Рішення

від 08.02.2018 по справі 910/20131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2018Справа № 910/20131/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КРАФТ ПАБЛІШИНГ"

про стягнення 12 818,46 грн.

за участю представників:

від позивача: Стецьків Л.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КРАФТ ПАБЛІШИНГ" (відповідач) 12818,46 грн., з яких: заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4455,00 грн., заборгованість зі сплати експлуатаційного платежу у розмірі 660,00 грн., подвійна орендна плата за прострочення повернення приміщення у розмірі 6534,00 грн., подвійний експлуатаційний платіж за прострочення повернення приміщення у розмірі 968,00 грн., пеня у розмірі 145,46 грн., проценти за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу у розмірі 56,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 5 оренди нежитлових приміщень від 16.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 порушено провадження по справі № 910/20131/17 та призначено її розгляд на 07.12.2017.

05.12.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи №910/20131/17 відкладено на 18.01.2018.

28.12.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

У судове засідання 18.01.2018 з'явився представник позивача та надав пояснення щодо розгляду справи в порядку cпрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2018 не з'явився.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи № 910/20131/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 08.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 17.11.2017, від 07.12.2017 та від 18.01.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 17.11.2017 та від 07.12.2017 повернуті на адресу суду поштовим поверненням за закінченням терміну зберігання.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 18.01.2018 до суду не повернулось. Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 24.01.2018 поштове повідомлення №01030 4514926 2 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 18.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ КРАФТ ПАБЛІШИНГ" (орендар) укладено договір № 5 оренди нежитлових приміщень (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) приміщення, розташування яких наведене у додатку №2 до договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.1. договору)

На підставі договору, згідно з Актом №1 приймання-передачі в орендне користування приміщення позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування (оренду) приміщення (офіс) №112, на першому поверсі, нежитлової будівлі, розташованої за адресою Київ, просп. Соборності (колишній проспект Возз'єднання), 19 (надалі - приміщення), що належить орендодавцю на праві приватної власності.

Відповідно до п. 4.1. договору, нарахування орендної плати починається від дня підписання Акту №1 та припиняється в день підписання сторонами Акту №2. Не зважаючи на площу приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, сторони підписанням цього договору домовились, що нарахування орендної плати та інших платежів за договором буде здійснюватись відповідно до оплачуваної площі приміщення, що наведена в додатку №1 до договору.

Орендна плата за умовами цього договору за один календарний місяць, розраховується за наступною формулою: Оп= Пп х Ос, де Оп - орендна плата в гривнях, що підлягає сплаті за розрахунковий період; Ос - ставка орендної плати за 1 кв. м. приміщень за місяць, наведена в додатку 1 до договору; Пп - оплачувана площа приміщення, кв. м згідно із додатком № 1 договору (п. 4.2. договору).

Згідно із п. 4.3. договору, до орендної плати за договором не входять платежі за фактично спожиті комунальні послуги, телекомунікаційні послуги, оплата послуг у зв'язку із утриманням об'єкту ("Експлуатаційний платіж"), плата за землю, податок на нерухомість, інші платежі, пов'язані із використанням приміщень та об'єкту, які підлягають компенсації орендарем окремо як визначено в п. 4.4, п. 4.5 договору.

Пунктом 4.4. договору визначено, що експлуатаційний платіж сплачується орендарем орендодавцю у зв'язку із необхідністю утримання об'єкту, в тому числі поточного догляду та ремонту загальних площ та місць загального користування (коридорів, холів, лобі, громадських вбиралень, сходових клітин, технічних, допоміжних приміщень, вхідних дверей до об'єкту, віконних фрамуг та віконного скла, зон розвантаження/завантаження, ліфтів, а також утримання в естетичному стані території навколо об'єкту), цілодобової охорони об'єкт), відео спостереження, підтримкою систем забезпечення в робочому стані, управління та адміністрування, витрати на протипожежну охорону, гучномовну систему, вивіз сміття, інші санітарні послуги, утримання та прибирання доріг та тротуарів навколо об'єкту, інші послуги, які на думку орендодавця будуть необхідними для функціонування об'єкту. Щоденне (поточне) прибирання та утримання приміщення не охоплюється експлуатаційним платежем і орендар самостійно, за власні кошти і на власний ризик забезпечує прибирання та утримання приміщення.

Розмір експлуатаційного платежу за один місяць визначається за один місяць визначається як сума в гривнях, яка обчислюється за такою формулою:

ЕП = Пп х Сер, де ЕП - експлуатаційний платіж, що підлягає сплаті орендарем за поточний місяць, грн. з ПДВ; Пп - оплачувана площа приміщення, кв. м згідно із додатком №1 договору; Сер - ставка експлуатаційних витрат за 1 кв. м орендованої площі, вказана в додатку № 1 договору (пп. 4.4.1. п. 4.4).

У відповідності до пп. 4.4.2. п. 4.4 договору встановлено, що експлуатаційний платіж сплачується одночасно із сплатою орендної плати у встановлені для сплати орендної плати строки.

Пунктом 4.9. договору встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором та/або домовленістю сторін, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 05 числа поточного місяця, за який проводиться оплата.

Згідно із пп. 5.2.2. п. 5.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, експлуатаційний платіж, гарантійний платіж, відшкодування комунальних витрат та інші передбачені цим договором платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку несплати орендної плати та/або будь-яких інших передбачених договором платежів в строки, встановлені цим договором, орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня , від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також у випадку порушення строків оплат орендодавець має право стягнути, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю (на його вимогу) додатково також проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених орендарем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості орендарем.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з орендної плати та експлуатаційного платежу за жовтень 2017 року, у зв'язку із чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у сумі у розмірі 4455,00 грн. та заборгованість зі сплати експлуатаційного платежу у розмірі 660,00 грн.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань за договором оренди, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 145,46 грн. та процентів (10% річних) за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу у розмірі 56,00 грн.

Окрім того, в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач неодноразово порушував умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати за договором та також несплати гарантійного платежу, у зв'язку зі чим, позивач звертався до відповідача із претензіями вих. №47 від 05.09.2017, вих. №44 від 11.09.2017.

У відповідності до пп. 9.1.5. п. 9.5. договору, позивач має право на власний розсуд в односторонньому порядку достроково розірвати договір у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати, експлуатаційного платежу, відшкодування комунальних послуг більше ніж на 30 календарних днів або порушення строків сплати платежів за договором тричі протягом одного року.

Відповідно до п. 9.6. договору у випадку, передбаченому п. 9.5.1 договору, договір вважається припиненим з моменту одержання орендарем повідомлення від орендодавця.

У відповідності до положень п. 9.5.1 та п. 9.6. договору позивач направив відповідачу повідомлення вих. №968 від 10.10.2017 про дострокове розірвання договору.

Вказане повідомлення позивача про розірвання договору отримане відповідачем 12.10.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Після закінчення строку оренди або у разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення у належному стані, з урахуванням природного зносу, який мав місце з дати прийняття приміщень за Актом №2 відповідно до умов цього договору (пп. 5.2.8. п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.9. договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень, відповідно до умов договору, він сплачує орендодавцю подвійну орендну плату за час прострочення, відшкодовує в подвійному розмірі витрати орендодавця на сплату комунальних послуг, сплачує подвійний експлуатаційний платіж, послуг зв'язку, охоронних послуг, витрат на страхування приміщень, а також відшкодувати понесені орендодавцем збитки. Крім того, у в випадку ухилення орендаря від підписання Акту № 2 орендодавець має право на свій обмежити доступ орендаря в приміщення з першого ж дня прострочення повернення орендодавцеві приміщень.

Якщо орендар не передав орендодавцю приміщення в день закінчення оренди або відмовився підписати Акт №2, орендодавець вправі за умови письмового повідомлення орендаря не менше, ніж за 3 (три) робочих дні, звільнити приміщення від майна орендаря, що знаходиться і ньому, та передати приміщення в користування третім особам. У цьому разі, орендодавець має право передати майно орендаря, що знаходилося в приміщенні, на зберігання третім особам та самостійно, на власний розсуд вирішувати всі умови такого зберігання (предмет, вартість, строк тощо), і вимагати від орендаря відшкодування всіх збитків, пов'язаних з передачею майна на зберігання. Орендодавець звільняється від відповідальності за будь-яку майнову шкоду (збитки), які виникли в результаті пошкодження, зникнення, знищення тощо, майна.

Орендодавець має право відшкодувати витрати, пов'язані із звільненням та приведенням до первісного стану приміщення за рахунок гарантійного платежу за умови письмового повідомлення про такі витрати орендаря. Якщо Гарантійний платіж не покриває вказаних витрат, орендодавець має право вимагати від орендаря відшкодування документально підтверджених витрат (в тому числі в судовому порядку).

