Рішення

від 26.01.2018 по справі 214/4187/17

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4187/17

2/214/800/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 січня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Прасолова В.М.

при секретарі - Рендюк Н.В., Джемерчук О.В, ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю позивачки - ОСОБА_3

за участю представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Екосистема стягнення заборгованості з заробітної плати, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася з позовом до відповідача ТОВ Екосистема (далі за текстом ТОВ ) в якому просить: стягнути з ТОВ на свою користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі у сумі 1698 грн. 05 коп.; стягнути з ТОВ на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 серпня 2016 року по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позову наводить наступне. Вона, позивачка, з 14 липня 2016 року по 1 серпня 2016 року працювала в ТОВ на посаді менеджера з адміністративної діяльності . У Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно вибирає або на яку вільно погоджується, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.5 ст. 97 Кодексу Законів про працю, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. При цьому своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (частина 6 статті 24 Закону України Про оплату праці ). Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 КЗпП України; при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. В день звільнення 1 серпня 2016 року отримала належним чином оформлену трудову книжку, але в порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі зі мною в день звільнення не проведено. Після звільнення неодноразово особисто зверталася до директора ТОВ ОСОБА_4 з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі. Кожного разу директор ОСОБА_4 не заперечувала про існування заборгованості і обіцяла виплатити заробітну плату як тільки з'являться кошти. 4 січня 2017 року вона, позивачка, надіслала рекомендованого листа ТОВ з проханням провести розрахунок, та надати інформацію щодо розрахованих сум заробітної плати при звільненні 1 серпня 2016 року та сум фактично виплаченої заробітної плати. Так як ТОВ не виплатило заробітну при звільнені і на протязі певного часу не реагує на звернення, вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості. На дату звернення до суду заборгованість ТОВ по виплаті заробітної плати при звільнені 1 серпня 2016 року складає - 1698 грн. 05 коп., а саме: за липень 2016 року - 1491 грн. 43 коп., за серпень 2016 року - 206 грн. 62 коп. Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Зазначає, що ТОВ порушило вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки не провело повний розрахунок з нею, позивачкою, в день звільнення, тому вважає, що ТОВ повинно виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вказує, що визначення середньої заробітної плати слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100 (далі за текстом Порядок №100 ). У відповідності до абз.3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які працювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100). Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100). Оскільки вона, позивачка, працювала з 14 липня 2016 року і звільнилась 1 серпня 2016 року, то до розрахунку включається нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час за липень-серпень 2016 року, яка складала: за липень 2016 року при кількості відпрацьованих днів - 12 з 21 робочих - 1491 грн. 43 коп. (посадовий оклад згідно штатного розкладу за фактично відпрацьований час); за серпень 2016 року при кількості відпрацьованих днів - 1 день з 22 робочих днів - 206 грн. 62 коп. (в тому числі: посадовий оклад згідно штатного розкладу за фактично відпрацьований час - 119,31 грн., компенсація невикористаної відпустки - 87,31 грн.). Вказує, що враховуючи, вимоги абз.3 п.2, абз.1 п.3, п.5, абз.1, п.8 Порядку №100, середньоденний заробіток, що передував її звільненню складатиме 123,90 грн.: (1491,43 грн. + 119,31 грн.) : (12 дн. + 1 день) = 1 610,74 грн. : 13 дн. = 123,90 грн. Роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпПУ)з дня наступного після звільнення, тобто з 2 серпня 2016 року, але на день подання позову розрахунок не здійснено (заборгованість по заробітній платі не виплачена), і у зв'язку з тим, що час ухвалення судового рішення не відомий, просить стягнути з ТОВ середній заробіток з 2 серпня 2016 року по час ухвалення судового рішення із розрахунку середньоденного заробітку 123,90 грн.

Уточнивши позовні вимоги просить: стягнути з ТОВ на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 серпня 2016 року по 12 лютого 2017 року включно у сумі 16726 грн. 50 коп.

