Рішення

від 16.02.2018 по справі 910/22906/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2018Справа № 910/22906/17

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

За позовомЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" простягнення 1 464, 79 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Приватбанк" (далі - Банк) про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 464, 79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав кошти з пенсійних виплат та утримує їх.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 позовну заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Приватбанк" про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 464, 79 грн. залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

09.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

09.02.2018 року відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке зазначене у прохальній частині позову, за змістом якого останній просить суд витребувати у відповідача виписку з рахунку пенсіонера ОСОБА_2 та докази про підтвердження інформації щодо зняття грошових коштів з рахунку пенсіонера з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року.

Згідно ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Проте, позивачем до даного клопотання не додано жодних доказів звернення до Банку для отримання даних доказів, а також не вказано причини неможливості отримати ці докази самостійно.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2010 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області та Банком укладено договір № 4 (далі - Договір).

Відповідно до п 1 ст. 1 розділу 1 Договору Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999. № 1596 (з наступними змінами) (далі - Порядок).

Банк виконує зазначені вище функції в Миколаївській області (п. 2 ст. 1 розділу 1 Договору).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області реорганізовано шляхом злиття в Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Спір виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині повернення у повному обсязі коштів перерахованих на виплату пенсії, у зв'язку з чим підлягають поверненню кошти у розмірі 1464, 79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу 1 Договору взаємовідносини між Фондом та Банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються Порядком, цим Договором та договорами про зміну цього Договору, що є його невід'ємними частинами.

Параграфом 2 ст. 3 розділу 2 Договору передбачено, що Банк зобов'язується забезпечити, зокрема:

- відкриття для зарахування коштів від органів Фонду окремих аналітичних рахунків за балансовим рахунком № 2560 "Державні позабюджетні фонди" без нарахування відсотків за залишками коштів, що створить умови для цільового використання коштів органів Фонду;

- укладання з пенсіонерами і одержувачами допомоги договорів про відкриття поточних рахунків для зарахування сум пенсій та допомоги;

- видачу за бажанням одержувача належних йому сум пенсій та грошової допомоги як безпосередньо у Банку, так і з доставкою додому;

- відкриття поточних рахунків пенсіонерам і одержувачам допомоги у порядку, встановленому інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою в Мін'юсті України 17.12.2003 року № 1172/8493, та видачу безкоштовно ощадних книжок або платіжних карток. Строк дії платіжних карток не може становити більше одного року;

- зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду;

- видачу одержувачам належних їм сум пенсій та грошової допомоги за їх першою вимогою;

- повернення органам Фонду не пізніше ніж через два робочих дні після останньої дати виплати у кожному виплатному періоді завірених списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та описів до них у кількості і за формою згідно з Порядком;

- здійснення Банком нарахування за коштами, які зберігаються на поточних рахунках пенсіонерів і одержувачів, відсотків у порядку та розмірах, визначених договором між одержувачем і Банком;

- надання за письмовим запитом органів Фонду інформації щодо зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки про їх закриття;

- допуск працівників Фонду та їх відповідних органів до перевірок додержання банком умов Порядку та цього договору і надання їм необхідних документів, інформації та пояснень.

Даний Договір набирає чинності з 01.01.2010 року і діє до 01.01.2012 року (п. 1 ст. 10 розділу 5 Договору з врахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), перебував на обліку в Фонді та отримував пенсію за віком через установу банку - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та на його рахунок було перераховано пенсію за період з 01.012015 року по 31.03.2015 року в розмірі 3 707, 19 грн., у зв'язку з тим, що інформація про смерть ОСОБА_2 надійшла до Фонду лише 14.04.2015 року.

14.04.2015 року, листом Банку від 05.04.2015 року № 20.1.0.0.0./7-20150405/441, Фонд було повідомлено про смерть ОСОБА_2 05.12.2014 року. Відомості про смерть були отримані Банком згідно запиту нотаріуса № 300/02-14 від 25.03.2015 року.

24.04.2015 року позивачем відповідачу направлено запит про повернення грошових коштів (пенсії з нарахованими не неї відсотками) перерахованих на рахунок ОСОБА_2 за січень 2015 року - березень 2015 року в сумі 3 707, 19 грн. у зв'язку зі смертю. Зазначені кошти позивач просив повернути на рахунок управління Пенсійного фонду України 256043046113, код ОКПО 20900467, МФО 326461 в Миколаївському Державному ощадному банку України.

Листом від 27.04.2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150424/2427 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, повідомивши, що розпорядження про повернення грошових коштів, зарахованих на рахунок ОСОБА_2 банком виконано в межах наявного залишку у сумі 2 242, 40 грн., а також повідомлено позивача, що відповідно до п. 4 ст. 8 розділу 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають відповідно органам Фонду або Міністерства, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999. затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 13 Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Згідно з п. 4 ст. 8 розділу 4 Договору суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, Банк повертає відповідно Фонду, за його письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Банк не є власником коштів, перерахованих Фондом. Банк зобов'язаний зарахувати відповідні суми на особові карткові рахунки одержувачів і за невиконання цього обов'язку Банк несе відповідальність, передбачену порядком і договором. Саме одержувачі є є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників. Відтак, кошти, перераховані банком на рахунок фізичної особи за договором і за наявності правових підстав, не можуть бути стягнуті з Банку як безпідставно отримані.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області є необґрунтованими нормативно та документально не підтвердженими, а отже такими, що задоволенню не підлягають повністю.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, проте останній від сплати судового збору є звільненим.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 лютого 2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко