Рішення

від 13.02.2018 по справі 922/3902/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р.Справа № 922/3902/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барні Хауз", с. Усатове, Біляївський район, Одеська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом", м. Харків про стягнення 109065,98 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Місюра Є.Г., керівник

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Барні Хауз" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін дом" (відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 88730,00 грн., пені у розмірі 10127,60 грн., 20% річних у розмірі 8172,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2035,77 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №52 від 24.06.2017р. щодо оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2017р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2017р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом, розгляд справи було відкладено на 16.01.2018р.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим ГПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2017р. справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16.01.2018р.

Позивач у підготовче засідання 16.01.2018р. свого уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання (вх.№759 від 11.01.2018р.) про проведення підготовчого засідання 16.01.2018р. за відсутності представника позивача.

У підготовче засідання 16.01.2018р. з'явився представник відповідача, у встановлений судом строк відзив на позов без поважних причин до суду не надав.

16.01.2018 року судом було проведено підготовче засідання, за наслідками якого було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 30.01.2018р. відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що позивач був повідомлений ухвалою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України

У підготовче засідання 30.01.2018р. з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.01.2018р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

30.01.2018 року судом було проведено підготовче засідання за наслідками якого було постановлено ухвалу від 30.01.2018р. про закриття підготовчого провадження у справі та про призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2018р.

Позивач у судове засідання 13.02.2018р. свого уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 30.01.2018р. з'явився представник відповідача, визнав позовні вимоги в повному обсязі та заявив усне клопотання про розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати боргу у розмірі 109065,98 грн. по 10% кожного місяця.

Суд, розглянувши дане клопотання представника відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Беручи до уваги те, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати боргу у розмірі 109065,98 грн. по 10% кожного місяця без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ГПК України залишає без розгляду усне клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати боргу у розмірі 109065,98 грн. по 10% кожного місяця.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх в цілому та кожен доказ окремо, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2016р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №52 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого продавець прийняв на себе зобов'язання продати та доставити покупцеві товар власними силами (у межах України) в асортименті і кількості, зазначеній у накладній, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна вартість договору збігається із сумою по всіх накладних, виписаних на виконання умов договору.

Згідно з п. 2.1. договору кількість, асортимент та найменування товару, що постачається відповідно до п. 1.1. договору, вказується в Додатках (Специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі в продавця, та/або відображаються в накладних.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, у період з 31.03.2017р. по 28.04.2017р. поставив відповідачу товар на загальну суму 115262,42 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковими накладними: №0010492 від 31.03.2017р. на суму 45616,78 грн., №0010875 від 31.03.2017р. на суму 9357,07 грн., №0010493 від 31.03.2017р. на суму 3643,20 грн., №0012322 від 28.04.2017р. на суму 52900,58 грн. та №0012319 від 28.04.2017р. на суму 3744,79 грн.

12.06.2017 року відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 16532,42 грн., що підтверджується підписаними відповідачем і скріпленими його печатками накладними про повернення: №№40, 41 від 12.06.2017р. (арк. 27-28).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.1. договору розрахунки за товар, що постачається за даним договором, здійснюються покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

За умовами п. 4.1. договору ціни на товар, що постачаються відповідно до п. 1.1. договору, вказуються у відповідних накладних.

Згідно з п. 4.2. договору при видачі декількох накладних протягом одного дня, черговість погашення заборгованості встановлюється за найбільшою сумою.

Як вбачається зі змісту клопотання позивача (арк. 132-133), відповідач в порушення договору оплатив товар лише на суму 10000,00 грн. згідно банківської випискою від 31.07.2017р. (арк. 112), після чого позивач відніс дану суму, а також суму 16532,42 грн., на яку відповідачем було повернуто товар згідно накладних про повернення: №№40, 41 від 12.06.2017р., в рахунок погашення товару за видатковою накладною №0010492 від 31.03.2017р. (арк. 20-21).

05.10.2017 року позивач направив відповідачу претензію б/н про погашення суми боргу за договором у розмірі 88730,00 грн. (арк. 17-19), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином судом встановлено, що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором у розмірі 88730,00 грн. (115262,42 грн. -16532,42 грн. - 10000,00 грн. = 88730,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини, положення ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства і те, що відповідач заборгованість за договором у розмірі 88730,00 грн. визнав в повному обсязі, але не оплатив, суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 88730,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10127,60 грн., 20% річних у розмірі 8172,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2035,77 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1. договору у випадку порушення строку, зазначеного в п. 5.1. даного договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також, згідно ст. 625 ЦК України 20 % річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 20% річних та інфляційних втрат (розрахунок, арк. 9-10), суд вважає вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10127,60 грн., 20% річних у розмірі 8172,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2035,77 грн. правомірними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі у розмірі 1636,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 169, 170, 207, 233, 237, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкін Дом" (проспект Московський, 40/42, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 38876086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барні Хауз" (1665 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663, код ЄДРПОУ 40296823) заборгованість у розмірі 88730,00 грн., пеню у розмірі 10127,60 грн., 20% річних у розмірі 8172,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 2035,77 грн. та судовий збір у розмірі 1636,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 16.02.2018 р.

Суддя В.В. Рильова

№ 922/3902/17