Постанова

від 13.02.2018 по справі 908/1711/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018р. справа № 908/1711/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 секретаря ОСОБА_5 від позивача:ОСОБА_6, адвокат від відповідача:не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2017 року (повний текст складено та підписано 10.11.2017р. у м. Запоріжжя) у справі№908/1711/17 (суддя Корсун В.Л.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м. Київ до відповідача Комунального підприємства Мирнянський комунгосп в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_7, с. Мирне, Запорізька область прозобов'язання включити грошові кошти в сумі 1 422 055,61 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ВСТАНОВИВ:

19.08.2017 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Мирнянський комунгосп в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_7, с. Мирне, Запорізька область про зобов'язання включити грошові вимоги в сумі 1 422 055,61 грн. до проміжного ліквідаційного балансу (т.1 а.с. 4-9).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2017р. позов задоволено частково. Зобов'язано комунальне підприємство Мирнянський комунгосп в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_7, с. Мирне, Запорізька область включити до проміжного ліквідаційного балансу комунального підприємства «Мирнянський комунгосп» грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в сумі 1 320 359,36 грн., з якої:

-319 879,66 грн. основний борг, 33262,47 грн. - пеня, 19 636,99 грн. - 3 % річних та 110 287,18 грн. - індекс інфляції за договором від 28.12.12 № 13/3207-БО-13;

-336 826,65 грн. основний борг, 49 580,59 грн. - пеня, 7 242,36 грн. - 3 % річних та 100 669,64 грн. - індекс інфляції за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13;

- 9 758,54 грн. основний борг, 1 194,52 грн. - пеня, 143,04 грн. - 3 % річних та 2276,53 грн. - індекс інфляції за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13;

- 296 855,25 грн. основний борг, 17 981,86 грн. - пеня, 946,02 грн. - 3 % річних та 11991,06 грн. - індекс інфляції за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13;

- 1827,00 грн. судового збору за ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.14 по справі № 908/3923/14.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1485,58 грн.

В іншій частині позову відмовлено (т. 1 а.с. 197-201).

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, але в частині розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань задовольнив позовні вимоги частково, перевіривши розрахунки позивача за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство , оскільки останнім невірно були зазначені періоди нарахування.

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, а саме вимог ст.ст.82,84 ГПК України, вважає його незаконним та необґрунтованим та просить суд апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2017р. по справі №908/1711/17 в частині відмови у зобов'язанні КП Мирнянський комунгосп в особі голови комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу Комунального підприємства Мирнянський комунгосп грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в сумі 101 696,25 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.1 а.с.217-220).

Скаржник погоджується з висновком суду щодо повного задоволення вимог компанії про включення до проміжного ліквідаційного балансу основної заборгованості в сумі 963 320,10 грн.

Проте апелянт зауважує, що в судовому рішенні відсутні належні обґрунтування прийняття рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, зокрема формули, по яким суд здійснював свої розрахунки та періоду, за якими такі розрахунки мали проводитися.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. по справі №908/1711/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Марченко О.А., судді Стойка О.В., Татенко В.М.) за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2017р. та розгляд скарги призначено на 24.01.2018р. о 12-15год. (т.1 а.с.215).

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв"язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Марченко О.А., склад суду визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

На адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду 24.01.2018 року від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Вказане клопотання розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи (т.1 а.с. 232-233).

ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 25.01.2018р. щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи було зафіксовано факт повного знеструмлення електромережі суду з 24.01.2018р. 10-35год. по 24.01.2018р. 18-00год. Внаслідок знеструмлення суду в ОСОБА_1 апеляційному господарському суді в зазначений час не було можливості здійснювати відповідні дії, зокрема, технічну фіксацію судового процесу (т.1 а.с. 234).

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року розгляд справи відкладено на 13.02.2018 року о 10-00 год. (т.1 а.с. 235-236).

Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді-члена судової колегії ОСОБА_8 у відпустці, визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

З 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-19 від 03.10.2017р.

Згідно з приписами підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України в новій редакції.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника апелянта, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є юридичною особою, ідентифікаційний код 20077720, що підтверджується Статутом та роздруківкою з офіційного сайту Міністерства юстиції України (т.1 а.с. 107-113;145-162).

Комунальне підприємство Мирнянський комунгосп є юридичною особою, ідентифікаційний код 31654586, роздруківкою з офіційного сайту Міністерства юстиції України (т.1 а.с.114-117).

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Мирнянський комунгосп були укладені наступні договори: договір №12/909-БО-13 від 28.08.2012р., договір №541/14-БО-13 від 27.11.2013р., договір №985/14-КП-13 від 24.01.2014р., договір №1379/15-БО-13 від 29.12.2014р., договір №13/3207-БО-13 від 28.12.2012р. з додатковими угодами до вказаних договорів (т.1 а.с. 24-29; а.с. 36-41; а.с. 57-62, а.с. 73-78, а.с. 85-90).

За умовами вказаних договорів (п.1.1.), Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у відповідні роки (2012, 2013, 2014, 2015) природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах визначених відповідним договором.

Згідно із п. 3.3. договорів, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використаного газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 3.4 договорів, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділом 6 сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків в укладених договорах.

За умовами п. 6.1. договору від 28.12.12 № 13/3207-БО-13, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 6.1. договорів від 27.11.13 № 541/14-БО-13, від 24.01.14 № 985/14-КП-13 та від 29.12.14 № 1379/15-БО-13, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договорів передбачено, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього (цих) договору(ів) він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В укладених договорах сторони погодили, що згідно п. 9.1. у випадку виникнення спорів або розбіжностей вони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Розділом 11 договорів визначено строк дії кожного із зазначених вище договорів, а саме: кожен з договорів набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу по договору від 28.12.12 № 13/3207-БО-13 до 31.12.13р., по договорам від 27.11.13 № 541/14-БО-13 та від 24.01.14 № 985/14-КП-13 до 31.12.14р., по договору від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 до 31.12.15р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Наявні в матеріалах справи, акти приймання-передачі природного газу (підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень) свідчать, що протягом 2013-2015 років позивач на виконання умов вказаних вище договорів поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 236 252,76 грн., а саме:

1) за договором від 28.12.12 № 13/3207-БО-13 позивач поставив відповідачу природний газ у січні 2013 р. - на суму 113 951,49 грн., у лютому 2013 р. - на суму 99 187,75 грн., у березні 2013 р. - на суму 80 298,41 грн., у квітні 2013 р. - на суму 3 267,89 грн., у жовтні 2013 р. - на суму 16 335,19 грн., у листопаді 2013 р. - на суму 42 384,31 грн., у грудні 2013 р. - на суму 106 036,47 грн., а всього на суму 461 461,51 грн. (т.1 а.с. 93-99);

2) за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13 позивач поставив відповідачу природний газ у січні 2014 р. на суму 78 183,61 грн., у лютому 2014 р. на суму 61 854,02 грн., у березні 2014 р. на суму 37 473,22 грн., у жовтні 2014 р. на суму 4 746,70 грн., у листопаді 2014 р. на суму 70 927,42 грн., у грудні 2014 р. на суму 170 394,87 грн., а всього на суму 423 579,84 грн.(т.1 а.с. 46-51);

3) за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 позивач поставив відповідачу природний газ у січні 2014 р. на суму 1 200,71 грн., у лютому 2014 р. на суму 934,82 грн., у березні 2014 р. на суму 423,78 грн., у грудні 2014 р. на суму 7 661,64 грн., а всього на суму 10 220,95 грн.(т.1 а.с. 65-68)

4) за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 позивач поставив відповідачу природний газ у січні 2015 р. на суму 155 163,54 грн., у лютому 2015 р. на суму 118 165,09 грн., у березні 2015 р. на суму 67 661,83 грн., а всього на суму 340 990,46 грн. (т.1 а.с. 79-80).

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків та довідок за підписом головного бухгалтера ПАТ «НАК «Нафтогаз України» («Сальдо, підприємство «Мирнянський комунгосп» , «Операції по договору ..., підприємство «Мирнянський комунгосп» ) за кожним з договорів окремо, вбачається, що: за договором від 28.12.12 № 13/3207-БО-13 відповідачем фактично сплачено 141 581,85 грн., сума основного боргу - 319 879,66 грн.; за договором від 27.11.13 №541/14-БО-13 відповідачем фактично сплачено 86 753,19 грн., сума основного боргу - 336 826,65 грн.; за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 фактично сплачено 462,41 грн., сума основного боргу - 9 758,54 грн.; за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 фактично сплачено 44 135,21 грн., сума основного боргу - 296 855,25 грн. (т. 1 а.с. 106).

Крім того, позивачем було включено до грошових вимог суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн., на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 27.11.2014 року по справі №908/3923/14 (т.1, а.с.34-35).

У спеціалізованому друкованому засобі масової інформації Бюлетень Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.03.2015 року №314 на сторінці 62 розміщено текст оголошення щодо повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженими органами Комунального підприємства Мирнянський комунгосп (далі боржник) рішення про ліквідацію юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії або ліквідатора.(т.1 а.с. 190-194).

09.06.2015 року ПАТ НАК Нафтогаз України звернувся з вимогою №14/2-1090В до Ліквідаційної комісії Комунального підприємства Мирнянський комунгосп на суму 1 422 055,61 грн., яка ґрунтується на неналежному виконанні останнім своїх зобов'язань за вищевказаними договорами. (т.1 а.с. 16-20).

В матеріалах справи містяться докази направлення вимоги на адресу відповідача (т.1 а.с. 21-23).

Оскільки відповідач не надав відповідь на вказану вимогу, ПАТ НАК Нафтогаз України звернувся з позовом про включення грошових вимог в сумі 1 422 055, 61 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

З вимоги та матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав з простроченням, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 963 320,40 грн.

Крім основної заборгованості за природний газ, позивачем було нараховано також 3% річні, індекс інфляції та пеня.

1) за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13 в частині нарахування 3 % річних в сумі 7 255,33 грн. (за загальний період з 15.02.14 по 20.04.15); пені - 49 635,02 грн. (за загальний період з 15.02.14 по 20.04.15); інфляційних витрат - 114178,42 грн. (за загальний період з лютого 2014 р. по березень 2015 р.), а всього 171 068,77 грн.;

2) за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 частині нарахування 3 % річних в сумі 143,08 грн. (за загальний період з 15.02.14 по 20.04.15), пені - 1194,53 грн. (за загальний період з 15.02.14 по 20.04.15), інфляційних витрат - 2 618,32 грн. (за загальний період з лютого 2014 р. по березень 2015 р.), а всього 3 955,93 грн.;

3) за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 в частині нарахування 3 % річних в сумі 1003,70 грн. (за загальний період з 15.02.15 по 20.04.15), пені - 18 863,30 грн. (за загальний період з 15.02.15 по 20.04.15), інфляційних витрат - 32 976,56 грн. (за загальний період з лютого по березень 2015 р.), а всього 52 843,56 грн.

4) за договором від 28.12.12 №13/3207-БО-13 в частині нарахування 3 % річних в сумі 19 661,10 грн. (за загальний період з 14.02.13 по 20.04.15), пені - 33 335,61 грн. (за загальний період з 14.02.13 по 13.07.14), інфляційних витрат - 176043,54 грн. (за загальний період з березня 2013 р. по березень 2015р.), а всього 229 040,25 грн.

Позивач наголошує на тому, що оскільки відповідач залишив вимогу без розгляду, то це є підставою для звернення з позовом до господарського суду з вимогою про включення грошових вимог в сумі 1 422 055,61 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Обґрунтованим є рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального права та прийнято з дотриманням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1). Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3). До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4). Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше 2 і більше 6 місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5). Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч 6).

Частиною 8 ст. 111 ЦК України унормовано, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою 09.06.2015 року, яку відповідач повинен був розглянути не пізніше тридцяти днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора, що відповідачем не виконано.

Відповідач мав розглянути вимоги позивача та надіслати йому повідомлення про визнання або про відмову у визнанні його вимог, але в порушення вищенаведених норм, ніяким чином на вимогу позивача не відреагував.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з грошовими вимогами до відповідача 09.06.2015, тобто до закінчення встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що позивачем не порушено місячного строку на звернення до суду із даним позовом про зобов'язання включити його кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача в сумі 1 422 055,61 грн., які складаються із основної суми заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Положеннями ст. ст. 525, 526, 599 ЦК України закріплено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав з порушенням умов договорів щодо проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за договорами від 28.12.12 № 13/3207-БО-13, від 27.11.13 № 541/14-БО-13, від 24.01.14 № 985/14-КП-13 та від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 у загальному розмірі 963 320,10 грн., що відповідачем не спростовано.

Тому висновок суду щодо законної та обґрунтованої вимоги позивача про включення грошових вимог в сумі 963 320,10 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, яка виникла за наведеними вище договорами, колегія суддів вважає доведеним та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 Договорів, який передбачає, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

День фактичної сплати суми заборгованості (повне погашення існуючого боргу) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Аналогічний висновок міститься у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені за зазначеними договорами, вважає розрахунок здійснений судом першої інстанції, правильним з наступного.

Розрахунок пені було здійснено по кожному договору окремо, виходячи із суми боргу по кожному акту приймання-передачі, періоду прострочки, кількості днів прострочки, згідно п.7.2 договорів щодо застосування подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу та відповідно до вимог п.6 ст. 232 ГК України: а саме:

- за договором від 28.12.12 №13/3207-БО-13 (загальний період з 15.02.13 по 13.07.14) розмір пені становить 33 262,47 грн.;

- за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13 (загальний період з 15.02.14 по 20.04.15) розмір пені становить 49 580,59 грн.;

- за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 (загальний період з 15.02.14 по 20.04.15) розмір пені становить 1194,52 грн.;

- за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 (загальний період з 15.02.15 по 20.04.15) розмір пені становить 17 981,86 грн.

Позивач же в розрахунках за вказаними договорами помилково включає в період часу, за який здійснює нарахування пені, день фактичної сплати суми заборгованості (часткового погашення існуючого боргу). Ця сама помилка у розрахунках позивача щодо нарахування інфляційних втрат.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, які суд задовольнив частково, судова колегія вважає його правильним:

- за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13 - 3 % річних в сумі 7 242,36 грн. (загальний період з 15.02.14 по 20.04.15);

- за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 - 3 % річних в сумі 143,04грн. ( загальний період з 15.02.14 по 20.04.15);

- за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 - 3 % річних в сумі 946,02 грн. (загальний період з 15.02.15 по 20.04.15);

- за договором від 28.12.12 №13/3207-БО-13 - 3 % річних в сумі 19 636,99 грн. (загальний період з 15.02.13 по 20.04.15).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Виходячи з вищенаведеного, перевіривши розрахунок суду першої інстанції в частині інфляційної складової, колегія суддів погоджується з ним, а саме:

- за договором від 27.11.13 № 541/14-БО-13 інфляційних втрат - 100 669,14 грн. за загальний період з березня 2014р. по березень 2015 р.

- за договором від 24.01.14 № 985/14-КП-13 інфляційних втрат - 2 276,53 грн. за загальний період з березня 2014 р. по березень 2015 р.

- за договором від 29.12.14 № 1379/15-БО-13 інфляційних втрат - 11 991,06 грн. за березень 2015 року;

- за договором від 28.12.12 №13/3207-БО-13 інфляційних втрат - 110 287,18 грн. за загальний період з травня 2013 року по березень 2015 року.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання.

Доводи апелянта щодо не обґрунтування позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних колегія суддів відхиляє, оскільки в мотивувальній частині судового рішення суд посилається на норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

Інші доводи скаржника стосовно невірного розрахунку спростовуються вищенаведеним, тому до уваги колегією суддів не приймаються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення місцевого господарського суду повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2017 року у справі №908/1711/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2017 року у справі №908/1711/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через ОСОБА_1 апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано протягом п яти днів.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А. Марченко

ОСОБА_4

Надр. 5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу; 1-ДАГС;1-ГС Запорізької обл.