Рішення

від 19.02.2018 по справі 910/182/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/182/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О. ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс , м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 , м.Київ

про стягнення 7 245,40 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 про стягнення 7 245,40 грн., з яких: 7 200,44 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 44,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р. поставки курячого посліду в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 7 200,44 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 44,96 грн.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи у розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 09.01.2018р. про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04211, м.Київ, вул.Приозерна, буд.8-А, кв.25.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою від 09.01.2018р. про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою не знаходиться .

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки не знаходиться вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського суду міста Києва.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.01.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018р., не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

28.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 (покупець) укладено договір №276/2016/КАМ/О поставки курячого посліду, відповідно до п.3.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в обумовлені сторонами строки.

Згідно з п.3.2 договору №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р. предметом даного правочину є поставка курячого посліду, перелік і найменування якого зазначається у рахунку - фактурі та передбачається у накладних на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.3.3 договору №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р. найменування, кількість, ціна товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника (рахунку-фактурі, видатковій накладній).

Постачальник відповідно до умов даного договору є продавцем окремих партій товару. Під партією розуміється разова поставка товару у кількості, що узгоджена сторонами на відповідну календарну дату поставки (п.3.4 договору №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р.).

Пунктом 4.9 укладеного між сторонами правочину визначено, що право власності на товар, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю, підписання сторонами відповідних накладних та отримання постачальником 100% передоплати за товар.

Вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію товару (п.6.1 договору).

Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури (п.6.2 договору).

Згідно п.6.5 договору датою оплати товару покупцем вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.11.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р. поставки курячого посліду як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8 315,66 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою печатками останніх видатковою накладною №КА-00044247 від 08.09.2017р. на суму 8 315,66 грн.

Тобто, з наведеного полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс належним чином виконано свої обов'язки з поставки товару за договором. Відповідачем означених обставин спростовано не було.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури, яка відповідно до п.6.1 виставляється постачальником на кожну окрему партію товару.

За твердженням позивача попередня оплата за видатковою накладною №КА-00044247 від 08.09.2017р. в повному обсязі відповідачем здійснена не була.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, з урахуванням положень ст.692 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати поставленого згідно видаткової накладної №КА-00044247 від 08.09.2017р. товару, строк виконання якого настав.

Проте, як вказувалось судом, за твердженням позивача товар, отриманий відповідачем за вищезазначеною накладною, останнім не оплачений, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 утворилась заборгованість в сумі 7 200,44 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з 11.08.2017р. по 13.12.2017р., який складений позивачем, відповідно до платіжного доручення №КА-00017479 від 01.09.2017р. відповідачем було сплачено позивачу 20 000 грн., з яких 1 115,22 грн. було зараховано як попередня оплата за видатковою накладною №КА-00044247 від 08.09.2017р. на суму 8 315,66 грн.

04.10.2017р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 7 200,44 грн., однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач заборгованість не сплатив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, заборгованість відповідача за договором №276/2016/КАМ/О від 28.04.2016р. поставки курячого посліду станом на день розгляду справи по суті становить 7 200,44 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Наразі, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частин 8, 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вказувалось вище, відповідач відзив на позов не надав, доказів, які надані позивачем та його тверджень не спростував, зокрема, не надав до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення спірної заборгованості в розмірі 7 200,44 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку, не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 200,44 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 44,96 грн. за прострочення оплати поставленого товару. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначений позивачем період прострочення з 12.10.2017р. по 26.12.2017р., 3% річних за прострочення оплати 7200,44 грн. підлягають задоволенню в межах суми заявленої до стягнення позивачем, що складає 44,96 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс до Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 є належним чином доказово обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи судом першої інстанції в сумі 1 600 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м.Київ, Дніпровський район, вул.Пожарського, будинок 3, ідентифікаційний код 30160757) до Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 (04211, м.Київ, Оболонський район, вул.Приозерна, будинок 8-А, квартира 25, ідентифікаційний код 40329481) про стягнення 7 245,40 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хатіко-1 (04211, м.Київ, вул.Приозерна, будинок 8-А, квартира 25, ідентифікаційний код 40329481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м.Київ, вул.Пожарського, будинок 3, ідентифікаційний код 30160757) основний борг у розмірі 7 200,44 грн., 3% річних у розмірі 44,96 грн. та судовий збір в розмірі 1 600 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.02.2018р.

Суддя М.О.Любченко