Рішення

від 29.01.2018 по справі 805/3986/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 р. Справа№805/3986/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьова І.В,

при секретарі - Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача - ОСОБА_2І за довіреністю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОМЕГАСТРОЙ» до відповідача ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОМЕГАСТРОЙ» (далі позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким було донараховані грошові зобов'язання на загальну суму 7668 903 гривні 00 копійок, з яких 6135122 грн. податкові зобов'язання 1553781 штрафні (фінансові санкції).

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 а.с.240).

20 листопада 2017 року позивач звернувся з заявою про відстрочку сплати судового збору до прийняття судом рішення по справі.

Ухвалою суду від 21 листопада 2017 року у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору відмовлено, у зв'язку з тим, що не зазначені підстави для відстрочення сплати судового збору (т.1 а.с.250).

Заявою від 22 листопада 2017 року позивачем було надано клопотання про відстрочення сплати судового збору з додатками, які підтверджує скрутний стан позивача.

Ухвалою суду від 22 листопада 2017 року відкрито провадження по справі.

Відповідачем 05 грудня 2017 року надано клопотання, в якому представник відповідача просить суд зупинити провадження для надання заперечень проти позову та додаткових доказів у справі.

Ухвалою 05 грудня 2017 року , суд зупинив провадження до 19 грудня 2017 року.

19 грудня 2017 року до суду було надано відзив до позову та пояснення на відзив, у підготовчому засіданні з'ясувалось, що як позивачу та і відповідачу потрібно більш часу для надання нових доказів, у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 16 січня 2018 року.

В судовому засіданні 16 січня 2018 р. Донецьким окружним адміністративним судом, керуючись ст. 223 , була оголошена перерва до 23 січня 2018 р. на 10:30 для надання нових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено з 23 січня 2018 р. на 29 січня 2018 р. о 12:00 для надання нових доказів по справі.

Ухвалою від 29 січня 2018 р було закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті , клопотання представника позивача про відстрочення сплату судового збору до прийняття судом рішення по справі було задоволено та призначено судовий розгляд справи на 29 січня 2018 року на 12:15 год.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що в акті перевірки зроблений необґрунтований висновок, що операції з контрагентами ТОВ Преміум Юкрейн (код за ЄДРПОУ 40240917) за квітень 2016 року, ТОВ ОСОБА_4 Сервіс (код за ЄДРПОУ 40234133) за жовтень 2016 року, ТОВ Вітара-Груп (код за ЄДРПОУ 40526149) за листопад 2016 року, ТОВ Грінбокс Студіо (код за ЄДРПОУ 40526683) за грудень 2016 року, ТОВ Анако-Інвест (код за ЄДРПОУ 40792938) за період з 01.12.2016 по 28.02.2017, ТОВ Атлен Торг (код за ЄДРПОУ 40925446) за січень 2017 року, ТОВ Парма Альянс (код за ЄДРПОУ 40964443) за лютий 2017 року, ДП Трансгарант-Україна (код за ЄДРПОУ 32667198) за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року, ТОВ Металургртанс (код за ЄДРПОУ 33074226) за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року не мали реального товарного характеру, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Такий висновок є недоведеним й не відповідає дійсності. Обставини, викладені в Акті перевірки, на підставі яких зроблені висновки про відсутність ділової мети в досліджуваних операціях, суперечать дійсності й наявним документам. Разом з тим, позивач вказує на те, що в нього наявна первинна документація по господарській операції з контрагентом, а також докази руху активів. В свою чергу, позивач не поставлений в залежність від діяльності свого контрагента, отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення у яких зазначив, що під час проведення перевірки позивача було встановлено укладення договорів без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортних накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; Специфікації до Договору; первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; рух придбаних товарів по номенклатурі по ланцюгам постачання. Крім того наявна дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

