Рішення

від 12.02.2018 по справі 819/1431/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1431/17

12 лютого 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський центральний універмаг" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільський центральний універмаг (надалі позивач, ТОВ ЦУМ ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області №0005241302 від 09.06.2017 року, №0005321302 від 09.06.2017 року, №0004211403 від 09.06.2017 року, №0004201401 від 09.06.2017 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі. Щодо податкового повідомлення - рішення №0004201401 від 09.06.2017 пояснили, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області не надано жодного доказу з`ясування ним у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, іншому органі, визначеному законом, звичайних цін на оренду приміщень. За звичайну ціну податковим органом помилково прийнято середню ціну оренди1 кв. м по Тернопільському центральному універмазі без порівняння з іншими, незалежними та достовірними джерелами, без порівняння статистичної оцінки рівня цін у регіоні, а тому середні ціни реалізації не можуть бути визначені як виключно звичайні ціни. Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2017 року вказали, що книга обліку розрахункових операцій №1918008772р/6 закінчилась перед проведенням обліку коштів по фіскальному чеку №1144 від 01.12.2014 року та здана контролюючому органу, а нова книга була зареєстрована контролюючим органом 02.12.2014 року, відтак не з вини товариства 01.12.2014 року у товариства була відсутня КОРО, а тому всі розрахункові операції, які були здійснені товариством 01.12.2014 року були відображені в КОРО 02.12.2014 року. Що стосується податкових повідомлень - рішень №0005321302, №0005241302 від 09.06.2017 року, зазначили, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про те, що паливо як додаткове благо водія використовувалося поза межами господарської діяльності Товариства, однак жодних належних доказів про це в Акті перевірки не зазначалося. Про цільове призначення отриманого водієм палива свідчать відповідні накази директора Товариства про відрядження, на основі яких заповнялися подорожні листи, в яких відображено водія, показники спідометру, точки виїзду та приїзду, витрати палива, тощо. Підкреслили, що припущення податкового органу про відсутність доцільності використання палива при здійснення господарської діяльності Товариством є безпідставним, оскільки під час проведення перевірки податковому органу були надані усі документи з приводу усіх робочих поїздок водія на легковому автомобілі. Тому винесені податковим органом податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають до скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Щодо податкового повідомлення - рішення №0004201401 від 09.06.2017 року зазначила, що позивачем в порушення вимог п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 932949,00 грн. Пояснила, що позивачем всупереч чинному законодавству України передавалось в оренду нерухоме майно нижче рівня звичайних цін та нижче їх собівартості, чим у свою чергу було занижено базу оподаткування для утримання та перерахування податку на додану вартість. Вказала, що звичайною є ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, яка склалася на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг), що не було враховано позивачем при укладенні договорів оренди нерухомого майна. Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2017 року, пояснила, що позивачем несвоєчасно, а саме 02.12.2014 року оприбутковано готівкові кошти у книзі обліку розрахункових операції, натомість такі готівкові кошти були отримані позивачем при проведенні розрахунків із реєстратором розрахункових операцій 01.12.2014 року. Щодо податкових повідомлень - рішень №0005321302, №0005241302 від 09.06.2017 року вказала, що ТОВ "ЦУМ" не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб, а також військовий збір з отриманих доходів працівником (водієм) як додаткове благо у 2014-2016 роках у вигляді отриманого палива на легковий автомобіль ІЖ. При цьому пояснила, що відсутні документи, які б підтверджували доцільність здійснених працівником позивача поїздок, а відтак і обгрунтованість використання отриманого палива, оскільки такі поїздки не пов'язані із здійсненням позивачем його господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області №568 від 07.04.2017 року та направлень ГУ ДФС у Тернопільській області №942 від 18.04.2017 року виданого ОСОБА_5 - старшому державному ревізору - інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області, №943 від 18.04.2017 року виданого ОСОБА_6 - головному державному ревізору - інспектору відділу перевірок платників основний галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області, № 944 від 18.04.2017 року виданого ОСОБА_7 - головному державному ревізору ОСОБА_8 - головному державному ревізору - інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області, №945 від 18.04.2017 року, виданого ОСОБА_9 - головному державному ревізору інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, №946 від 18.04.2017 року виданого ОСОБА_10 - головному державному інспектору відділу погашення боргу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області; на підставі п. п. 20.1.4 п.20.1, п.75.1 ст. 75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складений Акт № 2915/19-00-14-01/14050674 від 19.05.2017 року та встановлено наступні порушення:

