Ухвала

від 15.02.2018 по справі 367/1019/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1019/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/780/101/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 15.02.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 9 лютого 2018 року, якою відмовлено слідчому в арешті майна в кримінальному провадженні внесеному до ЄДРДР за № 12018110040000190 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.

Як видно з ухвали слідчого судді,слідчий звернувся до суду із клопотанням із якого видно, що 25 січня 2018 року, близько 15:30 год. за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська, 2-Ф/4, на території незавершеного будівництва ЖК «Карат», внаслідок порушення законодавства про охорону праці, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впав з висоти будівництва, в результаті чого отримав травми не сумісні з життям.

Виїздом слідчо-оперативної групи за вказаною адресою на території будівництва, на поверхні бетонного покриття, яке розміщене над вхідними дверима у під`їзд будинку виявлено тіло чоловіка без ознак життя, встановлено що даним чоловіком є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час огляду тіла виявлено на правій руці ОСОБА_7 тканинну рукавицю чорного кольору із прорезиненою поверхнею для долонь, поруч із тілом виявлено аналогічну рукавицю на ліву руку, які призначені для виконання різного роду будівельних робіт.

Під час досудового розслідування на даний час не отримано інформації про обставини даного випадку, не встановлено чи працював офіційно чи неофіційно ОСОБА_7 на вищевказаному будівництві, не встановлено службової особи відповідальної за охорону праці на будівництві, внаслідок дії чи бездіяльності якої стався вищевказаний випадок. Крім того, проводиться перевірка законності будівництва, оскільки в декларації про початок будівельних робіт та державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказані різні кадастрові номери земельної ділянки на якій проводиться будівництво.

На підставі викладеного, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:047:0206, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням, який розміщений на вищевказаній земельній ділянці за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві суборенди належить ОСОБА_8 .

Ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчий суддя обґрунтував тим, що слідчим у судовому засіданні та у клопотанні, яке було погоджено прокурором не доведено яким саме критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт. У судовому засіданні не було доведено необхідності арешту вказаного майна, а тому слідчий суддя відмовив слідчому у клопотанні про арешт майна у кримінальному провадженні №12018110040000190 від 26.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 271 ч 2 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:047:0206, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням, який розміщений на вказаній земельній ділянці, суборендарем якої є ОСОБА_8 , шляхом накладення заборони на відчуження, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою та багатоквартирним житловим будинком.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постановою слідчого від 05.02.2018 у кримінальному провадженні №12018110040000190 від 26.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:047:0206, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням, який розміщений на вказаній земельній ділянці, визнано речовим доказом. Вважає, що слідчим суддею не враховано, що вказана земельна ділянка повністю відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а саме на ній збереглися сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містяться відомості, що можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У клопотанні слідчого чітко зазначено, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчим суддею не враховано наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме того, що у разі відмови у накладенні арешту на майно, дана земельна ділянка може бути відчужена, а багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням, може бути перетворений або відчужений з метою уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності.

Також, слідчим суддею не враховано, що у разі відмови у накладенні арешту на дану земельну ділянку та багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням, кримінальне правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, триває, оскільки на вказаній земельній ділянці продовжується будівництво із порушеннями вимог законодавства про охорону праці. На підставі викладеного, вказану ухвалу суду вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі і арешт майна.

Згідно абзацу другого ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.

Щодо доводів апелянта про доведеність мети такого заходу забезпечення кримінального провадження, то вони є безпідставними.

На думку колегії суддів, ні слідчим ні прокурором не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно у виді земельної ділянки та багатоквартирного будинку в межах даного кримінального провадження за ч.2 ст. 271 КК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, висновки слідчого судді наведені ним в ухвалі, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді Ірпінського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 9 лютого 2018 року, якою відмовлено слідчому в арешті майна в кримінальному провадженні внесеному до ЄДРДР за № 12018110040000190 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4