Рішення

від 12.02.2018 по справі 910/20124/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018Справа № 910/20124/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МД Альянс Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вікторія і К

про стягнення 17 587,03 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Багнюк І.І.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МД Альянс Груп (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вікторія і К (відповідач) про стягнення 17 587,03 грн., з яких 14 531,06 грн. - заборгованість за поставлений товар згідно Договору поставки № 8 від 13.02.2017, 1 614,07 грн. - пеня, 726,56 грн. - 5% штрафу, 193,62 грн. - 3% річних та 521,72 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 8 від 13.02.2017 позивач поставив товар відповідачу, в той час як відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем по оплаті за поставлений товар в сумі 14 531,06 грн. Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 1 614,07 грн. пені, 193,62 грн. 3% річних, 726,56 грн. 5% штрафу та 521,72 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20124/17 та призначено розгляд справи на 05.12.2017 о 10:20 год.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 20.11.2017 та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд ухвалою від 05.12.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 22.01.18 об 10:50 год.

15.12.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, якими позивач повідомив суд про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів з такого спору.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/20124/17 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2018 о 10:40 год., учасники справи викликані у підготовче засідання, їх явку визнано обов'язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовче засідання, призначене на 22.01.2018, представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, по дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи. Так, ухвала суду від 22.12.2017 надіслана позивачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та одержана представником позивача 28.12.2017 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачу ухвала суду від 22.12.2017 надіслана за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, натомість вказане поштове відправлення було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність (вибуття) адресата (довідка Укрпошти ф.20).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 22.01.2018 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

У підготовчому засіданні 22.01.2018 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.01.2018, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 закрите підготовче провадження та призначено справу № 910/20124/17 до судового розгляду по суті на 12.02.2018 о 10:40 год.

В судове засідання, призначене на 12.02.2018, представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, по дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи. Так, ухвала суду від 22.01.2018 була надіслана позивачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та одержана представником позивача 28.12.2017 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачу ухвала суду від 22.01.2018 була надіслана за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, натомість вказане поштове відправлення було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність (вибуття) адресата (довідка Укрпошти ф.20).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 12.02.2018 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 12.02.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України та для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

У судовому засіданні 12.02.2018 в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частину рішення.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю МД Альянс Груп (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вікторія і К (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 8 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, передбаченому цим Договором та відповідними підтвердженнями. Асортимент, кількість, ціна товару та способи і терміни поставки товару визначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України та включає ПДВ (п. 3.1 Договору). Постачальник здійснює поставку товару за цінами, визначеними сторонами у підтвердженні та видаткових накладних (п. 3.2 Договору). В ціну товару входить вартість тари та упаковки, а також подача товару до пункту призначення, вказаного у видатковій накладній, згідно п. 2.2.2 Договору (п. 3.3 Договору). Ціна поставленого товару вказується також у видаткових та податкових накладних (п. 3.4 Договору). Загальна сума Договору складається із загальної вартості товару, поставленого по Договору за сумою видаткових накладних на товар (п. 3.5 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний розрахуватись за товар у продовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (дати підписання покупцем видаткової накладної постачальника), якщо інше не буде зазначене додатковою письмовою угодою сторін.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що за порушення строків оплати за отриманий товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника, за вимогою останнього, неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару за весь період прострочення, з розрахунку суми заборгованості, що діяла у період прострочення.

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш, ніж на 30 (тридцять) днів, він зобов'язаний сплатити на користь постачальника за першою письмовою вимогою останнього штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2017 року включно, крім випадку дострокового припинення Договору, відповідно до умов Договору.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору за видатковими накладними № АГ-0004882 від 05.05.2017, № АГ-0005132 від 12.05.2017, № АГ-0005560 від 23.05.2017, № АГ-0005724 від 26.05.2017, № АГ-0005836 від 30.05.2017, № АГ-0006024 від 02.06.2017 ним було поставлено відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 14 818,54 грн.

Позивач вказав, що з урахуванням п. 6.1 Договору відповідач був зобов'язаний розрахуватись за товар у продовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (дати підписання покупцем видаткової накладної постачальника), а отже, враховуючи, що датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній, строк оплати товару за видатковою накладною № АГ-0004882 від 05.05.2017 сплив 19.05.2017, за видатковою накладною № АГ-0005132 від 12.05.2017 - 26.05.2017, за видатковою накладною № АГ-0005560 від 23.05.2017 - 06.06.2017, за видатковою накладною № АГ-0005724 від 26.05.2017 - 09.06.2017, за видатковою накладною № АГ-0005836 від 30.05.2017 - 13.06.2017, за видатковою накладною № АГ-0006024 від 02.06.2017 - 16.06.2017.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач лише частково оплатив товар, поставлений за видатковою накладною № АГ-0004882 від 05.05.2017, в сумі 287,48 грн., що підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку від 21.06.2017, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 14 531,06 грн. (14 818,54 грн. - 287,48 грн. = 14 531,06 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків станом на 09.11.2017 та станом на 04.12.2017.

Враховуючи що, станом на 09.11.2017, відповідач взяті на себе зобов'язанні за Договором поставки № 8 від 13.02.2017 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 17 587,03 грн., з яких 14 531,06 грн. - заборгованість за поставлений товар згідно Договору поставки № 8 від 13.02.2017, 1 614,07 грн. - пеня, 726,56 грн. - 5% штрафу, 193,62 грн. - 3% річних та 521,72 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 8 від 13.02.2017 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № АГ-0004882 від 05.05.2017, № АГ-0005132 від 12.05.2017, № АГ-0005560 від 23.05.2017, № АГ-0005724 від 26.05.2017, № АГ-0005836 від 30.05.2017, № АГ-0006024 від 02.06.2017 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 14 818,54 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 14 818,54 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 14 818,54 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний розрахуватись за товар у продовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (дати підписання покупцем видаткової накладної постачальника), якщо інше не буде зазначене додатковою письмовою угодою сторін.

Матеріалами справи, зокрема, актами звірки взаємних розрахунків станом на 09.11.2017 та станом на 04.12.2017 підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 287,48 грн. за товар, поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № АГ-0004882 від 05.05.2017, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 14 531,06 грн. (14 818,54 грн. - 287,48 грн. = 14 531,06 грн.).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 8 від 13.02.2017 товар в розмірі 14 531,06 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 1 614,07 грн. пені, 193,62 грн. 3% річних та 521,72 грн. інфляційних втрат.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати за отриманий товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника, за вимогою останнього, неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару за весь період прострочення, з розрахунку суми заборгованості, що діяла у період прострочення

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 6.1 Договору, покупець зобов'язаний розрахуватись за товар у продовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (дати підписання покупцем видаткової накладної постачальника).

Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, станом на 09.11.2017 - дату складання позовної заяви, відповідач добровільно не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних № АГ-0004882 від 05.05.2017, № АГ-0005132 від 12.05.2017, № АГ-0005560 від 23.05.2017, № АГ-0005724 від 26.05.2017, № АГ-0005836 від 30.05.2017, № АГ-0006024 від 02.06.2017 в сумі 14 531,06 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 1 614,07, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив період нарахування пені.

Дослідивши матеріали справи та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданого позивачем розрахунку пені в сумі 1 614,07 грн., суд дійшов висновку, що позивач арифметично вірно визначив розмір пені.

Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1614,07 підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 1 614,07 грн .

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що сума 3% річних становить 193,62 грн., а сума інфляційних нарахувань за прострочення сплати за поставлений товар становить 521,72 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі в сумах 193,62 грн. та 521,72 грн . відповідно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 726,56 грн. 5% штрафу за порушення відповідачем строку розрахунку за отриманий товар більш, ніж на 30 днів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш, ніж на 30 (тридцять) днів, він зобов'язаний сплатити на користь постачальника за першою письмовою вимогою останнього штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строку розрахунку за отриманий товар більш, ніж на 30 (тридцять) днів. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 7.5 Договору, вимога позивача про стягнення 726,56 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікторія і К" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 12, кв. 9; ідентифікаційний код 21626347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Альянс Груп" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 66; ідентифікаційний код 35892262) 14531,06 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять одну гривню 06 коп.) основного боргу, 1614,07 грн. (одну тисячу шістсот чотирнадцять гривень 07 коп.) пені, 726,56 грн. (сімсот двадцять шість гривень 56 коп.) штрафу, 193,62 грн. (сто дев'яносто три гривні 62 коп.) 3% річних, 521,72 грн. (п'ятсот двадцять одну гривню 72 коп.) інфляційних втрат, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.02.2018

Суддя Гумега О.В.