Рішення

від 14.02.2018 по справі 902/1020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2018 р. Cправа № 902/1020/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Вінницяоблпаливо

(вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, 21021)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Немирівський цегельний завод

(вул. М.Горького, буд. 149, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

про стягнення 50188,87 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський цегельний завод" загальної суми заборгованості в розмірі 50 188,87грн. , з яких сума боргу - 40 591,50грн., пеня - 1325,60грн., проценти - 153,47грн., штраф - 8118,30грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 17 від 13.09.2017р в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 20.11.2017р за вказаним позовом порушено провадження у справі 902/1020/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2017р та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Заявою №690 від 12.12.2017р позивачем зменшено розмір позовних вимог до 37 824,50грн., з яких сума боргу - 30 591,50грн., пеня - 999,04грн., відсотки - 115,66грн., штраф - 6118,30грн.

Ухвалою суду від 12.12.2017р розгляд справи відкладено на 11.01.2018р з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

Керуючись розділом XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р., ухвалою суду від 15.01.2018р прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до глави 10 Господарського-процесуального кодексу України. Розгляд справи по суті призначено на 14.02.2018р.

13.02.2018р до суду надійшла заява № 858 від 13.02.2018р. за підписом представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог до 25 460,10 грн., з яких: 20 591,50 грн. - сума основного боргу, 672,45 грн. - пеня, 77,85 грн. - 3% річних, 4118,30 грн. - штраф.

За змістом п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи, що заява подана з дотриманням положень наведеної норми, в межах повноважень, визначених довіреністю, суд приймає її до розгляду, і справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: закінчено термін зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статтей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Немирівський цегельний завод (відповідач, за договором Покупець) та Приватним акціонерним товариством Вінницяоблпаливо (позивач, за договором Постачальник) укладено договір № 17 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору Постачальник зобов'язується відпустити у власність Покупця товар (вугілля кам'яне марки ДГ 13-100, кількістю 15,670 тон, вартістю 3050,00 грн. за 1 тону) з Немирівського паливного складу (м. Немирів), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Постачальник повинен передати (поставити) Покупцю товар, якість якого відповідає вимогам державних стандартів, а також умовам, встановленим чинним законодавством до товару такого виду. (п. 2.1. Договору)

Ціна Договору становить 47 795,00 грн без ПДВ. (п. 3.1. Договору)

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. (п. 3.2. Договору)

Розрахунки за товар здійснюються протягом 10 календарних днів з дня отримання товару. (п. 4.1. Договору)

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України і мають бути повністю проведені Покупцем до 01.10.2017р. (п. 4.2. Договору)

Поставка товару здійснюється за письмовою заявкою Покупця із зазначенням реквізитів, за рахунок Покупця. (п. 5.1. Договору)

Відповідно до п. 6.1. Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

За порушення умов оплати Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно проведеної оплати, за кожен день прострочення. (п. 7.2. Договору)

Якщо Покупець повністю не здійснить розрахунки відповідно до п. 4.2. Договору. Він додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання. (п. 7.3. Договору)

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, або до повного його виконання. (п. 10.1. Договору)

За накладною № 13/2 від 13.09.2017р позивачем поставлено, а відповідачем за довіреністю № 8 від 01.09.2017р отримано вугілля марки ДГ 13-100 в кількості 14,030 тон загальною вартістю 42 791,50 грн.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару.

Відповідач, в рахунок проведення розрахунків за Договором, поставив позивачу цеглу на суму 2200,00 грн, що підтверджується накладною № 18/09-2 від 18.09.2017р.

В листі № 5/10-1 від 05.10.2017р визнав заборгованість перед позивачем в сумі 41 038,00 грн та зобов'язався погасити її протягом жовтня, листопада 2017 року.

Проте, на день звернення з позовом до суду, останнім не проведено розрахунків за Договором. Лише після порушення провадження у справі відповідачем погашено частину заборгованості в розмірі 20 000,00 грн, і станом на день розгляду справи заборгованість становить 20591,50 грн.

Неналежне виконання зобов'язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за Товар у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 20 591,50 грн. боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 672,45 грн. пені, 77,85 грн. - 3% річних та 4118,30 грн. штрафу. (заява №858 від 13.02.2018р про зменшення розміру позовних вимог)

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність Покупця за порушення умов оплати у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно проведеної оплати, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.3. Договору, якщо Покупець повністю не здійснить розрахунки відповідно до п. 4.2. Договору, він додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, відсотків річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН правильність проведених позивачем розрахунків пені, відсотків та штрафу, суд дійшов висновку про їх арифметичну правильність, відповідність вимогам умовам Договору. Відтак, дані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Немирівський цегельний завод (вул. М. Горького, буд. 149, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 03575617) на користь Приватного акціонерного товариства Вінницяоблпаливо (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 01880670) 20 591 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 50 коп. - боргу; 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 45 коп. - пені; 77 (сімдесят сім) грн. 85 коп. - відсотків річних; 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 30 коп. - штрафу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16 лютого 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (вул. М.Горького, буд. 149, м. Немирів, Вінницька область, 22800)