Таким чином позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ ТОВ Преміум Юкрейн (код за ЄДРПОУ 40240917) за квітень 2016 року, ТОВ ОСОБА_4 Сервіс (код за ЄДРПОУ 40234133) за жовтень 2016 року, ТОВ Вітара-Груп (код за ЄДРПОУ 40526149) за листопад 2016 року, ТОВ Грінбокс Студіо (код за ЄДРПОУ 40526683) за грудень 2016 року, ТОВ Анако-Інвест (код за ЄДРПОУ 40792938) за період з 01.12.2016 по 28.02.2017, ТОВ Атлен Торг (код за ЄДРПОУ 40925446) за січень 2017 року, ТОВ Парма Альянс (код за ЄДРПОУ 40964443) за лютий 2017 року, ДП Трансгарант-Україна (код за ЄДРПОУ 32667198) за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року, ТОВ Металургртанс (код за ЄДРПОУ 33074226) за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року не мали реального товарного характеру, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (т.4 а.с.203,216)

Представник відповідача у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

Позивач є юридичною особою й зареєстровано 29 травня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 38199713. (т.1 а.с. 229-236).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідачем у період з 11 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 06 вересня 2017 року за № 1019 було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками. За результатами перевірки Відповідач склав акт перевірки від 22 вересня 2017 року №615/05-99-14-14/38199713 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача з придбання матеріалів та послуг від конрагентів - постачальників: ТОВ Преміум Юкрейн (код за ЄДРПОУ 40240917) у квітні 2016 року на суму сумнівного ПДВ 516714,27 грн., які включені до складу податкового кредиту травня 2016 року на суму ПДВ 91076 грн., червня 2016 року на суму ПДВ 325756 грн., липня 2016 року на суму ПДВ 49968 грн., серпня 2016 року на суму ПДВ 49914 грн.; ТОВ ОСОБА_4 Сервіс (код за ЄДРПОУ 40234133) у жовтні 2016 року на суму сумнівного ПДВ 833696,00 грн., які включені до складу податкового кредиту листопада 2016 року на суму ПДВ 833696 грн.;ТОВ Вітара-Груп (код за ЄДРПОУ 40526149) у листопаді 2016 року на суму сумнівного ПДВ 583420,00 грн., які включені до складу податкового кредиту листопада 2016 року на суму ПДВ 583420 грн.; ТОВ Грінбокс Студіо (код за ЄДРПОУ за 40526683) у грудні 2016 року на суму сумнівного ПДВ 1000058,00 грн., які включені до складу податкового кредиту грудня 2016 року на суму ПДВ 1000058,00 грн.; ТОВ Анако-Інвест (код за ЄДРПОУ 40792938) у грудні 2016 року на суму сумнівного ПДВ 300551,00 грн., січні 2017 року на суму сумнівного ПДВ 996020,00 грн. та у лютому 2017 року на суму сумнівного ПДВ 215000,00 грн., які включені до складу податкового кредиту січня 2017 року на суму ПДВ 1296571 грн. та лютого 2017 року на суму ПДВ 215000 грн; ТОВ Атлен Торг (код за ЄДРПОУ 40925446) у січні 2017 року на суму сумнівного ПДВ 562529,04 грн., які включені до складу податкового кредиту січня 2017 року на суму ПДВ 464610 грн. та лютого 2017 року на суму ПДВ 97919 грн; ТОВ Парма Альянс (код за ЄДРПОУ 40964443) у лютому 2017 року на суму сумнівного ПДВ 167500,00 грн., які включені до складу податкового кредиту лютого 2017 року на суму ПДВ 167500 грн.; ДП Трансгарант-Україна (код за ЄДРПОУ 32667198) у січні 2017 року на суму сумнівного ПДВ 218412,87 грн. та у лютому 2017 року на суму сумнівного ПДВ 206250,11 грн., які включені до складу податкового кредиту січня 2017 року на суму ПДВ 218413 грн. та лютого 2017 року на суму ПДВ 206250 грн; ТОВ Металургтранс (код за ЄДРПОУ 33074226) у січні 2017 року на суму сумнівного ПДВ 329360,97 грн. та у лютому 2017 року на суму сумнівного ПДВ 205609,18 грн., які включені до складу податкового кредиту січня 2017 року на суму ПДВ 90450 грн. та лютого 2017 року на суму ПДВ 444520 грн. чим порушено: пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ без підтверджуючих документів та по операціям з якими не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля - продаж товару та послуг, що не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 6135122,00 грн. у т.ч.: по періодам: травень 2016 року на суму 91076 грн., червень 2016 року на суму 325756 грн., липень 2016 року на суму 49968 грн., серпень 2016 року на суму 49914 грн., листопад 2016 року на суму 1417116 грн., грудень 2016 року на суму 1000058 грн, січень 2017 року на суму 2070044 грн., лютий 2017 року на суму 1131190 грн. /т.1 а.с. 40/.

За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2017 року № НОМЕР_2, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість на 6 135 122,00 грн., за штрафними санкціями на 1 533 781,00 грн. /т.1 а.с. 39/.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Преміум Юкрейн було укладено договір купівлі-продажу від 20 квітня 2016 року №3. /т.2 а.с. 41/. Відповідно до п 1.1. договору Продавець передає Покупець (позивач) приймає у власність та оплачує товари в кількості та асортименті згідно з рахунками.

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того, що у позивача були відсутні: товарно-транспортних накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; Специфікації до Договору; первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; рух придбаних товарів по номенклатурі по ланцюгам постачання. Крім того наявна дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

Відповідач в акті зазначає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2016 року у сумі 516714грн.27 коп. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ Преміум Юкрейн які не можуть розглядатись я якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного здійснення операцій, позивачем було надано: платіжні доручення від 12 травня 2016 року №901, від 24 травня 2016 року №923, від 24 травня 2016 року №924; рахунки на оплату послуг постачальника за квітень 2016 року №6, №8-16 від 29 квітня 2016 року; прибуткові накладні за квітень 2016 року №6 -№ 16 від 29 квітня 2016 року; оборотно - сальдові відомості по рахунку 631 за 01 квітня 2016 року по 01 липня 2017 року; акти списання товарів №15, №16, №17 від 30 травня 2017 року; товарно - транспортна накладна від 29 квітня 2016 року; відомості про вантаж. /т.2 а.с. 44-109/.

В акті перевірки зазначено, що було проведено аналіз ТОВ Преміум Юкрейн , та встановлено: що відсутня інформація про кількість працюючих звіт форми 1ДФ за ІІ квартал 2016 року не подавався; керівник та бухгалтер в одній особі; об'єкти оподаткування відсутні; значний обсяг оформлених документально операції з придбання реалізації товару; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 Сервіс було укладено договір купівлі - продажу від 20 жовтня 2016 року №2010./т.2 а.с.110/

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що відсутні: заявки покупця, специфікації та рахунки до Договору; первинні документів, щодо розрахунків з ТОВ ОСОБА_4 Сервіс ; відсутній перехід права власності між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 Сервіс , та як наслідок купівля - продаж товару; товарно-транспортні накладні; прибуткові ордери; журналу обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічної документації та відповідних сертифікатів, що підтверджують якість та відповідність товару, первинних документів, що підтверджують подальше використання придбаних матеріалів; руху придбаних товарів по номенклатурі по ланцюгом постачання; переходу права власності між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 Сервіс , та як наслідок купівлю - продаж товару не можливо підтвердити реальність здійснення операцій з постачання ТМЦ від ТОВ ОСОБА_4 Сервіс . Крім того, відповідач вказує на дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку;

На підставі викладеного, відповідач робить висновок, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за жовтень 2016 року у сумі 833696,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ ОСОБА_4 Сервіс , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності операцій з ТОВ ОСОБА_4 Сервіс за жовтень 2016 року, позивачем надано видаткові накладні №72-№78,№129,№130,№141 від 31 жовтня 2016 року, оборотно - сальдова відомість по рахунку 631 за період з 01 жовтня 2016 року по 01 липня 2017 року, картка рахунку 631 за 4 квартал 2016 року, акти списання товарів №36-39 від 31 жовтня 2016 року, товарно - транспортна накладна від 31 жовтня 2016 року №31/10-1. На підтвердження розрахунків позивачем надано договір про переведення боргу від 04 листопада 2016 року №2012/16 укладений між ТОВ Старк-груп , ТОВ ОСОБА_5 Сервіс та позивачем, договір про переведення боргу від 04 листопада 2016 року №2112/16 ПБ укладений між ТОВ Смартхолд ТОВ ОСОБА_5 Сервис та позивачем, платіжні доручення від 4 листопада 2016 року № 1044-1051,1053,1054,1085, акти звірки розрахунків, реєстр послуг з експедирування та супроводу вантажів за грудень 2016 року /т.2 а.с. 110-155 т.5 а.с. 28-36/.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем, було проведено аналіз ТОВ ОСОБА_4 Сервіс , та встановлено: відсутня інформація про кількість працюючих звіт форми 1ДФ за ІV квартал 2016 року не подавався;керівник та бухгалтер в одній особі; об'єкти оподаткування відсутні; значний обсяг оформлених документально операції з придбання реалізації товару; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Вітара - Груп було укладено договір купівлі - продажу від 24 листопада 2016 року /т.2 а.с. 150/.

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортних накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; Специфікації до Договору; первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; рух придбаних товарів по номенклатурі по ланцюгам постачання; відсутність переходу права власності за договором; відсутність документів про сплату за отриманий товар. Крім того наявна дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

У зв'язку з чим відповідач робить висновок про безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за листопад 2016 року у сумі 583420,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ Вітара-Груп які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем було надано видаткові накладні від 28 листопада 2016 року №20-26, рахунки від 28 листопада 2016 року № 20-26, оборотно - сальдова відомість по рахунку 631 з 01 листопада 2016 по 01 липня 2017 року, акт списання товарів від 30 листопада 2016 року № 42-44, товарно - транспортна накладна від 28 листопада 2016 року № 28/11-1. На підтвердження сплати за отриманий товар надано договір переведення боргу від 29 листопада 2016 року № 2911/16 ПБ, укладеного між позивачем, ТОВ Старк-груп та ТОВ Вітара-Груп й договору переведення боргу від 04 січня 2017 року № 2017/0401 В-Л-О, укладеного між позивачем, ТОВ ЛОГИТОРГ та ТОВ Вітара-Груп , платіжне доручення від 12 січня 2017 року./т. 2 а.с. 150 - 191/.

Висновки щодо ТОВ "ВІТАРА-ГРУП" було зроблено відповідачем, про що зазначено в акті, на підставі опрацювання зібраної узагальненої податкової інформації складеної Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області стосовно, відповідно до якої, Договір про визнання електронних документів з ТОВ "ВІТАРА-ГРУП" розірвано; господарська діяльність ТОВ "ВІТАРА-ГРУП" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій); неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Гринбокс Студио було укладено договір купівлю - продаж від 01 грудня 2016 року № 01-12/16 ГС - О /т.2 а.с.193/.

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортних накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; Специфікації до Договору; первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; відсутність журналу реєстрації договорів; відсутність підтвердження взаємовідносин між постачальником (замовником) та перевізником; відсутність рахунків за надані постачальником послуги; відсутність підтвердження взаємовідносин між постачальником (замовником) та перевізником.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Грінбокс Студіо грудень 2016 року у сумі 1 000058,00 грн.; по податковим накладним , отриманим від ТОВ Грінбокс Студіо , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем було надано: прибуткові накладні від 05 грудня 2016 року № 57-63, рахунок на оплату від 05 грудня 2016 року №57-63; договором про надання послуг з експедирування і супроводу вантажів від 01 грудня 2016 року №0112/16/ГС-О з додатком від 30 грудня 2016 року №1; актами надання послуг від 05 грудня 2016 року №64-68; платіжними дорученнями від 20 грудня 2016 року №1120 - 1124, від 22 грудня 2016 року №1134 -1139, від 07 лютого 2017 року №1212; актами списання товарів від 30 січня 2017 року №2, №3, від 31 січня 2017 року №6, товарно-транспортними накладними від 05 грудня 2016 року № 05/12-1 оборотно - сальдові відомості по рахунку 631 за грудень 2016 року./т.2 а.с. 193-240/

Відповідач в акті перевірки зазначає, що проведеним аналізом щодо ТОВ Грінбокс Студіо , встановлено: відсутня інформація про кількість працюючих звіт форми 1ДФ за ІІ квартал 2016 року не подавався; керівник та бухгалтер в одній особі; об'єкти оподаткування відсутні; значний обсяг оформлених документально операції з придбання реалізації товару; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності. Крім зазначеного відповідач посилається на податкову інформацію ГУ ДФС у м. Києві складену по ТОВ Грінбокс Студіо . В цій інформації зазначено що з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ ГРІНБОКС СТУДІО за місцезнаходженням, про зміну свого місцезнаходження не повідомляв ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. В результаті аналізу єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Грінбокс Студіо протягом листопада-грудня 2016 року було придбано різноманітні послуги та товари, а реалізовано іншу групу товарів та послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Анако -Інвест , код за ЄДРПОУ 40792938, було укладено договір купівлі продажу від 15 грудня 2016 року № 1512/16 А-О. /т.2 а.с.241/

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортних накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; відсутність довіреностей на отримання товару; відсутність первинних документів, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; дефектність первинних документів, наданих до перевірки; невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку; відсутність переходу права власності між позивачем та ТОВ Анако-Інвест , та як наслідок купівля - продаж товару.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Анако-Інвест з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2017 року 2016 року на загальну суму 1511571,00 грн., у т.ч.: за грудень 2016 року на суму - 300551,00 грн., за січень 2017 року на суму - 996020,00 грн., за лютий 2017 року на суму - 215000,00 грн.. Також, в акті зазначено, що не можливо підтвердити реальність здійснення операцій з постачання ТМЦ, тому дані операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а податкові накладні, отримані від ТОВ Анако-Інвест які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем було надано: рахунок на оплату від 30 грудня 2016 року №224-226, видаткові накладні від 30 грудня 2016 року №225-227, від 10 січня 2017 року №16 -№21 від 31 січня 2017 року №139- №146, від 28 лютого 2017 року № 280 - 282; рахунок на оплату від 28 лютого 2017 року №280-282; платіжні доручення від 19 січня 2017 року №1168, від 20 січня 2017 року №1177 - 1182, від 04 квітня 2017 року №1261-1262; оборотно -сальдові відомості по рахунку 631 за період з 01 грудня 2016 по 01 липня 2016 року та по рахунку 221 за період з 01 грудня 2017 року по 12 червня 2017 року, актами списання товарів від 31 січня 2017 року №5,№6; товарно-транспортними накладними, від 30 грудня 2016 року № 30/12-1, від 10 січня 2017 року №10/01-1, від 28 лютого 2017 року №28/02-1, від 31 січня 2017 року №31/01-1 та іншими документами./т.3 а.с. 1-59/.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що проведеним аналізу ТОВ Анако-Інвест встановлено: директор та головний бухгалтер в одній особі, з моменту реєстрації підприємство не надавало звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (ЄСВ); основний вид діяльності не спеціалізована оптова торгівля; зареєстрований платником ПДВ - з 01.10.2016; значний обсяг оформлених документально ТОВ Анако-Інвест (операцій з придбання та реалізації товару ; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності; віддаленість контрагентів один від одного, що передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, високого рівня оплати праці, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (менеджерів, комірників, бухгалтерів, працівників складу та інших); відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем, та ТОВ Атлен Торг ЄДРПОУ 40925446 було укладено договір купівлі-продажу від 04 січня 2017 року. /т.3 а.с. 60/

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортні накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; специфікації до Договору; довіреності на отримання Товару; первині документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; перехід права власності між позивачем та ТОВ Атлен Торг , та як наслідок купівля - продаж товару. Крім того, відповідач зазначає про дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що не можливо підтвердити фактичне виконання операції та позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року на суму 562529,00 грн., по податковим накладним, отриманим від ТОВ Атлен Торг , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем було надано: видаткові накладні від 16 січня 2017 року №52 - №59; рахунки на оплату від 16 січня 2017 №52 - №59; платіжні доручення від 24 січня 2017 року №1192, від 25 січня 2017 року №1193 - №1198; актами списання товарів від 31 січня 2017 року №4, №6, товарно-транспортна накладна від 16 січня 2017 року № 16/01-1; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2017 року. /т.3 а.с. 60-92/.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що під час проведеного аналізу ТОВ Атлен Торг встановлено: директор та головний бухгалтер в одній особі, моменту реєстрації підприємство не надавало звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) на підприємстві працює 1 особа; зареєстрований платником ПДВ - з 01.12.2016; значний обсяг оформлених документально ТОВ Атлен Торг операцій з придбання та реалізації товару ; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності; віддаленість контрагентів один від одного, що передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, високого рівня оплати праці, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (менеджерів, комірників, бухгалтерів, працівників складу та інших); відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Парма Альянс було укладено договір купівлі-продажу від 15 лютого 2017 року №1502/17 П-О /т.3 а.с. 92/.

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: товарно-транспортні накладні; журнал обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1, ведення якого передбачено Наказом міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; нормативно-технічна документація та відповідні сертифікати, що підтверджують якість та відповідність товару; заявки на придбання запасних частин; специфікації до Договору; довіреності на отримання Товару; акти списання Товару; первині документи, що підтверджують подальше використання придбаних запасних частин; переходу права власності між позивачем та ТОВ Парма Альянс , та як наслідок купівля - продаж товару; руху придбаних товарів по номенклатурі по ланцюгом постачання. Крім того, відповідач зазначив про дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що не можливо підтвердити фактичне виконання операції та позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року на суму 167500,00 грн., по податковим накладним, отриманим від ТОВ Парма Альянс , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем було надано: договір про переведення боргу від 23 лютого 2017 року №2302/17 ПБ; видатковими накладними від 22 лютого 2017 року №136 - №138; рахунки на оплату від 22 лютого 2017 року №136 - №138; товарно-транспортна накладна від 22 лютого 2017 року №22/02-1; оборотно - сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01 лютого 2017 року по 01 липня 2017 року; платіжне доручення від 23 лютого 2017 року № 1234-№1236 /т.3 а.с. 92-111, т.5 а.с. /

В акті перевірки, відповідачем зазначено, що проведеним аналізом ТОВ Парма Альянс встановлено: директор та головний бухгалтер в одній особі, з моменту реєстрації підприємство не надавало звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) на підприємстві працює 1 особа; зареєстрований платником ПДВ - з 01.01.2017; значний обсяг оформлених документально ТОВ Парма Альянс операцій з придбання та реалізації товару ; різноплановість придбаних та проданих товарів; відсутня інформація про виробничі потужності; віддаленість контрагентів один від одного, що передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, високого рівня оплати праці, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (менеджерів, комірників, бухгалтерів, працівників складу та інших); відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та Дочірнім підприємством Трансгарант - Україна , було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування від 18 листопада 2016 року №1-155/11-16. /т.3 а.с. 112/

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: письмові заявки позивача; рахунки виставлені Експедитором; товарно-транспортні документи (залізничні накладні, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення); відповідні рахунки та регістри синтетичного та аналітичного обліку, послуг (журнали ордери, оборотно-сальдові відомості та інші), на яких систематизовані та відображені первинні документи по здійснених фінансово-господарських операціях по наданим послугам від ДП Трансгарант-Україна .

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що не можливо підтвердити фактичне виконання операції та позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року у сумі 424663,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ДП Трансгарант-Україна , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операції позивачем надано: платіжні доручення від 18 листопада 2016 року № 1062, від 28 листопада 2016 року №1077, від 06 грудня 2016 року №1100, від 07 грудня 2016 року №1105, від 08 грудня 2016 року №1104, від 06 грудня 2016 року №1113, від 21 грудня 2016 року №1125, від 21 грудня 2016 року №1126, від 05 січня 2017 року №1149, від 11 січня 2017 року №1153, від 16 січня 2017 року №1157, від 19 січня 2017 року №1173, від 27 січня 2017 року №1208, від 06 лютого 2017 року №1211, від 08 лютого 2017 року №1213, від 13 лютого 2017 року №1219, від 02 березня 2017 року №1238, від 30 березня 2017 року №1256, від 21 квітня 2017 року №1276, від 30 березня 2017 року №1256; акти виконаних робіт від 30 листопада 2016 року №1/16, №2/16, від 31 грудня 2016 року, №3/16, №04/16, №01/16П, №02/16П, №01/17 , №01/17, №01/17П від 01 лютого 2017 року №02/17П від 28 лютого 2017 року №03/17 від 31 березня 2017 року; оборотно - сальдова відомість по рахунку 631 за січень 2017 року по квітень 2017 року; вантажно - транспортні накладні /т.3 а.с.112-251, т.4 а.с.1-35/

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Металургтранс було укладено договір від 27 жовтня 2016 року № 119 ТЕО/16. Предметом договору є надання транспортно - експедиторських послуг.

Відповідач робить висновок про укладання договору без мети його реального здійснення виходячи з того що у позивача були відсутні: письмові заявки; рахунки виставлені Експедитором; товарно-транспортні документи (залізничні накладні, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення); відповідні рахунки та регістри синтетичного та аналітичного обліку, послуг (журнали ордери, оборотно-сальдові відомості та інші), на яких систематизовані та відображені первинні документи по здійснених фінансово-господарських операціях по наданим послугам від ДП Трансгарант-Україна .

На підставі викладеного, відповідач зробив висновок про безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 року у сумі 534970,15 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ Металургртанс , які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактичного виконання операції позивачем було надано: акти наданих послуг від 31 жовтня 2017 року за №03/158, №04/189,від 28 лютого 2017 року № 05/385, №05/385.1; платіжні доручення від 01 грудня 2016 року №1093, від 28 грудня 2016 №1146, №1147, від 19 січня 2017 року №1170, №1174, від 27 січня 2017 року № 1207, від 31 березня 2017 року №1258; оборотно - сальдові відомості по рахунку 631 за період з січня 2017 по липень 2017 року; вантажні накладні.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість позивача з додатками, за квітень - серпень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року (т.5 а.с. 211 -250, т.6 а.с. 1-3). Щодо правильності оформлення, та своєчасності подання спір відсутній, з приводу оформлення та наявності податкових накладних спір також відсутній. Податкові накладні за спірними операціями з квитанціями про прийняття податковім органом надані до матеріалів справи (т.5 а.с. 47-207). Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин, контрагенти позивача та позивач, були внесені до ЄДР та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також підтверджується актом перевірки.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну,інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996 - ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно статті 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем до матеріалів справи було надано первинні документи щодо спірних операцій, перелік їх зазначено вище.

У судовому засіданні було досліджено товарно -транспортні та вантажно - транспортні накладні, тобто спростовується твердження відповідача, про відсутність підтвердження транспортування.

Щодо відсутності нормативно-технічної документації та відповідних сертифікатів, що підтверджують якість та відповідність товару, специфікації до договору, суд зазначає, що вказані документи, не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не фіксують та не підтверджують господарські операції, а підтверджують якість товару та його технічні характеристики.

