перешкоджала надзвичайна подія у вигляді терористичної загрози життю і здоров'ю працівників господарського суду та учасників судового процесу, проведення на території Донецької області антитерористичної операції та зупинення роботи суду на підставі Указу Президента України, перебіг позовної давності у вищевказаному спорі зупинився 15.07.2014р.

Після припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності та відновлення роботи господарського суду Донецької області, перебіг позовної давності продовжився з 27.04.2015р.

Відтак, відповідно до ст..264 ЦК України перебіг позовної давності на звернення ТОВ Торгівельний комплекс Україна з позовом до ФОП ОСОБА_1 заново розпочався з 19.06.2014р. та тривав до 14.07.2014р. ( 26 дні).

Згідно статті 263 ЦК України у період з 15.07.2014р.(зупинення роботи суду) по 27.04.2015р.(відновлення роботи суду) перебіг позовної давності було зупинено (на 287 дні).

З 28.04.2015р. перебіг позовної давності продовжився до дати повторного звернення ТОВ Торгівельний комплекс Україна з позовом до суду 01.11.2017р. (918 днів); фактично міг тривати до 02.04.2018 року (1070 днів).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням строків переривання та зупинення перебігу позовної давності, суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 01.11.2017р. в межах строків позовної давності, відтак клопотання відповідача про застосування спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги ТОВ Торгівельний комплекс Україна до ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 88000 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.. Б.Горбатова, 27, код ЄДРПОУ 24157605) суму боргу у розмірі 88000 вісімдесят вісім тисяч) грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний комплекс Україна (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.. Б.Горбатова, 27, код ЄДРПОУ 24157605) суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістьсот) грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 08 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов