Рішення

від 06.02.2018 по справі 521/12207/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/12207/16-ц

Провадження № 2/522/518/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ Телерадіокомпанія Круг до ОСОБА_1 про визнання договору найму обладнання фіктивним недійсним правочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Круг у липні 2016 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним, фіктивним правочином договору найму обладнання № 3 від 01.06.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, перебуваючи на посаді виконавчого директора ТОВ ТРК Круг у період з 2011 по 2012 роки, зловживаючи своїм посадовим становищем, уклав з метою імітації фіктивний договір найму обладнання №3 від 01.06.2012 р., перелік якого наведений в Додатку №1 до оскаржуваного Договору. В дійсності, відповідач наведене майно позивачеві не передавав, навпаки зазначене майно є власністю ТОВ ТРК Круг . Рішення щодо відчуження спірного майна уповноваженими органами позивача не приймались. Крім того, оскаржуваний Договір підписаний від імені позивача не уповноваженою особою. В обґрунтування позову позивач посилається ч. 5 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.07.2016 року провадження у справі було відкрито. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 11.2016 року дану справу за підсудністю було передано до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року дана справа була прийнята до свого провадження.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 (по довіреності від 04.04.2017 року) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання відповідач та його представник не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. У минулих судових засіданнях, представник відповідача ОСОБА_5 (по довіреності від 18.08.2015 року) проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх безпідставність, необґрунтованість та недоведеність належними доказами, з огляду на наявні судові рішення по справі № 521/12207/16-ц щодо оскаржуваного Договору та майна, переданого за даним договором в найм. Також наполягала на застосуванні наслідків спливу строків звернення до суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачеві було відомо про укладення оскаржуваного Договору, а отже і про порушення їх прав, щонайменше в 2012 році під час його укладення, що надала до суду письмові заяву від 31.01.2018 року. Крім того, зазначене у договорах телевізійне обладнання використовувалося ТОВ ТРК Круг за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, що підтверджується актом ревізії майна від 27 вересня 2012 року та актом інвентаризації від 30 листопада 2012 року. Водночас, доказів підроблення відбитку печатки позивача на оскаржуваному Договорі та не обізнаність позивача про укладення таких документів, матеріали справи не містять. В обґрунтування їх позиції надала до суду письмові заперечення від 20.07.2017 року (а.с.106-109).

Суд, за згодою представник позивача, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, розумних строків розгляду справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та відповідача, сповіщених належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ ТРК Круг в особі заступника генерального директора ОСОБА_6 було укладено договір найму обладнання № 3, відповідно до умов якого вартість обладнання оцінювалася сторонами у 63 290 грн., строк найму обладнання становив один рік, а плата за користування обладнанням - 350 грн. на рік.

За додатком № 1 до цього договору було передано наступне майно: 11 ламп для освітлювальних приборів - OSRAM - 55w/954; 34 лампи для освітлювальних приборів - OSRAM - 36w/830; зарядний прилад для акумулятору SONY - Travel Charger; жорсткі диски western digital 10ealx WCATR9821755; жорсткі диски western digital 10ealx WCATR9833527; жорсткі диски western digital 10ealx WCATR9821754; жорсткі диски western digital 10ealx WCATR9821754; жорсткі диски western digital 10ealx WCATR9831691; Камера Panasonic AG DVX 100AE L4TD00159; освітлювальний прилад 4-х ламповий для ламп OSRAM-55w/954; 2 освітлювальний прилада 4-х ламповий для ламп OSRAM-36w/830, 2 Планки памяти HYNIX PC2-6400U-666-12; Стілець студійний, сірого кольору з синіми вставками, розмір 2,5х1м; Стіл студійний, круглий діаметром 1,5 м.

16 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ ТРК Круг з листом про повернення майна, проведення повного розрахунку за весь час користування спірним майном.

Матеріалами справи підтверджено, що частину майна, перелік якого визначений у листі ТОВ ТРК Круг від 15 листопада 2013 року № 17, ОСОБА_3 було повернуто, проте інше зазначене у договорах майно ТОВ ТРК Круг відмовився повертати.

При цьому, суд виходить з преюдиційності фактів, встановлених судовими рішеннями по справі №522\20793\15-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ ТРК Круг про зобов'язання повернути обладнання, переданого в найм ТОВ ТРК Круг зокрема і за оскаржуваним договором. Так, 22.12.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ ТРК Круг , яким зобов'язано ТОВ ТРК Круг повернути телекомунікаційне майно загальною вартістю 278691,50 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

21.06.2016 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області відповідне рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 р. рішення та ухвала судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Так, судами були встановлені факти належності майна за оскаржуваним Договором саме ОСОБА_3, досліджені оригінали актів виконаних робіт, видаткових накладних, квитанцій, підписання зокрема оскаржуваного Договору від імені ТОВ ТРК Круг уповноваженою особою ОСОБА_6, передачі спірного майно, використання ТОВ ТРК Круг такого майна в своїй господарській діяльності, які також підтвердили допитані в суді свідки.

Належних та допустимих доказів недійсності оскаржуваного договору найму (оренди) з підстав підписання не уповноваженими особами вказаного договору найму суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи також міститься копія Рішення Апеляційного суду Одеської області від 05.12.2017 р. по справі № 509\3041\16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ ТРК Круг про стягнення неустойки за час прострочення повернення обладнання, у тому числі і за вказаним спірним договором.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав для визнання правочину недійсним є його фіктивність.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідні правові висновки відображені в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 р. по справі №6-197цс14, від 19.10.2016 року у справі N 6-1873цс16.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Натомість, факт передачі майна за оскаржуваним Договором, використання його в господарській діяльності безпосередньо ТОВ ТРК Круг , подальші дії з його часткового повернення, судові спори з приводу повернення такого майна власнику, тобто ОСОБА_3, свідчать про реальність настання наслідків за таким Договором та про дійсні наміри сторін на час укладення та розірвання оскаржуваного договору.

За таких обставин, відсутні передбачені законом підстави для визнання Договору найму обладнання № 3 від 01.06.2012 р. фіктивним, а вимоги ТОВ Телерадіокомпанія Круг є необґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про належність майна, переданого за оскаржуваним Договором, оскільки в справі №522\20793\15-ц суди дійшли висновки, що товариство не надало будь-яких доказів на підтвердження придбання спірного майна, знаходження цього майна на балансі підприємства, проведення відповідних розрахунків, тобто не довело вчинення жодних дій, спрямованих на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на спірне майно.

Також, судом не приймаються пояснення ТОВ ТРК Круг щодо підробки оскаржуваного Договору відповідачем шляхом зловживання службовим становищем під час перебування на посаді виконавчого директора у позивача, адже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження наведеного.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З приводу заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, суд зауважує на наступному.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки. Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-2469цс16 Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскаржуваний договір укладений між сторонами 01.06.2012 р.. Твердження позивача про те, що останньому було невідомо про укладення оскаржуваного Договору спростовуються матеріалами справи, зокрема актом ревізії майна від 27 вересня 2012 року та актом інвентаризації від 30 листопада 2012 року, судовими рішеннями.

Причин поважності пропуску строку на звернення до суду позивач не наводить та не звертається до суду з клопотанням про його поновлення.

Проте, зважаючи на викладене, суд не вважає за можливе застосувати строки позовної давності як підставу для відмови у позові, оскільки вважає необхідним відмовити у позові ТОВ Телерадіокомпанія Круг про визнання договору найму обладнання фіктивним недійсним правочином у зв'язку з необґрунтованістю.

У зв'язку з находженням судді у відпустці 16.02.2018 року, повний текст рішення суду складено 19.02.2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 92, 202-203, 215-216, 228, 234, 236, 256-258, 638-640, 759, 760-761 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 10- 13, 19, 43, 49, 76-81, 141, 209, ч.1 ст. 223, 229, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ Телерадіокомпанія Круг (код ЄДРПОУ 25049898, місцезнаходження: Одеська обл.., Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул. Дзержинського, буд.1) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання договору найму обладнання фіктивним недійсним правочином - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2018 року.

Суддя: Домусчі Л. В.