В обґрунтування уточненого позову вказує наступне. 22 листопада 2017 року відповідач надав суду документи про те що 13 лютого 2017 року їй, позивачці, виплачена заробітна плата за липень 2016 і серпень 2016р. (нарахована заробітна плата: за липень 2016 року - 1491 грн. 43 коп., за серпень 2016 року - 206 грн. 62 коп.). Вказує, що згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Працювала в ТОВ на підставі трудового договору на участь в оплачуваних тимчасових роботах тимчасового характеру від 13 липня 2016 року з 14 липня 2016 року по 1 серпня 2016 року на посаді менеджера з адміністративної діяльності. Оскільки з ТОВ звільнилась 1 серпня 2016 року, а заборгованість належних їй сум при звільнені виплачена лише 13 лютого 2017 року, то час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, складає 195 календарних днів або 135 робочих днів - з 2 серпня 2017 року по 12 лютого 2017 року включно. Роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпПУ) з дня наступного після звільнення, тобто з 2 серпня 2016 року по 12 лютого 2017 року включно із розрахунку середньоденного заробітку 123,90 грн. Зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки, яка підлягає стягненню на її користь, дорівнює: 123 грн. 90 коп. х 135 дн. = 16726 грн. 50 коп .

У судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю та підтвердила його зміст. Крім того, підтвердила свої письмові пояснення, відповідно до яких 13 лютого 2017 року на її картковий рахунок № 4149497844635294 ПАТ КБ Приватбанк , що був відкритий безпосередньо для отримання заробітної плати від ТОВ ЕКОСИСТЕМА , поступили кошти у сумі 11053 грн. 55 коп., а саме: за квітень 2016 року нараховано 2605 грн. 00 коп., відрахування склали 359 грн. 94 коп., виплачено 2345 грн. 06 коп.; за травень 2016 року нараховано 2493 грн. 43 коп., відрахування склали 238 грн. 18 коп., виплачено 2255 грн. 25 коп.; за червень 2016 року нараховано 5964 грн. 07 коп., відрахування склали 1162 грн. 99 коп., виплачено 4801 грн. 08 коп.; за липень 2016 року нараховано 1291 грн. 43 коп., відрахування склали 42 грн. 79 коп., виплачено 1448 грн. 64 коп.; за серпень 2016 року нараховано 206 грн. 62 коп., відрахування склали 3 грн. 10 коп., виплачено 203 грн. 52 коп.

Датою виплати їй заробітної плати за липень 2016 року та серпень 2016 року відповідно до трудового договору на участь в оплачуваних тимчасових роботах тимчасового характеру від 13 липня 2016 року з 14 липня 2016 року по 1 серпня 2016 року. при звільненні 1 серпня 2016 року - є 13 лютого 2017 року.

Відповідач у судовому засіданні 22 листопада 2017 року надав суду докази, після чого за клопотанням позивачки у судовому засіданні була оголошена перерва. 8 грудня 2017 року представник відповідача отримав уточнений позов та за його клопотанням була оголошена перерва. В подальшому відповідач будучи належно повідомлений про судові засідання 26 грудня 2017 року та 26 січня 2018 року, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин. Тому відповідно до положень ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивачки, справа розглянута в заочному порядку.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: трудова книжка позивачки (а.с. 75-76), накази (а.с .6, 7), довідка про доходи (а.с.8, 9), заява (а.с.10), поштове повідомлення, чек (а.с.11), трудовий договір (а.с.12), платіжне доручення (а.с.25), відомість (а.с.26), платіжне доручення (а.с.27), відомість (а.с.28), платіжне доручення (а.с.29), відомість (а.с.30), платіжне доручення (а.с.31), відомість (а.с 32), відомість (а.с.33), повідомлення (а.с.50).

Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: представником відповідача 22 листопада 2017 року про долучення доказів, яке задоволено; позивачкою 22 листопада 2017 року про ознайомлення з доказами, яке задоволено; представником відповідача 8 грудня 2017 року про надання часу для ознайомлення з уточненим позовом яке задоволено; позивачкою 26 січня 2018 року про долучення пояснень та доказів, яке задоволено.

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: трудову книжку (а.с. 75-76), накази (а.с .6, 7) та трудовий договір (а.с.12), так як вони підтверджують заявлені вимоги, а саме, що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем.

Суд вважає належними доказами: довідка про доходи (а.с.8, 9), платіжне доручення (а.с.25), відомість (а.с.26), платіжне доручення (а.с.27), відомість (а.с.28), платіжне доручення (а.с.29), відомість (а.с.30), платіжне доручення (а.с.31), відомість (а.с 32), відомість (а.с.33), повідомлення (а.с.50), так як ці докази стосуються обставин, що стосуються заявлених вимог, а саме отримання позивачкою заробітної плати від ТОВ.

Суд вважає належними доказами: заяву (а.с.10), поштове повідомлення, чек (а.с.11), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме звернення позивачки до відповідача з приводу заборгованості по заробітній платі.

