Вирок

від 19.02.2018 по справі 308/11692/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/11692/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді обвинувальний акт із угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 1-кп/308/1031/17 (справа № 308/11692/17), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070170001391 від 13.10.2017 року, про обвинувачення, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тисянка, угорця, громадянина України, зареєстрованому та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із базовою середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

У середині серпня місяця 2017 року точного часу та дати не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124887000:10:011:0004 неподалік с. Тисаагтелек, яка відноситься до території природно - заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Притисянський» Тисаагтелекської сільської ради Ужгородського району, який утворений на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 року № 908, в особистих цілях, за допомогою власної ручної пили типу «Дружба 2», сокири з дерев`яною ручкою та ручної пилки з пластиковою ручкою умисно, з корисливою метою, без будь-якого на те дозволу та відповідних документів, всупереч встановленому законом порядку вчинив самовільну порубку 4-ох

дерев сироростучої деревини породи «тополя» діаметрами пнів 12, 13, 20 та 34 см, до ступеня припинення росту.

Після цього, з метою використання самовільно зрізаної деревини у власних цілях, 12 жовтня 2017 року у період часу з 08 години 00 хвилин по 12 годин 00 хвилин, продовжив розпилювання зрізаного дерева на менші частини, які одразу завантажив, на власну підводу для подальшого вивезення незаконно заготовленої деревини на територію свого дворогосподарства, однак був виявлений правоохоронними органами на місці вчинення незаконної порубки, після чого незаконно вирізану деревину, ручну пилу типу «Дружба 2», сокиру з дерев`яною ручкою та ручну пилку з пластиковою ручкою було вилучено працівниками Ужгородського районного відділення поліції.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд внаслідок незаконної рубки дерев на території природно - заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Притиснянський» Тисаагтелекської сільської ради Ужгородського району, обрахованої відповідно до постанови КМУ від 24 липня 2013 року № 541, який проведено Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області від 23 жовтня 2017, загальний розмір збитків, спричинених державним інтересам, становить 3878 гривні.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконна порубка дерев на території природно заповідного фонду.

В ході досудового розслідування між сторонами було укладено угоду про визнання винуватості від 17.11.2017 року між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури юристом 2-го класу ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 . За умовами п. 2 Угоди підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, а також: зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні; сприяти досудовому слідству. Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 246 КК України (чинна з 03.09.2017 року) призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 300 (5 100) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень. Підозрюваний погодився із запропонованим видом та мірою покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом під час судового засідання, у відповідності до ч. 4 ст. 474 КПК України, було з`ясовано в обвинуваченого, що він цілком розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбаченістаттею 473цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 після роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України за обставин викладених вище, пояснив, що цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, ст. 473, 394 і 424 КПК України, а також наслідки невиконання ним угоди, передбачені ст. 476 КПК України і наслідки умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 389-1 КК України, які були роз`яснені йому судом.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства та потерпілого, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючі покарання обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки вона відповідає вимогам закону, наслідки її укладення, оскарження та невиконання йому відомі та зрозумілі.

Захисник обвинуваченого також наполягав на її затвердженні.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився на призначення узгодженої міри покарання та наполягав на затвердженні угоди судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 17.11.2017 року і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Захисником обвинуваченого було заявлено клопотання про звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» свого підзахисного, оскільки він має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав усну згоду на застосування щодо нього амністії та підтвердив її письмові на клопотанні захисника, про що було внесено відповідний запис до журналу судового засідання.

Прокурор не заперечував про застосування амністії щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Як зазначено у п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно п. «а» ч. 2 ст. 10 застосування цього Закону здійснюється щодо: осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні одну неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , визнаний винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 246 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відтак слід на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 86 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень, внаслідок акту амністії.

Витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376, 474, 475, 393, 394, 395 КПК України, п. «в» ч. 1 ст. 1, ст. 3, 10, 11, 13 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 86 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень, внаслідок акту амністії.

Речові докази:

-гужову дерев`яну підводу з дровами різної довжини та породи, ручну пилу типу «Дружба 2», ручну пилку з пластиковою ручкою та сокиру з дерев`яною ручкою, які були визнані речовими доказами за постановою від 13.10.2017 року та за розпискою від 08.11.2017 року передані ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, - конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1