- абз.2 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями , ТОВ ЦУМ занижено податок на додану вартість на загальну суму 932949 грн. в тому числі по періодах: січень 2015 року на суму 36996 грн., лютий 2015 року на суму 36637 грн., березень 2015 року на суму 38431грн., квітень 2015 року на суму 31671 грн., травень 2015 року на суму 40584 грн., червень 2015 року на суму 33049 грн., липень 2015 року на суму 36996 грн., серпень 2015 року на суму 36996 грн., вересень 2015 року на суму 41302 грн., жовтень 2015 року на суму 34149 грн., листопад 2015 року на суму 41661 грн., грудень 2015 року на суму 39867 грн., січень 2016 року на суму 38663 грн., лютий 2016 року на суму 36360 грн., березень 2016 року на суму 41891 грн., квітень 2016 року на суму 32780 грн., травень 2016 року на суму 42641 грн., червень 2016 року на суму 33528 грн., липень 2016 року на суму 37475 грн., серпень 2016 року на суму 38432 грн., вересень 2016 року на суму 45968 грн., жовтень 2016 року на суму 35905 грн., листопад 2016 року на суму 53573 грн. та грудень 2016 року на суму 47394 грн.

-П.п. г 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п. 168.1.1, 168.1.2 ст.168, п.п. а п.171.2 ст.171, п.п. а п.176.2 ст.176, розділу ІУ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 54122,30 грн;

-П.п. а п.171.2 ст.171 п.п. а п.п. 176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано військового збору в сумі 3715, 34 грн.

-П.2.6. гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено не своєчасне оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій в сумі 15694,00 грн.

За результатами виявлених порушень податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0005241302 від 09.06.2017 року про порушення п.п. а п.171.2 ст.171, п.п. а п.176-2 ст.176 ПК України , в якому визначено грошове зобов'язання на суму 6419,95 грн., №0005321302 від 09.06.2017 року - п.п. г ст.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164 ПК України, п.167.1 ст.167 ПК України, п.п.168.1.1, 168.1.2 ст.168, п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України на суму 94316,82 грн., №0004211403 від 09.06.2017 року - п. 2.6. гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 - на суму 78470 грн., №0004201401 від 09.06.2017 року - порушення абз.2 п.188.1, ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями 1166186,25 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення 22.06.2017 року були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 11.08.2017 року № 17658/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін оспорювані податкові повідомлення - рішення.

Приймаючи рішення по суті суд зазначає, що у відповідності до п.п. 16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №0005241302 від 09.06.2017 року та №0005321302 від 09.06.2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ №639778, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський центральний універмаг є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

У спірному випадку відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення №0005241302 від 09.06.2017 та податкове повідомлення - рішення №0005321302 від 09.06.2017 року внаслідок того, що ТОВ "ЦУМ" не було перераховано податку з доходів фізичних осіб, а також військового збору за отримане працівником (водієм) ТОВ "ЦУМ" палива на легковий автомобіль ІЖ, яким здійснювалися поїздки по містах України. Такий дохід визначений податковим органом як отримане додаткове благо.

У відповідності до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків передбачених статтею 165 цього кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпунктів 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за загальними правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)

В свою чергу, пунктом 164.5 статті Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою К=100: (100-Сп), де К - коефіцієнт, Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законом строки.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного одання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату, (перерахування) до бюджету податку з інших доходів , є податковий агент - для оподаткування доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати а її рахунок, г) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, отримані доходи працівником ТОВ ЦУМ ( водієм) у вигляді вартості отриманого палива на легковий автомобіль ІЖ, на думку суду, є додатковим благом у розумінні податкового законодавства України.

З огляду на обставини справи, такі поїздки не пов`язані із здійсненням господарської діяльності позивачем, а також відсутні документи, що б підтверджували доцільність таких поїздок для реалізації господарської діяльності позивача, що також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

При цьому, у матеріалах справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів працівником (водієм).

Суд критично ставиться до показів представників позивача, що подані у судовому засіданні документи (накази директора Товариства про відрядження, подорожні листи,) підтверджують використання палива в межах господарської діяльності, оскільки дані документи лише підтверджують факт списання палива, і не можуть слугувати доказом використання палива для здійснення господарської діяльності ТОВ (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

При цьому суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_11, яка вказала, що директор дійсно виїжджав на автомашині з водієм для здійснення господарської діяльності товариства, оскільки дані показання носять загальний характер і не можуть слугувати підтвердженням використання палива при експлуатації автомашини водієм у господарській діяльності товариства у кожному конкретному випадку використання водієм палива на легковий автомобіль.

