Рішення

від 14.02.2018 по справі 545/228/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/228/16-ц

Провадження № 2/545/8/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарях судового засідання Лабовкіній Г.Г., Корба Р.В., Перетятько О.В., Бутиріній М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово , треті особи: Реєстраційна служба Полтавського районного управління юстиції, Куликівська сільська рада Полтавського району Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації, витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 січня 2016 року звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та стягнення коштів за незаконне користування, які збільшив 12 серпня 2016 року. Посилався на те, що у нього в особистій приватній власності знаходиться приватизована земельна ділянка площею 4,14 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Вказана земельна ділянка відповідно до договору оренди землі передана в оренду ТОВ Агрофірма Куликово . Строк дії вказаного договору закінчився, і як з'ясувалось пізніше даний договір був продовжений шляхом укладення договору від 30 травня 2014 року на строк десять років на тих самих умовах та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права 02 червня 2014 року ОСОБА_3 - державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції на підставі заяви ОСОБА_4 - уповноваженої особи відповідача. Останній подав неправдиву інформацію щодо підписання договору ОСОБА_1, оскільки він даний договір не підписував. Він також не підписував акти прийомки-передачі та визначення меж земельної ділянки в натурі та не надавав довіреності уповноваженій особі відповідача прав для здійснення державної реєстрації договору в Реєстраційній службі. Також вказав, що відповідачем використана стара копія його паспорта, оскільки на час укладання договору, у нього був інший паспорт громадянина України. Вказаний договір не відповідає типовому договору оренди землі та не містить усіх передбачених законодавством істотних умов, а саме, не вказано та не зазначено застосування індексації орендної плати, поліпшення стану землі, умови страхування земельної ділянки; встановлені правові норми обмеження (обтяження) землі; умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Також зазначив, що 07 червня 2014 року помер його батько ОСОБА_5 після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить приватизована земельна ділянка площею 4,20 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району, яка належала його батькові на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №676417 від 18 травня 2007

року, виданого. Як спадкоємець за законом він 04 лютого 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, відповідно до ст.1218, ч.1 ст.770 ЦК України до нього перейшли права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_5 за договором оренди землі від 01 січня 2012 року, а також повідомлено, що згідно до п.9 Договору оренди землі відповідач зобов'язаний сплачувати йому - ОСОБА_1 орендну плату у грошовій формі у сумі 5018 грн. 69 коп. на підставі його письмової заяви. Спадкодавцем, його батьком договір оренди з відповідачем було укладено на 10 років. Він набувши права власності на вказану земельну ділянку до початку сільськогосподарського року, а саме 05 лютого 2015 року звернувся до ТОВ Агрофірма Куликово з проханням не обробляти успадковану землю, оскільки він буде використовувати її самостійно.

Зазначив, що договір оренди землі від 01 січня 2012 року не містить усіх передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов, а саме не вказаного застосування індексації, поліпшення стану землі, умови страхування земельної ділянки; встановлені правові норми обмеження (обтяження) землі; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 3 статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В договорі оренди землі від 01 січня 2012 року у ньому не вказано та не зазначено: застосування індексації, поліпшення стану землі, умови страхування земельної ділянки; встановлені правові норми обмеження (обтяження) землі; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є істотними умовами договору оренди землі та є підставою для визнання його недійсним. Важливим є відсутність у догові умови щодо індексації орендної плати, а договір є довгостроковим, а з часом може зменшено вартість орендної плати до несправедливого рівні.

Також зазначив, що відповідачем не виконано умови, передбачені пунктів 8, 9, 11, 14, 24, 31 договору, а саме своєчасно не сплачено орендну плату за строкове платне користування землею 1, 2 (які передбачені п.11 договору) за кожним договором у сумі 8812 грн., а всього 17624 грн.

Зазначив, що оскільки він не укладав з відповідачем договір оренди землі від 30 травня 2014 року вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто 12% від вартості земельної ділянки площею 4,14 га за незаконне користування з моменту державної реєстрації договору.

