ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2018Справа № 910/22757/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж; ідентифікаційний код 21665318) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінттім Груп" (01135, м. Київ, вул. Глібова, 7; ідентифікаційний код 38261388) про стягнення 95 687, 18 грн. без повідомлення (виклику) представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінттім Груп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 70 011, 86 грн. – основного боргу, 17 312, 74 грн. – інфляційних втрат, 1 361, 39 – 3% річних та 7 001, 19 грн. – штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором ОС/ОП № 71 від 10.03.2013 про поставку товару в останнього утворилась заборгованість, а отже, й виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22757/17, судом вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/22757/17, проте відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано. Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”). Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінттім Груп" є: 01135, м. Київ, вул. вул. Глібова, 7. Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 направлялися судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відмітками: "не значиться" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/22757/17 належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 10 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінттім Груп" був укладений договір ОС/ОП № 71 про поставку товару (далі-договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти і сплатити вартість поставленого товару відповідно до накладних. Відповідно до п. 4.2. договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений поставщиком товар за цінами вказаними в накладних на відпуск товару на умовах відстрочення платежу, з врахування п. 4.3., п. 5.3. та п. 5.4. договору. Розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, вказаної в накладній на відпуск товару, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару ( п. 5.3 договору). Згідно з п. 12.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі, якщо за 15 (п'ятнадцять) днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, за відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов'язань , дія договору продовжується на невизначений строк на тих же умовах. Відповідно до п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України. Сторона, з вини якої заподіяно шкоду іншій Стороні, зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі, зокрема і втрачену вигоду. За прострочення поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), нарахованої виходячи із вартості партії товару, поставку якої прострочено, за кожен день такого прострочення (п. 8.2. договору). За порушення строків і порядку розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми, за перші 10 (десять) календарних днів прострочення платежу, а у випадку прострочення понад 10 (десять) календарних днів-штраф у розмірі 10% від невчасно сплаченої партії та пеню у вищевказаному розмірі ( п. 8.3 договору). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено та передано у власність товар відповідно до накладних: АТ-11200038 від 20.11.2014 у сумі 7 996,27 грн., АТ-11240092-24 від 24.11.2014 у сумі 6 229,17 грн., АТ-02170030 від 17.02.2015 у сумі 9 151, 92 грн., АТ-02170032 від 17.02.2015 у сумі 6 061,98 грн., АТ-06050047 від 05.06. 2015 у сумі 3 520, 99 грн., АТ-06050046 від 05.06.2015 у сумі 1 187,37 грн., АТ-06100026 від 10.06.2015 у сумі 1 349, 91 грн., АТ-06160331 від 16.06.2015 у сумі 2 845,00 грн., АТ-06230189 від 23.06.2015 у сумі 4 224,66 грн., АТ-06230190 від 23.06.2015 у сумі 685,00 грн., АТ-06250423 від 25.06.2015 у сумі 12 580,02 грн., АТ-06300339 від 30.06.2015 у сумі 2 929,90 грн., АТ-07030156 від 03.07.2015 у сумі 588,00 грн., АТ-07030160 від 03.07.2015 у сумі 3 670,00 грн., АТ-07070333 від 07.07.2015 у сумі 2 254,40 грн., АТ-07070334 від 07.07.2015 у сумі 700,00 грн., АТ-07090070 від 09.07.2015 у сумі 2 929,90 грн., АТ-12020507 від 02.12.2015 у сумі 2 746,8 грн., АТ-01140356 від 14.01.2016 у сумі 10 706,63 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору, а саме, п. 5.3. зобов'язання не виконано, зокрема, не здійснено розрахунок за поставлений товар протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати, вказаній в накладній на відпуск товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість станом на 31.05.2017 в розмірі 70 011, 86 грн. Також у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем було здійснено інфляційні нарахування – 17 312,86 грн., 3% річних – 1 361,39 грн. та штрафу – 7 001, 19 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ОС/ОП № 71 від 10.04.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, зокрема, здійснив поставку та передав у власність товар відповідачу, а останній відповідно прийняв даний товар, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними, проте, вартість даного товару не сплатив. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування. Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № ОС/ОП № 71 від 10.04.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 70 011, 86 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань – 17 312,86 грн., 3% річних – 1 361,39 грн. та штрафу – 7 001,19 грн., суд зазначає наступне. Умовами договору, а саме, п. 8.3 договору за порушення строків і порядку розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми, за перші 10 (десять) календарних днів прострочення платежу, а у випадку прострочення понад 10 (десять) календарних днів-штраф у розмірі 10% від невчасно сплаченої партії та пеню у вищевказаному розмірі. Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 001, 19 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на те, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то за таких обставин позовні вимоги щодо 3% річних у розмірі 1 361,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 312, 74 грн. також підлягають задоволенню в повному обсязі. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінттім Груп" (01135, м. Київ, вул. Глібова, 7; ідентифікаційний код 38261388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж; ідентифікаційний код 21665318) суму основного боргу у розмірі 70 011 (сімдесят тисяч одинадцять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 1 361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн., 39 коп., інфляційні нарахування в розмірі 17 312 (сімнадцять тисяч триста дванадцять) грн.,70 коп., штраф у розмірі 7 001 (сім тисяч одна) грн. 19 коп. та судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 14.02.2018 Суддя Д.О. Баранов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2018 |
Оприлюднено | 19.02.2018 |
Номер документу | 72200124 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Баранов Д.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні