Постанова

від 15.02.2018 по справі 710/2632/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/358/18Головуючий по 1 інстанції - Савченко О.М. Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка про відшкодування збитків, спричинених власнику земельної ділянки внаслідок незаконного (самовільного) використання земельної ділянки, -:

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 15.06.2010 року між ним та ПрАТ ім. Шевченка був укладений договір оренди землі, дія якого закінчилася 31.12.2014 року. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області, договір оренди землі припинений внаслідок закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до умов укладеного договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

16.08.2014 року позивач надіслав відповідачеві лист-попередження про намір не укладати на новий строк договір оренди землі і просив не засівати його земельну ділянку, на що отримав листа від 25.02.2015 року, в якому відповідача повідомив, що договір дійсний до 09.11.2015 року, оскільки він був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП Центр ДЗК 09.11.2010 року строком на 5 років, і він є чинним, тому відповідач помилково вважав, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ПрАТ ім. Шевченка на законних підставах згідно укладеного та зареєстрованого договору оренди, на той час земельна ділянка була засіяна озимою пшеницею.

Відповідач, в порушення умов договору оренди землі, після збору урожаю 2015 року, не повернув ОСОБА_3 земельну ділянку у виораному стані, про що 18.12.2015 року комісією у складі: сільського голови Драчовою В.Б., свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був складений акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка здискована та знаходиться у стані ріллі, дискування та оранку земельної ділянки проводив позивач за власний рахунок.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу земельну ділянку, не виорав її після збору урожаю влітку 2015 року, тому йому спричинена майнова шкода, яку на його думку, повинна бути відшкодована відповідачем.

Крім того, ОСОБА_3 мав намір засіяти свою земельну ділянку насінням соняшника, але відповідач не дав змоги йому цього зробити, засіявши земельну ділянку озимою пшеницею, а тому з відповідача підлягає стягненню не отриманий дохід.

ОСОБА_3 неодноразово збільшуючи позовні вимоги, остаточно просив суд стягнути на його користь з відповідача: - 7264, 66 грн. спричинених збитків у вигляді не отриманого доходу - орендної плати за період з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року; - 134 461, 38 грн. не отриманого доходу внаслідок незаконного, самовільного зайняття земельної ділянки в 2015 році з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені в зв'язку з порушенням боржником свого зобов'язання та сплати 3% річних за прострочення сплати грошового зобов'язання; - 3027, 50 грн. витрат по дискуванню і оранці землі, а всього 144 753, 54 грн.

Покласти на відповідача судові витрати по оплаті судового збору та 10 000 грн. за надання юридичної допомоги.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ ім. Шевченка на користь ОСОБА_3 спричинені як власнику земельної частки (паю) збитки відповідно до Акту комісії по визначенню та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в сумі 53 070, 69 грн.; стягнуто з ПрАТ ім. Шевченка на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ ім. Шевченка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ ім. Шевченка, зазначає, що суд приймаючи до уваги розрахунку розміру завданих збитків, проведених комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, яка була створена на підставі розпорядження голови Шполянської РДА, було здійснено виходячи із затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який до правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не застосовується.

Разом з тим, розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою КМУ Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 15.07.2007 року №963.

А тому визначений розмір заподіяної шкоди визначений не у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, твердження позивача про намір посіяти соняшник на належній йому земельній ділянці не підтверджено належними доказами, при цьому упущена вигода повинна розглядатися як гарантований, безумовний і реальний дохід.

При здійсненні розрахунку збитків вищезазначеною комісією не взято до уваги той факт, що посів соняшника після 15.06.2015 року могла вплинути на його урожайність, а відповідно і на собівартість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Акту комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам визначено такий розмір збитків в сумі 53 070, 69 грн. Щодо позовних вимог про виплату суми нарахованих збитків з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних відповідно до суми не отриманого доходу за період з 01.01.2015 року по 31.01.2017 року, з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних до суми не доплаченої орендної плати за період з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач просить нарахувати інфляційні втрати, пеню та 3% річних відповідно за попередні періоди з 01.01.2015 року по 31.01.2017 року та з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року, однак сума збитків, які були нараховані та підлягали виплаті були визначені тільки 25.01.2017 року і підлягали виплаті протягом одного місяця, тобто до 25.02.2017 року. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягають до задоволення і позовні вимоги позивача відносно витрат, які поніс позивач на дискування та оранку земельної ділянки восени 2015 року, так як умовами договору оренди землі від 15.06.2010 року повернення земельної ділянки у виораному та здискованому вигляді не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 20.05.2002 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 3,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради (а.с. 24).

15 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ЗАТ ім. Шевченка (в подальшому реорганізованому у ПрАТ ім. Шевченка) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,50 га, розташованої на території Терешківської сільської ради, Шполянського району Черкаської області (а.с. 7-10).

Вказаний договір був зареєстрований у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.11.2010 року за № 041079900100.

Відповідно до п.3.1. договору, він укладений строком на 5 років з урахуванням вегетації с/г культур до 31 грудня 2014 року. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.4.1 договору, орендна плата становить у 2010 році - з розрахунку 3% від проіндексованої грошової оцінки угідь 1938,00 грн. та вноситься орендарем у формі та розмірі згідно додатку до договору, але не пізніше 30 грудня кожного року.

Відповідно до п.4.2. договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 4.5. договору, орендна палата переглядається раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до п.4.6 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожний день прострочення.

16 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою в якій повідомив ПрАТ ім. Шевченка, що договір оренди землі закінчується 31 грудня 2014 року, після закінчення якого він не має наміру його продовжувати. Просив не проводити на його земельній ділянці ніяких сільськогосподарських робіт (орання, дискування, посіву) (а.с. 18).

25 лютого 2015 року адміністрація ПРАТ ім. Шевченка листом №10 повідомило ОСОБА_3 про те, що строк дії договору оренди землі закінчується 09 листопада 2015 року, а тому земельна ділянка знаходиться у користуванні Товариства на законних підставах згідно укладеного та зареєстрованого договору оренди. Вказав, що в даний час земельна ділянка засіяна озимою пшеницею (а.с. 19).

Будучи незгідним з позицією адміністрації ПрАТ ім. Шевченка, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про припинення договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року змінений позов ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено договір оренди землі, укладений 15 червня 2010 року між ОСОБА_3 і ПрАТ ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М., зареєстрований 09.11.2010 року за № 041079900100 у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК вважати припиненим 31.12.2014 року внаслідок закінчення строку дії договору оренди землі, відповідно до п. 3.1 договору оренди землі.

Зобов'язано ПрАТ ім.. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М.:

- повернути ОСОБА_3 із чужого незаконного користування земельну ділянку площею 3,50 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року;

- оформити та підписати акт приймання-передачі земельної ділянки площею 3, 50 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року, в стані не гіршому, ніж вона була на момент укладення договору оренди землі;

- не чинити ОСОБА_3 будь-які перешкоди щодо вільного доступу до земельної ділянки, використання земельної ділянки площею 3,50 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року, на власний розсуд.

Стягнуто з ПрАТ ім. Шевченка на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243, 60 грн.

В задоволенні решти змінених позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2015 року рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року залишено без змін.

Згідно акту обстеження земельної ділянки проведеної комісією № 427 розміром 3,50 га, яка знаходиться в с. Терешки на полі НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3 згідно державного акту НОМЕР_1 в ході обстеження було виявлено, що станом на 21 жовтня 2015 року дана земельна ділянка обмолочена і знаходиться в стані стерні (а.с. 20).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 427 розміром 3,50 га, яка знаходиться в с. Терешки на полі НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3 згідно державного акту НОМЕР_1 в ході обстеження було виявлено, що станом на 18 грудня 2015 року дана земельна ділянка здіскована та виорана та на даний час знаходиться в стані ріллі (а.с. 21).

Статтею 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 8.1 договору оренди землі, після припинення дії договору на наступний день після закінчення строку дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вказану умову договору та закону відповідач не виконав, земельну ділянку в розпорядження позивача не повернув, що крім іншого підтверджується вищевказаним рішенням суду, в результаті чого позивач отримав право на відшкодування збитків та упущеної вигоди, спричинених незаконними діями відповідача.

Частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Таким чином у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті не отримані доходи, які б могли бути реально отримані власником ділянки якби йому не чинилися перешкоди.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а тому саме ним визначається розмір збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, у відповідності до п. 1 вказаного Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

На підтвердження розміру не отриманих доходів (заподіяних збитків), позивач наданий Акт від 25.01.2017 року постійно діючої комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Шполянської районної державної адміністрації. Розмір збитків визначався відповідно до Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В якості належних та допустимих доказів упущеної вигоди надаються докази, які свідчать про реальні наміри власника обробити свою ділянку - проведення закупівлі посівного матеріалу, укладення договорів на обробіток ділянки для висадження закупного посівного матеріалу або наявність у власника техніки для самостійного обробітку своєї земельної ділянки та інші аналогічні дії власника, які свідчать про підготовку до самостійного використання ділянки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на позивача обов'язок довести. Що ці доходи не є абстрактними, а реально були б ним отримані в разі використання земельної ділянки. Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач не надав до суду доказів укладення в 2015 році договору оренди спірної земельної ділянки з будь-якими іншими особами, а також доказів їх відмови від договору у зв'язку із неможливістю отримати об'єкт оренди. Також ним не надано доказів про намір його власного використання землі під певні сільськогосподарські культури, зокрема під посів соняшника, по якій зроблено розрахунок збитків. При цьому наявність у власності позивача трактора також не свідчить про його реальні наміри обробляти свою земельну ділянку самостійно та посіяти саме соняшник.

Крім того, рішення суду щодо припинення договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння набрало законної сили 04.11.2015 року, з даним позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 25.12.2015 року, тому за вказаний проміжок часу позивач отримати дохід від вирощування соняшника об'єктивно не міг, так як протягом 2015 року вказаний позов розглядався в судах першої та апеляційної інстанції і тільки в листопаді 2015 року було ухвалено остаточне рішення по справі.

За вказаних обставин, позивач не довів розміру збитків (упущеної вигоди).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимог позивача в частині стягнення не отриманої орендної плати за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 1998, 63 грн., то колегія суддів критично оцінює вказаний розрахунок, оскільки він не підтверджений належними доказами, виходячи з того, що в матеріалах справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про розміри нарахованої орендної плати та розміри фактичного розрахунку відповідача з ОСОБА_3

З огляду на зазначене, сума вказаної недоплати орендної плати за вказані роки є такою, що належним чином не обґрунтована та не доведена позивачем.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а тому рішення районного суду підлягає скасуванню в частині стягнення збитків спричинених власнику земельної частки (паю) в розмірі 53 070, 69 грн. у зв'язку з їх недоведеністю позивачем.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка - задовольнити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року - скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Шевченка на користь ОСОБА_3 спричинені як власнику земельної частки (паю) збитки відповідно до Акту комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам в сумі 53070, 69 грн., судового збору в розмірі 640 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Б.Б. Вініченко

С.І. Бондаренко

О.М. Новіков