Постанова

від 05.02.2018 по справі 910/17095/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/17095/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.02.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 (повний текст складено 19.12.2017)

у справі №910/17095/17 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг"

про стягнення 263 681, 57 грн.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг" про стягнення 263 681,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання укладеного сторонами договору підряду № С-/14П від 28.03.2014 ТОВ "БМК Тріада" сплатило на користь ТОВ "Спецінжиніринг" грошові кошти, частина яких не була використана останнім, а тому позивачу на підставі ст. 1214 ЦК України мають бути повернуті невикористані кошти відповідачем. ТОВ "БМК Тріада" просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 169 298,89 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 94 382,68грн., а всього - 263 681,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17095/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" грошові кошти у сумі 169 298 грн. 89 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 539 грн. 48 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17095/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" у справі №910/17095/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Хрипун О.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 та справу №910/17095/17 призначено до розгляду.

Представник ТОВ "БМК Тріада" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17095/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники ТОВ "Спецінжиніринг" у судове засідання суду апеляційної інстанції 05.02.2018 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника ТОВ "Спецінжиніринг", що не з'явився, у судовому засіданні 05.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.03.2014 р. між ТОВ "БМК Тріада" (генпідрядник) та ТОВ "БМК Тріада" (субпідрядник) був укладений договір підряду № С-/14П (далі - договір), згідно з умовами якого субпідрядник зобов'язується передати у власність генпідрядника обладнання, матеріали відповідно до даного договору та виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи двох дахових котелень у секції Б1 та секції Б2 за винятком робіт по газопостачанню котельні, на об'єкті генпідрядника: "Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73А у Шевченківському районі міста Києва (п. 1.1 договору).

Генпідрядник зобов'язується прийняти обладнання, матеріали та виконані роботи і оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт обладнання та матеріалів визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1), підписаним генпідрядником та субпідрядником.

Вартість робіт, обладнання та матеріалів визначається специфікацією № 1 та № 2 і можуть змінюватись шляхом укладення сторонами додаткових угод до договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.2 сторони погодили наступний порядок здійснення генпідрядником платежів по цьому договору: 1) перерахування попередньої оплати (авансу) у розмірі 100% від вартості обладнання протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору; 2) перерахування авансового платежу у розмірі 30% від вартості монтажних робіт та матеріалів у строк не пізніше 3 банківських днів від моменту фактичного початку монтажу обладнання; 3) сплату авансового платежу у розмірі 30% вартості пусконалагоджувальних робіт з моменту фактичного завершення монтажу обладнання та підписання між сторонами акта виконаних монтажних робіт, але не раніше, ніж за 3 банківські дні до початку проведення пусконалагоджувальних робіт.

Подальші розрахунки за фактично виконані роботи проводяться на підставі актів приймання виконаних робіт чи/або видаткових накладних, з урахуванням сплаченого авансу, протягом 5 банківських днів з моменту підписання зазначених актів виконаних робіт генпідрядником чи/або видаткових накладних (п. 3.3 договору).

Розділом 4 договору сторони погодили строки виконання робіт, а саме: початок робіт - протягом 3 робочих днів з моменту отримання субпідрядником передплати згідно з п. 3.2 договору. Термін виконання робіт: початок - травень 2014 р., завершення - грудень 2014 р.

Субпідрядник зобов'язаний виконати роботи якісно і вчасно відповідно до умов даного договору, що діють на місті проведення робіт (п. 5.1.1 договору).

Даний договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань, що випливають з договору (п. 13.1 договору).

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 02.06.2014 р. сторони внесли зміни до договору підряду щодо вартості обладнання та виклали їх у додатках №№ 1, 2 до договору.

Так, протоколом погодження ціни та специфікаціями №№ 1, 2 сторони встановили, що загальна вартість робіт, обладнання та матеріалів складає 5 046 233,11 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання вищенаведених умов договору позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 5 215 532,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 993 від 16.04.2014 р., № 1107 від 24.04.2014 р., № 1166 від 06.05.2014 р., № 1323 від 15.05.2014 р, № 1420 від 26.05.2014 р., № 1502 від 02.06.2014 р., № 1588 від 10.06.2014 р., № 1835 від 20.06.2014 р., № 1964 від 02.07.2014 р., № 2019 від 04.07.2014 р., № 2049 від 08.07.2014 р., № 2186 від 14.07.2014 р., № 2533 від 06.08.2014 р., № 2662 від 13.08.2014 р., № 2891 від 27.08.2014 р., № 3043 від 03.09.2014 р., № 3219 від 18.09.2014 р., № 3424 від 30.09.2014 р., № 3652 від 17.10.2014 р.

В свою чергу, відповідач у відповідності до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2015 р. виконав свої зобов'язання за договором підряду на суму 5 046 233,11 грн. Отже, за договором підряду невикористаними відповідачем залишились грошові кошти у сумі 169 298,89 грн. (5 215 532,00 грн. - 5 046 233,11 грн.).

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки, вартість виконаних відповідачем робіт за договором підряду є меншою, ніж сплачено позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума у розмірі 169 298,89 грн. підлягає поверненню позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволені місцевим господарським судом правомірно.

При цьому необґрунтованими є доводи та посилання скаржника на ст. 1214 ЦК України, оскільки між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору підряду № С-/14П від 28.03.2014 р. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1214 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 р. у справі № 923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017 р. у справі № 910/10029/16, від 04.07.2017 у справі № 925/1361/16).

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 94 382,68 грн., яку позивач просить стягнути на підставі ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договором підряду розмір процентів на підставі ст. 536 ЦК України сторонами не визначався, а ст. 1214 ЦК України у даному випадку не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки, як зазначалося вище, грошові кошти у розмірі 169 298,89 грн. були сплачені позивачем та набуті відповідачем на підставі договору підряду № С-/14П від 28.03.2014 р. Отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1214 ЦК України та як наслідок застосування ст. 536 ЦК України для стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 94 382,68 грн.

Оскільки, ані законом, ані умовами укладеного між сторонами договору підряду № С-/14П від 28.03.2014 р. розмір процентів за користування субпідрядником чужими грошовими коштами не встановлено, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 169 298,89 грн.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Тріада" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року по справі № 910/17095/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року по справі № 910/17095/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

4. Матеріали справи № 910/17095/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.О. Хрипун

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 09.02.2018 року