Ухвала

від 19.02.2018 по справі 910/1734/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/1734/18

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім 1 (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корп. 4, кв. 4; код ЄДРПОУ 32772220) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 (04080, м. Київ, вул. вул. О. Терьохіна, 8; код ЄДРПОУ 33549230) 10857,11 грн. за договором № 90 про надання послуг з утримання прибудинкової території та вивезення побутового сміття від 01.10.2012р., що складаються з основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та суми пені,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім 1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 (04080, м. Київ, вул. вул. О. Терьохіна, 8; код ЄДРПОУ 33549230) 10857,11 грн. за договором № 90 про надання послуг з утримання прибудинкової території та вивезення побутового сміття від 01.10.2012р., що складаються з основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та суми пені.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У п.п. 3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу, та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як встановлено судом, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім 1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 інфляційних втрат, 3% річних та суми подвійної облікової ставки не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою з огляду на наступне.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника суму подвійної облікової ставки (пені), нарахованої за порушення боржником зобов'язань за договором.

Проте, суд зазначає, що відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги положення ст.230 Господарського кодексу України, пеня є видом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що з доданих до заяви доказів не вбачається виникнення у відповідача грошової заборгованості саме в розмірі 6678,76 грн., оскільки за умовами пп. 3.1.1. договору № 90 від 01.10.2012р., споживач зобов'язується сплачувати належні платежі щомісячно, а саме до 25-го числа поточного місяця, відповідно до отриманих рахунків-фактур.

Однак, доказів ані вручення, ані направлення відповідачу рахунків-фактур на суму 6678,76 грн. заборгованості, яка виникла у період з 1 вересня 2016 року по 3 січня 2018 року, до заяви не додано, як не надано і доказів направлення претензії № 1 від 14.11.2017р.

Відтак, належними засобами доказування, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, заявником не доведено виникнення у нього права грошової вимоги в розмірі 6678,76 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 .

Зазначені обставини у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що заява товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім 1 про видачу наказу оформлена з порушенням вимог, встановлених п.п. 3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Тобто, заявник має право повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 6678,76 грн. заборгованості, яка виникла за договором № 90 про надання послуг з утримання прибудинкової території та вивезення побутового сміття від 01.10.2012р., сплативши судовий збір у встановленому законом розмірі.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст. 152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат, 3% річних та суми подвійної облікової ставки (пені), унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до ст.ст.147, 148, 150, 152-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Сучасний дім 1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Будліс-2005 10857,11 грн. за договором № 90 про надання послуг з утримання прибудинкової території та вивезення побутового сміття від 01.10.2012р., що складаються з основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та суми пені

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 19.02.2018р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І.Привалов