Рішення

від 05.02.2018 по справі 310/1620/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/1620/17

2/310/91/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства Мовіс-агро до ОСОБА_1, приватного підприємства Строкач , третя особа Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійним договору, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ПП Мовіс-агро звернулось з позовом до ОСОБА_1, ПП Строкач , третя особа Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійним договору, скасування державної реєстрації у якому зазначило, що 12.07.2008 року між ОСОБА_2, яка була власником земельної ділянки площею 6,3860 га на підставі державного акту на право власності на землю серія ІІ-ЗП №019165, виданого виконавчим комітетом Новотроїцької сільської ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області 24 квітня 2001 року, кадастровий номер 2320685000:02:001:0069 та ПП Мовіс-агро укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3860 га, яка знаходиться на території Новотроїцької сільської ради Бердянського району Запорізької області строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей договір було зареєстровано в Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України 22.12.2008 року за №040826, тобто строк дії цього договору закінчується 01.12.2017 року. Земельна ділянка 12.07.2008 року була передана в оренду ПП Мовіс-агро безпосередньо її власником ОСОБА_2 При укладенні договору оренди земельної ділянки від 12.07.2008 року сторонами були дотримані всі істотні умови договору оренди землі та зареєстровано його у встановленому законом порядку. З цього часу земельна ділянка постійно оброблялась орендарем ПП Мовіс-агро . 14.07.2013 року ОСОБА_2 померла. Право власності на земельну ділянку площею 6,3860 га, що розташована на території Новотроїцької сільської ради Бердянського району Запорізької області, колишні землі КСП Прогрес , ДП №11, п. 127, акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП №019165, кадастровий номер 2320685000:02:001:0069, на підставі свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого в реєстрі за №823 державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_1 Відповідно до п. 40 договору оренди землі від 12.07.2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов договору або його розірвання. Зазначений договір є дійсним та у встановленому договором та законом порядку не був розірваний, припинений або визнаний недійсним. ПП Мовіс-агро добросовісно користувалось земельною ділянкою і своєчасно в розмірах обумовлених договором оренди проводило розрахунки з відповідачем, але у 2017 році було виявлено, що земельна ділянка оброблена. Від ОСОБА_1 стало відомо, що між ним та іншою особою укладено договір оренди земельної ділянки. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82745795 від 17.03.2017 року виявилося, що між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ПП Строкач 26.09.2016 року було укладено договір оренди землі. Тобто під час дії договору від 12.07.2008 року строк якого не закінчився між відповідачами було укладено договір оренди землі площею 6,3860 га, кадастровий номер 2320685000:02:001:0069, який було зареєстровано державним реєстратором 30.09.2016 року в реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 грубо порушив право на вільне розпорядження орендованою земельною ділянкою та п. 28 договору оренди, відповідно до якого орендар зобов'язується не вчиняти дії, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, а також діюче законодавство. ПП Мовіс-агро просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.09.2016 року, який укладено між ПП Строкач та ОСОБА_1, та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити, оскільки оскаржуваний договір не відповідає вимогам закону. Зазначили, що в п. 40 договору оренди від 12.07.2008 року у реченні Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору буква є закреслена, тому це речення читається як Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору . Зазначили, що якщо ОСОБА_1 вважав, що за пунктом 40 договору оренди земельної ділянки від 12.07.2008 року він має право на розірвання договору, то повинен був звернутися до ПП Мовіс-агро , але такого звернення не було, натомість він погоджувався з договором, оскільки отримував орендну плату.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без поважних причин. Його представник ОСОБА_4 у письмових поясненнях та в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила суду, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку і розпорядився нею шляхом укладення договору оренди з ПП Строкач , оскільки жодних обмежень, обтяжень не існувало. Відповідач не отримував від ПП Мовіс-агро орендну плату, а грошові кошти за фактичне користування землею. Він пропонував позивачу укласти з ним договір оренди спірної земельної ділянки, оскільки при зміні власника потрібно було поміняти сторону у договорі оренди, але позивач йому відмовив. Вважала, що ОСОБА_1 не набув статусу орендаря, оскільки заміна сторони орендаря не відбулася. У пункті 40 договору оренди від 12.07.2008 року у реченні Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору буква є не закреслена, тому це речення слід читати: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору . Також зазначила, що позивач не вибрав вірний спосіб захисту порушеного права. В зв'язку з закінченням строку дії договору права позивача не порушено.

Представник ПП Строкач позов не визнав і пояснив суду, що порушень діючого законодавства при укладенні договору оренди від 26.09.2016 року не допущено. Пункт 40 договору оренди від 12.07.2008 року у реченні Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору не містить чіткого визначення розривається договір чи ні, а тому ОСОБА_1 мав право на розірвання договору.

Представники Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області вважали, що в діях державного реєстратора відсутні порушення діючого законодавства, просили вирішити спір на розсуд суду.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

12.07.2008 року ОСОБА_2 та ПП Мовіс-агро уклали договір оренди землі, за умовами якого позивачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 6,386 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходилась на території Новотроїцької сільської ради (землі колишнього КСП Прогрес , ДП №11, пай 127) та належала орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю ІІ-ЗП №019165. Пунктом 8 договору передбачено строк його дії 10 років (до 01.12.2017 року). Договір зареєстровано у Бердянському районному відділ Запорізької регіональної філії ДП Центр держаного земельного кадастру 22.12.2008 року. 12.07.2008 року ПП Мовіс-агро та ОСОБА_2 складено акт про визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.26-31,32,33).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із договору від 12.07.2008 року видно, що сторони договору, дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, здійснили державну реєстрацію договору 22.12.2008 року, а тому він за ст. 20 ЗУ Про оренду землі набрав чинності і є обов'язковим до виконання.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.08.2014 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3860 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території: Запорізька область, Бердянський район, Новотроїцька сільська рада, КСП Прогрес , ДП №11; п. 127, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 14 липня 2013 року, на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №019165, виданого виконавчим комітетом Новотроїцької сільської ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області 24 квітня 2001 року на підставі рішення Новотроїцької сільської ради народних депутатів від 16 березня 2000 року №20 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №330. Кадастровий номер земельної ділянки 2320685000:02:001:0069 (а.с.35). Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що державна реєстрація цього права в Державному реєстрі речових прав здійснена 15.08.2014 року (а.с.36,37).

Із видаткового касового ордеру від 19.08.2015 року видно, що ОСОБА_1 отримав від ПП Мовіс-агро орендну плату за 2015 рік в сумі 6012 грн. (а.с.88), тобто відповідач ОСОБА_1 після набуття права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування продовжував виконувати умови договору оренди землі від 12.07.2008 року, який було укладено спадкодавцем.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктами 39, 40 договору оренди землі від 12.07.2008 року встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.26-29).

Заперечення представника ОСОБА_1 в частині того, що п. 40 договору оренди землі від 12.07.2008 року містить положення про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, суд не може взяти до уваги виходячи з наступного. Зі змісту договору оренди землі від 12.07.2008 року видно, що він складений на основі шаблонної форми договору, за якою сторонам із запропонованих варіантів умов договору слід вибрати бажану, а ту умову, яку сторони не бажають включати в договір потрібно закреслити. Договір містить багато пунктів в яких умови вибрані сторонами шляхом закреслення однієї із можливих, в тому числі в пункті 40 договору оренди землі від 12.07.2008 року буква є закреслена. Про її закреслення також свідчить те, що вона в написанні відрізняється від інших букв є, які відображені в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що договором оренди землі від 12.07.2008 року, який укладено ОСОБА_2 і який є обов'язковим до виконання для ОСОБА_1 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для розірвання договору, але останній у період дії договору оренди земельної ділянки з ПП Мовіс-агро , а саме 26 вересня 2016 року уклав новий договір оренди тієї самої земельної ділянки загальною площею 6,3860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новотроїцької сільської ради Бердянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки 2320685000:02:001:0069) з ПП Строкач (а.с.158-159).

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи, що на момент укладення договору оренди землі від 26.09.2016 року діяв інший договір оренди тієї самої земельної ділянки від 12.07.2008 року, тому оскаржуваний правочин суперечить ст. 95 ЗК України, оскільки за наявності укладеного договору оренди землі, власник земельної ділянки (орендодавець) не може під час строку його дії укладати інші договори оренди щодо цієї самої земельної ділянки без розірвання попереднього договору, так як це порушує права первісного орендаря,

За таких обставин, порушене право ПП Мовіс-агро підлягає захисту у спосіб, визначений ст. 152 ЗК України та ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 26.09.2016 року недійсним.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 26 вересня 2016 року, який укладено між приватним підприємством Строкач та ОСОБА_1 визнано недійсним, тому за ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні підстави скасовувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою ПП Строкач .

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок звернення з позовом до суду визначений нормами ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За цивільно-процесуальним законодавством України відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, оскільки на неї вказує позивач, як на порушника свого права.

Статтею 13 ЦПК України, встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, тобто визначення відповідачів, як осіб, до яких пред'являється позов, є виключним правом позивача.

Статтею 51 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов'язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.

Позивач зазначив відповідачем по справі ОСОБА_1 та ПП Строкач , хоча за позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки повинен був в якості відповідача також зазначити орган, який здійснює таку реєстрацію, клопотання про залучення до участі по справі в якості відповідача належну особу не заявив.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь ПП Мовіс-агро підлягають стягненню по 800 грн. витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.4,13,48,51,133,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 16,182,203,215,627,629,638,651 ЦК України, ст.ст. 95,152 ЗК України, ст. ЗУ Про оренду землі , ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 вересня 2016 року, який укладено між приватним підприємством Строкач (71144, вул. Лактіонова,111-а, с. Новотроїцьке, Бердянського району, Запорізької області, ЕДРПОУ 34741304) та ОСОБА_1 (71144, вул. Радянська,1 с. Новотроїцьке, Бердянського району, Запорізької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та приватного підприємства Строкач на користь приватного підприємства Мовіс-агро по 800 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 15.02.2018 року.

Суддя