Рішення

від 13.02.2018 по справі 923/1144/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Справа № 923/1144/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А", м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 203581,81 грн. за договором про надання послуг з охорони

за участю представників сторін:

від позивача: директор підприємства ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гемма ЛТД" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 203 581,81 грн. за договором про надання послуг з охорони № 01/08 від 22.08.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.12.2017 року порушено провадження у справі № 923/1144/17.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.12.2017 порушено провадження у справі № 923/1144/17 на підставі статей 61, 64, 65, 86 ГПК України (ВР України, від 06.11.1991, № 1798-XII , редакція з 06.11.1991 до 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2127-VІІІ від 03.10.2017, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" починаючи з 15.12.2017 року введено в дію нову редакцію Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень якого справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26.12.2017 до Господарського суду Херсонської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А" надійшов супровідний лист № 57/12 від 26.12.2017 із заявою про забезпечення позову від 26.12.2017. Відповідно до даної заяви, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ Фірма "Гемма ЛТД", в тому числі накласти арешт на грошові кошти ТОВ Фірма "Гемма ЛТД", що обліковуються на банківському розрахунковому рахунку 2600601759093 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 та на рахунках відкритих у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах ціни позову в сумі 203 581,81 грн., судових витрат у сумі 3 053,74 грн. та 800,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.01.2018 року відмовлено у задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А" про забезпечення позову.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судові засідання, призначені на 09.01.2018 року, 23.01.2018 року та 13.02.2018 року не прибув. Ухвали Господарського суду Херсонської області від 15.12.2017 року, 09.01.2018 року та 23.01.2018 року повернулися до Господарського суду Херсонської області з поштовою відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 13.02.2018 року місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гемма ЛТД" є наступним: 73000, Херсонська область, місто Херсон, Суворовський район, вул. Белінського, 19. Така ж сама адреса визначена позивачем при поданні позовної заяви.

05.01.2018 року до Господарського суду Херсонської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гемма ЛТД". Відповідно до даного відзиву відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає їх незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають та суперечать чинному законодавству України.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 13.02.2018 року, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

22 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ГЕММА, ЛТД" (далі - Замовник) було укладено Договір № 01/08 про надання послуг з охорони (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону рухомі та нерухомі об'єкти, що перераховані у Дислокації (додаток 1 до Договору), а Виконавець зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення недоторканості та цілісності Об'єкта Замовника, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій, щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого доступу до нього та забезпечення здійснення Змовником всіх належних йому повноважень стосовно нього.

На виконання цього договору ТОВ "ГАРД-А" надавало послуги по охороні об'єктів Замовника, а Замовник приймав їх без будь-яких зауважень. Всього загальна вартість наданих послуг складала 168 328,00 грн. На підтвердження належного надання послуг між сторонами щомісячно складалися акти виконаних робіт. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Пункт 3.11 Договору встановлює обов'язок Замовника своєчасно здійснювати розрахунки з Виконавцем за надані послуги за цим Договором, а саме: оплата за надані послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця у порядку передоплати Замовником 100% вартості послуг, що визначено у п. 2.3 Договору.

Станом на момент подання позовної заяви відповідач не виконав зазначений обов'язок та не розрахувався за фактично надані послуги.

03.11.2017 року позивачем направлена претензія № 47/11 від 01.11.2017 року з вимогою оплатити надані послуги. Із інформації отриманої з офіційного сайту УД ПАТ "Укрпошта" вбачається, що відповідач листа з претензією не отримав, лист повернуто позивачу, про що свідчить скріншот руху поштового відправлення (а.с.31-33).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Оскільки доказів перерахування заборгованості в сумі 168 328,00 грн. відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення 168 328,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини несвоєчасно сплачених грошей.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотка річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунок, наданий позивачем (а.с.34-51), та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 741,24 грн. та 8 905,39 грн. інфляційних.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, № 543/96-ВР (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Враховуючи ці норми, сторонами узгоджено пунктом 5.3.1 Договору, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих охоронних послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період надання охоронних послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З урахуванням порушення відповідачем умов договору, а саме строків проведення розрахунків, урегульованих пунктом 2.3 означеного договору, відповідачу, з урахуванням пункту 5.3.1 Договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 23 607,18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 23 607,18 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката ОСОБА_2 з метою надання позивачу юридичних послуг з приводу захисту інтересів в Господарському суді Херсонської області у справі № 923/1144/17.

Факт надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2 підтверджується наявним в матеріалах справи договором про надання професійної правничої допомоги від 20.10.2017 року, попереднім розрахунком суми судових витрат понесених ТОВ "ГАРД-А" на професійну правничу допомогу надану адвокатом ОСОБА_2, актом виконаних робіт від 05.01.2018 року та розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає у розмірі 6 000,00 грн., яку сплачено позивачем відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № 10/01/2018 від 10.01.2018 року.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю у сумі 3 053,74 грн., має бути покладений на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гемма ЛТД" (73000, Херсонська область, місто Херсон, Суворовський район, вул. Белінського, 19, код ЄДРПОУ 23132721, інші реквізити суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРД-А" (73025, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40292745, МФО 322313, р/р 26001000008707) заборгованість у розмірі 168 328,00 грн. , інфляційні втрати у розмірі 8 905,39 грн. , пеню у розмірі 23 607,18 грн. , 3% річних у розмірі 2 741,24 грн., судовий збір у розмірі 3 053,74 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2018

Відповідно до ст. 241 ГПК України Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Литвинова