Рішення

від 08.02.2018 по справі 910/20731/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2018Справа № 910/20731/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД"

до Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД"

про стягнення 114 689,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мовчанюк Н.П. (довіреність № 146 від 05.01.2018)

від відповідача: Грищенко Д.І. (довіреність б/н від 19.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "УКРВЕТСАНЗАВОД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (відповідач) 99 049,48 грн. заборгованості за договором №10 від 02.01.2014 про надання послуг утилізації, з яких: 45678,20 грн. - сума основного боргу, 8359,07 грн. - пеня, 3197,47 грн. - штраф, 3990,90 грн. - 3% річних, 37823,84 грн. - інфляційні втрати .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як правонаступником Публічного акціонерного товариства Птахофабрика Перше травня , взятих на себе зобов'язань за договором №10 від 02.01.2014 про надання послуг утилізації, в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з утилізації відходів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20731/17 та призначено її розгляд на 12.12.2017.

В судове засідання 12.12.2017 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 12.12.2017 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на користь ДП "УКРВЕТСАНЗАВОД" за договором № 10 від 02.01.2014 про надання послуг утилізації 45678,20 грн. - основного боргу, 9324,80 грн. - пені, 6744,94 грн. - штрафу, 5155,30 грн. - 3 % річних, 47786,38 грн. - інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 розгляд справи №910/20731/17 відкладено на 18.01.2018.

15.01.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: пояснення по справі; довідка про відсутність аналогічного спору; заява про застосування строку позовної давності.

У заяві про застосування строку позовної давності відповідач зазначає, що позивачем надавались послуги у березні 2014 року на суму 67 678,20 грн., а акт здачі-приймання наданих послуг вважається підписаним відповідачем шляхом мовчазної згоди. Оскільки строк виконання зобов'язання у відповідача настав 07.04.2014, то позивачем пропущено строк позовної давності як до основної вимоги, так і до інших вимог.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що ПАТ Птахофабрика Перше травня припинило своє існування шляхом реорганізації та приєднання до відповідача.

В судове засідання 18.01.2018 з'явились представники позивача та відповідача, представник позивача надав пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В пункті 9 частини 1 статті Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) вказано, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №910/20731/17 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2018.

07.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. В заяві позивач зазначає, що остання оплата за утилізацію відходів тваринного походження за березень 2014 року згідно рахунку №27 від 31.03.2014 за договором про надання послуг з утилізації №10 від 02.01.2014 була здійснення відповідачем 10.12.2014., а отже, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності перервався та почався заново, тобто початком перебігу позовної давності є саме 10.12.2014.

В підготовче судове засідання 08.02.2018 з'явились представник позивача і представник відповідача та надали суду письмові заяви про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, за результатами підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/20731/17 до судового розгляду по суті у той самий день (після закінчення підготовчого засідання), про що зазначено у протоколі судового засідання.

Позивач у судовому засіданні 08.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 08.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між Державним підприємством "УКРВЕТСАНЗАВОД", в особі Тальнівської філії Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" (далі - переробник) та Публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше Травня" (далі - постачальник) було укладено договір про надання послуг з утилізації №10.

Відповідно до п 1.1 договору, переробник зобов'язується надавати послуг з утилізації відходів тваринного походження (боєнські відходи, загиблі тварини, кістки, птиця, риба,тощо), неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини( далі - відходи), згідно чинного законодавства України.

Положенням пункту 1.2 договору встановлено, що постачальник передає у власність переробника, а переробник приймає для подальшої утилізації відходи, які утворились в результаті виробничо-господарської діяльності постачальника.

Підтвердженням факту наданих послуг за цим договором є Акт прийому-передачі робіт, послуг та приймальна квитанція, рахунок фактура встановленого зразка філії і податкова накладна, які переробник надає постачальнику в момент отримання відходів (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору, постачальник надає переробнику в момент постачання відходів накладну на відходи або товарно-транспортну накладну на відходи і ветеринарне свідоцтво.

В залежності від понесених витрат на утилізацію та придатності відходів для виготовлення кормів тваринного походження, постачальни сплачує переробнику кошти за утилізацію відходів, а саме:

- вартість утилізації відходів придатних для виробництва кормів тваринного походження - 510,00 грн. за тонну, в т. ч. ПДВ;

- вартість утилізації відходів, що не можуть бути використані у виробництві кормів тваринного походження - 561,00 грн. за тонну, в т.ч. ПДВ.(п. 3.1 договору).

Положеннями п. 3.5 договору встановлено, що кінцевий рахунок за надані послуги за цим договором надається переробником , протягом 7 (семи) робочих днів після підписання Акту прийому-передачі робіт, послуг, з врахуванням суми попередньої оплати. У випадку, якщо сума попередньої оплати виявиться більшою ніж визначена в Акті прийому-передачі робіт, послуг, різниця між перерахованою сумою визначеною в Акті прийому-передачі робіт, послуг зараховується у рахунок вартості робіт на наступний місяць. В останній місяць дії цього договору переробник зобов'язаний повернути суму переплати на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання останнього Акта приймання-передачі послуг.

