Рішення

від 12.02.2018 по справі 914/2556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018р. Справа №914/2556/17

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Навчально-виробничого підприємства "Оділон" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів союзу організації інвалідів України, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача : Чернобай С.С. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Навчально-виробничого підприємства "Оділон" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів союзу організації інвалідів України про стягнення заборгованості у розмірі 11 469, 90 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2017 було порушено провадження у справі № 914/2556/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2018.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 7 ст. 12 ГПК України). Стаття 247 ГПК України встановлює імперативну норму, за якою у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Оскільки поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, ухвалою від 15.01.2018 суд постановив продовження розгляду справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання 15.01.2018 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.12.2017 № 79014 1157590 2, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.12.2018 не виконав. Представник відповідача у судове засідання 15.01.2018 не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною у позовній заяві, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.12.2018 не виконав. З метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи, для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію та у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання, суд постановив відкласти розгляд справи на 12.02.2018.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав. В судове засідання 22.01.2018 представник відповідача повторно не з'явився. На адресу суду повернувся поштовий конверт скерований відповідачу за адресою: 79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Шота Руставелі, будинок 13, яка співпадає із адресою вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, із ухвалою суду від 11.12.2017 про порушення провадження у справі із поштовою відміткою: За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є, зокрема, ухвали. Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день постановлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, та зважаючи на повідомлення, згідно з вимогами законодавства, відповідача про судовий розгляду справи № 914/2556/17, в судовому засіданні 12.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Навчально-виробничого підприємства "Оділон" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів союзу організації інвалідів України (надалі - відповідач, орендар) про стягнення заборгованості у розмірі 11 469, 90 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 10.07.2015 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № Г 9694-15 (надалі - договір), відповідно до якого позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 25, 5кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала М. Тарнавського, 46. Договір укладений на термін до 09.07.2018 (п. 4.1. договору).

30.11.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № Г-9694-15 (Д-15) про внесення змін до договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 9694-15 від 10.07.2015, згідно з якою змінено цільове призначення приміщень, а саме: для нагляду за особами з фізичними та розумовими вадами. Також внесено зміни в розмір орендної плати, яка за перший місяць оренди після відповідних змін склала 426, 11 грн без ПДВ.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконував свого обов'язку в частині повної оплати орендних платежів, внаслідок чого станом на момент звернення з позовом до суду виникла заборгованість у загальному розмірі 11 469, 90 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву, письмових обґрунтованих пояснень та доказів погашення заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 759 ЦК України, що кореспондується зі статтею 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, 10.07.2015 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № Г 9694-15, відповідно до якого позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 25, 5кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала М. Тарнавського, 46. Договір укладений на термін до 09.07.2018 (п. 4.1. договору). Цільове призначення - для палітурно-брошувальних послуг.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.6. договору, орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Пунктом 7.1.2. договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 № 897 (зі змінами і доповненнями), і складає 2 578, 27 грн без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п.п. 5.1. - 5.4. договору).

30.11.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № Г-9694-15 (Д-15) про внесення змін до договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 9694-15 від 10.07.2015, згідно з якою змінено цільове призначення приміщень, а саме: для нагляду за особами з фізичними та розумовими вадами. Також внесено зміни в розмір орендної плати, яка за перший місяць оренди після відповідних змін склала 426, 11 грн без ПДВ.

Підставою для звернення позивача до суду став борг відповідача із сплати орендної плати в розмірі 11 469, 90 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з довідкою позивача від 03.11.2017 № 4-2302-1518, заборгованість відповідача за період листопад 2015 року - вересень 2017 року становить 11 469, 90 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за договором, наявність заборгованості належними доказами не спростовано, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11 469, 90грн заборгованості зі сплати орендної плати, підлягають до задоволення.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Навчально-виробничого підприємства "Оділон" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів союзу організації інвалідів України (79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Шота Руставелі, будинок 13 код ЄДРПОУ 30822541) на користь управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) суму в розмірі 13 069, 90 грн, з яких:

- 11 469, 90 грн заборгованості;

- 1 600, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.02.2018.

Суддя Манюк П.Т.