Рішення

від 13.02.2018 по справі 622/754/17

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/754/17

Провадження № 2/622/89/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участю секретаря - Попової В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача за посадою - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Золочів Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 62203, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до комунального підприємства Олександрівське комунальне сільське підприємство Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (код ЄДРПОУ - 39385464, адреса: 62214, Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Чадунелі, буд. 3) про стягнення нарахованої заробітної плати з урахуванням індексації та середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просила суд стягнути з відповідача 1059,55 грн. не виплаченої заробітної плати, а також середній заробіток за час затримки при звільнення та індексацію на вказану суму. Одночасно з позовом подала заяву про витребування від відповідача довідок про заборгованість по заробітній платі, про середню заробітну плату та розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 10.03.2015 року до 21.10.2015 оку працювала у відповідача, та їй не було виплачено заробітну плату у вищевказаному розмірі до цього часу, у зв'язку з чим вона має право на компенсування вказаного боргу по заробітній платі, затримки за час її виплати та індексації на вказану суму.

Відповідач не погодившись із вказаною позовною заявою надала 09.02.2018 року відзив на позовну заяву, копію якого направила позивачу, в якому вказала, що позивач дійсно працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера у зазначений позивачем період, при її призначенні на посаду жодних первинних бухгалтерських документів новому керівництву передано не було, була встановлена заборгованість із заробітної плати по даним, які містилися на комп'ютері підприємства, зокрема щодо позивача у розмірі 2339,59 грн. за березень 2016 року, яка частинами була сплачена в повному обсязі до 31.08.2017 року. Підставою для розстрочення такої виплати була фінансова спроможність вказаного комунального підприємства. Підстав для стягнення з комунального підприємства коштів представник відповідача не вбачає, оскільки борг був виявлений лише після її приходу та встановити час його виникнення та місяці, за які він виник, неможливо.

У судовому засіданні позивач повідомила, що борг за її даними станом на день розгляду справу судом складає вже 495,65 грн., що є її відпускними за період праці у відповідача у 2015 році, окремо повідомивши, що усі належні платежі із заробітної плати до органів державної фіскальної служби та пенсійного фонду щодо нарахувань на заробітну плату нею були проведені як головним бухгалтером, тому витребування довідки з ДФС не дасть можливість встановити наявність вказаного боргу.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила вимоги свого відзиву, додатково повідомивши, що якість отриманих нею як керівником відповідача при призначенні на посаду первинних бухгалтерських документів не витримувала жодної критики і як такі документи були відсутні, однак із відповідним заявами з цього приводу вона до правоохоронних органів не зверталася. Нарахування заборгованості за березень 2016 року, коли позивач вже не працювала у відповідача була нею визнана та згодом сплачена позивачу за власною ініціативою.

Вислухавши сторони, дослідивши подані документи, включаючи позовну заяву та відзив на неї, суд приходить до думки, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити за їх безпідставністю, виходячи з наступного.

Позивач з 10.03.2015 року до 21.10.2015 року працювала на посаді головного бухгалтера відповідача, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.16).

Відповідач змінив своє найменування через організаційно-адміністративні зміни у Золочівському районі на підставі рішення 2 сесії 8 скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №123 від 22.12.2017 року Про зміну засновника, перейменування, затвердження статутного капіталу та Статуту комунального підприємства Олександрівське комунальне сільське підприємство Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (а.с.33-34).

Відповідачем встановлена заборгованість перед позивачем у розмірі 2339,59 грн. станом на березень 2016 року, коли позивач у відповідача вже не працювала, яка була поступово погашена до 31.08.2017 року, що підтверджується довідкою відповідача від 09.02.2018 року (а.с.37), однак встановлення вказаної заборгованості відбулося не на підставі первинних бухгалтерських документів, що не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тому підстав для нарахування заборгованості по заробітній плати позивачу у відповідача за наданими суду документами взагалі не було підстав, однак це не є предметом позову, тому в цій частині суд вказану ситуацію не з`ясовує відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу.

Доказів наявності заборгованості позивач суду не надав, при цьому судом встановлено, що саме позивач відповідав за первинний бухгалтерський облік у відповідача під час своєї праці у нього, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених законом. На підставі ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, а судове рішення постановлено не на її користь, судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави у порядку відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.264, 265, 268, 272, п.2 ч.1 ст.274, ст.275, 278, 279, п.9, п.11, п.15.5 ч.1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Олександрівське комунальне сільське підприємство Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: ОСОБА_3.