Рішення

від 13.02.2018 по справі 920/1170/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2018 Справа № 920/1170/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи:

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна Акціонерна

Компанія Нафтогаз України , м. Київ

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенерго ,

смт. Краснопілля

про стягнення 20435 грн. 92 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача - Сорокаліт Є.М., довіреність № 14-74 від 14 квітня 2017 року,

від відповідача - Ратушна С.Ю., довіреність № 5 від 03.01.2018;

Згідно протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018, у зв'язку із звільненням судді Левченка П.І., справа № 920/1170/17 розподілена судді Заєць С.В.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 20435,92 грн., в тому числі: пеня в сумі 19 285,13 грн., відповідно до п. 7.2 договору № 3215/15-БО-29 від 18.12.2014 купівлі-продажу природного газу, 1150,79 грн. 3% річних на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасну оплату переданого газу, відповідно до договору № 3215/15-БО-29 від 18.12.2014 купівлі-продажу природного газу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву 15.01.2018, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги є не повністю обґрунтовані та не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що пеня нарахована з порушенням вимог ст. 232 ГК України. Крім того, відповідач вважає, що строки помісячної прострочки оплати не є дуже великими і не потягли заподіяння позивачу жодних збитків. Тому, відповідач посилається на ст. 233 ГК України, яка передбачає зменшення суми штрафних санкцій.

12.02.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив від 09.02.2018 № 14/4-549, в який зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими, є лише засобом уникнення відповідальності за виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу.

13.02.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 13.02.2018 № 36, в якому наполягає на зменшенні розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України.

В судовому засіданні 13.02.2018 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповадача в судовому засіданні 13.02.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Клопотань про відкладення чи надання додаткових документів суду від сторін надано не було.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3215/15-БО-29.

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що на виконання умов договору ним з січня по грудень 2015 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 4 335 214 грн. 12 коп.

Факт поставки підтверджується актами приймання-передачі газу, а саме:

- від 31.01.15 б/н за січень на суму 810034 грн. 54 коп.;

- від 28.02.15 б/н за лютий на суму 734 905 грн. 01 коп.;

- від 31.03.15 б/н за березень на суму 786 384 грн. 62 коп.;

- від 30.04.15 б/н за квітень на суму 174551 грн. 57 коп.;

- від 31.10.15 б/н за жовтень на суму 408032 грн. 85 коп.;

- від 30.11.15 б/н за листопад на суму 611193 грн. 41 коп.;

- від 31.12.15 б/н за грудень на суму 810 112 грн. 12 коп.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем суму основного боргу сплачена, але розрахунки за поставлений газ проводилися не вчасно з порушенням п. 6.1. Договору, а тому з боку відповідача було порушено умови договору щодо своєчасності розрахунків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського процесуального кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших витрат, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Приписами статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 1150 грн. 79 коп.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі не виконання відповідачем (покупцем) пункту 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до поданого розрахунку, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в сумі 19285 грн. 13 коп.

Не підлягає задоволенню заява відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності, оскільки договором передбачено строк позовної давності у 5 років.

Згідно з п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, є правомірним нарахування позивачем 1150 грн. 79 коп. 3% річних, 19285 грн. 13 коп. пені.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, якою зокрема передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зоюбов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплдати штрафних санкцій.

З огляду на складне економічне становище відповідача, який надає послуги з теплопостачання 90% бюджетним організаціям, а також на відсутність збитків позивача через несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 10%, тобто на 1928 грн. 51 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних передбачене положеннями договору та діючим законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1150 грн. 79 коп. та 17356 грн. 62 коп. пені є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1928 грн 51 коп. пені суд відмовляє.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, керуючись ст. 129 ГПК України, суд покладає судові витрати по справі на відповідача незалежно від зменшення розміру неустойки.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенерго (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Сумська, 19, ідентифікаційний код 32024017) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1150 грн. 79 коп. 3% річних, 17 356 грн. 62 коп. пені, 1600грн витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1928 грн. 51 коп. - пені.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.02.2018.

Суддя С.В. Заєць