Факт повернення/звільнення приміщення у випадку відмови орендаря від підписання Акту №2 або не підписання його в день закінчення оренди, підтверджується Актом про звільнення приміщення, складеним комісією у складі представників орендодавця у складі не менше 3-х осіб. Вказаний Акт підписується членами комісії та не потребує узгодження, та підписання зі сторони орендаря або його уповноважених представників. Складання Акту про звільнення приміщень є рівнозначним складанню Акту № 2. Акт про звільнення приміщень є підставою для припинена нарахування орендної плати. Дата підписання зазначеного Акту вважається останнім днем оренди та днем дії договору. Копія Акту про звільнення приміщень направляється орендарю рекомендованим листом.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до моменту повернення приміщень орендодавцю, що визначається з урахуванням умов розділу 3 цього договору. Припинення договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли під час дії договору (сплата платежів, грошових санкцій, підписання документів тощо). В частині невиконаних зобов'язань договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до п. 9.6. договору орендар повинен звільнити приміщення та передати їх орендодавцю протягом 3 календарних днів з моменту розірвання (припинення дії) договору.

Таким чином, відповідач мав звільнити приміщення та передати їх орендодавцю до 15.10.2017.

Оскільки відповідач не звільнив орендовані приміщення та не передав їх позивачу по Акту №2, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про звільнення приміщення вих. №972 від 24.10.2017.

З урахуванням того, що відповідач на вимогу позивача не звільнив приміщення, позивач на підставі п. 7.9. договору 06.11.2017 склав Акт про звільнення приміщення.

За таких обставин, на підставі п. 7.9. договору, позивач нарахував за 22 дні порушення подвійну орендну плату за прострочення повернення приміщення у розмірі 6534,00 грн. та подвійний експлуатаційний платіж за прострочення повернення приміщення у розмірі 968,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у жовтні 2017 року відповідач користувався приміщенням (офіс) №112, на першому поверсі, нежитлової будівлі, розташованої за адресою Київ, просп. Соборності (колишній проспект Возз'єднання), 19, переданим в оренду за договором № 5 оренди нежитлових приміщень від 16.06.2017.

Строк оплати орендної плати та експлуатаційних платежів погоджений сторонами у п. 4.9. договору, відповідно до умов якого орендна плата та експлуатаційні платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 05 числа поточного місяця, за який проводиться оплата.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по орендній оплаті у розмірі 4455,00 грн. та заборгованість зі сплати експлуатаційного платежу у розмірі 660,00 грн., доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Умовами договору сторони погодили, що позивач має право на власний розсуд в односторонньому порядку достроково розірвати договір у випадку визначеному, зокрема у пп. 9.1.5. п. 9.5. договору.

Пунктом п. 9.6. договору встановлено, що у випадку, передбаченому п. 9.5.1 договору, договір вважається припиненим з моменту одержання орендарем повідомлення від орендодавця.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 9.5.1 та п. 9.6. договору позивач направив відповідачу повідомлення вих. №968 від 10.10.2017 про дострокове розірвання договору, яке було отримане відповідачем 12.10.2017.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 9.6. договору сторони погодили, що орендар повинен звільнити приміщення та передати їх орендодавцю протягом 3 календарних днів з моменту розірвання (припинення дії) договору.

Відповідач протягом 3 календарних днів, тобто до 15.10.2017 орендовані приміщення не звільнив, у зв'язку із чим позивач направив відповідачу письмове повідомлення про звільнення приміщення та правомірно скористався правом, визначеним у пункті 7.9. договору, та склав Акт про звільнення приміщення 06.11.2017.

Розрахунок подвійної орендної плати за прострочення повернення приміщення у розмірі 6534,00 грн. та подвійного експлуатаційного платежу за прострочення повернення приміщення у розмірі 968,00 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 10% річних.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу передбачена у п. 7.2. договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплат відповідач сплачує позивачу 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених орендарем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати.

Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2. договору наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 10% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки 10% річних та пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", нарахованих позивачем за загальний період з 06.10.2017 по 14.11.2017, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню пеня у розмірі 145,46 грн. та проценти за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу у розмірі 56,00 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Україна".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ КРАФТ ПАБЛІШИНГ" (02160, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ"ЄДНАННЯ, будинок 19, офіс 112, ідентифікаційний код 40579117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Україна" (03039, м. Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 119, офіс 410-А, ідентифікаційний код 35838598) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4455,00 грн., заборгованість зі сплати експлуатаційного платежу у розмірі 660,00 грн., подвійна орендна плата за прострочення повернення приміщення у розмірі 6534,00 грн., подвійний експлуатаційний платіж за прострочення повернення приміщення у розмірі 968,00 грн., пеню у розмірі 145,46 грн., проценти за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу у розмірі 56,00 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2018.

Суддя С.О. Турчин