Рішення

від 06.02.2018 по справі 910/22351/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2018Справа № 910/22351/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підряд 9"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛФЕН"

про стягнення 28 080,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Асон В.К. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛФЕН" (відповідач) про стягнення 28 080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору № 321 про підготовку документів для отримання дозвільної документації від 26.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22351/17 та призначено до розгляду на 16.01.2018.

У судове засідання 16.01.2018 з'явився представник позивача та надав усні пояснення щодо розгляду справи в порядку cпрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2018 не з'явився.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи № 910/22351/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 06.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 14.12.2017 та від 16.01.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 14.12.2017 вручена відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103044630480.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 16.01.2018 до суду не повернулось. Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 24.01.2018 поштове повідомлення №01030 45149289 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 16.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛФЕН" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" (замовник) укладено договір №321 про підготовку документів для отримання дозвільної документації (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги, у тому числі консультаційні (надалі - послуги), які полягають в:

Роз'ясненні норм діючого законодавства України у галузі будівництва, а саме щодо ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, будівельних норм, стандартів (пп. 1.1.1.);

Підготовки документів, необхідних для отримання ліцензії на господарську діяльність пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (надалі - "ліцензія"), згідно з постановою Кабінету Міністрів від 30 березня 2016 року №256 "Про Деякі питання ліцензування будівництва об'єктів IV і V категорій складності" (пп. 1.1.2.);

Подання до Державної архітектурно-будівельної інспекції України документів, необхідних для отримання ліцензії (пп. 1.1.3.).

Отримання бланку ліцензії за дорученням замовника (пп. 1.1.4).

У відповідності до пп. 2.1.1. п. 2.1. виконавець зобов'язаний надавати замовнику визначені цим договором послуги в строк, у порядку та формі визначеними цим договором.

Згідно із пп. 2.2.3 п. 2.2. договору замовник зобов'язаний оплатити та прийняти від виконавця надані послуги у порядку, визначеному цим договором, або надати обґрунтовану письмову відмову від їх прийняття.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що договірна вартість послуг є фіксованою і становить 28080,00 грн. Замовник сплачує протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно із пп. 2.4.1. п. 2.4. договору, замовник має право отримати якісні послуги в об'ємі та в строк визначені цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, надання виконавцем послуг за цим договором закінчується після отримання зареєстрованого на замовника бланку ліцензії, що супроводжується підписанням Акту.

Пунктом 4.2. передбачено, що строк виконання умов цього договору встановлюється 45 календарних днів з моменту оплати коштів у сумі 28080,00 грн.

27.10.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача, вказаний у договорі, кошти у сумі 28080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1676 від 27.10.2017 з призначенням платежу: оплата за інформаційно-консульт. послуги зг. рахунку №Б/Н від 26.10.2017.

В листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України вих. № 40-401-2710 від 06.11.2017 позивача повідомлено про залишення без розгляду заяви ТОВ "Підряд 9" вх. № 40-24397 від 27.10.2017 про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми наслідками.

У зв'язку із тим, що відповідач оплачені позивачем послуги не надав, 17.11.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо повернення оплати за ненадані послуги за договором № 321 про підготовку документів для отримання дозвільної документації від 26.10.2017.

Оскільки, відповідач суми попередньої оплати не повернув та оплачених позивачем послуг не надав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 28080,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було перераховано відповідачеві 28080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1676 від 27.10.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи встановлені пунктом 4.2. договору строки, відповідач мав виконати умови договору в частині надання послуг в строк до 11.12.2017 включно.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплачені позивачем послуги в строк, встановлений пунктом 4.2. договору, не надав.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем послуг, а саме зареєстрованого на позивача бланку ліцензії та підписаного між сторонами акту.

Також у зв'язку зі тим, що відповідач оплачені позивачем послуги не надав, 17.11.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо повернення оплати за ненадані за договором послуги.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо надання послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 28080,00 грн., що сплачені як оплата за послуги по договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підряд 9".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛФЕН" (03190, м. Київ, вулиця ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, будинок 16/30, ідентифікаційний код 39647120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" (03680, м. Київ, вулиця ВИБОРЗЬКА, будинок 84, ідентифікаційний код 19018669) грошові кошти у розмірі 28080,00 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 13.02.2018.

Суддя С.О. Турчин