МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2018 р. справа № 814/2608/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянув в порядку письмового провадження справу
за позовом: Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003
до відповідача: Кооперативного підприємства «Березанський центральний ринок», вул. Суворова, 57, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400
про: накладення стягнення у розмірі від п'яти до восьми мінімальних заробітних плат,
ВСТАНОВИВ:
Головне Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області (надалі - позивач) звернулось з позовом до кооперативного підприємства «Березанський Центральний ринок» про застосування та стягнення з відповідача штрафу за п.2 ч.1 ст.64 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” від 23.12.97 №771/97-ВР у розмірі від п'яти до восьми мінімальних заробітних плат на розсуд суду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03.10.017 спеціалістами Головного Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області було проведено позапланову перевірку кооперативного підприємства «Березанський Центральний ринок», під час якої було встановлено ряд порушень за які п.12 ч.1 ст.64 Закону передбачений штраф, який відповідно до вимог ст.65 накладається судом.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що станом на 23.11.2017 р. відповідачем були усунуті всі порушення. Також зазначив, що КАС не містить повноважень адміністративних судів задовольняти позовні вимоги суб'єктів владних про накладення грошових стягнень на суб'єктів господарювання, а також Законом не передбачено право позивача звернення до суду з цим позовом.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
03.10.2017 р. спеціалісти Головного Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області провели позаплановий захід державного контроля стосовно кооперативного підприємства «Березанський Центральний ринок».
Під час перевірки спеціалістами позивача встановлено ряд порушень, а саме недотримання вимог законодавства щодо зберігання і утилізації (знищення) харчових тв інших відходів, відсутні договори щодо їх утилізації (знищення), харчові відходи не знищуються відповідно до законодавства, чим порушено п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів» та не забезпечено виконання вимог п. 8, п. 9 припису від 03.10.2017 р. №14.4.4.1/2098.
23.11.2017 р. начальником управління безпечності харчовихї продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродслужби в Миколаївській області, головним державним інспектором складено протокол про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно кооперативного підприємства «Березанський Центральний ринок» за фактом скоєння правопорушення, передбаченого п.12 ч.1 ст.64 Закон України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.
20.11.2017 р. відповідачем виконані вимоги припису позивача, укладено Договір « 292/мик про надання послуг із збирання, зберігання оброблення та утилізації відходів від 20.11.2017 р., а також позивачем надано до суду Акт №НК-249 здачі-прийняття робіт (надання послуг), з якого вбачається надання позивачу послуг збирання і зберігання відходів тваринного походження для подальшої утилізації та з транспортування переданих відходів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів», оператори ринку під час поводження з харчовими відходами (неїстівні субпродукти та інші залишки) повинні дотримуватися відповідних положень законодавства щодо зберігання і утилізації (знищення) харчових та інших відходів та/або мати договори щодо їх утилізації (знищення).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.64 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” виробництво, зберігання харчових продуктів на потужностях, незареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.65 Закону провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.
Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.
Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається у компетентного органу.
Відповідно до частин 8, 9 ст.65 Закону, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
Заява про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.
Таким чином, відповідно до вищевикладених вимог ч.8 та ч.9 ст.65 Закону, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
При цьому, жодним іншим законом не встановлено порядку розгляду таких справ. Відсутній порядок та процесуальна форма розгляду таких справ і у Кодексі адміністративного судочинства України.
Законодавець передбачив у ст.65 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, що розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється судом. При цьому, зазначив, що порядок розгляду судом цих справ визначається законом, але в подальшому будь-якого закону з цього приводу не прийняв, та порядок розгляду цих справ не визначив.
У цьому випадку є прогалина у законодавстві.
На необхідність дотримання принципу “якості закону” неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.
Так, у рішення по справі Круслена від 24.04.90 зазначено, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.
Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Свято-Михайлівська Парафія проти України” від 14 червня 2007 року).
Якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Волохи проти України” від 2 листопада 2006 року).
У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Але, суд не може застосувати розширення тлумачення для застосування обмежувального заходу стосовно особи, для розширення повноваження суб'єкта владних повноважень та безпосередньо самого суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування у цьому випадку аналогії чи розширеного тлумачення, призвело б до того, що суд самостійно наділив себе повноваженнями розгляду таких справ, хоча законодавцем це питання не було вирішено.
Це було б порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині розгляду справи не “судом встановленим законом” (п.23, п.24 Рішення у справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20.07.06).
Головне Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області помилково обрало способом реалізації свого повноваження, передбаченого ст.65 Закону, звернення до адміністративного суду з позовною заявою в порядку ст. 168 КАС України (ст. 104 КАС України в редакції до 15.12.2017 р.).
Суд звертає увагу, що ухвалення адміністративним судом рішення про застосування штрафних санкцій, не лише відсутнє у ч.2 ст. 245 КАС України, а й взагалі суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства (ст.1, 2, 5, 6 КАС України), які полягають у захисті прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі змісту ст.65 Закону, можливо дійти висновку, що суд повинен розглянути саме справу про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, де основним документом є протокол, складений уповноваженою особою, сторонами - особа, яка притягається до відповідальності (правопорушник), особа, яка склала протокол, свідки, понятті та ін.
Таку справу неможливо взагалі розглядати у форматі позовного провадження, де предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, а не склад правопорушення у протоколі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право вимоги про застосування судом штрафних санкцій до відповідача в адміністративному судочинстві, а за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 40327023) до кооперативного підприємства «Березанський центральний ринок» (вул. Суворова, 57, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ідентифікаційний код 30526509) , відмовити.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя А. О. Мороз
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2018 |
Оприлюднено | 22.02.2018 |
Номер документу | 72275340 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Мороз А. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні