Ухвала

від 16.02.2018 по справі 927/105/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"16" лютого 2018 р.           м. Чернігів                     справа № 927/105/18

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №656 вих-18 від 08.02.2018

За позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури,

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600 в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Міністерства юстиції України,

код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001

Позивача-2: Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України,

код ЄДРПОУ 26332188, селище Домниця, Менський район, Чернігівська область, 15663

до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський»,

код ЄДРПОУ 00851436, вул. Миру, 46, с. Миколаївка, Менський район, Чернігівська область, 15663

Предмет спору: про стягнення заборгованості у розмірі 8248,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України подано позов до Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8248,40 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №Г-159 від 20.11.2017.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначає Конституційний суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (далі – Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України (далі – Виправний центр).

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Міністерства юстиції України, прокурором зазначено, що відповідно до п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, основними завданнями Мін'юсту є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.

Проте, як вбачається з матеріалів позову, у порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором не зазначено та жодним чином не обґрунтовано обставини нездійснення або неналежним чином здійснення Міністерством юстиції України захисту порушених інтересів держави у спірних відносинах.

Щодо представництва інтересів держави в особі Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України прокурор вказує, що Виправний центр, згідно з Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 №3679/144/15, є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органом управління якої є Міністерство юстиції України. Виправний центр є бюджетною неприбутковою установою, яка відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції (п. 2.1 Положення про установу). Фінансування Виправного центру здійснюється за рахунок коштів державного центру. Як зазначає прокурор, Положенням про державну установу «Домницький виправний центр №135» не визначено повноваження останнього щодо звернення до суду, відповідно і кошти для сплати судового збору кошторисом не передбачені, а тому прокурор вважає, що у нього наявні підстави для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).

Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Таким чином, кожна юридична особа має право звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також здатна мати та здійснювати процесуальні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 Положення про державну установу «Домницький виправний центр (№135)» Виправний центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, може мати інші печатки та штампи. Виправний центр є бюджетною неприбутковою установою.

Пунктом 4 цього Положення визначено повноваження Виправного центру, зокрема, центр здійснює інші повноваження, визначені законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 8 цього Положення начальник Виправного центру діє без довіреності від імені виправного центру, представляє його в усіх державних органах, підприємствах, установах та організаціях, а також у судах України.

Отже, вищевказаним Положенням передбачено право начальника Виправного центру представляти його у судах України.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтування прокурора щодо необхідності здійснення представництва інтересів держави в особі Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» у зв'язку з відсутністю повноважень останнього щодо звернення до суду є такими, що не відповідають чинному законодавству та Положенню про державну установу «Домницький виправний центр (№135)».

Відсутність у Виправного центру коштів для сплати судового збору також не є поважною причиною неможливості звернення до суду із відповідним позовом та підставою для звернення прокурором із таким позовом.

Таким чином, прокурором не обґрунтовано наявність підстав здійснення представництва у даному спорі від імені Міністерства юстиції України та Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України через нездійснення або неналежним чином здійснення державним органом захисту порушених інтересів держави та відсутність повноважень щодо звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом.

При цьому, прокурором у позовній заяві не наведено обґрунтувань, що Виправний центр є саме органом державної влади (його територіальним, структурним підрозділом тощо).

Також у позовній заяві прокурор вказує, що має місце порушення економічних інтересів позивачів. Так, протягом 2017 року на земельній ділянці, яка належить Виправному центру на праві постійного користування, вирощено сільськогосподарську продукцію – кукурудзу, 19047 кг якої продано відповідачу за договором купівлі-продажу від 20.11.2017 №Г-159, і за яку відповідач розрахувався частково.

Прокурор вважає, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань порушує економічні інтереси держави в особі позивача, ускладнює належну реалізацію функцій держави щодо реалізації державної політики у сфері виконання покарань.

Належних обґрунтувань та доказів, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, за яким Виправним центром відповідачу продано кукурудзу (по своїй суті лише певний товар) пов'язано із порушенням інтересів держави саме у сфері виконання покарань, прокурором суду не надано.

Так, прокурором не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між продажом товару за договором та забезпеченням реалізації прав засуджених.

Взаємовідносини між Виправним центром та Сільськогосподарським кооперативом «Миколаївський» є лише цивільними правовідносинами саме між двома юридичними особами при здійсненні ними своєї господарської діяльності (купівля-продаж товару) і направленні на досягнення лише майнового інтересу юридичної особи, а не здійсненням загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність у державної установи певних функцій, спрямованих на захист загальнодержавних інтересів (наприклад, у сфері виконання кримінальних покарань), не свідчить, що усі дії такої установи направлені саме на реалізацію загальнодержавних функцій, а не лише на отримання певних доходів від особистих господарських операцій.

Таким чином, економічні інтереси позивача, як суб'єкта господарських правовідносин, не є тотожними загальноекономічним інтересам держави.

Як вже зазначалось судом, з огляду на приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, не допускається здійснення прокурором представництва в суді в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а відтак і в інтересах Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Міністерства юстиції України.

Також, прокурором не обґрунтовано, у чому полягають економічні інтереси позивача - Міністерства юстиції України, у тому числі, пов'язані з виконанням кримінальних покарань та дотриманням прав засуджених тощо.

Отже, суд вважає, що прокурором у позовній заяві не обґрунтовано, у чому полягає порушення інтересів держави чи у чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, суд зазначає, що Виправний центр не позбавлений права самостійно звернутись до суду за захистом своїх майнових інтересів.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 р. “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, яка не втратила свою чинність, і враховується судом з урахуванням нової редакції Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

          За наведених підстав у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

          Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути прокурору без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток на 29 арк., у т.ч. оригінал платіжного доручення №34 від 11.01.2018.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя                                         В.В. Шморгун