Показання свідка ОСОБА_9 суд приймає до уваги, оскільки він вказав, що всі первинні документи по використанню палива для автомашини ним було оглянуто під час перевірки, однак ним до уваги не були взяті, так як дані документи лише підтверджують факт використання палива, однак не підтверджують таке використання в цілях господарської діяльності товариства.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення - рішення №0005241302 від 09.06.2017 року та №0005321302 від 09.06.2017 року.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2017 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2.2 Постанови Національного банку України від 15.12.2004 року "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" (надалі Положення №637), підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами ( громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

У відповідності до п.2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки повній сумі її фактичних надходжень касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з фіскального звітного чека РРО №1144 від 01.12.2014 року, 01.12.2014 року здійснено облік готівкових коштів в сумі 15694,00 грн. отриманих при проведенні розрахунків із застосуванням РРО фіскальний № НОМЕР_2 в повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО №1918008772р/7. Дана операція зареєстрована в КОРО 02.12.2014 року.

При цьому, суду не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність записів про оприбуткування готівкових коштів в попередній КОРО № 1318008772р/6 своєчасно, тобто 01.12.2014 року, як це передбачено чинним законодавством України.

Згідно положень ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

З урахуванням викладеного, обставини справи свідчать про несвоєчасне оприбуткування готівки позивачем, і, як наслідок, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, а відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України.

При цьому суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_12, яка вказала, що факт невчасного оприбуткування коштів мав місце. Однак, суд критично ставиться до показань даного свідка в частині того, що факт невчасного оприбуткування коштів стався з вини контролюючого органу, який невчасно видав КОРО.

Показання свідка ОСОБА_7 суд приймає до уваги, оскільки він підтвердив факт відсутності 01.02.2014 року у товариства КОРО та факт відображення готівкової операції за дане число пізніше, а саме 02.12.2014 року, що є порушенням ведення касових операцій.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомленння-рішення №004201401 від 09.06.2017 року, суд зазначає, що дане податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення позивачем абз.2 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Тернопільській області винесене податкове повідомлення-рішення №0004201401 від 09.06.2017 року.

Виходячи із положень ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У відповідності до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

При цьому, статтею 39 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги), збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті

У відповідності до п.13 Указу Президента України Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності , індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оціни рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів.

З огляду на це, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оціни рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку, а податковому органу заборонено встановлювати такі ціни.

Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається цін, визначена сторонами договору. При цьому, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Однак при цьому необхідно врахувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об`єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місцерозташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об`єкта. Звичайна ціна об`єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З`ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватним структурам чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо) не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни

Таким чином, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізаії таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

На думку суду, це ж саме стосується і щодо встановлення ринкових цін з передачі в оренду нерухомого майна. При цьому, при передачі в оренду нерухомого майна слід враховувати належність будівель та споруд до однакових класифікаційних типів, з урахуванням їх функціонального призначення, виходячи із Державних класифікаторів, а також їх площу та місцезнаходження.

Тому, метод, який застосовувався податковим органом при визначенні рівня звичайних цін у даному випадку не передбачений Податковим кодексом України. При цьому, на думку суду, податковий орган не може самостійно встановлювати звичайну ціну на товар (роботу, послугу).

В спірному випадку, в матеріалах справи відсутні докази, що також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, що підтверджувало б наведення податковим органом такої статистичної оціни рівня цін реалізації на аналогічні товари, послуги, в даному випадку, на нерухоме майно для комерційних цілей (оренди).

Таким чином, приймаючи рішення щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення №004201401 від 09.06.2017 року, суд приходить до переконання, що податковим органом під час проведення перевірки не було з`ясовано інформації про звичайні ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг), а саме у контексті передачі в оренду нерухомого майна,

При цьому, податковим органом не подано належних та допустимих доказів, а також не підтверджено у судовому засіданні те, що під час проведення перевірки ним було з`ясовано економічне обґрунтування встановлених на передане в оренду нерухоме майно. Крім того, відповідачем у своїх висновках не зазначений рівень звичайної ціни на ринку ідентичних товарів ( робіт, послуг), що на, думку суду, суперечить обов`язку повного та всебічного дослідження податковим органом змісту проведення спірної господарської операції, і, як наслідок, неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім цього, при прийнятті рішення по суті всіх позовних вимог, суд враховує Рішення ВАСУ від 21 липня 2016 року у справі № К/800/9365/16: «Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним : друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні".

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши показання представників позивача та відповідача, покази свідків, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський центральний універмаг підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0004201401 від 09.06.2017 року.

3.У решті позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул..Білецька,1, код ЄДРПОУ 39403535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський центральний універмаг (код ЄДРПОУ 14050674, м.Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка,12) судовий збір у розмірі 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн 39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне текст рішення виготовлений та підписаний 15 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.