Рішення

від 12.02.2018 по справі 922/4347/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р.Справа № 922/4347/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-С", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл", м. Харків про стягнення 189680,91 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 19 від 15.12.2017 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водограй-С" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором постачання № 24/04 П від 24.04.2015 р. у розмірі 200436,44 грн., пені у розмірі 2598,85 грн. та 3% річних у розмірі 282,76 грн., всього - 203318,05 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Під час підготовчого провадження позивачем було зменшено розмір позовних вимог (вх.№ 2208 від 25.01.2018 р.), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 186799,30 грн., 3% річних у розмірі 282,76 грн., пеню у розмірі 2598,85 грн. та судовий збір.

29 січня 2018 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018 р. о 10:45.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, в призначене судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки представника суд не повідомив. Крім того, відповідачем не було надано до суду відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд на підставі п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України та ч.2 ст. 178 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача та за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-С" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (покупець) було укладено договір постачання № 24/04П (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити крупи та балаклейну продукцію (товар) в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.3.3. договору, розрахунок за товар поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установи банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки, вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Пунктом 6.4. договору було передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п.3.3. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання простроченого зобов'язання.

Відповідно до п.8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року. У випадку, якщо не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного договору то строк дії договору вважається пролонгованим на один календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором було поставлено та передано відповідачу у власність товар згідно наступних товарно-транспортних накладних:

- PK-V-06578 від 05.10.2017 р. на суму 9870,00 грн.;

- PK-V-06648 від 11.10.2017 р. на суму 15328,80 грн.;

- PK-V-06807 від 18.10.2017 р. на суму 35841,72 грн.;

- PK-V-06894 від 23.10.2017 р. на суму 19123,20 грн.;

- PK-V-06933 від 25.10.2017 р. на суму 648,00 грн.;

- PK-V-06932 від 25.10.2017 р. на суму 28522,80 грн.;

- PK-V-07177 від 07.11.2017 р. на суму 32961,60 грн.;

- PK-V-07296 від 15.11.2017 р. на суму 38794,80 грн.;

- PK-V-07450 від 22.11.2017 р. на суму 52918,68 грн.;

- PK-V-07602 від 29.11.2017 р. на суму 12150,00 грн.

Згідно позову позивач вказує, що за поставлений товар відповідач здійснював часткові оплати суми боргу, які зараховувались в погашення заборгованості за попередні періоди поставки в порядку черговості. Таким чином внаслідок здійснення покупцем часткових оплат, борг за видатковою накладною № PK-V-06578 від 05.10.2017 р. становить 6146,84 грн. Станом на 02 грудня 2017 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором, відповідно до якого заборгованість відповідача складала 242436,44 грн.

05 грудня 2017 року відповідачем була здійснена часткова оплата товару за договором на суму 10000,00 грн., та 11 грудня 2017 року на суму 32000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Крім того, 26.12.2017 р. відповідачем здійснена оплата товару на суму 4000,00 грн. (платіжне доручення № 268), 28.12.2017 р. - на суму 3000,00 грн. (платіжне доручення № 289), 03.01.2018 р. - на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення № 303) та 23.01.2018 р. - на суму 1000,00 грн. (платіжне доручення № 350).

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 548,94 грн. згідно накладної № 111 від 23.11.2017 р. та на суму 88,20 грн. згідно накладної № 112 від 23.11.2017 р.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором у розмірі 186799,30 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 186799,30 грн. за договором позивачу.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням вищевикладеного сума основного боргу у розмірі 186799,30 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки позивача 3% річних, господарським судом було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 262,96 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, умови п.6.4. договору щодо нарахування пені, судом було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2349,58грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 186799,30 грн., 3% річних у розмірі 262,96 грн. та пені у розмірі 2349,58 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні, господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2841,18 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 628, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл" (61029, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 129; ідентифікаційний код 39217848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-С" (юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Руставелі, 32; фактична адреса: 61001, м. Харків, проспект Московський, 131-Б; ідентифікаційний код 39149092) суму основного боргу у розмірі 186799,30 грн., 3% річних у розмірі 262,96 грн., пеню у розмірі 2349,58 грн. та судовий збір у розмірі 2841,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_2