Враховуючи, що за 2014 рік нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 4,14 га становила 117504 грн. 22 коп., а орендну плату було нараховано в сумі 8812 грн., згідно договору від 30 травня 2014 року за незаконне користування в 2014 році стягненню підлягає сума: 117504 грн. 22 коп. ? 12% - 8812 грн. = 5288 грн. 51 коп.; за 2015 рік вартість вказаної площі земельної ділянки згідно нормативно-грошової оцінки в розмірі 122867 грн. 88 коп., а тому за незаконне користування стягненню підлягає 122867 грн. 88 коп. ? 12% + 14744 грн. 15 коп.; за 2016 рік вартість вказаної площі земельної ділянки згідно нормативно грошової оцінки в розмірі 215756 грн. 94 коп., а тому за незаконне користування стягненню підлягає 215756 грн. 94 коп. ? 12% + 25890 грн. 83 коп. Загальний розмір орендної плати за період 2014 року по 2016 рік з урахуванням максимального відсотку за користування (орендою) земельною ділянкою становить 5288 грн. 51 коп. + 14744 грн. 15 коп. + 25890 грн. 83 коп. = 45923 грн. 49 коп.

Договір від 01 січня 2012 року вважає є недійсним оскільки в ньому не передбачені всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України відповідачем зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,2% відповідно до п.14 договору від 01 січня 2012 року за несвоєчасне перерахування орендної плати нараховується пеня несплаченої суми за кожний день прострочення.

Вважає, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором від 01 січня 2012 року буде день наступний за днем, коли воно мало бути виконане, тобто 01 січня 2015 року згідно до умов п.11 договору.

Договір від 01 січня 2012 року передбачає нарахування пені за несвоєчасну сплату коштів у розмірі 0,2%, але не більше подвійної ставки НБУ.

Враховуючи вказане вважає, що загальний розмір пені за період буде становити: 246 грн. 36 коп. + 120 грн. 47 коп. + 120 грн. 47 коп. + 2549 грн. 44 коп. + 352 грн. + 1030 грн. 40 коп. = 4298 грн. 67 коп.

Також, відповідно до ст.625 ЦК України замовник (боржник), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця (кредитора) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом в розмірі 12000 грн., а всього повинен сплатити за договором від 01 січня 2012 року - 12000 грн. + 8760 грн. = 20760 грн.

Крім того вважає, що відповідно до положень сь.547 ЦК України відповідачем повинна бути сплачена неустойка у вигляді штрафу в розмірі 100 грн. за кожний гектар, а саме кошти в розмірі 420 грн.

Враховуючи вказане, просив визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року, укладений без згоди між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Куликово ; визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма Куликово ; скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права оренди за договором оренди землі від 30 травня 2014 року, проведеного 02 червня 2014 року ОСОБА_3, державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області (індексний номер 22430774), номер запису про інше речове право 5861328, об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 4,14 га, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022), на підставі поданої заяви з реєстраційним номером 6840985 від 02 червня 2014 року ОСОБА_4 (уповноваженою особою); витребувати у відповідача ТОВ Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,14 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, належної ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №067704 від 03 вересня 2008 року, виданого на підставі розпорядження голови Полтавської РДА №359 від 03 червня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010854600090, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022, передати ОСОБА_1, як власнику на праві особистої приватної власності; витребувати у відповідача ТОВ Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,20 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, належної ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 лютого 2015 року, виданого ОСОБА_6 державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-242 (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 04 лютого 2015 року, номер запису про право власності: 8608202, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1), кадастровий номер: 5324082700:00:024:0023, передати ОСОБА_1, як власнику на праві особистої приватної власності; стягнути з відповідача на його користь за незаконне користування земельною ділянкою площею 4,14 га кошти основного боргу за (незаконне) користування в 2014 році в сумі 5288 грн. 51 коп., за 2015 рік в сумі 14744 грн. 15 коп. та за 2016 рік в сумі 25890 грн. 83 коп., а всього 45923 грн. 49 коп.; стягнути з відповідача на його користь за користування (оренду) земельною ділянкою площею 4,20 га в 2015 році в сумі 8812 грн., пеню за несвоєчасну сплату коштів в сумі 4298 грн.

67 коп., суму інфляційних нарахувань в сумі 8760 грн., та неустойку за несплату коштів у розмірі 420 грн., а всього 22290 грн. 67 коп.; стягнути з відповідача судові витрати (т.1 а.с.158-168).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні покладеному в позові.

Представник позивача адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що позивачем доведені позовні вимоги, позов просив задовольнити в повному обсязі, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції у письмовому клопотанні до суду зазначив, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі закон) в новій редакції, що набрала чинності 01 січня 2016 року. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (далі Порядок). Відповідно до ч.2 ст.32 Закону відповідальність за достовірність даних, що містяться у документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено законом.

Дану справу просив розглянути без його участі, при вирішенні справи по суті покладався на розсуд суду (т.1 а.с.58, 59).

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції направив до суду заяву про розгляд справи без його участі (т.1 а.с.57-59).

Представник третьої особи - Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішення спору покладався на розсуд суду (т.2 а.с.18).

Представник відповідача ОСОБА_8 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що осіб, які б могли підписати договір оренди землі від 30 травня 2014 року на інших умовах та обставини його підписання позивач не розкриває. То до ж, 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав орендну плату за 2014 рік за вказаним договором оренди в сумі 7265 грн. 20 коп. Передача земельної ділянки в користування відповідачу та факт отримання ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі від 30 травня 2014 року свідчить про схвалення ним цього правочину зі всіма правами та обов'язками. Посилання позивача на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов є безпідставними. Зокрема, у договорі не зазначено застосування індексації, проте, в п.10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексів інфляції. Пунктом 28 договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, що спростовує твердження позивача на відсутність у договорі такої умови як поліпшення стану землі. Пунктом 31 договору передбачено обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Не відповідає дійсності твердження позивача щодо відсутності у договорі умов щодо встановлення правових норм обмеження (обтяження) землі, оскільки у пунктах 26, 27 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Не погоджується також з тим, що в договорі відсутні умови страхування земельної ділянки, оскільки у п.32 договору сторонами визначено, що об'єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Зазначив, що позивач не довів, що його право порушені внаслідок відсутності умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, наскільки істотно вони порушені вказаним то в чому полягає порушення.

Вважає, що позивачем невірно проведено розрахунок та не обґрунтовано, з чого виник борг розмірі 45923 грн. 49 коп., а саме по зобов'язанням, чи за орендну плату (як зазначено в розрахунку даної вимоги) або це шкода внаслідок незаконного користування земельною ділянкою. Позивачем не обґрунтовано, чому в розрахунок даної суми покладено саме 12% від вартості нормативно-грошової оцінки землі, а не інший відсоток. Крім цього, позивачем не надано будь-яких доказів нормативно-грошової оцінки землі, розмір якої він застосував в своїх розрахунках.

Крім того, вважає, що відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідно рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зазначив, що позивачем не надано суду відповідних висновків компетентних органів щодо неправомірності використання відповідачем спірної земельної ділянки та доказі, що його розрахунки відповідають вимогам ОСОБА_9 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

До правовідносин, пов'язаних з договором оренди землі від 01 січня 2012 року, просив застосувати строк позовної даності. Також зазначив, що заявлена сума основного боргу в розмірі 8812 грн. не відповідає умовам договору. Пунктами 9 та 11 договору визначена орендна плата в розмірі 5018 грн. 69 коп. за рік, яка вноситься у строк до 31 грудня за поточний рік. Крім того, за 2015 рік позивачу нарахована орендна плата в розмірі 12000 грн. Позивач відмовився відкривати картковий банківський рахунок для перерахування орендної плати, як це зробили інші орендодавці 29 грудня 2015 року кошти в сумі 9364 грн. 50 коп. були отримані відповідачем в банку для виплати позивачу готівкою. Позивач отримати кошти відмовився. На адресу позивач відповідачем 04 лютого та 11 березня 2016 року направлялись офіційні листи з проханням на підприємстві отримати плату за оренду землі за 2015 рік. 07 квітня 2016 року на адресу позивача відповідачем здійснено поштовий переказ орендної плати за 2015 рік за договором оренди землі від 01 січня 2012 року в сумі 9364 грн. 50 коп.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Полтавської райдержадміністрації від 03 червня 2003 року за №359 ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 4,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Куликівської сільської ради Полтавського району. На вказану земельну ділянку позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку ПЛ №067704 від 03 вересня 2008 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5324082700:00:024:0022 (т.1 а.с.13, 14).

Між позивачем та відповідачем відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі існували правовідносини з приводу оренди даної земельної ділянки, про що укладений договір. Дія договору закінчилась у 2014 році.

В подальшому вказаний договір був продовжений шляхом укладення 30 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Куликово договору оренди землі, який 02 червня 2014 року зареєстровано у Реєстраційній службі Полтавського районного управління юстиції Полтавської області (т.1 а.с.15, 16).

У день підписання сторонами договору оренди землі, 30 травня 2014 року, орендодавець за договором передав, а орендар прийняв спірну земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с.20).

Відповідно до умов договору оренди землі від 30 травня 2014 року, земельна ділянка передана в строкове платне користування для сільськогосподарського виробництва (п.1 договору). Пунктом 18 спірного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду без розроблення проекту її відведення.

Позивач заперечує укладення та підписання ним вказаного договору.

За клопотанням представника позивача по даній справі призначена судова почеркознавча експертиза підпису ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 30 травня 2014 року, акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30 травня 2014 року, акті приймання-передачі об'єкта оренди від 2014 року, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_9.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №2481/2482 від 26 квітня 2016 року, проведеної експертами вказаної установи, відписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 30 травня 2014 року в графі Підписи сторін , в рядку ОСОБА_1, в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30 травня 2014 року, в рядку Орендодавець , в акті приймання-передачі об'єкта оренди на 2014 рік, в графі Передав , в рядку ОСОБА_1, - виконані рукописним способом за допомогою селевого чорнила (чорнил) для кулькових ручок без попередньої технічної підготовки та використанням технічних засобів н ОСОБА_1 (т.1 а.с.103-119).

В судовому засіданні доведено, що вищевказаний договір оренди землі власник земельної ділянки ОСОБА_1, як сторона в договорі, не підписував, не знайомився з умовами договору щодо об'єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, зазначених в тексті договору.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч.2 ст.207 ЦК України).

Виняток з цього правила стосується фізичних осіб, які через хворобу або фізичні вади не можуть підписатись власноручно. В такому випадку за дорученням такої особи та в її присутності текст правочину підписує інша особа. При цьому, підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, має бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Отже, підпис від імені позивача ОСОБА_1 у спірному договорі вчинено іншою особою без дотримання положень ст.207 ЦК України, а також за відсутності належної довіреності, наданої за правилами статей 244, 245 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме обов'язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов'язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Суд не приймає до уваги поясненні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були допитані в судовому засіданні з питання укладення договору оренди землі від 30 травня 2014 року виходячи з того, що вони хоча і були присутні під час укладення договору, однак особисто його не підписували та не були безпосередньо зосереджені на підписанні договору ОСОБА_1

За таких обставин, суд вважає доведеним, що під час укладання спірного договору, текст договору було підписано від імені позивача сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії. А тому, не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, законні права позивача ОСОБА_1 щодо користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, передбачені ч.1 ст.319 ЦК України, були порушені і потребують захисту згідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України, тому суд задовольняє вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 30 травня 2014 року, укладеного без згоди між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Куликово .

У зв'язку з визнанням договору оренди недійсним, суд задовольняє позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права оренди за договором оренди землі від 30 травня 2014 року, проведеного 02 червня 2014 року ОСОБА_3, державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області (індексний номер 22430774), номер запису про інше речове право 5861328, об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 4,14 га, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022), на підставі поданої заяви з реєстраційним номером 6840985 від 02 червня 2014 року ОСОБА_4 (уповноваженою особою); витребування у відповідача ТОВ Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 4,14 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, належної ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №067704 від 03 вересня 2008 року, виданого на підставі розпорядження голови Полтавської РДА №359 від 03 червня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010854600090, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022 та передачі власнику ОСОБА_1

При вирішенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь за незаконне користування земельною ділянкою площею 4,14 га коштів, суд виходить з наступного.

Позивачем доведено протиправність поведінки відповідача, яка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, власником якої є позивач, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками у вигляді неодержаних доходів, вини відповідача, що є підставою для задоволення позову у даній частині.

При визначенні розміру збитків, суд враховує, що позивачем були нараховані відповідачу кошти за користування земельною ділянки, однак останнім, всупереч твердженню про їх отримання представником відповідача, вони не отримані.

Суд виходить з того, що статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати для договорів оренди земель державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і не може бути меншою від 3% і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Позивач та його представник, надаючи суд свій розрахунок, виходили саме з положень вказаного Кодексу та нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 4,14 га в 2014 році, яка зазначена в договорі оренди землі від 30 травня 2014 року і становила 117504 грн. 22 коп. (т.1 а.с.15, 16); нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2015 році згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №0-28-0.2-1/15-16 від 19 січня 2016 року, наданої відділом Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, яка становила 215756 грн. 94 коп. (т.1 а.с.87).

Взята для розрахунку боргу сума нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2016 році - 122867 грн. 88 коп. (т.2 а.с.87) не підтверджена відповідними доказами.

Враховуючи, обсяг заявлених вимог про стягнення коштів за незаконне користування земельної ділянки з 2014 року по 2016 рік, суд вважає, що розмір збитків слід обрахувати виходячи з 12% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2014 рік в розмірі 117504 грн. 22 коп., та він повинен складати (12% : 100 ? 117504 грн. 22 коп. - 8812 грн.) = 5288 грн. 51 коп. (за розрахунком позивача); за 2015 рік, оскільки не надано доказів щодо нормативно-грошової оцінки, слід виходити з нормативно-грошової оцінки землі за 2014 рік в розмірі 117504 грн. 22

коп., а тому розрахунок проводиться наступними чином: 12% : 100 ? 117504 грн. 22 коп. = 14100 грн. 50 коп.; за 2016 рік, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 215756 грн. 94 коп., розмір збитків розраховується таким чином: (12% : 100 ? 215756 грн. 94 коп.) = 25890 грн. 83 коп.

Враховуючи вказаний розрахунок, з відповідача на користь позивача суд стягує 45279 грн. 84 коп., таким чином частково задовольняє вимогу про стягнення коштів за незаконне користування земельною ділянкою площею 4, 14 га.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ОСОБА_9 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Дійсно, відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до ОСОБА_9.

Жодного доказу щодо спростування нанесення відповідачем збитків позивачу, ТОВ Агрофірма Куликово суду не надано. Ним лише піддається критиці виконаний позивачем розрахунок. Крім того, представник відповідача не заперечує факт зайняття ТОВ Агрофірма Куликово земельної ділянки позивача.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 01 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма Куликово ; витребування у відповідача ТОВ Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 4,20 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі позивачу; стягнення з відповідача на користь відповідача за користування (оренду) земельною ділянкою площею 4,20 га в 2015 році кошті, пені за несвоєчасну сплату коштів, суми інфляційних нарахувань, неустойки за несплату коштів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №676417 від 18 травня 2007 року, ОСОБА_12 належала земельна ділянка площею 4,20 га, розташована на території Куликівської сільської ради Полтавського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_5 та ТОРВ Агроофірма Куликово 01 січня 2012 року був укладений договір оренди землі, відповідно до якого вказана земельна ділянка передана в оренд строком на десять років (а.с.169-171).

Зазначений договір оренди землі був зареєстрований у відділі Држкомзему у Полтавському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 жовтня 2012 року.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_12, і після смерті свого батька, яка настала 07 червня 2014 року, як спадкоємець за законом 04 лютого 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину (т.1 а.с.176).

Таким чином, відповідно до ст.1218, ч.1 ст.770 ЦК України до позивача перейшли права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_5 за договором оренди землі від 01 січня 2012 року.

Згідно вказаного договору орендна плата встановлюється в розмірі 5018 грн. 69 коп., або в іншій грошовій формі на підставі письмової заяви орендодавця (п.9).

Орендна плата вноситься у строк до 31 грудня за поточний рік (п.1).

Пунктом 28 вказаного договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 36 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також і інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі.

У даній справі позивач доводить про те, що відповідач, як орендар, систематично неналежним чином сплачував орендну плату, що, згідно відповідних положень спірного договору та норм законодавства, є підставою для розірвання договору оренди землі.

Пунктом д ст.141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

Законодавець не розкриває поняття терміну систематично щодо кількісних та якісних характеристик, що вказує на недостатню правову визначеність для суб'єктів правовідносин, на яких поширюється зазначена норма матеріального права.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12), договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. Тобто, у зазначеній правовій позиції у повній мірі не розкрита кількісна та якісна характеристика поняття систематична несплата .

Вказана норма не передбачає інших складових, окрім зазначених, а відтак факт несплати оренди не може включати в себе ні часткової, ні несвоєчасної несплати, які є різними за змістом та наслідками.

Згідно наданих відповідачем копій листів №04/02-16 від 04 лютого 2016 року, №11/03-16 від 11 березня 2016 року, які направлялись відповідачу, за 2015 рік орендна плата за земельну ділянку площею 4,20 га, кадастровий номер 5324082700:00:024:0023 нараховувалась, ї вказаними листами пропонувалось позивачу отримати кошти (т.1 а.с.137, 138).

Згідно відмітки листоноші останній лист 12 березня 2016 року особисто вручений ОСОБА_1 (т.1 а.с.139), і вказане під час розгляду справи не спростовано.

За змістом ст.ст.21, 22 Закону України Про оренду землі , чинній на момент укладання Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

На думку суду, після дати отримання ОСОБА_1 зазначеного повідомлення, у відповідача відсутня вина щодо прострочення виплати орендної плати, оскільки орендодавець не вчинив запропонованих для нього дій щодо отримання орендної плати та відмовився їх вчинити протягом всього часу розгляду справи, в тому числі отримання плати за оренду землі у 2016 році.

На момент звернення до суду відповідачем було лише один раз за 2015 рік своєчасно

несплачена орендна плата для ОСОБА_1, а отже, наявне разове порушення умов договору, що не є підставою, для визнання вказаного договору недійсним, як вважає позивач.

Таким чином, з вини ТОВ Агрофірма Куликово прострочення виплати орендної плати за 2016 рік становить за період з 01 січня по 12 березня 2016 року - 71 день, однак в позові позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату коштів, суму інфляційних нарахувань, неустойку за несплату коштів за 2015 рік та надає відповідний розрахунок.

Виходячи із змісту позовних вимог, суд не знаходить підстав для розрахунку вказаних штрафних санкцій за вказаний період та їх стягнення.

Посилання позивача на відсутність у договорі від 01 січня 2012 року усіх передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов, а саме не вказано застосування індексації, поліпшення стану землі, умови страхування земельної ділянки; встановлені правові норми обмеження (обтяження) землі; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; застосування індексації, поліпшення стану землі, умови страхування земельної ділянки; встановлені правові норми обмеження (обтяження) землі, як на підстави для визнання договору оренди землі недійсним, суд приходить до наступного.

Частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст договору оренди землі від 01 січня 2012 року в частині зауважень щодо договору позивача, суд вважає, що він повністю узгоджуються із положеннями частин першої-третьої, п'ятою, шостої статті 203 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір пройшов відповідну державну реєстрацію, на той час власник земельної ділянки мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення власника було спрямоване на укладення договору оренди на зазначений у договорі умовах.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка діла на станом на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: - об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); - строк дії договору оренди; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; - умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; - умови збереження стану об'єкта оренди; - умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; - відповідальність сторін; - умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту спірного договору оренди, у ньому відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та інші, що, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , є істотними умовами договору оренди землі.

Однак, як вбачається з позовної заяви та матеріалів судової справи позивач не зазначив, у чому саме полягає порушення його права відсутністю у договору зазначених ним істотних умов.

Під час судового розгляду також не встановлено порушень відповідачем прав орендодавця у зв'язку з відсутністю у договорі всіх істотних умов, неможливість ним реалізувати свої права у даних правовідносинах.

Спірний договір укладений у встановленому законом порядку, пройшов державну реєстрацію, чим і підтверджується факт наявності всіх істотних умов та його невід'ємних частин при проведенні реєстрації.

Окрім того, відповідно до змісту договору, після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, а у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаної із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (п. 21).

В свою чергу, відповідно до п. 28 даного договору, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунту; дотримання зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму

З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язання за даним договором оренди було розпочате і виконується сторонами протягом декількох років шляхом використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та своєчасною сплатою позивачу орендної плати, з чого й випливає, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов договору.

Ніяких застережень або зауважень з боку орендодавця щодо неповного розуміння або незгоди з певною частиною умов договору під час його підписання, надано не було.

Звернення від 05 лютого 2015 року ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Куликово з проханням не обробляти успадковану землю, оскільки він буде використовувати її самостійно, не узгоджується з умовами договору (т. а.с.175).

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачами не доведено належними доказами підстави на які вони посилались як на такі, що дозволяють на їх думку задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі від 01 січня 2012 року, витребування у відповідача чужого незаконного володіння вказаної земельної ділянки.

Із зазначених вище підстав не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь відповідача коштів за 2015 рік за користування (оренду) земельною ділянкою площею 4,20 га за договором оренди від 01 січня 2012 року.

Вказані кошти відповідачем нараховані, і при бажанні позивач має право їх отримати.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату коштів, суми інфляційних нарахувань, неустойки за несплату коштів у 2015 році є похідними від вимоги про визнання договору недійсним та стягнення коштів за користування земельною ділянкою, суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до статті частини першої, пункту 1 другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 1653 гривень 60 копійок за три вимоги немайнового характеру та 551 гривень 20 копійок за вимогу майнового характеру, а всього 2204 гривень 80 копійок щодо спору з приводу договору оренди землі від 30 травня 2014 року та понесено витрати в розмірі 6098 гривень 40 копійок на проведення судової почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.1, 31, 32, 66), а всього 8303 гривень 20 копійок, які підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

Судові витрати понесені позивачем з приводу спору за договором оренди землі від 01 січня 2012 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позовні вимоги залишено без задоволення.

Керуючись статтями 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово , треті особи: Реєстраційна служба Полтавського районного управління юстиції, Куликівська сільська рада Полтавського району Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації, витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року, укладений без згоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово .

Скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права оренди за договором оренди землі від 30 травня 2014 року, проведеного 02 червня 2014 року ОСОБА_3, державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області (індексний номер 22430774), номер запису про інше речове право 5861328, об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 4,14 га, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022), на підставі поданої заяви з реєстраційним номером 6840985 від 02 червня 2014 року ОСОБА_4 (уповноваженою особою).

Витребувати у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,14 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, належної ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №067704 від 03 вересня 2008 року, виданого на підставі розпорядження голови Полтавської РДА №359 від 03 червня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та направо постійного користування землею, договорів оренди землі за №010854600090, кадастровий номер 5324082700:00:024:0022 та передати ОСОБА_1, як власнику на праві особистої приватної власності.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово на користь ОСОБА_1 за незаконне користування земельною ділянкою площею 4,14 га кошти основного боргу за (незаконне) користування в 2014 році в сумі 5288 грн. 51 коп., за 2015 рік в сумі 14100 грн. 50 коп. та за 2016 рік в сумі 25890 грн. 83 коп., а всього 45279 грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2204 гривень 80 копійок та 6098 гривень 40 копійок витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

У задоволенні позовних вимог в частині витребування у відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куликово з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 4,20 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, належної ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 лютого 2015 року, виданого ОСОБА_6 державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-242 (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 04 лютого 2015 року, номер запису про право власності: 8608202, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1), кадастровий номер: 5324082700:00:024:0023, передання ОСОБА_1, як власнику на праві особистої приватної власності; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 за користування (оренду) земельною ділянкою площею 4,20 га в 2015 році в сумі 8812 грн., пеню за несвоєчасну сплату коштів в сумі 4298 грн. 67 коп., суму інфляційних нарахувань в сумі 8760 грн., та неустойку за несплату коштів у розмірі 420 грн., а всього 22290 грн. 67 коп. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини

судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_13