Згідно з п. 3.6 договору, якщо постачальник протягом 7 календарних днів з моменту отримання Акту прийому-передачі робіт, послуг не має претензій до його змісту, які він, в разі їх наявності, повинен пред'явити переробнику в письмовому вигляді, і не повернув підписаний Акт прийому-передачі робіт, послуг переробнику, то даний акт прийому-передачі робіт, послуг вважатиметься підписаним, набувши законної сили на підставі мовчазної згоди сторін.

В разі зміни організаційно-правової форми сторін або однієї із сторін, то даний договір залишається чинним і матиме повну юридичну силу на користь кожної зі сторін та їх відповідних правонаступників. (п. 7.9 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2014. Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору, він вважається продовженим на наступний рік. (п. 7.10 договору).

Позивач у відповідності до умов укладеного договору надав ПАТ "Птахофабрика "Перше Травня" послуги на загальну суму 67 678,20 грн., на підтвердження чого позивачем надано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 31.03.2014, приймальні квитанції та подорожні листи.

ПАТ "Птахофабрика "Перше Травня" в порушення взятих на себе зобов'язань, надані позивачем послуги оплатив лише частково, у зв'язку з чим неоплаченими залишились послуги на суму 45 678,20 грн.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 45678,20 грн. - основного боргу, а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 9324,80 грн. - пені, 6744,94 грн. - штрафу, 5155,30 грн. - 3 % річних, 47786,38 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статутом Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД", затвердженим Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" від 18.12.2017 встановлено, що відповідно до чинного законодавства товариство стало повним (універсальним) правонаступником прав та обов'язків припинених через реорганізацію шляхом приєднання наступних юридичних осіб, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" (код ЄДРПОУ 00851426).

Таким чином, відповідач є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня", а тому несе права та обов'язки вказаного товариства, в тому числі за спірним договором №10 від 02.01.2014 про надання послуг утилізації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 67 678,20 грн.

При цьому, судом враховано, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 31.03.2014 зі сторони відповідача не підписаний, однак відповідач не заперечує проти факту отримання послуг за вказаним актом.

Крім того, в силу приписів п. 3.6 договору, зазначений акт № 27 від 31.03.2014 вважається підписаний відповідачем, оскільки у строки, встановлені договором, відповідачем не направлено письмових заперечень щодо послуг, зазначених у акті.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами пункту 3.5 договору встановлено, що кінцевий рахунок за надані послуги за цим договором надається переробником , протягом 7 (семи) робочих днів після підписання Акту прийому-передачі робіт, послуг.

З матеріалів справи вбачаться, що позивачем виставлявся відповідачу рахунок на оплату № 27 від 31.03.2014 на суму, зазначену у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 31.03.2014 - 67 678,20 грн.

Отже, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату в строк по 09.04.2014 включно. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги на суму 22 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані у березні 2014 року становить 45 678,20 грн. та строк оплати послуг станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав.

Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати послуг за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 31.03.2014 настав 07.04.2014.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки, свій обов'язок з оплати наданих послуг за березень 2014 відповідач повинен був здійснити до 09.04.2014 включно, перебіг позовної давності розпочався з 10.04.2014.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 відповідачем здійснено часткову оплату наданих у березні 2014 року послуг на суму 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 143766.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності переривався відповідно 10.12.2014.

З огляду на положення ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності для захисту позивачем своїх порушених прав розпочався заново з 11.12.2014 та спливає 11.12.2017.

Як вбачається з штампу відділ діловодства Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 22.11.2017 , а відтак, в межах позовної давності.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача складає 45 678,20 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором про надання послуг з утилізації №10 за березень 2014 року у розмірі 45 678,20 грн., позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 45 678,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені до стягнення 9324,80 грн. пені за період з 07.04.2014 по 10.12.2014, 6744,94 грн. - штрафу, 5155,30 грн. 3 % річних за період з 07.04.2014 по 10.12.2017, 47786,38 грн. - інфляційних втрат за період 07.04.2014 по 10.12.2017.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, суд зазначає, що положення вказаної статті застосовуються, якщо інше не передбачено договором.

В той же час, сторони у п. 4.1 договору погодили, що у випадку порушення постачальником умов даного договору, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Таким чином, сторони у договорі визначили розмір пені, а тому підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 231 ГК України щодо стягнення пені відсутні.

В той же час, відповідальність у вигляді штрафу за невиконання грошових зобов'язань договором не передбачена, а тому позивач мав право застосувати приписи . 2 ст. 231 ГК України.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до штрафних санкцій.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014).

Позивачем нараховано пеню з 07.04.2014 по 10.12.2014, оскільки строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу становить 1 рік, а позивач звернувся з позовом лише 22.11.2017, то останнім пропущені строки позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 07.04.2014 по 10.12.2017, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 22.11.2017, а доказів переривання позовної давності щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 22.11.2014 по 12.12.2017 (в межах позовної давності).

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що розмір інфляційних втрат становить 38 825,87 грн., розмір 3% річних - 4201,04 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 231, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (03115, проспект Перемоги, буд. 121 В, код 00851519) на користь Державного підприємства "УКРВЕТСАНЗАВОД" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1, код 38519326) 45678,20 грн. основного боргу, 4201,04 грн. 3% річних, 38825,87 грн., інфляційних втрат та 1330,57 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2018.

Суддя С.О. Турчин