Рішення

від 14.02.2018 по справі 905/2549/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2018 Справа № 905/2549/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Чорненької І.К., Ніколаєвої Л.В., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Селянського (фермерського) господарства «Світлана» , с.Завидово-Кудашеве, Добропільський район, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» , м.Маріуполь, Донецька область

про : стягнення 3% річних в розмірі 9066,20грн., інфляційних нарахувань в розмірі 40028,62грн.

За участю предстаників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за договором №112 від 29.09.2016р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 14.02.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство «Світлана» , с.Завидово-Кудашеве, Добропільський район, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7979,40грн., інфляційних втрат в розмірі 35503,65грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №191015/1Ф від 19.10.2015р. внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: витяги з ЄДРПОУ; договір поставки №191015/1Ф від 19.10.2015р.; додаткову угоду №2 від 25.12.2015р. з додатком; накладні: №35 від 23.10.2015р. (коригуюча накладна №28 від 09.12.2015р.), №36 від 26.10.2015р., №37 від 27.10.2015р. (коригуюча накладна №42 від 25.12.2015р.), №38 від 29.10.2015р. (коригуюча накладна №43 від 25.12.2015р.), №39 від 30.10.2015р. (коригуюча накладна №44 від 25.12.2015р.), №40 від 02.11.2015р. (коригуюча накладна №29 від 09.12.2015р.), №41 від 04.11.2015р. (коригуюча накладна №3з від 09.12.2015р.), №42 від 05.11.2015р. (коригуюча накладна №31 від 09.12.2015р.), №43 від 06.11.2015р. (коригуюча накладна №32 від 09.12.2015р.; довіреність №263 від 25.08.2015р.; виписки по рахунку; рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2017р. по справі №905/3604/16; ордер №364/000024 на надання правової допомоги; договір про надання правової допомоги №112 від 29.09.2016р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2019.

Під час розгляду справи позивач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи: попередній розрахунок витрат часу; виписку по рахунку; повідомлення про відсутність іншого судового спору між сторонами цієї справи, про той самий предмет, з тих самих підстав; витяги з ЄДРПОУ; уточнену та доповнену позовну заяву від 11.12.2017р. та докази її направлення відповідачу.

Судом встановлено, що уточнена та доповнена позовна заява від 11.12.2017р., в якій позивач просив стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9066,20грн., інфляційні нарахування в розмірі 40028,62грн., за своїм змістом є одночасно заявою про збільшення позовних вимог та заявою про уточнення нормативно-правового обґрунтування заявлених позовних вимог, та прийнята судом до розгляду.

Суд, керуючись вимогами ст.46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.12.2017, на підставі доповідної судді Левшиної Я.О. визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Левшина Я.О., судді: Чорненька І.К., Ніколаєва Л.В.

Представник позивача у судове засідання 14.02.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав, пояснив, що в позовній заяві була допущена описка, а саме перед прохальною частиною помилково зазначена стаття 536 Цивільного кодексу України, тоді як позовні вимоги він мотивує ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та просить стягнути 3% річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання 14.02.2018р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/3604/16 за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Світлана", с.Завидово-Кудашеве, Добропільський район, Донецька область до Закритого акціонерного товариства "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 428112,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 348075 грн. 00 коп., інфляція в сумі 24017 грн. 16 коп., три проценти річних в сумі 6476 грн. 31 коп. та пеня в сумі 49544,43 грн., за результатами розгляду якої прийнято рішення про задоволення позовних вимог, яким стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг сумі 348075, 00грн., інфляцію в сумі 24017,16грн. (за період з липня 2016р. по грудень 2016р.), три проценти річних в сумі 6476,31грн. (за період з 15.06.2016р. по 27.01.2017р.) та пеню в сумі 49544,43грн., всього заборгованість 428112,90грн., судовий збір в сумі 6421,69грн., витрати, пов'язані зі сплатою вартості послуг адвоката в сумі 4500,00грн.

На виконання вказаного рішення видані відповідні накази від 06.03.2017р.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено судом, 19.10.2015р. між позивачем та ТОВ Маріупольський млинкомбінат (правонаступником прав та обов'язків якого згідно наявного у справі витягу з ЄДР є відповідач) був підписаний договір поставки №191015/1ф, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити пшеницю 2-3 класу (згідно ДСТУ 3768-2010) врожаю 2015р. за ціною та на умовах встановлених договором (п.1.1 договору).

Кількість товару, що підлягає поставці, орієнтовно складає 240 тон пшениці 2 класу, 310 тон пшениці 3 класу +/- 10% за вибором покупця. Товар передається рівновеликими партіями. Кінцева кількість товару визначається по всім додатковим угодам та по всім поставленим партіям товару (п.2.1 договору).

За умовами п.п.2.2, 2.3 договору кількість поставленого товару визначається накладними, приймання товару за кількістю виробника згідно з вимогами Інструкції П-6, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р.

Згідно з п.3.1 договору ціна 1 тони товару пшениці 2 класу складає 1750 грн. 00 коп., пшениці 3 класу - 1500 грн. 00 грн. Кінцева вартість поставленого товару встановлюється в додаткових угодах до 01.06.2016р., що є невід'ємною частиною договору.

Товар передається покупцю на наступних умовах: СРТ- склад покупця ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС -2010 (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору весь товар повинен бути переданий покупцю у термін до 19.11.2015р. Зберігання товару з моменту його передачі та до моменту переходу права власності додатково не оплачується та входить до вартості товару.

Вказаний договір №191015/1ф від 19.10.2015р. набирає чинності з 19.10.2015р. та діє до 01.06.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору поставки №191015/1ф від 19.10.2015р. позивач передав, а відповідач прийняв продукцію за видатковими накладними та корегуючими накладними: №35 від 23.10.2015р. та №28 від 09.12.2015р., №36 від 26.10.2015р., №37 від 27.10.2015р. та №42 від 25.12.2015р., №38 від 29.10.2015р. та №43 від 25.12.2015р., №39 від 30.10.2015р. та №44 від 25.12.2015р., №40 від 02.11.2015р. та №29 від 09.12.2015р., №41 від 04.11.2015р. та №30 від 09.12.2015р., №42 від 05.11.2015р. та №42 від 05.11.2015р., №31 від 09.12.2015р., №43 від 06.11.2015р., на суму 348075,00грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Судом встановлено факт невиконання зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 348075,00грн. за договором поставки №191015/1ф від 19.10.2015р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, що підтверджено належними доказами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №191015/1ф від 19.10.2015р. та невиконання рішення суду у справі №905/3604/16 від 14.02.2017р., позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №191015/1ф від 19.10.2015р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом, сторони в договорі визначили порядок оплати, а саме: 100% передплати у розмірі 885000 грн. та кінцевий розрахунок - протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди, але не пізніше 14 червня 2016 року.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із оплати виконаних робіт у встановлений договором поставки №191015/1ф від 19.10.2015р. термін.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення з відповідачем 9066,20грн. та 35562,31грн. відповідно.

Суд звертає увагу на те, що при розрахунку 3% річних судом визначена більша сума, проте суд не виходить за межі позовних вимог та задовольняє її у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого в розмірі 1600,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00грн.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат позивач надав: ордер №364/000024 на надання правової допомоги; договір про надання правової допомоги №112 від 29.09.2016р. з додатком; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2019; виписку по рахунку від 24.11.2017р.; попередній розрахунок витрат часу про надання правової допомоги.

29.09.2016р. між Селянським (фермерським) господарством «Світлана» , с.Завидово-Кудашеве, Добропільський район, Донецька область та адвокатом ОСОБА_2, укладено договір №112 про надання правової допомоги, згідно розділу 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсягу та на умовах, передбачених даним договором.

В додатку №3 до договору сторони визначили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги клієнту за даним позовом складає 2500,00грн., який був перерахований позивачем 24.11.2017р. на рахунок ОСОБА_1, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , статтею 6 якого визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2019.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вищевказаного додатку до договору про надання правової допомоги №112 від 29.09.2016р. до гонорару включено: розроблення позиції по справі, підготовка та подання адвокатом до суду позовної заяви; участь адвоката в усіх засіданнях по вказаній справі, незалежно від їх кількості; ознайомлення, за необхідності, з матеріалами справи, подання доказів, письмових заяв, клопотань, пояснень та міркувань по усіх питаннях розглядуваної справи; отримання копій ухвал, рішень та виконавчих листів по даній справі.

Відповідно до п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України до позовної заяви надається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.

Представником позивача наданий попередній розрахунок витрат часу при наданні правової допомоги, а саме: вивчення документів та розробка правової позиції (30 хвилин); підготовка позовної заяви з розрахунками (2 години); надсилання позовної заяви відповідачу (30 хвилин); підготовка уточненої та доповненої позовної заяви - збільшення позовних вимог з розрахунками (1 година); надсилання уточненої позовної заяви відповідачу (30 хвилин); участь в судовому засіданні (30 хвилин).

Разом з тим, як вже зазначалось судом, в додатку до договору про надання правової допомоги передбачена, зокрема, участь адвоката ОСОБА_1 в усіх судових засіданнях. Однак, в судових засіданнях, які відбулись 30.11.2017р. та 14.12.2017р. представник позивача не був присутній, а приймав участь лише в одному судовому засіданні, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 14.02.2018р.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Таким чином, враховуючи складність справи та вищенаведені факти, заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00грн. є завищеними.

Суд згідно з приписами статті 74 ГПК України вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу на підставі договору №112 від 29.09.2016р. в розмірі 2000,00грн.

Судові витрати та витрати, пов'язані з розглядом справи у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Світлана» , с.Завидово-Кудашеве, Добропільський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 3% річних в розмірі 9066,20грн., інфляційних нарахувань в розмірі 40028,62грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, пр. Луніна, буд.50, ЄДРПОУ 31419401) на користь Селянського (фермерського) господарства «Світлана» (85030, Донецька область, Добровольський район, с. Завидо-Кудашеве, ЄДРПОУ 31449237) 3% річних в розмірі 9066,20грн., інфляційні нарахування в розмірі 35562,31,грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1454,47грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1818,08грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4466,31грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

У судовому засіданні 14.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.02.2018р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя І.К. Чорненька