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Пояснення позивачки про те, що вона працювала у відповідача, при звільненні їй не була виплачена заробітна плата є достовірними. Пояснення позивачки про те, що 13 лютого 2017 року на її картковий рахунок поступила заробітна плата від ТОВ у сумі 11053 грн. 55 коп., що їй було нараховано та виплачено: за квітень 2016 року нараховано 2605 грн. 00 коп., відрахування склали 359 грн. 94 коп., виплачено 2345 грн. 06 коп.; за травень 2016 року нараховано 2493 грн. 43 коп., відрахування склали 238 грн. 18 коп., виплачено 2255 грн. 25 коп.; за червень 2016 року нараховано 5964 грн. 07 коп., відрахування склали 1162 грн. 99 коп., виплачено 4801 грн. 08 коп.; за липень 2016 року нараховано 1291 грн. 43 коп., відрахування склали 42 грн. 79 коп., виплачено 1448 грн. 64 коп.; за серпень 2016 року нараховано 206 грн. 62 коп., відрахування склали 3 грн. 10 коп., виплачено 203 грн. 52 коп. При цьому суд бере до уваги, що ці пояснення позивачки не спростовані відповідачем.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Позивачка до 30 червня 2016 року працювала на підприємстві відповідача та була звільнена, що встановлено трудовою книжкою (а.с.5).

Позивачка з 14 липня 2016 року по 1 серпня 2016 року працювала в ТОВ на посаді менеджера з адміністративної діяльності, що встановлено трудовою книжкою (а.с. 75-76), наказами (а.с .6, 7) та трудовим договором (а.с.12).

Позивачка в день звільнення 1 серпня 2016 року отримала трудову книжку, розрахунок по заробітній платі з нею в день звільнення не проведено, позивачка зверталася з проханням виплатити заборгованість, що встановлено поясненнями позивачки, заявою (а.с.10).

13 лютого 2017 року позивачка отримала заборгованість по заробітній платі, що встановлено поясненнями позивачки та повідомленням (а.с. 50).

До взаємин між сторонами належить застосувати норми КЗпП України, Закон України Про заробітну плату .

Відповідно до ч.5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Як передбачено ст.24 Закону України Про оплату праці , своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 КЗпП України. Як передбачено ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, розрахунок по заробітній платі з позивачкою не проведено, заборгованість ТОВ по виплаті позивачці заробітної плати при звільнені 1 серпня 2016 року складає - 1698 грн. 05 коп., а саме: за липень 2016 року - 1491 грн. 43 коп., за серпень 2016 року - 206 грн. 62 коп.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд вважає, що ТОВ порушило вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки не провело повний розрахунок з позивачкою, в день звільнення, а тому повинно виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до абз.3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які працювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

Позивачка працювала з 14 липня 2016 року і звільнилась 1 серпня 2016 року, нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час за липень-серпень 2016 року, складала: за липень 2016 року при кількості відпрацьованих днів - 12 з 21 робочих - 1491 грн. 43 коп.; за серпень 2016 року при кількості відпрацьованих днів - 1 день з 22 робочих днів - 206 грн. 62 коп.

Таким чином, середньоденний заробіток, що передував звільненню позивачки складає 123 грн. 90 коп. (1491 грн. 43 коп. + 119 грн. 31 коп.) : (12 днів + 1 день) = 1610 грн. 74 коп. : 13 днів = 123,90 грн.

Як передбачено ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ виплатило належні позивачці суми заробітної плати 13 лютого 2017 року, час затримки складає 135 робочих днів - з 2 серпня 2017 року по 12 лютого 2017 року включно, середня заробітна плата дорівнює 123 гр. 90 коп. Тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачці 1672 грн. 50 коп. ( 123 грн. 90 коп. х 135 днів).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не виплатив позивачці належні їй при звільненні суми заробітної плати. На переконання суду цими діями відповідач порушив права позивачки. Тому право позивачки, має бути захищено шляхом стягнення з ТОВ середнього заробітку.

Таким чином, позивачка, діючи у відповідності до ст.ст. 15,16 ЦК України обґрунтовано звернулася до суду за захистом своїх.

Отже, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Також суд враховує, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту оспорюваних прав позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 97, 116, 117 КЗпП України, ст.24 Закону України Про заробітну плату , ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вул. 200-річчя ОСОБА_5АДРЕСА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Екосистема , місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенко, 2, прим. 15, ЄДРПОУ 24989984 - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Екосистема на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 серпня 2016 року по 12 лютого 2017 року у сумі 16726 грн. 50 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Екосистема на користь держави судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 5 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов