Рішення

від 12.02.2018 по справі 913/965/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2018 року                               м. Харків                               Справа №913/965/17

                                                                                 Провадження №14/913/965/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.

секретар судового засідання Рвачов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Дочірнього підприємства «Агентство «Новий формат», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 9430980 грн. 96 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.04.2017 №14-85;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Агентство «Новий формат» (далі – відповідач) заборгованість за договором №1445/14-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2013 в загальному розмірі 9430980 грн. 96 коп., з яких:

- 4721570 грн. 23 коп. – основний борг;

- 558971 грн. 38 коп. – пеня;

- 466780 грн. 26 коп. - 3% річних;

- 3683659 грн. 09 коп. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1445/14-БО-20 від 25.12.2013, а саме, несвоєчасну оплату вартості отриманого природного газу 4721570 грн. 23 коп., у зв’язку з чим позивачем за порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов’язання нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 558971 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 466780 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у сумі 3683659 грн. 09 коп.

У судове засідання прибув представник позивача. Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та Дочірнім підприємством «Агентство «Новий формат» (далі - Покупець) 25.12.2013 укладено договір №1445/14-БО-20 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4721570 грн. 23 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 4721570 грн. 23 коп.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача:

- 4721570 грн. 23 коп. – основний борг;

- 558971 грн. 38 коп. – пеня;

- 466780 грн. 26 коп. - 3% річних;

- 3683659 грн. 09 коп. – інфляційні втрати.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати за отриманий газ. Строк на оплату минув. Тому позовні вимоги про стягнення 4721570 грн. 23 коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем (відповідачем) п. 6.1 Договору, відповідач сплачує Продавцю (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 558971 грн. 38 коп.

Оскільки борг своєчасно не сплачений, позовні вимоги про стягнення пені також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконувались умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов‘язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 466780 грн. 26 коп.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 3683659 грн. 09 коп.

Позовні вимоги про стягнення цих сум також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Дочірнього підприємства «Агентство «Новий формат» про стягнення 9430980 грн. 96 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агентство «Новий формат» (ідентифікаційний код: 33182401, адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренка, буд. 21, офіс 204) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код: 20077720, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) основний борг у сумі 4721570 грн. 23 коп., пеню в сумі 558971 грн. 38 коп., 3% річних в сумі 466780 грн. 26 коп., інфляційні втрати в сумі 3683659 грн. 09 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 141464 грн. 75 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2018 року.

Суддя Є.А.Лісовицький