Рішення

від 06.02.2018 по справі 910/22805/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.02.2018Справа №  910/22805/17 За позовом Приватного підприємства “Торговий дім Поляков” (м. Черкаси) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбер 5” (м. Київ) про стягнення 14   151,29 грн.                                                                                                                          Суддя Ващенко Т.М.                                                                             Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: Від позивача: не з'явився Від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков»  (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбер 5” (далі – відповідач) про стягнення 14   151,29 грн., з яких: 10430,64 грн. основного боргу, 591,46 грн. 20% річних, 3129,19 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 6256 від 16.06.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.18. відкрито провадження у справі № 910/22805/17, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 06.02.18. Сторони в судове засідання 06.02.18. явку своїх повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення сторонами ухвали суду від 10.01.18. Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України). Суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до   ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки явка не визнавалась обов'язковою. В судовому засіданні 06.02.18. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України). 16.06.17. між позивачем (далі – Постачальник) та відповідачем (далі – Покупець) було укладено Договір поставки № 6256 (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари (далі – Товар), а Покупець прийняти і оплатити Товар на умовах Договору відповідно до виписаних накладних. Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з дня його підписання і діє до 31.12.17., а в частині зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У тому випадку, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів  до закінчення терміну дії Договору, не повідомлять письмово іншу сторону про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах. При прийомі Товару оформлюється видаткова накладна, яка підписується представниками сторін та засвідчує факт поставки Товару, його якість та кількість (п. 3.5 Договору). З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару. За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм   статті 712 Цивільного кодексу України     та     статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми     Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 10430,64 грн. за видатковими накладними: № АКФ-075915 від 18.08.17. на суму 719,64 грн., № КФ-0002667 від 16.08.17. на суму 1287,60 грн., № КФ-0002679 від 16.08.17. на суму 852,48 грн., № АКФ-075914 від 18.08.17. на суму 1942,92 грн., № КФ-0002668 від 16.08.17. на суму 3118,44 грн., № КФ-0002678 від 16.08.17., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного. У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було. Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 10430,64 грн. Зважаючи на викладені вище обставини та    виходячи з положень ст. ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 10430,64 грн. в межах Договору здійснено належним чином. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1     ст. 692 Цивільного кодексу України     передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку Товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого Товару готівкою в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару (п. 4.2 Договору). За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки партій Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 10430,64 грн. настав, оскільки такий повинен був бути оплачений до 30.08.17. та 01.09.17. включно. За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договору, вказаних видаткових накладних, оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 10430,64 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 10430,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 591,46 грн. – 20% річних. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.). Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що при порушення Покупцем умов п. 4.2 Договору Покупець сплачує Постачальнику 20% річних від суми боргу за весь час прострочення. Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 20% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 591,46 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо вимог позивача про стягнення 3129,19 грн. – штрафу, суд відзначає викладене далі. Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що при порушення Покупцем умов п. 4.2 Договору на строк 10 днів, на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Як зазначалося вище, відповідач понад 10 днів порушив строки оплати, встановлені Договором. Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів). Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності – договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3129,19 грн. штрафу. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. При цьому, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача сплаченої позивачем оплати послуг банку в сумі 16,00 грн. при сплаті судового збору, оскільки приписами ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. В контексті цієї норми, відшкодування витрат по оплаті позивачем послуг банку за сплату судового збору не передбачено, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача цих витрат задоволенню не підлягають. Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд   міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбер 5” (02225, м. Київ, проспект Маяковського, 1В; ідентифікаційний код 39231255) на користь Приватного підприємства “Торговий дім Поляков” (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 10430 (десять тисяч чотириста тридцять) грн. 64 коп. основного боргу, 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн. 46 коп. 20% річних, 3   129 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 19 коп. штрафу, 1   600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 15.02.18. Суддя                                                                                                                                Т.М. Ващенко