Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/23469/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2018Справа №  910/23469/17 Суддя господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестком Юкрейн» про стягнення 56  106,38 грн.,            ВСТАНОВИВ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі – «Регіональне відділення») звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестком Юкрейн» (надалі – ТОВ «Вестком Юкрейн») про стягнення 56 106,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7725 від 26.01.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 49 754,55 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 314,81 грн., інфляційних у розмірі 1  544,38 грн. та штрафу у розмірі 1 492,64 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження  без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. Зазначена ухвала суду направлена на адресу ТОВ «Вестком Юкрейн» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 18.01.2018, на його адресу, вказану в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, будинок 19. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, яка проставлена відділом поштового зв'язку 23.01.2018. В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.   26.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву  (орендодавець) та ТОВ «Вестком Юкрейн» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7725 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлове приміщення загальною площею 388,4 кв.м., у навчальному корпусі № 2, за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016, складає 6  773 720,20 грн. Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 від 26.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлове приміщення у навчальному корпусі № 2, за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 загальною площею 388,4 кв.м. Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору оренда плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – серпень 2016 року 24  970,00 грн. Сторони домовились встановити розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць розрахунку – серпень 2016 року 25 000,00 грн. Оренда за перший місяць оренди січень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2017 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до п.п. 3.6, 5.3 Договору орендар взяв на себе зобов'язання вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, розподіляючи розмір оплати 50% - на користь балансоутримувача, 50 % - до державного бюджету. Орендна плата сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Актом приймання-передавання (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 від 15.11.2017 орендар повернув, а орендодавець прийняв із користування державне нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 388,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України. 24.11.2017 між сторонами укладено Договір № 7725/01 про припинення договору оренди  № 7725 від 26.01.2017 відповідно до умов якого Договір достроково припинено з 15.11.2017. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із внесення до Державного бюджету України орендної плати за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 49 754,55 грн., яка виникла за період з травня 2017 року по листопад 2017 року. Договір є договором оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду та користування ним відповідачем з 26 січня 2017 року по 15 листопада 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.6, 5.3   Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати до Державного бюджету України  орендних платежів у розмірі 49 754,55 грн. на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Державного бюджету України 49 754,55 грн. за фактичне користування об'єктом оренди на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги Регіонального відділення про стягнення з ТОВ «Вестком Юкрейн» на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 49 754,55 грн., яка виникла за період з травня 2017 року по листопад 2017 року, є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 317,81 грн., інфляційних у розмірі 1 544,38 грн. та штрафу у розмірі 1 492,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225 та 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011. Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати. Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не може ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу. Сд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 314,81 грн. та 3 % штрафу у розмірі 1 492,64 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1  544,38 грн., проте позивачем врахований невірний індекс інфляції за серпень 2017 року, який за даними Міністерства фінансів України склав 99.9 %, а не 100 % як зазначено позивачем. Крім того, здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірним. Суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Пунктом 3.2 вказаної постанови визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат за заявлені періоди, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 350,30 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Вестком Юкрейн» в дохід Державного бюджету України  заборгованості у розмірі 49 754,55 грн., пені у розмірі 3        314,81 грн., штрафу у розмірі 1        492,64 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 350,30 грн. В іншій частині (інфляційні нарахування у розмірі 1        194,08 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених обставин. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково. 2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестком Юкрейн» (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, будинок 19; ідентифікаційний код 34662275) в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31112093700011, КЕКД 22080200, призначення платежу – плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість у розмірі 49 754 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 55 коп., пеню у розмірі 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) грн. 81 коп., штраф у розмірі 1 492 (одна тисяча чотириста  дев'яносто дві) грн. 64 коп., інфляційні нарахування у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 95 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий