Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/20543/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2018Справа №  910/20543/17 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство "ЮСК" простягнення 22 418, 66 грн. та зобов'язання виконати дії. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство ЮСК" (далі – відповідач, ТОВ "ДП "ЮСК") про: - стягнення 9 550, 75 грн. заборгованості по орендній платі та 22 418, 66 грн. неустойки; - виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство ЮСК" з орендованого державного майна – нежитлових приміщень №№ 3,4,5,6,7,8,14 цеху переробки деревини, загальною площею 672, 5 кв. м. та складу готової продукції, загальною площею 286,3 кв. м., які розміщені за адресою: Львівська область, Староміський район, м. Добромиль, вул. Грушевського, 5а та перебувають на балансі ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на припинення договору оренди № 103 від 28.07.2011 року, відповідачем не повернено майно та не погашено заборгованості по орендній платі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20543/17, зобов'язано сторін здійснити звірку розрахунків, а позивача – надати обґрунтований розрахунок ціни позову. Відповідно до Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року,у зв'язку із набранням чинності 15.12.2017 року Закону України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судом було вирішено розглядати справу № 910/205543/17 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 26.01.2018 року та повідомлено учасників справу про час та місце розгляду справи. 26.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій повідомляється про оплату відповідачем частини заборгованості на суму 9 050, 75 грн., у зв'язку з чим РВ ФДМУ по Львівській області просить суд закрити провадження у справі в цій частині та повернути сплачену позивачем частину судового збору. У підготовчому засіданні 26.01.2018 представник позивача наполягає на задоволенні позову та усно заявляє клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки. Представник відповідача у судове засідання 26.01.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Також, позивачем було подано клопотання про закриття провадження по справі в частині виселення з орендованого приміщення, яке мотивоване тим, що майно вже повернуто відповідачем. Згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", 26.01.2018 року зареєстровано заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про збільшення розміру позовних вимог. З огляду на те, що у судовому засіданні 26.01.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представник позивача у даному судовому засіданні зазначив, що повідомлений про наслідки закриття підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.02.2018 року. 13 лютого 2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача, на виконання вимог суду надійшли докази сплати суми основного боргу відповідачем у розмірі 9 550, 75 грн. У судовому засіданні 14.02.2018 року представники позивача та відповідача присутніми не були, про причини неявки суд не повідомили. Стаття 46 Господарського процесуального кодексу України визначає права та обов'язки сторін. Так, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Заяву про збільшення розміру позовних вимог було подано позивачем 26.01.2018 року. Відповідно до положень п. 6 ст. 116 ГПК України, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Як вбачається із наявних у матеріалах справи фактичних даних, заяву про збільшення розміру позовних вимог було надіслано поштовим зв'язком на адресу Господарського суду міста Києва 23.01.2018 року. Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви позивача про збільшення позовних вимог до розгляду. Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 24 620, 49 грн. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті. Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство "ЮСК" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 103 від 28.07.2011 року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене майно – нежитлові приміщення № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 14 цеху переробки деревини, загальною площею 672, 5 кв. м. та склад готової продукції, загальною площею 286, 3 кв.м., які розміщені за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, м. Добромиль, вул. Грушевського, 5а, та перебувають на балансі ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство" (балансоутримувач). Відповідно до розділу 2 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності не це майно. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди липень 2014 року 2 040, 98 грн. (п. 3.1. договору оренди). Сторони також погодили, що договір укладено строком на 2 роки 364 дні, та діє з 26.07.2014 року по 24.07.2017 року включно (в редакції договору про внесення змін від 12.08.2014 року). Як вбачається із позовної заяви, Регіональним відділенням заявою від 17.08.2017 року № 11-03-052019 було повідомлено орендаря про припинення договору, відповідно, позивач вважає, що термін дії договору закінчився 24.07.2017 року. Відповідно до п.п. 10.9., 10.10. договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Пунктом 10.11. договору встановлено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення. При поданні позовної заяви Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області стверджувало, що відповідачем не повернуто майно за актом приймання-передавання, не сплачено заборгованість по орендній платі у розмірі 9 550, 75 грн., у зв'язку з чим нараховано неустойку за період з 28.07.2017 року до 09.11.2017 року. Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди майна, що належить до державної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон. Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором. В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Під час розгляду справи позивач просив суд закрити провадження у справі в частині повернення майна балансоутримувачу та сплати боргу за оренду плату з наступних підстав: - орендарем повернуто майно за актом приймання-передачі від 09.11.2017 року (копію акта долучено до матеріалів справи); - відповідачем оплачено борг по орендній платі у повному обсязі у розмірі 9 550, 75 грн. (оригінал Довідки по сплаті орендної плати до Державного бюджету по договору оренди від 28.07.2011 року № 103). Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, зважаючи на те, що орендарем виконано обов'язок щодо оплати орендних платежів на суму 9 550, 75 грн. та повернено майно за актом приймання-передачі, тоді провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю. Однак, свої обов'язки за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство ЮСК" щодо повернення майна виконало із порушенням строків, встановлених пунктом 10.9 договору. З огляду на це, позивачем нараховано до стягнення неустойку у розмірі 24 620, 49 грн. за період з 28.07.2017 року по 09.11.2017 року. Відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13. Як встановлено Судом, в порушення умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 103 від 28.07.2011 року, орендар не повернув майно протягом трьох робочих днів після припинення договору балансоутримувачу. Відповідно до п. 10.11. договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення. Таким чином, умовами договору оренди сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили саме право Орендодавця – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області в частині стягнення пені у розмірі 24 620, 49 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600, 00 грн. покладаються на відповідача. Крім того, відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України “Про судовий збір”. Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Оскільки клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу та виселення з орендованого майна підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про повернення судового збору у розмірі 1 600, 00 грн. Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, п. 6 ст. 116, ст.ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство "ЮСК" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 6; код ЄДРПОУ 37450782) суми основного боргу у розмірі 9 550, 75 грн. 2. Закрити провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство "ЮСК" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 6; код ЄДРПОУ 37450782) з орендованого державного майна – нежитлових приміщень №№ 3,4,5,6,7,8,14 цеху переробки деревини, загальною площею 672, 5 кв. м. та складу готової продукції, загальною площею 286,3 кв. м., які розміщені за адресою: Львівська область, Староміський район, м. Добромиль, вул. Грушевського, 5а та перебувають на балансі ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство". 2. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області в частині стягнення неустойки задовольнити. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробне підприємство "ЮСК" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 6; код ЄДРПОУ 37450782) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 20823070) неустойку у розмірі 24 620, 49 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ. 3. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 20823070) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 693 від 09.11.2017 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Підставою повернення судового збору є рішення суду, затверджене гербовою печаткою. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2018 року. Суддя                                                                                            Ю.О.Підченко