Постанова

від 04.12.2017 по справі 804/5349/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 р. Справа № 804/5349/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді членів колегії - суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАНСІ до Державної фіскальної служби України про скасування рішень №5625/34683253, №5585/34683253, №5606/34683253 від 18.07.2017р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

22.08.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНСІ» звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та просить:

- скасувати рішення ДФС №5625/34683253 від 18.07.2017р., №5585/34683253 від 18.07.2017р., №5606/34683253 від 18.07.2017р. про відмову у реєстрації податкових накладних №8 від 29.06.2017р. на суму 153 000 грн., №9 від 22.06.2017р. на суму 139 500 грн., № 11 від 23.06.2017р. на суму 3 500 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати ДФС прийняти рішення про реєстрацію податкових накладних №8 від 29.06.2017р. на суму 153000 грн., №9 від 22.06.2017р. на суму 139500 грн., № 11 від 23.06.2017р. на суму 3500 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних в термін, встановлений законодавством, тобто не пізніше 15.07.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до вимог діючого законодавства 03.07.2017р. на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки цукру та надання транспортних послуг, позивачем було сформовано та направлено для реєстрації у ЄРПН податкові накладні №8 від 29.06.2017р. на суму 153 000, 00 грн., №9 від 22.09.2017р. на суму 139 500,00 грн. та №11 від 23.06.2017р. на суму 3 500,00 грн. Проте реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено з підстав виявлення невідповідності обсягу постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 49.41: 1701 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію зазначених податкових накладних у ЄРПН. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем були надані 10.07.2017р. повідомлення №1,2,3 з поясненнями доданням копій підтверджуючих документів, проте позивачем було отримано оспорювані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних від 18.07.2017р. Позивач вважає, що дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства, з порушенням терміну, встановленого законодавством, оскільки позивач надав до ДФС всі необхідні документи, які підтверджують реальність поставки цукру покупцем та підтверджують реальність здійснення автоперевезення, а також всі необхідні форми електронної звітності, в тому числі надано Таблицю даних платника податків.

Представник позивача 04.12.2017р. подав клопотання про розгляд даної справи у порядку письмового провадження (а.с. 84).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 27.11.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.78).

18.10.2017р. представником відповідача до канцелярії суду були подані письмові заперечення, у яких відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що п.п.201.16.3 п.201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України. Представник відповідача вказує на те, що комісією ДФС були прийняті оспорювані рішення цілком правомірно, оскільки надані платником податків копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. з урахуванням Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. (далі - Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567). За викладеного, відповідач вважає, що рішення ДФС є такими, що не можуть бути скасовані, так як були прийняті виключно в межах діючого законодавства, а тому вважає дії відповідача правомірними (а.с. 62-64).

Також, 18.10.2017р. представником відповідача було подано до канцелярії суду клопотання про здійснення розгляду даної справи у порядку письмового провадження (а.с. 61).

Згідно до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, подані представниками позивача та відповідача клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, строки розгляду та вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження згідно до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих суду документів, колегією суддів встановлено наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНСІ» 06.11.2006р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, оф. 404, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 10.08.2012р. (а.с. 9).

03.07.2017р. позивачем для реєстрації у ЄРПН було направлено податкові накладні №8 від 29.06.2017р. на суму 153 000, 00 грн., №9 від 22.06.2017р. на суму 139 500,00 грн. та №11 від 23.06.2017р. на суму 3 500,00 грн. та згідно копій квитанцій №1 реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1701 (податкові накладні №8, №9); невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41. (податкова накладна №11) та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 20, 21, 26, 27, 31, 32).

07.07.2017р. та 10.07.2017р. на виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем до ДФС були направлені повідомлення №1,2,3 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненим податковим накладним до яких було додано копії документів, що підтверджують обсяги придбаних товарів та наданих послуг щодо перевезень, а саме: договору купівлі-продажу, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та податкових накладних (а.с. 25, 30, 35).

18.07.2017р. відповідачем були прийняті рішення за №5585/34683253, №5606/34683253, №5625/34683253 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., поданих позивачем, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК, що підтверджується його копією (а.с. 81, 82, 83).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних, позивачем було подано скарги від 24.07.2017р. за вих. №07/2, №07/3, №07/4, які рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 04.08.2017р. за №602/34683253, №603/34683253, №604/34683253 залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін, що підтверджується копіями відповідних скарг та рішень (а.с. 10-11, 12-14, 15-16, 17-18).

Позивач оспорює вищевказані рішення комісії ДФС України щодо відмови у реєстрації у ЄРПН податкових накладних позивача №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., просить їх скасувати, посилаючись на те, що висновок відповідача про відповідність вказаних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків №567 є неправомірним, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують реальність поставки цукру та автоперевезення, у тому числі і Таблицю даних платника податків.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За приписами п. 74.2 статті 71 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010р.(далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а) порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку обсягу різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017р. в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 01 січня 2017р. в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Разом з тим, як свідчить зміст копій Квитанції №1 про зупинення реєстрації податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., поданих позивачем, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України з підстав відповідності вказаних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказані Квитанції №1 не містять зазначення конкретного із двох критеріїв, визначених п. 6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН вказаних податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. (а.с. 21, 27, 32).

Зазначення ж у вказаних Квитанціях №1 та віднесення до п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків вказаних податкових накладних №8, №9 з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:1701 та у податковій накладній №11 з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД: 49.41 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації вказаних вище податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаних податкових накладних, орган ДФС не визначив у Квитанціях №1 конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Також, слід зазначити, що контролюючим органом ДФС у Квитанціях №1 про зупинення реєстрації податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. було запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 21, 27, 32).

Разом з тим, проаналізувавши зміст вказаного Вичерпного переліку документів Наказу №567, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога контролюючого органу ДФС щодо надання Таблиці даних платника податків, яка передбачена п. 4 наказу №567 суперечить вимогам вищенаведеного Вичерпного переліку, оскільки вказаний Вичерпний перелік документів Наказу №567 не містить взагалі пункту 4.

Разом з тим, пункт 4 міститься у Критеріях оцінки ступеня ризиків Наказу №567, яким передбачено порядок надання платниками податків інформації за встановленою формою щодо обміну документами між платниками податків та контролюючими органами в електронному вигляді засобами електронного зв'язку.

Таким чином, не визначення контролюючим органом у Квитанції №1 про зупинення реєстрації у ЄРПН податкових накладних конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказівка контролюючого органу ДФС про необхідність надання платником документів, які не передбачені Вичерпним переліком документів Наказу №567, зазначення у відповідній Квитанції причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

У відповідності до підпункту 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України 10.07.2017р. були надані повідомлення №1,2,3 та письмові пояснення, а також копії документів, що підтверджують реальність господарських операцій за наданими до реєстрації у ЄРПН податковими накладними №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.06.2017р., №11 від 23.06.2017р.

Разом з тим, контролюючим органом ДФС, 18.07.2017р. були прийняті рішення за №5625/34683253, №5585/34683253, №5606/34683253 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017р. №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації» (далі - постанова КМУ №190) (а.с. 81, 82, 83).

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і письмові пояснення надані позивачем разом з документами, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковими накладними №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., а також проаналізувавши і зміст вищенаведеного нормативно-правового акту, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані рішення не відповідають вимогам вищевказаної постанови КМУ №190, є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Абзацом 1 постанови КМУ №190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.

Згідно до абз. 2 постанови КМУ №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:

- не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.6 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень вбачається, що вказані рішення органу ДФС є не обґрунтованими, оскільки не містять чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкові накладні №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують господарські операції за вказаними податковими накладними, оскільки вказані рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, що надані документи складені з порушенням законодавства якого саме не зазначено, як не зазначено і документу, який складено з порушенням законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Також і у письмових запереченнях на позов представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийняття оспорюваних рішень з урахуванням наданих пояснень платником податку та документів на підтвердження господарських операцій, оформлених за накладними №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про скасування оспорюваних рішень, колегія суддів також виходить із того, що оспорювані рішення є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваних рішень, вказані рішення контролюючого органу ДФС не відповідають критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не надано належних і допустимих доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень з урахуванням обставин, встановлених судом та доказів, наданих позивачем.

Тоді як, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень відповідача у відповідності до вимог ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваних рішень є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про та скасування оспорюваних рішень №5625/34683253, №5585/34683253, №5606/34683253 від 18.07.2017р. підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ДФС прийняти рішення про реєстрацію податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. підлягає задоволенню частково лише в частині зобов'язання відповідача зареєструвати вказані податкові накладні у ЄРПН, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 2 ч. 2 ст. 162 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.

Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. у ЄРПН, вийшовши за межі позовних вимог з урахуванням вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України та п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також слід зазначити, що за приписами ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., поданих позивачем є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання ДФС прийняти відповідне рішення про реєстрацію податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти повноваження державного органу, а також втручатись у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, при цьому, колегією суддів враховується і те, що податкові накладні, реєстрацію в ЄРПН яких зупинено, реєструються у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних у ЄРПН у відповідності до вимог п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжних доручень №1765 від 16.08.2017р. та №1766 від 16.08.2017р. у розмірі 3 200 грн. 00 коп. з урахуванням ставки судового збору, встановленої ст. 4 Закону України Про судовий збір (а.с. 3, 4).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНСІ» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень №5625/34683253, №5585/34683253, №5606/34683253 від 18.07.2017р. та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України №5625/34683253, №5585/34683253, №5606/34683253 від 18.07.2017р. про відмову у реєстрації податкових накладних №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р. в ЄРПН.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа,8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №8 від 29.06.2017р., №9 від 22.09.2017р., №11 від 23.06.2017р., подані Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНСІ» (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, оф. 404, ЄДРПОУ 34683253).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНСІ» (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, оф. 404, ЄДРПОУ 34683253) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200 грн. 00 коп. (три тисячі двісті грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3