Позивачем було підтверджено відсутність, на момент перевірки, заявок на придбання відповідних товарів, та було надано пояснення, що відповідно умов договорів вони подавались в електронною поштою, а не були надані до перевірки у зв'язку з тим, що не зберігалися у позивача в паперовій формі. Не було надано також журналу обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1. З цього приводу суд зазначає, що документи та інші данні, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема, відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Суд не приймає твердження відповідача, що ознакою безтоварної операції є не співпадіння номенклатури товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у постачальників, оскільки відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Слід також зазначити, Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки зазначено, що висновки щодо контрагентів відповідача зроблені на підставі інформацію з Аналітичної системи співставлення, Обліку платників податків, Обробки податкової звітності Системи Податковий блок .

Суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, податкових інформаціях згідно інформаційних баз ДФС.

Водночас всі висновки про порушення Позивачем податкового законодавства зроблена Відповідачем на підставі АІС Податковий блок та податкових інформацій щодо контрагентів Позивача, отриманих від інших податкових органів та інформацій щодо контрагентів Позивача, отриманих від інших податкових органів, які в свою чергу також надані на підставі інформаційної бази.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем не було отримано товар лише з тих підстав, що на його думку за податковою інформацією контрагент на мав змоги поставити продукцію, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочинну не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентами, без дослідження фактичного руху активів.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів.

Стосовно посилання відповідача на те, що у контрагентів відсутня необхідна чисельність працівників, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, суд зазначає, що вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту безтоварності операцій позивача або його контрагентів.

Таким чином, доводи, на які посилається відповідач не можуть вважатися належними та допустимими доказами нереальності здійснення господарських операцій, та не можуть свідчити про відсутність факту придбання робіт чи послуг позивачем у контрагентів-постачальників, оскільки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами.

Висновки акту перевірки є необ'єктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

При цьому суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що отримання товарів позивачем не відбувалось, позаяк цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу, щодо контрагента позивача, без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності дослідження реального руху товарів.

Слід зазначити, що позивачем надані платіжні документи, якими підтверджується проведення розрахунків з контрагентом по спірним господарським операціям, а факт отримання товару товарно транспортною накладною.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що придбані товари, обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар фактично не постачалися, в ході перевірки не встановлені.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Позивачем надано видаткові накладні, які складалися по придбаним товарам, документи на підтвердження їх транспортування, та оплата.

Так, в силу приписів пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагента позивача може свідчити лише про можливі порушення ним норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій з позивачем не спроможна.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, відповідачем не представлено.

На підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, операції з якими досліджувались в ході перевірки та не визнані податківцями як реальні.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагента.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем 22 листопада 2017 року повторно було надано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення по справі. До клопотання було надано докази скрутного фінансового становища. Клопотання судом задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» , розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає 1600 грн.

З аналізу наведених норм вбачається, що за подання до адміністративного суду даного адміністративного позову з вимогами майнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 115 033 (Сто п`ятнадцять тисяч тридцять три) гривнi 54 копiйки.

Оскільки під час подання адміністративного позову позивачем судовий збір сплачений лише 1600 грн.

В задоволені позовних вимог задоволено у повному обсязі, та враховуючи, те що в інший частині сплати судового збору (113 433,54 грн.) було відстрочено до вирішення цієї справи по суті, з Відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 113 433,54 грн. на користь Державного бюджету України та стягнути суму сплаченого за подання позову на користь позивача 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246,250,295 КАС України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОМЕГАСТРОЙ» (85032, Донецька область, Добропільський район, с. Добропілля, Промзона №1, вул. Промислова, буд. 18, офіс 2, код ЄДРПОУ 38199713) до ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114)- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.10.2017 року № 004281414 на загальну суму 7 668 903 (Сiм мiльйонiв шiстсот шiстдесят вiсiм тисяч дев`ятсот три) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області (87526, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОМЕГАСТРОЙ» (85032, Донецька область, Добропільський район, с. Добропілля, Промзона №1, вул. Промислова, буд. 18, офіс 2, код ЄДРПОУ 38199713) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1600 (Одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області (87526, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 113 433 (Сто тринадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 54 коп.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шинкарьова І.В.