Рішення

від 13.02.2018 по справі 916/3137/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3137/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Штирбулов Є.С. - на підставі довіреності №2621 від 01.11.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу №916/3137/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Узун Софії Олександрівни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" про стягнення заборгованості в розмірі 259 146,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Фізична особа-підприємець Узун Софія Олександрівна, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" суму заборгованості в розмірі 259 146,90 грн.,

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2017р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/3137/17 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

17.07.2017 року між ФОП Узун Софією Олександрівною (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність РКЗ Дунай (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4 (надалі - Договір №4), з умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цукор, сіль (надалі - товар) згідно специфікацій (накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. Договору №4, ціна товару складає 15 000 грн. за одну тону цукру та 1 800грн. за одну тону солі.

Пунктом 2.2. Договору №4 встановлено, що загальна вартість товару за договором складає 59 580,00 грн.,

Відповідно до п.3.2. Договору №4, загальна кількість товару складає 4,5 тони.

За умовами п.п.4.1 та 5.1. Договору №4, Товар відповідає стандартам та якості України і кінцевій строк розрахунку 15.08.2017 року.

Згідно п.7.1. Договору №4, у випадку невиконання однією із сторін зобов'язань визначених договором, вона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день просрочки.

На виконання умов договору №4 позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 59 580,00 грн., що підтверджується накладною №8 від 17.07.2017 року.

24.08.2017 року між ФОП Узун Софією Олександрівною (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність РКЗ Дунай (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5 (надалі - Договір №5), з умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цукор, сіль (надалі - товар) згідно специфікацій (накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. Договору №5, ціна товару складає 15 400 грн. за одну тону цукру та 2 500грн. за одну тону солі.

Пунктом 2.2. Договору №5 встановлено, що загальна вартість товару за договором складає 184 000,00 грн.,

Відповідно до п.3.2. Договору №5, загальна кількість товару складає 22 тони.

За умовами п.п.4.1 та 5.1. Договору №4, Товар відповідає стандартам та якості України і кінцевій строк розрахунку 20.09.2017 року.

Згідно п.7.1. Договору №5, у випадку невиконання однією із сторін зобов'язань визначених договором, вона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день просрочки.

На виконання умов договору №5 позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 184 000,00 грн., що підтверджується накладною №9 від 24.08.2017 року.

Проте, в порушення умов договорів відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 243 580,00 грн.

Відповідач в засідання суду призначені на 16.01.2018р. та 13.02.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 19.12.2017р. та 16.01.2018р. були направлені за належною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай", що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі укладених між ними договорів купівлі-продажу №4 від 17.07.2017р. та №5 від 24.08.2017р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за договорами позивачем надано суду належним чином засвідчені копії накладних №8 від 17.07.2017 р. та №9 від 24.08.2017 р.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладених договорів, договірні зобов'язання щодо оплати за товар не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 243 580,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договорами купівлі-продажу, в розмірі 243 580,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 11 452,34 грн. - штрафу та 4 114,56 грн. - індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно з пунктами 7.1. Договору №4 та Договору №5, у випадку невиконання однією із сторін зобов'язань визначених договором, вона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день просрочки.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок штрафу та інфляційних збитків наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 3 887,20 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Узун Софії Олександрівни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" про стягнення заборгованості в розмірі 259 146,90 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4а; код ЄДРЮОФОПГФ 39109526) на користь Фізичної особи-підприємця Узун Софії Олександрівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості в розмірі 243 580 /двісті сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят/ грн. 00 коп., штраф у сумі 11 452 /одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві/ грн. 34 коп., інфляційні втрати в сумі 4 114 /чотири тисячі сто чотирнадцять/ грн. 56 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 3 887 /три тисячі вісімсот вісімдесят сім/ грн. 20 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут